Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
13.02.2025м. ХарківСправа № 922/4108/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Сидоренко О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Контракт", м. Харків
про розірвання договору, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 269548,96 грн.
за участю представників:
позивача - Меркулова Н.А.
відповідача - не з'явився
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Контракт" (відповідач), згідно якої просить суд:
- розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 182 від 18.09.2000, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АС Контракт" (код ЄДРПОУ: 30750687);
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АС Контракт" (код ЄДРПОУ: 30750687) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) нежитлові приміщення підвалу №№ 1, 24-:-26 загальною площею 161,50 кв.м. у житловій будівлі літ. “А-3» за адресою: м. Харків, вул. Михайла Семенка, буд. 14, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Контракт" (код ЄДРПОУ: 30750687) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) 269548,96 грн. за договором оренди нежитлового приміщення № 182 від 18.09.2000, з яких: 151104,12 грн. - орендна плата за період 21.03.2019 - 30.10.2024; 118444,84 грн. - пеня за період 21.04.2019 - 30.10.2024.
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Контракт" (код ЄДРПОУ: 30750687) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 126. Проте, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 25.11.2024 та інші копії ухвал суду адресовані відповідачу були повернуті Укрпоштою на адресу суду із зазначенням причин повернення - "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважав можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
18 вересня 2000 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АС", на теперішній час - Товариство з обмеженою відповідальністю "АС Контракт" (далі - відповідач, орендар») був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 182 (далі - договір).
Предметом зазначеного договору, відповідно до п. 1.1. договору (в редакції додаткової угоди до договору від 03.08.2018) є строкове платне користування майном (нежитлові приміщення підвалу № 1, 24-:-26 загальною площею 161,50 кв.м. у житловій будівлі літ. "А-3"), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Чайковського (Михайла Семенка), 14 та знаходиться на балансі КП "Жилкомсервіс" (балансоутримувач).
Пунктом 2.1. договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.2012) було передбачено, що набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Визначений договором об'єкт оренди (нерухоме майно площею 161,50 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Чайковського (Михайла Семенка), 14), був переданий орендодавцем орендареві згідно акта прийому-передачі нежитлового приміщення від 01 січня 2012 року.
Відповідно до умов пункту 2.2. договору (в редакції додаткової угоди до договору від 03.08.2018), далі - договір, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Харкова, а орендар користується ним протягом строку дії договору оренди. Майно зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із зазначенням, що воно є орендованим.
Умовами пункту 3.2. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу/Додаток №2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради 7 скликання №755/17 від 20.09.2017. Базова орендна плата становить 2653,38 грн. без ПДВ за жовтень 2017. Ставка орендної плати становить 18%, 7%.
Згідно пункту 3.5. договору, орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 20 календарних днів наступного місяця.
Пунктом 3.6. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідач, відповідно до п. 4.4. договору взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).
Відповідно до п. 3.10. договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету м. Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Згідно п. 3.4. договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до п. 10.6. договору.
Відповідно до п. 7.3. договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10. договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
Пунктом 10.5. договору було передбачено, що у разі відсутності заяви орендаря, орендодавця та балансоутримувача про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності заяви орендаря, орендодавця та балансоутримувача про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, господарський суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду справи договір оренди не припинив свою дію.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позові стверджує, що відповідачем належним чином не були виконані свої обов'язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленим договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за договором в сумі 151104,12 грн. за період 21.03.2019 - 30.10.2024. Відповідач порушував строки сплати орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість зі сплати пені в розмірі 118444,84 грн. за період 21.04.2019 - 30.10.2024. Окрім того, позивачем у позовній заяві зазначено, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем покладених на нього обов'язків щодо своєчасної та повної сплати орендної плати та порушення вимог пунктів 3.5, 4.4. договору, вбачаються підстави для дострокового розірвання договору за рішенням суду та повернення нежитлових приміщень.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами частини 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Отже, укладаючи та підписуючи договір № 182 та додаткові угоди до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах даної справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору та додаткових угод до нього, суд вважає їх належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконано зобов'язання за договором № 182, додатковими угодами до нього та передано відповідачу в оренду відповідне майно в належному технічному стані.
Відповідно до частини 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 статті 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Згідно з частинами 3, 4 статті 17 Закону України Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним, що є порушенням погодженої між сторонами істотної умови договору.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно пункту 3.3. договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі.
Пунктом 4.4. договору також передбачено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати оренду плату (в грошовій формі).
З матеріалів справи слідує, що відповідачем в порушення взятих на себе договірних зобов'язань несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувалась орендна плата, що призвело до виникнення заборгованості.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 3.4. договору погоджено, що нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту припинення договору відповідно до п. 10.6.
Згідно пункту 3.10. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Пунктом 3.11. договору передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі першочергово погашається пеня, а після цього сплачується основна сума боргу з орендної плати.
Умовами пункту 7.3. договору погоджено, що у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10 порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку заборгованості з орендної плати у розмірі 151104,12 грн. та пені у розмірі 118444,84 грн., суд зазначає, що відповідні нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, погодженим між сторонами умовам договору, встановленим обставинам справи, та є арифметично вірними.
У відповідності до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 вказаного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ураховуючи викладене, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного та повного розрахунку за оренду майна, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 151104,12 грн. та пені у розмірі 118444,84 грн. визнається судом цілком обґрунтованою, правомірною, а тому підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про розірвання договору та зобов'язання звільнити та повернути нежитлові приміщення, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" установлено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Підпунктом 4 пункту 7.2. договору передбачено, що орендодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.
Також, згідно з підпунктом 5 пункту 7.2. договору право вимагати розірвання договору виникає у разі, якщо орендар не виконує пп. 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2., 4.3., 4.4., 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.14, 4.15, 4.16, 4.18, 4.20 Договору.
Відповідно до пункту 10.3. договору, договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього договору.
Згідно з умовами пункту п. 10.6. договору, дія договору оренди припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендні платежі, що дає суду вагомі підстави дійти висновку, що відповідачем істотно порушено умови договору оренди нерухомого майна, оскільки несплата орендної плати у порядку та розмірах, визначених договором, істотно порушує права позивача та наносить шкоду його майновим інтересам.
Враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, позовна вимога про розірвання договору оренди визнається судом обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Згідно з статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до пункту 2.3. договору у разі припинення договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Відповідно до пункту 4.13 договору в разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Враховуючи вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимоги про розірвання договору, позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) нежитлові приміщення підвалу №№ 1, 24-:-26 загальною площею 161,50 кв.м. у житловій будівлі літ. “А-3» за адресою: м. Харків, вул. Михайла Семенка, буд. 14, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили, також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73 - 80, 91, 120, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 182 від 18.09.2000, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АС Контракт" (код ЄДРПОУ: 30750687).
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АС Контракт" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 126, код ЄДРПОУ: 30750687) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) нежитлові приміщення підвалу №№ 1, 24-:-26 загальною площею 161,50 кв.м. у житловій будівлі літ. “А-3» за адресою: м. Харків, вул. Михайла Семенка, буд. 14, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Контракт" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 126, код ЄДРПОУ: 30750687) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) за договором оренди нежитлового приміщення № 182 від 18.09.2000 орендну плату у розмірі 151104,12 грн. за період 21.03.2019 - 30.10.2024; пеню у розмірі 118444,84 грн. за період 21.04.2019 - 30.10.2024 та 8079,38 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АС Контракт" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 126, код ЄДРПОУ: 30750687).
Повне рішення складено "13" лютого 2025 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/4108/24