Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4417/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; код ЄДРПОУ: 00135390)
до Фізичної особи-підприємця Будова Костянтина Володимировича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення штрафу
без виклику учасників справи
10.12.2024 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Будова Костянтина Володимировича.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 позовну заяву (вх.№4417/24 від 10.12.2024) Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, а саме:
- надати до суду роз'яснення стосовно участі у справі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз";
- надати до суду інформацію стосовно коду в ЄДРПОУ Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз".
19.12.2024 до суду на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 надійшла заява представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" Овсепян А.Г. (вх.№31944 від 19.12.2024) про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначає, що у позовній заяві від 10.12.2024 у найменуванні Позивача допущено описку, а саме: замість Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» зазначено Публічне акціонерне товариство в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз».
Разом з тим представник позивача надав до суду виправлену позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Фізичної особи-підприємця Будова Костянтина Володимировича про стягнення з Фізичної особи-підприємця Будова Костянтина Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» суми штрафу за договором підряду №13/884-р від 18.03.2024 в розмірі 44 549,20 грн. та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №13/884-р від 18.03.2024 в частині виконання робіт у строк, встановлений договором.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.12.2024 прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Фізичної особи-підприємця Будова Костянтина Володимировича про стягнення штрафу до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/4417/24. Вирішено розгляд справи №922/4417/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
В той же день, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України, суд, з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта", направив на адресу відповідача ухвалу про відкриття провадження у справі №922/4417/24 від 20.12.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Вказану судову кореспонденцію вручено відповідачу 27.12.2024 особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Однак, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на 13.02.2025 від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
18.03.2024 за результатами закупівлі ID UА-2024-01-26-014777-а між Фізичною особою-підприємцем Будовим Костянтином Володимировичем (підрядник) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (замовник) було укладено договір підряду №13/884-р (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.4. Договору перелік, строк виконання робіт, а також їх вартість за взаємною згодою сторін можуть коригуватися в процесі виконання робіт шляхом оформлення сторонами додаткових угод до цього Договору, з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (зі змінами).
Згідно з пунктом 1.1. Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати вказані в пункті 1.2. Договору послуги за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги на умовах, визначених даним Договором.
Відповідно до пункту 1.2. Договору найменування послуг: «45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи (Поточний ремонт допоміжного приміщення з додатковим санвузлом в будівлі операторів ЦВНГ-3 ГТУ Решетняки вул. Полтавська, 1 с. Старі Санжари, Полтавський р-н, Полтавська обл.)» (далі по тексту - роботи).
Пунктом 1.4 Договору сторони визначили перелік, строк виконання робіт, а також їх вартість за взаємною згодою сторін можуть коригуватися в процесі виконання робіт шляхом оформлення сторонами додаткових угод до цього Договору, з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (зі змінами).
У Розділі 2 Договору сторони погодили вартість, умови та порядок здійснення розрахунків.
Так, у пункті 2.1. Договору визначено, що загальна вартість робіт по цьому Договору становить - 520 000,00 грн (п'ятсот двадцять тисяч грн 00 коп.) без ПДВ. Ціна робіт визначається у відповідності до Договірної ціни - Додаток №3, що є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 2.2. Договору).
Пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що Договірна ціна на виконання даних робіт є твердою.
Згідно з пунктом 2.7. Договору умови оплати: розрахунок здійснюється по факту виконаних робіт протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами проміжних актів та кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт. Кінцевий Акт приймання виконаних будівельних робіт підписується на основі Акту готовності об'єкту до експлуатації, підписаного сторонами.
Відповідно до пункту 3.1. Договору строк виконання робіт становить 30 (тридцять) робочих днів з дати початку робіт та закінчується датою підписання кінцевого Акту приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2В).
Початок робіт оформляється двостороннім Актом про початок виконання робіт, складеним між замовником та підрядником. Акт про початок виконання робіт підписується між замовником та підрядником не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати підписання Договору.
При несвоєчасному, з вини підрядника, початку виконання робіт та їх відставанні від проміжних термінів, замовник письмово попереджає підрядника про такий факт (п.3.3.Договору).
Перегляд термінів виконання робіт може здійснюватися, зокрема при виникненні обставин, що не залежать від підрядника, перешкоджають виконанню робіт у встановлені терміни, за умови, якщо підрядника без затримки письмово сповістить замовника про виникнення таких обставин (п.3.4.Договору).
Згідно з п.3.5. Договору обставинами, які перешкоджають виконанню робіт у встановлені Договором строки, що не залежать від підрядника і дають право на перегляд сторонами цих строків, є такі:
- форс-мажор, про який зазначено у розділі 10 Договору;
- за які відповідає замовник (затримка у виконанні зобов'язань, поява додаткових робіт);
- внесення змін до проектної документації;
- дії третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від підрядника обставинами.
Рішення сторін про перегляд строку виконання робіт оформляється в відповідності до розділу 15 даного Договору (п.3.6.Договору).
Замовник може приймати рішення про уповільнення темпів виконання робіт, їх зупинення або за погодженням з підрядника прискорення з внесенням відповідних змін у Договір (п.3.7.Договору).
Відповідно до пункту 4.4.1. Договору підрядник зобов'язаний якісно, своєчасно та у повному обсязі виконати роботи, передбачені цим Договором своїми та/або залученими силами і засобами.
Відповідно до пункту 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим Договором.
Пунктом 9.2. Договору встановлено, що при порушенні строків виконання Робіт, строків по усуненню виявлених недоліків (дефектів) Підрядник на вимогу Замовника сплачує йому штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт або неякісно виконаних робіт.
Відповідно до п.15.3 Договору сторони погодили наступний порядок внесення змін у Договір:
- Сторона-ініціатор внесення змін до Договору надсилає в порядку, передбаченому актами чинного законодавства України та Договором іншій стороні зміни (проект додаткової угоди, лист і т.п.) до Договору.
- Сторона, яка одержала зміни до Договору, має право протягом 20 (двадцяти) календарних днів у разі згоди оформити такі зміни, або направити іншій стороні протокол розбіжностей разом з підписаною Додатковою угодою.
- У разі якщо сторони не досягай згоди з умовами змін до Договору, або неотримання відповіді на запропоновані зміни в установлений строк, така додаткова угода до Договору вважається неукладеною.
28.03.2024 замовник та підрядник підписали Акт прийому-передачі об'єкту для виконання робіт, Акт приймання-передачі проектно-кошторисної документації та Акт про початок виконання робіт у відповідності до Договору підряду №13/884 від 18.03.2024 на виконання робіт з поточного ремонту допоміжного приміщення з додатковим санвузлом в будівлі операторів ЦВНГ-3 ГТУ Решетняки вул. Полтавська, 1 с. Старі Санжари, Полтавський р-н, Полтавська обл. (далі по тексту - Акт про початок виконання робіт).
Згідно Акту про початок виконання робіт сторони за спільною згодою і без зауважень, встановили, що дата 28.03.2024 є датою початку виконання робіт по даному Договору та, відповідно підрядник з цієї дати розпочинає виконання робіт за цим Договором.
Отже, враховуючи п.2.7. Договору, строк закінчення виконання робіт - до 08.05.2024 (включно).
Однак, як стверджує позивач, станом на 02.04.2024 відповідач так і не приступив до виконання робіт по Договору, у зв'язку з чим ПАТ «Укрнафта» звернулось з листом щодо затримки початку виконання робіт №01/01/12/07/08-02/01/2952 від 03.04.2024 до відповідача, в якій просило розпочати виконання.
Листами №01/01/12/07/08-02/01/375 від 15.04.2024, №01/01/12/07/08-02/01/418 від 25.04.2024 та електронними листами на поштову скриньку підрядника від 02.04.2024, 08.04.2024, 15.04.2024, 17.04.2024, 23.04.2024, 30.04.2024, 20.06.2024 позивач повторно повідомляв відповідачу щодо відсутності працівників на об'єкті та початку робіт за Договором.
03.05.2024 підрядник приступив до виконання робіт по Договору.
Однак, листом від 07.05.2024 №1/07 підрядник повідомив замовника про неможливість продовжувати роботи за Договором та просив повідомити його про прийняте замовником рішення щодо необхідності подальшого виконання робіт.
В строк до 08.05.2024 відповідачем роботи за Договором виконані не були.
Як стверджує позивач, листом №01/01/12/07/08-02/01/523 від 16.05.2024 замовник погодив запропоноване рішення підрядника в рамках Договору, але відповідач станом на 21.08.2024 так і не приступив до виконання робіт по Договору.
22.08.2024 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №01/01/09/24/02/01-02/01/857 від 21.08.2024 з вимогою сплатити суму штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт у розмірі 52 000,00 грн., проте вказану претензію було повернуто позивачу через закінчення терміну зберігання.
04.09.2024 підрядник листом-повідомленням вих.№01/04 повідомив замовника про свою згоду на добровільну сплату штрафних санкцій за умови підписання акту виконаних робіт (КБ-2, КБ-3) та оплати робіт за ними.
06.09.2024 сторонами був підписаний Акт виконаних робіт на суму 445 492,02 грн.
В подальшому між підрядником та замовником було підписано Додаткову угоду №1 до Договору якою сторони домовились зменшити Договірну ціну, виклавши п.2.1. розділу 2 Договору у наступній редакції:
«Загальна вартість робіт по цьому Договору становить - 445 492,02 грн. (чотириста сорок п'ять тисяч чотириста дев'яносто дві грн. 02 коп.), без ПДВ.».
На виконання умов Договору замовником 03.10.2024 платіжною інструкцією №65506УГ24 було сплачено 445 492,02 грн. за виконані підрядником роботи.
Однак, як стверджує позивач, відповідачем по цей час не сплачено суму штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт у розмірі 44 549,20 грн.
За наведених вище підстав та з метою захисту своїх інтересів, позивач був вимушений звернутися з цим позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як було встановлено судом, 18.03.2024 між Фізичною особою-підприємцем Будовим Костянтином Володимировичем (підрядник) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта», (замовник) було укладено договір підряду №13/884-р, відповідно до п.1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати вказані в пункті 1.2. Договору послуги за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги на умовах, визначених даним Договором.
Відповідно до пункту 1.2. Договору найменування послуг: «45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи (Поточний ремонт допоміжного приміщення з додатковим санвузлом в будівлі операторів ЦВНГ-3 ГТУ Решетняки вул. Полтавська, 1 с. Старі Санжари, Полтавський р-н, Полтавська обл.)».
Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Статтею 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 3.1. Договору строк виконання робіт становить 30 (тридцять) робочих днів з дати початку робіт та закінчується датою підписання кінцевого Акту приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2В).
Початок робіт оформляється двостороннім Актом про початок виконання робіт, складеним між замовником та підрядником. Акт про початок виконання робіт підписується між замовником та підрядником не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати підписання Договору.
Відповідно до пункту 4.4.1. Договору підрядник зобов'язаний якісно, своєчасно та у повному обсязі виконати роботи, передбачені цим Договором своїми та/або залученими силами і засобами.
Згідно Акту про початок виконання робіт сторони за спільною згодою і без зауважень, встановили, що дата 28.03.2024 є датою початку виконання робіт по даному Договору та, відповідно підрядник з цієї дати розпочинає виконання робіт за цим Договором.
Отже, враховуючи п.2.7. Договору, строк закінчення виконання робіт - до 08.05.2024 (включно).
Однак, станом на 02.04.2024 відповідач так і не приступив до виконання робіт по Договору, у зв'язку з чим ПАТ «Укрнафта» звернулось з листом щодо затримки початку виконання робіт №01/01/12/07/08-02/01/2952 від 03.04.2024 до відповідача, в якій просило розпочати виконання.
Листами №01/01/12/07/08-02/01/375 від 15.04.2024, №01/01/12/07/08-02/01/418 від 25.04.2024 та електронними листами на поштову скриньку підрядника від 02.04.2024, 08.04.2024, 15.04.2024, 17.04.2024, 23.04.2024, 30.04.2024, 20.06.2024 позивач повторно повідомляв відповідачу щодо відсутності працівників на об'єкті та початку робіт за Договором.
03.05.2024 підрядник приступив до виконання робіт по Договору. Однак, листом від 07.05.2024 №1/07 підрядник повідомив замовника про неможливість продовжувати роботи за Договором та просив повідомити його про прийняте замовником рішення щодо необхідності подальшого виконання робіт.
Як стверджує позивач, листом №01/01/12/07/08-02/01/523 від 16.05.2024 замовник погодив запропоноване рішення підрядника в рамках Договору, але відповідач станом на 21.08.2024 так і не приступив до виконання робіт по Договору.
Рішення сторін про перегляд строку виконання робіт оформляється в відповідності до розділу 15 даного Договору (п.3.6.Договору).
Відповідно до п.15.3 Договору сторони погодили наступний порядок внесення змін у Договір:
- Сторона-ініціатор внесення змін до Договору надсилає в порядку, передбаченому актами чинного законодавства України та Договором іншій стороні зміни (проект додаткової угоди, лист і т.п.) до Договору.
- Сторона, яка одержала зміни до Договору, має право протягом 20 (двадцяти) календарних днів у разі згоди оформити такі зміни, або направити іншій стороні протокол розбіжностей разом з підписаною Додатковою угодою.
- У разі якщо сторони не досягай згоди з умовами змін до Договору, або неотримання відповіді на запропоновані зміни в установлений строк, така додаткова угода до Договору вважається неукладеною.
Замовник може приймати рішення про уповільнення темпів виконання робіт, їх зупинення або за погодженням з підрядника прискорення з внесенням відповідних змін у Договір (п.3.7.Договору).
За приписами статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір сторонами було укладено за результатами закупівлі ID UА-2024-01-26-014777-а.
Відповідно до п.1.4. Договору перелік, строк виконання робіт, а також їх вартість за взаємною згодою сторін можуть коригуватися в процесі виконання робіт шляхом оформлення сторонами додаткових угод до цього Договору, з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (зі змінами).
Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №917/265/18 вказав, що додаткова угода до договору - це правочин, що вносить зміни до вже існуючого договору.
Відтак, після укладання Договору сторони мали право внести зміни до нього, шляхом укладання Додаткових угод.
Однак, доказів внесення змін до Договору стосовно продовження строку виконання робіт або уповільнення темпів виконання робіт шляхом укладання Додаткової угоди матеріали справи не містять.
Доказів виконання відповідачем робіт у встановлений Договором строк матеріали справи також не містять.
22.08.2024 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №01/01/09/24/02/01-02/01/857 від 21.08.2024 з вимогою сплатити суму штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт у розмірі 52 000,00 грн., проте вказану претензію було повернуто позивачу через закінчення терміну зберігання.
04.09.2024 підрядник листом-повідомленням вих.№01/04 повідомив замовника про свою згоду на добровільну сплату штрафних санкцій за умови підписання акту виконаних робіт (КБ-2, КБ-3) та оплати робіт за ними.
06.09.2024 сторонами був підписаний Акт виконаних робіт на суму 445 492,02 грн.
В подальшому, між підрядником та замовником було підписано Додаткову угоду №1 до Договору якою сторони домовились зменшити Договірну ціну, виклавши п.2.1. розділу 2 Договору у наступній редакції: «Загальна вартість робіт по цьому Договору становить - 445 492,02 грн. (чотириста сорок п'ять тисяч чотириста дев'яносто дві грн. 02 коп.), без ПДВ.».
На виконання умов Договору замовником 03.10.2024 платіжною інструкцією №65506УГ24 було сплачено 445 492,02 грн. за виконані підрядником роботи.
Однак, доказів сплати відповідачем штрафу у добровільному порядку матеріали справи не містять.
Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).
Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З огляду на вищевикладене відповідач порушив взяті на себе за Договором зобов'язання шляхом не виконання вказаних у пункті 1.2. Договору робіт за завданням замовника у строк, встановлений Договором.
Відповідно до пункту 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання цього Договору сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим Договором.
Пунктом 9.2. Договору встановлено, що при порушенні строків виконання робіт, строків по усуненню виявлених недоліків (дефектів) підрядник на вимогу замовника сплачує йому штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт або неякісно виконаних робіт.
Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок штрафу судом встановлено, що відповідно до пункту 9.2. Договору розмір штрафу складає 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт (445 492,02 грн.), що становить 44 549,20 грн. Відтак, наданий позивачем розрахунок штрафу здійснено арифметично вірно у відповідності до умов Договору.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували обставини порушення останнім умов Договору в частині своєчасного виконання робіт, керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред'явлено позов про стягнення штрафу з відповідача за договором підряду №13/884-р від 18.03.2024 в розмірі 44 549,20 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов, у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Фізичної особи-підприємця Будова Костянтина Володимировича про стягнення штрафу - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Будова Костянтина Володимировича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м.Київ, пров. Несторівський, 3-5; код ЄДРПОУ: 00135390) суму штрафу в розмірі 44 549 (сорок чотири тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 20 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "13" лютого 2025 р.
Суддя Т.О. Пономаренко