46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
04 лютого 2025 року м.Тернопіль Справа № 921/715/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
розглянув у судовому матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», м. Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця Дубини Любові Павлівни, м. Тернопіль
про стягнення 22618 грн 66коп.
за участю представників:
позивач: не з'явився;
відповідач: не з'явився.
Зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю “КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», м. Київ звернулося 30.12.2024 (згідно з відтиском штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№849) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Дубини Любові Павлівни, м. Тернопіль, про стягнення 22618,66 грн боргу за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/10821/570851 від 28.05.2019 (в тому числі 12 870грн 88коп боргу по кредиту, 9747грн 78коп. нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом.
Грошові вимоги обґрунтовані тим, що 28.05.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» як кредитодавцем, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка життя» як страховиком та фізичною особою-підприємцем Дубиною Л.П. як позичальником був укладений Договір про надання банківських послуг №011/10821/570851, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 50000,00 грн.
В подальшому, 30.11.2021 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та ТОВ “Вердикт капітал» (новий кредитор) був укладений Договір відступлення права вимоги №114/2-47, за умовами якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило за плату на користь ТОВ “Вердикт капітал» право грошової вимоги на загальну суму 86326697,61 грн, згідно Реєстру боржників, в тому числі й право вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним Договором банківських послуг (кредитним договором).
10.01.2023 між ТОВ “Вердикт капітал» (Первісний кредитор) та ТОВ “Коллект центр» (Новий кредитор) був укладений Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, за умовами якого ТОВ “Вердикт капітал» відступило шляхом продажу, а ТОВ “Вердикт капітал» набуло права вимоги до боржників, в тому числі й право вимоги до Дубини Л.П. за вищезазначеним Договором банківських послуг.
Саме Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги став підставою для пред'явлення ТОВ “Коллект центр» позову до відповідача у даній справі з посиланням на порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.
Позиція відповідача.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов чи інших заяв по суті спору та/або з процесуальних питань не скористався.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024, позов ТОВ “КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» розподілено на розгляд судді Андрусик Н.О.
Ухвалою суду від 07 січня 2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке призначено на 04.02.2025.
В судове засідання представник позивача не з'явився; про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином шляхом доставки ухвали суду від 07.01.2025 в електронній формі в електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, про що свідчить долучена до справи довідка про доставку електронного листа. У позовній заяві (пункт 5 прохальної частини) позивач просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Рекомендоване поштове відправлення №0610221096870 від 08.01.2025, яким на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Витяг від 10.01.2025 долучено до справи), направлялася ухвала суду від 07.01.2025 про відкриття провадження у справі, відділенням поштового зв'язку повернуто не врученим адресату із зазначенням причини "за закінченням встановленого терміну зберігання" (результат відстеження пересилання поштового відправлення долучено до справи).
Відповідно до п.5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід зазначити, що у випадку, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то справедливо вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Суд звертає увагу, що повернення поштового відправлення з причин «за закінченням встановленого строку зберігання» свідчить, що після надходження поштового відправлення до відділення поштового зв'язку для отримання адресатом, така кореспонденція не була вручена через суб'єктивну поведінку одержувача кореспонденції.
Сам лише факт неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка вказана відповідну адресу в договорі банківських послуг та яка значиться як адреса місцязнаходження згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вказаний висновок виснувало в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного цивільного суду у справі № 2-6236/11 від 11.06.2021).
З огляду на викладене вище, а також те, що адреса, на котру відправлялася кореспонденція суду, є зареєстрованим місцем знаходження Фізичної особи-підприємця Дубини Любові Павлівни і остання не повідомляла про зміну цієї адреси, то в силу вимог статті 242 ГПК України, відповідачка вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд даної справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки судом надано достатньо часу для подання заяв по суті спору та доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих повноважень, створені учасникам судового процесу належні умови в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Беручи до уваги належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, достатність доказів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, неподання відповідачкою відзиву на позов у строк, встановлений ухвалою суду від 07.01.2025, суд дійшов висновку про можливість ухвалення судового рішення по суті спору за наявними матеріалами (ч.9 статті 165, абз. 1 ч. 2 ст. 178 ГПК України).
Фактичні обставини, встановлені судом.
24.05.2019 Фізичною особою-підприємцем Дубиною Любов'ю Павлівною підписано Заяву на відкриття поточного рахунку, операції за якими можуть здійснюватися з використанням платіжної картки та встановлення кредитного ліміту (для фізичних осіб-підприємців в рамках продукту "Кредитна катка підприємців") про відкриття поточного рахунку у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки для здійснення підприємницької діяльності з випуском картки корпоративної "VISA BUSINESS (CHIP)". У Заяві Клієнтом зазначено усю необхідну інформацію для відкриття рахунку та видачі обраної картки.
28.05.2019 між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» як Банком, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія УНІКА ЖИТТЯ" як Страховиком та Клієнтом - Фізичною особою-підприємцем Дубиною Любов'ю Павлівною як Позичальником (Страхувальником) укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/10821/570851 (далі - договір), відповідно до умов якого протягом строку дії кредиту Банк надає Клієнту можливість використання кредитної лінії (далі - кредит) з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), МФО 325570 (далі - рахунок), шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт кредиту за договором складає 250 000 грн (далі - максимальний ліміт). На дату укладення договору поточний ліміт кредиту складає 50 000грн (п.1.1 договору).
Згідно з пунктом 1.2 договору, строк дії кредиту (далі - строк дії кредиту) з наступного дня, що слідує за датою укладання договору (далі дата початку кредитування) по 28.05.2021 включно, далі - дата закінчення кредитування (може змінюватися в порядку, передбаченому договором).
Відповідно до пункту 1.4 договору кредит надається виключно з метою фінансування господарської (підприємницької) діяльності клієнта, у зв'язку із чим до відносин сторін не застосовується Закон України «Про споживче кредитування».
Згідно з пунктом 2.1 договору, протягом всього строку фактичного користування кредитом Клієнт зобов'язаний сплачувати щомісяця банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9% річних.
Умовами пункту 2.3 договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період, за строк фактичного користування кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за чотири робочих дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше двадцять п'ятого числа кожного календарного місяця (дата розрахунку процентних платежів), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання клієнтом кредитних коштів, останній день строку користування кредитом не враховується. Нарахування процентів здійснюється за період з дати фактичного використання кредитних коштів по дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди з дня, наступного за попередньою датою розрахунку процентних платежів по дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно.
При простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 5.1 договору, Клієнт зобов'язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, шляхом зарахування на рахунок щомісячного обов'язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2 договору, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування. Під поняттям «погашення заборгованості» сторони розуміють повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків банку, пов'язаних з неналежним виконанням клієнтом умов договору.
Відповідно до пункту 5.2 договору Клієнт зобов'язаний до десятого числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення договору) датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше п'ятнадцяти відсотків від залишку заборгованості за кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами банку. При цьому, залишок заборгованості за кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов'язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного клієнтом щомісячного обов'язкового платежу попередніх місяців.
В разі недостатності на рахунку коштів, належних до сплати Клієнтом Банку за договором в термін виконання зобов'язань клієнта за договором, клієнт вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором.
Вимоги Банку щодо погашення заборгованості Клієнта за договором підлягають задоволенню у такій черговості: погашення комісії та інших платежів згідно тарифів, погашення процентів за недозволеним овердрафтом, погашення процентів за кредитом, погашення недозволеного овердрафту, погашення кредиту. Клієнт надає банку право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості (кредиту, процентів за користування кредитом, штрафів, неустойки та пені) за договором (пункту 5.9 договору).
Відповідно до пункту 11.1 договору, Банк у встановленому законодавством України порядку має право без згоди клієнта відступити свої права вимоги за договором будь-якій особі або обтяжити ці права іншим чином на умовах договору.
Згідно з пунктом 11.2 договору, у разі відступлення прав вимоги за договором, новий кредитор набуває усі права та обов'язки Банку за договором, що стосуються умов кредитування, в повному обсязі, у тому числі право щодо повернення кредиту, процентів за користування ним, неустойок.
Банк повідомляє Клієнта про факт відступлення права вимоги шляхом відправлення письмового повідомлення рекомендованим листом за адресою Клієнта, зазначеною в договорі або повідомленою Банку Клієнтом в порядку, визначеному договором. Обов'язок Банку щодо повідомлення Клієнта про відступлення вважається належно виконаним за наявності відмітки (квитанції) поштового відділення про направлення відповідного повідомлення за останньою відомою Банку згідно умов договору адресою Клієнта (пункт 11.3 договору).
З моменту відступлення Банком права вимоги за договором рахунок закривається, а страховий захист за договором - припиняється без можливості його відновлення, а відповідні права та обов'язки сторін щодо рахунку та страхування - припиняються (пункт 11.4 договору).
Відповідно до пункту 12.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень договору.
До всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у п'ять років (пункт 12.4 договору).
Згідно з пунктом 13.2 договору, цей договір вступив в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками Банку та Страховика без зауважень та заперечень (Клієнт діяв без печатки, про що зазначено у договорі у реквізитах сторін).
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У матеріалах справи відсутні докази того, що договір оспорюється або визнаний недійсним у судовому порядку.
Також, між сторонами підписано додаток №1 договору - Тарифи продукту "Кредитна картка для підприємця", у яких визначено перелік операцій та послуг; порядок випуску та пере випуску картки; характеристики кредиту; операційне обслуговування; інформування Клієнта про історію операцій та стану рахунку; послуги, що надаються у банкоматі/Центрі самообслуговування "Райффайзен Бан Аваль"; безпеку операцій з платіжною карткою.
Станом на 30.11.2021 загальна сума заборгованості Фізичної особи-підприємця Дубини Любові Павлівни за договором склала 19 185грн 89коп., в тому числі 12 870грн 88коп. - сума неповернутого кредиту та 6 315грн 01коп. - несплачені відсотки за користування кредитом.
30 листопада 2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» як Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» як Новим кредитором укладено договір відступлення права вимоги №114/2-47 (далі - договір від 30.11.2021), відповідно до умов, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід'ємною частиною (пункт 2.1 договору від 30.11.2021).
Згідно з пунктом 2.3 договору від 30.11.2021, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Права вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього відступлення. Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення прав вимог без згоди Первісного кредитора.
Відповідно до пункту 2.5 договору від 30.11.2021 на дату укладення цього договору права вимоги, кредитні договори та договори забезпечення є дійсними.
Відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення (пункт 2.6 договору від 30.11.2021).
Згідно з пунктом 2.8 договору від 30.11.2021 у зв'язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав Первісного кредитора за договорами забезпечення.
Відповідно до підпунктів 4.1.1, 4.1.10 пункту 4.1 договору від 30.11.2021 Новий кредитор засвідчує та гарантує, що:
- є небанківською фінансовою установою, що внесена до Державного реєстру фінансових установ, має свідоцтво, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має ліцензію на надання фінансових послуг з факторингу та надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту;
- має право здійснювати нарахування та стягнення процентів за кредитними договорами з дати відступлення прав вимоги за умови дотримання вимог чинного законодавства України;
Згідно з підпунктами 4.3.3, 4.3.8 пункту 4.3 договору від 30.11.2021 на дату укладання договору Первісний кредитор гарантує та засвідчує, що:
- має право відступлення кожного права вимоги третім особам, в тому числі новому кредитору;
- інформація, вказана у Реєстрі боржників, відповідає відомостям, вказаним у кредитних договорах, є повною та правдивою в частині, що стосується зокрема загальної суми заборгованості та її складових.
Договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (пункт 7.1 договору від 30.11.2021).
Матеріали справи не містять і сторонами не повідомлено про існування доказів оспорення чи визнання недійсним договору від 30.11.2021 у судовому порядку.
На підставі платіжного доручення №306770027 від 30.11.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» за відступлення права вимоги згідно договору від 30.11.2021 сплатило АТ «Райффайзен Банк» кошти в сумі 4 774 940грн 58коп.
Згідно з Реєстром боржників ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги кредитора в тому числі до ФОП Дубини Л.П. за кредитним договором №011/10821/570851 від 28.05.2019 (порядковий номер 746) в розмірі 19 185грн 89коп., (в тому числі 12 870грн 88коп. тіла кредиту та 6 315грн 01коп. відсотків за користування кредитом) станом на 30.11.2021.
10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» як Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» як Новим кредитором укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (далі - договір від 10.01.2023).
За умовами договору від 10.01.2023, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників (далі боржники), зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору (Реєстрі боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них (далі основні договори, права вимоги).
Права вимоги, що є предметом цього договору, належать первісному кредитору на підставі, зокрема, договору відступлення № 114/2-47 від 2021-11-30 між Первісним кредитором та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк».
На підставі пункту 3.1 договору від 10.01.2023 укладанням цього договору Первісний кредитор гарантує, що йому належить право вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, а також гарантує, що:
- відповідно до законодавства він має право відступлення кожного права вимоги новому кредитору на момент його відступлення;
- вся документація та інформація стосовно боржника, яка у відповідності до умов цього договору передається новому кредитору у зазначеній в цьому договорі формі та обсязі, відповідає тій інформації, яка була отримана первісним кредитором від боржника (відповідно) та не містить будь-яких недостовірних відомостей;
- заборгованість не погашена, не відмінена, не анульована, при цьому права вимоги заборгованості не відступлені третім особам, не узгоджувалася жодна заміна зобов'язань боржників іншими зобов'язаннями.
Реєстр боржників передається Новому кредитору в електронному/ друкованому вигляді (додатки №2,3) за актом прийому-передачі Реєстру боржників.
Відповідно до пункту 5.2 договору, права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання сторонами Акта приймання-передачі, Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4).
З моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору до останнього переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за договорами позики (кредитними договорами) (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені первісним кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договорів позики (кредитних договорів) (пункт 5.4 договору від 10.01.2023).
Згідно з пунктом 8.3.3 договору від 10.01.2023, Новий кредитор має право після підписання сторонами Акта приймання-передачі прав вимоги розпоряджатися правами вимоги на свій власний розсуд без згоди Первісного кредитора.
Відповідно до пункту 11.6 договору від 10.01.2023, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки).
Договір від 10.01.2023 підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень і заперечень.
Матеріали справи не містять доказів, а сторонами не повідомлено про існування доказів оскарження договору від 10.01.2023 в цілому чи в частині.
У Реєстрі боржників до договору від 10.01.2023 під порядковим номером 61600 міститься інформація про боржника за договором №011/10821/570851 від 28.05.2019 - ОСОБА_1 , розмір заборгованості якої станом на 10.01.2023 становила 21 163,66грн, в тому числі 12 870,88грн неповернутого кредиту та 8292,78грн несплачених відсотків за користування кредитом.
Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 10.01.2023 за період з 30.11.2021 по 09.01.2023 (за 406 днів) Кредитором нараховано боржнику за кредитним договором 29,9% річних на суму неповернутого кредиту в розмірі 4280,66грн. Боржницею в цей період погашено частково нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 2 302,89грн, відтак несплаченими є відсотки в розмірі 8 292,78грн. (6315,01-2302,89+4280,66)
Також новим кредитором (позивачем у справі) за період з 10.01.2023 по 06.12.2024 нараховано відсотки за користування кредитом в сумі 1 455грн, відповідно розмір несплачених відсотків склав 9 474,78грн.
Оскільки відповідачкою не погашено існуючу заборгованість за кредитним договором, позивач, з метою захисту своїх майнових прав, звернувся з даним позовом про примусове стягнення 12870,88грн неповернутого кредиту, 8292,78грн відсотків за користування кредитом, нарахованих до відступлення права вимоги та 1455грн. відсотків за користування кредитом, нарахованих після відступлення права вимоги за кредитним договором. Всього 22618,66грн.
Мотиви, з яких суд виходить, ухвалюючи рішення.
Причиною спору у справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення новим кредитором відступленої заборгованості за договором.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/10821/570851 (далі - договір), Райффайзен Банк надав підприємцю Дубині Л.П. можливість використання кредитної лінії з відкриттям поточного рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), МФО 325570 (далі - рахунок), шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів. На дату укладення договору поточний ліміт кредиту складав 50 000грн (п.1.1 договору) що вбачається з виписки від 04.11.2024 по поточному рахунку позичальника з відображенням операцій за період з 28.05.2019 по 30.11.2021.
З урахуванням строку кредитування, погодженого сторонами у пункті 1.2. договору, ФОП Дубина Л.П зобов'язана повернути отримані кошти 28.05.2021 включно, однак доказів їх повернення в повній сумі не надала.
З огляду на презумпцію правомірності укладеного АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та Фізичною особою-підприємцем Дубиною Любов'ю Павлівною договору про надання банківських послуг від 28.05.2019, а також факт отримання підприємцем на картку за цим договором грошових коштів у сумі 50000 грн, позичальник тим самим прийняв на себе відповідне зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.
Виходячи з пунктів 2.1., 2.3. договору АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» здійснювало нарахування відсотків за користування кредитом до 30.11.2021, тобто до дати відступлення права вимоги.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Одним із випадків відступлення права вимоги є купівля-продаж права грошової вимоги.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Судом встановлено, що на підставі Договору відступлення від 30.11.2021 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» а згідно договору №10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» внаслідок продажу належних Первісному кредитору, Позивач у справі набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, право грошової вимоги до боржника - відповідачки у справі.
Суд відзначає, що умови договору від 28.05.2019 (пункт 11.1-11.3) не містять заборони щодо відступлення Банком права вимоги за цим Договором будь-якій особі без згоди Клієнта.
Також, за загальним правилом, визначеним у ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 910/9828/17).
Отже, даний договір підлягав до виконання відповідачкою шляхом сплати заборгованості по кредиту та нарахованих відсотках за користування кредитом Новому кредитору, з огляду на повідомлення Банком боржника про факт відступлення права вимоги.
Згідно з частинами першою, другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У силу положень статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Встановлено, що за договором відступлення права вимоги №114/2-47 від 30.11.2021 АТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) відступило ТОВ “Вердикт капітал» (новий кредитор) за плату право грошової вимоги на загальну суму 86326697,61грн, згідно Реєстру боржників, в тому числі й право вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним Договором банківських послуг (кредитним договором) в розмірі 19 185,89грн, в тому числі 12 870,88грн заборгованості за тілом кредиту та 6315,01грн по несплачених відсотках за користування кредитом.
В свою чергу, за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 10.01.2023 ТОВ “Вердикт капітал» відступило шляхом продажу ТОВ “Коллект центр» (Новий кредитор) право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за вищезазначеним Договором банківських послуг в розмірі 21 163,66грн, в тому числі 12 870,88грн неповернутого кредиту та 8292,78грн несплачених відсотків за користування кредитом.
Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 10.01.2023 за період з 30.11.2021 по 09.01.2023 (за 406 днів) Кредитором - ТОВ “Вердикт капітал» нараховано боржнику за кредитним договором 29,9% річних на суму неповернутого кредиту в розмірі 4 280,66грн, що відповідає п.4.1.10 договору про відступлення права вимоги від 30.11.2021.
Боржницею в цей період погашено частково нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 2 302,89грн, відтак несплаченими є відсотки в розмірі 8 292,78грн. (6315,01+4280,66-2302,89).
Також новим кредитором (позивачем у справі) за період з 10.01.2023 по 06.12.2024 нараховано відсотки за користування кредитом в сумі 1 455грн, відповідно розмір несплачених відсотків склав 9 474,78грн.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З'ясовано, що Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» відступило право вимоги до відповідача за кредитним договором №011/10821/570851 від 28.05.2019 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за договором №114/2-47 від 30.11.2021, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у свою чергу, відступило це право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» за договором № 10-01/2023 від 10.01.2023.
Оскільки Фізична особа-підприємець Дубина Л.П. порушила умови договору від 28.05.2019, тому враховуючи встановлені судом обставини здійснення заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок укладених правочинів про відступлення права грошової вимоги до боржника, зважаючи на умови укладених договорів та вищевказані норми матеріального права, позовні вимоги позивача суд визнає обґрунтованими та документально доведеними в заявленому розмірі.
Висновки суду.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Таким чином, представленими суду доказами, позивач у справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним за наданий кредит, а тому позовні вимоги про стягнення боргу за кредитом на суму 12870,88грн., 8292,78грн. (з яких 4280,66грн нараховані за період з 30.11.2021 по 09.01.2023 з урахуванням часткової сплати відповідачем відсотків в сумі 2302,89грн. та 6315,01грн переуступлених станом на 30.11.2021) та 1455,00грн - відсотки, нараховані за період з 10.01.2023 по 06.12.2024, як правомірно заявлені, підтверджені документально, не заперечені відповідачем у встановленому законом порядку, підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат.
Подані позивачем докази щодо понесених судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі в розмірі 2422,40грн.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позові зазначено, що витрати товариства на правову допомогу складають 9000грн, які позивач просив стягнути з відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До позову долучено договір №02-09/2024 від 02.09.2024 про надання правової допомоги з додатками.
Частинами 2-6 ст.126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз норм ч.4 ст.126, ст.129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обгрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 Об'єднана Палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу: 1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу); 2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи; 3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Як вбачається матеріалів справи, 2 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" як Клієнтом та адвокатом Муравською Ольгою Миколаївною, яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності сероії ПТ №4076 від 12 липня 2022 року, укладено договір №02-09/2024 про надання правової допомоги, відповідно до якого Клієнт доручив, а Адвокат прийняв на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору Адвокат, на підставі звернення Клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, яка є невід'ємним додатком до цього договору (додаток №1), приймає на себе зобов'язання з надання правничої допомоги.
Вартість послуг Адвоката визначається на підставі Тарифів адвоката і зазначається сторонами в Акті про надання юридичної допомоги, форма якого визначена у додатку №2 до договору (пункт 4.1 договору).
Згідно з пункту 4.2 договору, Клієнт зобов'язується оплатити надані Адвокатом послуги після надання Адвокатом відповідного рахунку для оплати.
Факт надання послуг за договором підтверджується Актом про надання юридичної допомоги, який готується Адвокатом та надсилається Клієнту для підписання по факту виконання заявки Клієнта та надання юридичної допомоги (пункт 4.3 договору).
Згідно з пунктом 4.5 договору, сума, визначена в Акті про надання юридичної допомоги є гонораром Адвоката за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.
Підписанням Акту про надання юридичної допомоги сторони підтверджують, що жодних претензій по якості, повноти, строків та обсягу наданих послуг в цілому один до одного не мають (пункт 4.6 договору).
Цей договір набрав чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року, а якщо жодна із сторін не повідомить про намір припинити дію договору за один місяць, то договір вважається продовженим на той самий строк без обмеження кількості разів.
До позовної заяви долучено додаток №1 до договору та додаток №2 до договору, а також Тарифи на послуги адвоката згідно з переліком, де зазначено вартість певних видів юридичних послуг, що надаються адвокатом.
Однак, матеріали справи не містять оформленої заявки про надання послуг, Акту про надання юридичної допомоги, складеного та оформленого відповідно до п.2.1, 4.1, 4.2, 4.3 договору, а отже жодним доказом позивачем не підтверджено обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, відповідно не підтверджено розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, у заявленому до відшкодування розмірі 9000грн.
Суд відзначає, що позивачем також не зазначено про надання відповідних доказів протягом 5 днів після ухвалення судового рішення згідно з ч.7,8 ст.129 ГПК України.
З урахуванням наведеного, відсутні правові підстави для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, факт надання яких позивачем не доведено належними та допустимими доказами, а відтак, і для здійснення розподілу цих витрат за результатами розгляду справи.
Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 53, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 216, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дубини Любові Павлівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 18.01.2012 Тернопільським МВ УМВС України у АДРЕСА_1 ,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (вул.Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, ідентифікаційний код 44276926) - 12 870грн 88коп. суми неповернутого кредиту, 9 747грн 78коп. нарахованих відсотків за користування кредитом та 2 422грн 40коп. в повернення сплаченого судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення складено та підписано 10.02.2025.
Суддя Н.О. Андрусик