28.01.2025м. СумиСправа № 920/593/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/593/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУ-1 Прилуки» (код за ЄДРПОУ 32512456; вул. Індустріальна, буд. 2, м. Прилуки, Чернігівська обл., 17500),
до відповідача Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (код за ЄДРПОУ 43316700; вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28, м. Суми, 40003),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
про стягнення 530835,00 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Фесик І.А. (адвокат, ордер серії СВ №1082705 від 25.03.2024),
від відповідача: Голуб В.В. (самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ),
від третьої особи: не прибув,
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
установив:
17.05.2024 позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 530835,00 грн грошових коштів в рахунок відшкодування майнової шкоди, а також судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 28.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/593/24; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 15.07.2024; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
17.06.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх №1799), за яким просить відмовити у задоволенні позову, наголосивши в тому числі на сплив позовної давності.
Ухвалою від 04.07.2024 у справі №920/593/24 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №3022 від 02.07.2024); постановлено провести підготовче судове засідання у справі №920/593/24, призначене на 15.07.2024, 12:00, за участі представника ТОВ «БУ-1 Прилуки» - адвоката Фесика Ігоря Анатолійовича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 15.07.2024 у справі №920/593/24 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); зобов'язано позивача надіслати на адресу залученої третьої особи копію позовної заяви з додатками; відповідні докази надати суду; запропоновано третій особі - ОСОБА_1 , подати суду правову позицію щодо предмету спору; відкладено підготовче судове засідання в режимі відеоконференції за участі представника ТОВ «БУ-1 Прилуки» - адвоката Фесика Ігоря Анатолійовича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
19.07.2024 додатково повідомлено залучену третю особу - ОСОБА_1 , про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
25.07.2024 представник позивача подав клопотання (вх №2179), за яким просить долучити до матеріалів справи докази направлення позову з додатками залученій третій особі.
15.08.2024 копія ухвали від 15.07.2024 у справі №920/593/24, надіслана залученій третій особі - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), була повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
19.08.2024 суддя Котельницька В.Л. перебувала у відпустці, тому розгляд справи, призначений в підготовче судове засідання на 19.08.2024, 11:30, не відбувся.
Ухвалою від 04.09.2024 у справі №920/593/24 призначено підготовче судове засідання на 25.09.2024,11:30, за участі представника позивача в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
04.09.2024 додатково повідомлено залучену третю особу - ОСОБА_1 , про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
18.09.2024 копія ухвали від 04.09.2024 у справі №920/593/24, надіслана третій особі - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), була повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У підготовчому судовому засіданні 25.09.2024 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 04.11.2024, 14:30, в режимі відеоконференції за участі представника позивача.
Ухвалою від 26.09.2024 у справі №920/593/24 повідомлено позивача та третю особу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 04.11.2024, 14:30.
26.09.2024 додатково повідомлено залучену третю особу - ОСОБА_1 , про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
14.10.2024 копія ухвали від 26.09.2024 у справі №920/593/24, надіслана третій особі - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), була повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У судовому засіданні 04.11.2024 розпочато розгляд справи по суті та відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті до 26.11.2024, 14:30, в режимі відеоконференції за участі представника позивача.
Ухвалою від 05.11.2024 у справі №920/593/24 повідомлено третю особу про оголошення перерви з розгляду справи по суті до 26.11.2024, 14:30.
05.11.2024 додатково повідомлено третю особу - ОСОБА_1 , про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
22.11.2024 відповідач подав клопотання (вх №5057), в якому просить:
1)задовольнити клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження у справі № 920/593/24 після його закриття;
2)повернутися до стадії підготовчого провадження та призначити підготовче засідання у справі №920/593/24;
3)визнати поважними причини пропуску строку для подання доказів та поновити строк на їх подання;
4)долучити до матеріалів справи Звіт про належну оцінку автомобілю Урал 4320 (паливозаправочна), 1992 р.в., ДНЗ НОМЕР_2 , що належить ТОВ «БУ-1 Прилуки» та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , складений ФОП «Дубиком Олегом Олександровичем» 09.09.2014, супровідний лист від 02.10.2014 № 03-40/12209, витяг з журналу вихідної кореспонденції.
22.11.2024 відповідач подав письмову промову (заключне слово) (вх №3657), в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
25.11.2024 копія ухвали від 04.09.2024 у справі №920/593/24, надіслана третій особі - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), була повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
26.11.2024 розгляд справи, призначений в судове засідання 14:30, не відбувся у зв'язку із оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги. Зазначене підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 26.11.2024 у справі №920/593/24.
Ухвалою від 27.11.2024 у справі 3920/593/24 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 12.12.2024, 14:30, в режимі відеоконференції за участі представника позивача.
28.11.2024 додатково повідомлено третю особу - ОСОБА_1 , про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
12.12.2024 представник відповідача подав клопотання про проведення судового засідання за його відсутності (вх №7091/24).
Ухвалою від 12.12.2024 у справі №920/593/24 постановлено: задовольнити клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження; повернутися до стадії підготовчого провадження у справі №920/593/24; задовольнити клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку; поновити відповідачу строк для подання додаткових доказів у справі; задовольнити клопотання представника відповідача про долучення доказів, долучити додаткові докази до матеріалів справи (подані разом із клопотанням за вх №5057 від 22.11.2024); відкласти підготовче судове засідання у справі в режимі відеоконференції на 26.12.2024, 14:00; провести підготовче судове засідання у справі №920/593/24, призначене на 26.12.2024, 14:00, за участі представника ТОВ "БУ-1 Прилуки" - адвоката Фесика Ігоря Анатолійовича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
18.12.2024 додатково повідомлено третю особу - ОСОБА_1 , про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
Ухвалою від 23.12.2024 у справі №920/593/24 задоволено клопотання представника відповідача про участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №5470 від 20.12.2024) у справі №920/593/24; постановлено провести підготовче судове засідання у справі, призначене на 26.12.2024, 14:00, за участі представника Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції - Голуб Вікторії Володимирівни (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
23.12.2024 копія ухвали від 27.11.2024 у справі №920/593/24, надіслана третій особі - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), була повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У підготовчому судовому засіданні 26.12.2024 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 28.01.2025, 14:30, в режимі відеоконференції за участі представників сторін.
Ухвалою від 26.12.2024 у справі №920/593/24 повідомлено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 28.01.2025, 14:30.
26.12.2024 додатково повідомлено третю особу - ОСОБА_1 , про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
03.01.2025 копія ухвали від 12.12.2024 у справі №920/593/24, надіслана третій особі - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), була повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
08.01.2025 копія ухвали від 26.12.2024 у справі №920/593/24, надіслана ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), була повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У судовому засіданні 28.01.2025 встановлено:
Представники позивача та відповідача у судове засідання в режимі відеоконференції прибули, додаткових заяв та/або клопотань не подали.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання з розгляду справи по суті не прибула, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, що відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Судом розпочато розгляд справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовної заяви.
Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з'ясовані всі обставини, на які сторони у справі посилалися, як на підставу своїх вимог та/або заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні 28.01.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
20.11.2013 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чайкою В.П. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №31807196 складено акт опису та арешту майна, за яким проведено опис майна, що належить боржнику. При описі майна був присутній Хорт Юрій Сергійович, як представник ТОВ «БУ-1 Прилуки», було описано та накладено арешт на автомобіль АЦ Урал, 1992 року випуску, зеленого кольору, д.н.з НОМЕР_3 . Описане майно прийняв на відповідальне зберігання представник ТОВ «БУ-1 Прилуки» Хорт Юрій Сергійович.
01.09.2014 за актом державного виконавця заступником начальника відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чайкою В.П. в межах зведеного виконавчого провадження №31807196 описане відповідно до акту від 20.11.2013 майно, а саме: автомобіль АЦ Урал, 1992 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 , було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 виданий 30.11.1996). Причини, за якими був змінений зберігач арештованого майна, в акті державного виконавця від 01.09.2014 зазначені не були.
09.09.2014 на замовлення Головного управління юстиції у Чернігівській області Суб'єктом оціночної діяльності ФОП Дубиком Олегом Олександровичем сформований звіт про незалежну оцінку автомобілю Урал 4320 (паливозаправочна), 1992 р.в., днз НОМЕР_2 , що належить ТОВ «БУ-1 Прилуки» та зареєстрований зва адресою: Чернігівська обл., м.Прилуки, вул. Індустріальна, буд. 2 (далі - звіт про оцінку майна від 09.09.2014).
У розділі «Опис об'єкту оцінки та його ідентифікація» звіту про оцінку майна від 09.09.2014 визначено, що об'єкт оцінки - Автомобіль Урал 4320 (паливозаправочна), 1992 р.в., ДНХ НОМЕР_2 , що належить ТОВ «БУ-1 Прилуки». Технічним оглядом КТЗ, дослідженням наданих реєстраційних документів встановлено: тип КТЗ - вантажний (паливозаправочна); марка, модель, модифікація КТЗ - АЦ Урал 4320; ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_5 ; реєстраційний номер - НОМЕР_2 ; рік випуску (згідно зі свідоцтвом про реєстрацію) - 1992; паспорт (формуляр) машини - НОМЕР_6 від 11.01.2005; колір КТЗ - зелений; показник одометра, км - не встановлено; опис КТЗ - об'єкт оцінки знаходиться в робочому стані. Резина придатна до подальшої експлуатації - не потребує заміни. Наявний незначний корозійні пошкодження. Наявні пошкодження лакофарбового покриття. Наявні потертості оббивки салону. Загальний стан задовільний.
Відповідно до розділу «Розрахунок вартості» звіту про оцінку майна від 09.09.2014 ринкова вартість об'єкту дослідження визначена в розмірі 94814,25 грн. Разом з тим, враховуючи мету оцінки - визначення початкової вартості для примусового продажу на конкурентних засадах - оцінювач визнав доцільним визначену ринкову вартість скоригувати на коефіцієнт на умови продажу. Застосування цього коефіцієнта зумовлене наступним: КТЗ не знято з обліку (ця процедура лягає на плечі покупця); відсутня можливість детального всебічного огляду КТЗ та визначення його дійсного технічного стану; необхідність попередньої сплати гарантійного внеску та очікування аукціону. З урахуванням викладеного, оцінювач визнав, що потенційний покупець не сплатить однакову суму за колісний транспортний засіб, що пропонується до продажу у процедурі виконавчого провадження та на вільному ринку та доцільним є прийняти коефіцієнт на умови продажу на рівні -10%. В цьому випадку вартість об'єкту оцінки становить 94814,25* 0,9 = 85332,83 грн.
01.12.2014 проведено електронні торги реєстраційного лота №14571, найменування майна: автомобіль Урал АЦ, тип - вантажний, модель - паливозаправочна, 1992 року випуску; місцезнаходження майна - Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Коптєва Юрія, буд. 72, стартова ціна - 85332,83 грн. За результатом проведення електронних торгів складено протокол №16246, згідно з яким торги не відбулись, у зв'язку із відсутністю допущених учасників торгів.
05.01.2015 проведено повторні електронні торги реєстраційного лота №25839, найменування майна: автомобіль Урал АЦ, тип - вантажний, модель - паливозаправочна, 1992 року випуску; місцезнаходження майна - Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Коптєва Юрія, буд. 72, стартова ціна - 81066,19 грн. За результатом проведення електронних торгів складено протокол №31634, відповідно до якого торги не відбулись, у зв'язку із відсутністю цінової пропозиції від жодного із учасників.
06.02.2015 проведено повторні електронні торги реєстраційного лота №36063, найменування майна: автомобіль Урал АЦ, тип - вантажний, модель - паливозаправочна, 1992 року випуску; місцезнаходження майна - Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Коптєва Юрія, буд. 72, стартова ціна - 76799,55 грн. За результатом проведення електронних торгів складено протокол №57823, за яким торги не відбулись, у зв'язку із відмовою від сплати належної грошової суми.
20.02.2015 ТОВ «БУ-1 Прилуки» надіслало ВДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції повідомлення, в якому звернуло увагу на те, що автомобіль Урал АЦ, тип - паливозаправочна, 1992 р.в., д.н.з. НОМЕР_7 , зеленого кольору був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чайкою В.П. відповідно до акту державного виконання від 01.09.2014. На неодноразові дзвінки ТОВ «БУ-1 Прилуки» ОСОБА_1 не відповідає, місце знаходження ОСОБА_1 у ТОВ «БУ-1 Прилуки» встановити немає можливості, тому позивач просив вжити заходи щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 та місце зберігання автомобіля УРАЛ АЦ, тип - паливозаправочна, 1992 1992 р.в., д.н.з. НОМЕР_7 , зеленого кольору.
17.02.2015 державним виконавцем встановлено факт відсутності за місцем зберігання автомобіля Урал 4320 АЦ, 1992 р.в., тип - вантажний, модель- паливозаправочна, д.н.з. НОМЕР_7 про що складено відповідний акт.
17.02.20215 на адресу зберігача ОСОБА_1 направлено лист-вимогу №203-40/1107 державного виконавця, за яким керуючись статтями 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язано ОСОБА_1 терміново надати автомобіль Урал АЦ, тип - паливозаправочна, 1992 р.в., д.н.з. НОМЕР_7 , зеленого кольору для подальшого його вилучення.
17.02.2015 постановою про розшук майна заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чайкою В.П. у примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №31807196 від 09.03.2012 про стягнення з ТОВ «БУ-1 Прилуки» на користь стягувачів фізичних та юридичних осіб боргу постановлено залучити працівників ДАІ для затримання транспортного засобу, а саме: автомобіль Урал АЦ, тип - паливозаправочна, 1992 р.в., д.н.з. НОМЕР_7 , зеленого кольору, що належить ТОВ «БУ-1 Прилуки», код ЄДРПОУ 32512456, зареєстроване за адресою: м. Прилуки, вул. Індустріальна, 2, з подальшою постановкою на майданчик тимчасовою затримання вказаного транспортного засобу та вилученням реєстраційних документів на транспортний засіб, про що повідомити Відділ ДВС Прилуцького МРУЮ (тел. (04637)50723, 0994088804); постанову направити до ВДАІ Прилуцького МВ УМВС України у Чернігівській області та УДАІ УМВС України у Чернігівській області для виконання.
18.02.2015 ВДВС Прилуцького МУЮ ГУЮ у Чернігівській області МУЮ надіслане подання №03/40/1110 до Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області, за яким, керуючись ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження», орган ДВС просив розглянути питання про порушення кримінальної справи щодо зберігача майна - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_1 , зареєстрованого згідно паспорту НОМЕР_4 виданого 30.11.1996 за адресою: АДРЕСА_3 , за ознаками злочину, відповідальність за який передбачено ст. 388 КК України за приховування майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт або яке описано.
24.07.2015 на запит органу ДВС від 22.07.2015№03-40/7923 СВ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області МВС України повідомлено, що на подання державного виконавця про приховування майна, на яке накладено арешт (вих. № 03-40/1110), 21.02.2015 слідчим відділенням Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12015270210000263 з визначенням початкової правової кваліфікації за ч. 1 ст. 388 КК України. Проводиться досудове розслідування даного факту.
10.10.2016 позивачем направлено запит до Відділення ДАІ Прилуцького МВ УМВС України у Чернігівській області за вих №18/107, за яким, позивач зауважив, що згідно з повідомлення від 06.06.2016 Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби слідує, що зв'язатися зі зберігачем ОСОБА_1 не можливо; у зв'язку з цим 17.02.2015 відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про розшук вказаного автомобіля. Дана постанова була направлена на виконання до Відділення ДАІ Прилуцького МВ УМВС України у Чернігівській області для залучення працівників ДАІ для затримання вищевказаного транспортного засобу. З огляду на зазначене, позивач просив повідомити чи не було затримано вказаного транспортного засобу в період з 17.02.2015 по час звернення із запитом та чи дійсно вказана постанова від 17.02.2015 перебуває у Відділенні ДАІ Прилуцького МВ УМВС України у Чернігівській області на виконанні. Відповіді позивачем отримано не було.
11.01.2024 позивач звернувся до Чернігівського відділу ДВС у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції із запитом про повернення описаного та арештованого автомобіля або надання документів, що підтверджують його реалізацію на електронних торгах.
25.01.2024 Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надіслано ТОВ «БУ-1 Прилуки» лист №5100/3069-23-24/15.7 про розгляд звернення за яким позивача повідомлено, що Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах компетенції розглянуто заяву від 11.01.2024 щодо надання інформації щодо реалізації автотранспортного засобу та звернено увагу на наступне. На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало зведене виконавче провадження АСВП 31807196 про стягнення боргів з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки" на користь фізичних та юридичних осіб. При проведенні виконавчих дій, 01.09.2014 проведено опис і арешт майна - автомобіля УРАЛ 4320 АЦ, 1992 р.в., тип - вантажний, модель - паливозаправочна; д.п.з. НОМЕР_7 . Зазначений автомобіль 01.12.2014 передано на реалізацію за ціною 85332,3 грн шляхом проведення електронних аукціонів (майданчик ДП «Сетам», номер лоту 14571). За результатами третіх електронних торгів (дата проведення - 06.02.2015, номер лоту - 36063, початкова ціна 76799,55 грн) арештоване майно - автомобіль Урал 4320 АЦ, 1992 р.в., тип - вантажний, модель - паливозаправочна, д.н.з. НОМЕР_7 не реалізовано (торги не відбулись з причини відмови від сплати належної грошової суми). Відповідно до інформації з сайту ДП «Сетам», зазначене майно, яке було передано під час опису на зберігання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 30.11.1996 року), під час реалізації у зберігача не вилучалось.
31.01.2024 позивач звернувся до Чернігівського відділу ДВС у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції із запитом про повернення описаного та арештованого автомобіля - АЦ Урал, 1992 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 .
05.03.2024 Прилуцький ВДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції надіслав позивачу лист, в якому на заяву про повернення арештованого автомобіля Урал 43-20АЦ 1992 року було повідомлено, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження АСВП № 71638808 щодо стягнення заборгованості з боржника ТОВ «БУ-1 Прилуки». 22.09.2023 керуючись статтею 36 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук в томі числі: і автомобіль Урал 43-20АЦ, 1992 року, д.н.з. НОМЕР_7 . Станом на 05.03.2024 транспортний засіб не розшуканий. У разі розшуку (встановлення місця знаходження) транспортного засобу державним виконавцем будуть проведені виконавчі дії, передбачені статтями 48, 56, 57 Закону України «Про виконавче провадження».
07.03.2024 суб'єктом оціночної діяльності ФОП Даценко Г.Д. за замовленням ТОВ «БУ-1 Прилуки» оформлено звіт №014/245 про оцінку майна: колісного транспортного засобу - автомобіля Урал 4230 АЦ реєстраційний номерний знак НОМЕР_7 (далі - звіт про оцінку майна від 07.03.2024).
Базою оцінки за звітом про оцінку майна від 07.03.2024 визначено: ураховуючи мету проведення оцінки, відповідно до Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440) при визначенні вартості об'єкта, оцінювачем була використана концепція "ринкової вартості".
У пунктах 1, 5, 7, 11 розділу «Припущення та обмежуючі умови» звіту про оцінку майна від 07.03.2024 визначено наступне:
-дана оцінка виконана і може бути використана з однією метою - визначення вартості об'єкта оцінки для цілей бухгалтерського обліку (п. 1);
-оцінювач проводив оцінку вартості об'єкта на основі його досконального вивчення; з цією метою проведено обстеження колісного транспортного засобу, визначено його технічний стан та фізичний знос, вивчена відповідна технічна і юридична документація, проаналізовані дані про продаж аналогічних рухомих об'єктів, вивчена соціально-економічна ситуація в регіоні (п. 5);
-уся інформація фінансового, технічного, економічного характеру, що надана замовником оцінювачу в усній або письмовій формі та підтверджена, або не підтверджена документально, приймалась, як достовірна; оцінювач не виконував спеціальної перевірки вказаної інформації. Інформація, що отримана оцінювачем з інших джерел і використана для даної незалежної оцінки, вважається правдивою (п. 7);
-стан колісного транспортного засобу оцінювався шляхом візуального обстеження, вивчення необхідної технічної документації. Оцінювач не несе відповідальності за факти невиявлених дефектів і пошкоджень, що неможливо виявити під час звичайного обстеження (п. 11).
У розділі «Загальна характеристика об'єкта (технічні характеристики) звіту про оцінку майна від 07.03.2024 встановлено:
-основні показники: Автомобіль Урал 4320 АЦ, спеціальний вантажний паливозаправний, реєстраційний номерний знак НОМЕР_7 , рік випуску 1992, шасі № НОМЕР_8 , двигун V - 10850 см.куб., дизель, колір пофарбування - зелений. Автомобіль випускався Уральським автомобільним заводом Росія з 1977 по 1998 рік. Вантажний автомобіль підвищеної прохідності з колісною формулою 6*6 переважно призначений для армійських потреб. На автомобілі установлений дизельний двигун КамаЗ-740 У-8 об'ємом 10,85 л та потужністю 210 к.с.;
-строк експлуатації автомобіля згідно п. 6.3.3 Методики прийнятий з моменту виготовлення КТЗ до дати оцінки (01.01.1992р.-08.03.2024р.) - 32 роки;
-комплектація автомобіля відповідає специфікації заводу - виробника (Паливозаправник);
-технічний стан: оскільки об'єкт оцінки (КТЗ-спеціальний вантажний автомобіль Урал 4320 АЦ), балансоутримувач, замовник оцінки, надати на огляд для оцінки не може і встановити фактичний пробіг, комплектність, фактичний технічний стан, умови експлуатації та зберігання оцінювач не може (див. додаток: лист Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівський області), тому за цими даними оцінювач надає інформацію про середню ринкову ціну (КТЗ) - автомобіля марки Урал, моделі 4320 АЦ, паливозаправник, рік випуску - 1992, станом на 07.03.2024.
За розділом «Висновок про вартість майна» звіту про оцінку майна від 07.03.2024 середня ринкова ціна автомобіля Урал 4320 АЦ, спеціальний вантажний паливозаправник, рік випуску 1992, двигун V - 10850 см.куб., дизель, колір пофарбування - зелений, визначена на засадах незалежної оцінки, станом на 07.03.2024 встановлена в розмірі 530835,00 грн.
Оскільки відповідач не передав позивачу автомобіль Урал 4320АЦ, 1992 р.в. д.н.з. НОМЕР_7 та місцезнаходження зазначеного автомобіля не відоме з 2015 року та станом на 05.03.2024 транспортний засіб не був розшуканий за наданою відповіддю органу ДВС, позивач звернувся з відповідним позовом до суду за захистом своїх прав на відшкодування завданої шкоди в розмірі 530835,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною 4 ст. 41 Конституції України закріплено положення, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч.1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).
Відповідно до п.14 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 у разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У постанові зазначаються причина передачі майна іншому зберігачу, прізвище, ім'я та по батькові зберігача, який здійснював зберігання майна, та прізвище, ім'я та по батькові нового зберігача.
У разі необхідності (наявність інформації про псування або розтрату майна тощо) виконавець до моменту передачі майна новому зберігачу може здійснити вихід за місцем зберігання майна для його огляду. У разі зміни кількісних чи якісних характеристик майна про це зазначається в постанові про призначення нового зберігача, при цьому виконавець готує повідомлення до органів досудового розслідування щодо притягнення зберігача до кримінальної відповідальності.
Пунктом 15 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання встановлено, що виявивши розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна або встановивши інші незаконні дії з цим майном, виконавець складає про це акт і звертається з повідомленням до органів досудового розслідування для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої статтею 388 Кримінального кодексу України.
Судом в ході розгляду справи було встановлено, що державний виконавець, як представник держави, попри наявність у нього широкого кола повноважень, закріплених профільними законами (Закон України «Про виконавче провадження» у старій та новій редакціях, Закон України «Про державну виконавчу службу», Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», тощо) не вжив всіх необхідних та ефективних заходів для того, щоб право власності позивача на описане та арештоване майно не було порушене.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статті 1174 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Згідно із статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина.
Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
З наведеного вище випливає, що шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об'єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.
Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
В той же час, протиправність (неправомірність) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця може доводитись з посиланням, зокрема, на судове рішення, яке набрало законної сили, рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази. Тобто надання рішення суду про задоволення скарги на дії судового виконавця як необхідної преюдиційної обставини у доказуванні підстав для задоволення позову про стягнення із судового виконавця збитків, завданих утратою арештованого майна, не є обов'язковим, а його ненадання не є підставою для відмови у позові.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 листопада 2022 року у справі №910/6355/20, провадження №12-41гс21, з метою єдності судової практики та усунення невірного тлумачення відповідних висновків Верховного Суду зазначила, що законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, які можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, зокрема закон не передбачає попереднього ухвалення судового рішення про визнання протиправними відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця при здійснені виконавчого провадження як єдиного допустимого доказу на підтвердження існування підстав для відшкодування завданих такими діяннями збитків.
Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою статті 56 Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про
опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.
Якщо опису підлягає транспортний засіб у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
Згідно статті 58 Закону №1404-VIII майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).
Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.
Порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII дозволяє дійти висновку, що зберігання майна боржника є процесуальною діяльністю державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним зберігач здійснює відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (висновки, викладені у пункті 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №821/197/18/4440/16 (провадження №11-1200апп18), а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №308/12150/16-ц (провадження №14-187цс19)).
Тому порушення зберігачем заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне передбачену законом відповідальність зберігача майна перед державним виконавцем. За загальним правилом, державний виконавець несе відповідальність за втрату такого майна у межах відповідного виконавчого провадження перед власником майна.
У ЦК України питання зберігання майна регулюється главою 66 (§1. Загальні положення про зберігання), положення якої також застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом (стаття 955 цього Кодексу). Згідно із частиною першою статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частина перша статті 937 ЦК України передбачає, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, установлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну (стаття 942 ЦК України).
Частиною першою статті 950 ЦК України встановлено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Відповідно до статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
З огляду на викладене вище вбачається, що складення державним виконавцем акту опису й арешту майна від 20 листопада 2013 року, підписання його уповноваженою особою заступником начальника Чайка В.П. та підписання акту державного виконавця від 01.09.2014 про передачу на відповідальне зберігання ОСОБА_1 свідчить про поширення на державного виконавця положень статті 955 ЦК України щодо зберігання ним описаного та вилученого у власника майна та його відповідальності перед власником за збереження такого майна, оскільки, вилучивши у власника описане майно, державний виконавець тим самим прийняв на себе зобов'язання перед власником щодо його належного зберігання.
Отже, актом державного виконавця від 01.09.2014 року та актом опису та арешту майна від 20.11.2013 року, опосередковується виникнення двох зобов'язань щодо належного зберігання майна - державного виконавця перед власником та зберігача ОСОБА_1 перед державним виконавцем.
Згідно до звіту № 014/24 про оцінку майна від 07 березня 2024 року середня ринкова вартість колісного транспортного засобу - спеціального вантажного автомобіля марки УРАЛ, моделі 4320 АЦ, паливозаправник, рік випуску - 1992 р. станом на 07.03.2024 року становить 530 835,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц виклала наступні правові висновки: « 43. З урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 761/13921/15-ц (провадження № 6-99цс17), оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов'язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу. Велика Палата Верховного Суду також вважає, що в ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2019 року, якою справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, міститься помилкове посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, оскільки в тій справі зроблений висновок про повернення сум виконавчого збору, надміру сплачених до Державного бюджету України, а не про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, і не зроблено висновку про обов'язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення.
44. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
45. Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду».
Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено фактичні обставини, за якими орган ДВС не вжив всіх необхідних та ефективних заходів для того, щоб право власності позивача на описане та арештоване майно не було порушене, не дотримавшись при цьому вимог Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, що спричинило наявність реальних збитків для позивача, яких зазнав позивач у зв'язку з втратою речі (автомобіля).
Оскільки зберігання майна боржника є процесуальною діяльністю державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним зберігач здійснює відповідні дії) щодо примусового виконання рішень, і за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах, суд дійшов висновку про наявність всіх умов відповідальності державного органу: неправомірні дії цього органу у вигляді недотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Втрата описаного та арештованого майна, яке було передано державним виконавцем на відповідальне зберігання третій особі, гр. Пижову О.О., є підставою для стягнення збитків з органу ДВС (державного органу).
Разом з цим, суд не погоджується з розміром майнової шкоди у вигляді реальних збитків, визначених позивачем, на підставі наступного:
Аналізуючи зміст поданих сторонами звітів про оцінку майна суд зазначає:
До позовної заяви представником позивача долучено Звіт № 014/24 про оцінку майна, складений суб'єктом оціночної діяльності (ФОП) Даценком Григорієм Дмитровичем.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
За змістом статті 3 зазначеного Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до частин першої, шостої статті 9 вказаного Закону методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно- правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Суд зазначає, що Звіт 014/24 не містить фотографічних та аналітичних матеріалів, необхідних для визначення ринкової вартості майна, крім того, оцінка, проведена за відсутності об'єкта та технічної документації. Визначення вартості майна проводилось без встановлення оцінювачем технічного стану та технічної документації щодо цього об'єкта оцінки та не може свідчити про достовірність технічного стану об'єкта оцінки, що впливає на визначення вартості оцінюваного майна.
В матеріалах виконавчого провадження міститься Звіт про незалежну оцінку автомобілю Урал 4320 (паливозаправочна), 1992 р.в., що належить ТОВ «БУ-1 Прилуки», виконаний ФОП «Дубик Олег Олександрович» 09 вересня 2014 року, який було складено суб'єктом оціночної діяльності під час передачі на реалізацію майна ТОВ «БУ-1 Прилуки». Зазначений Звіт був поданий суду відповідачем. Суд зазначає, що при складанні даного Звіту оцінювався технічний стан авто шляхом його візуального обстеження, спостережень та вивчення необхідної технічної документації. Також під час оцінки було встановлено, що ідентифікаційний номер КТЗ та номер двигуна, що містить інформацію, яка була необхідна для ідентифікації КТЗ, а також дані, що зазначені у свідоцтві про реєстрацію КТЗ, є достовірними. Показання одометра (лічільника пробігу) КТЗ відповідають його дійсному пробігу, а одометр не піддавався впливу з метою фальсифікації його показів.
При проведенні аналізу змісту поданих звітів судом враховано, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому, зокрема, здійснюється ознайомлення з об'єктом оцінки (постанова ВС №911/1850/18 від 16.02.2023, №907/797/13 від 15.02.2017, №917/628/17 від 15.10.2020, №753/3055/18 від 07.04.2021).
У постанові від 16.12.2019 у справі №211/2171/15 Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що ознайомлення з об'єктом оцінки полягає у дослідженні оцінювачем вихідних даних та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та у особистому огляді оцінювачем об'єкта оцінки.
У постанові від 01.10.2020 у справі №2-2394/10 Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій, що визначення вартості майна боржника проведено з недотриманням вимог Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту № 1 та без належного ознайомлення оцінювача з об'єктом, що підлягав оцінці, що вплинуло на достовірність оцінки.
У постанові від 15.10.2020 у справі №917/628/17 Верховний Суд залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції , зазначивши, що експертна оцінка спірного нерухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб'єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема його внутрішнього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою ціною; у матеріалах справи немає доказів того, що приватний виконавець чи оцінювач зверталися до боржника з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об'єкта для його об'єктивної оцінки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що реальними збитками позивача є ринкова вартість автомобіля, визначена у Звіті про незалежну оцінку автомобілю Урал 4320 (паливозаправочна), 1992 р.в., що належить ТОВ «БУ-1 Прилуки», виконаний ФОП «Дубик Олег Олександрович» 09 вересня 2014 року, в розмірі 94814,25грн без коригування на коефіцієнт на умови продажу на рівні 10%, оскільки судом не враховується мета оцінки - продаж на торгах, а враховуються реальні збитки у вигляді ринкової вартості автомобіля.
Таким чином, розмір майнової шкоди становить 94814,25грн.
Розглянувши заяву відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦКУ сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач наголошує на тому, що матеріалами справи підтверджено обізнаність позивача про відсутність описаного й арештованого майна листами від 17.02.2015 № 03-40/1103, від 20.02.2015 № 1/17, від 10.10.2016 № 1/107, а отже позивачем пропущений строк позовної давності, що в свою чергу є підставою для відмови у позові.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки в 2015 році позивач почав вживати заходи щодо з'ясування місцезнаходження спірного майна, і тільки в 2024 позивач отримав від органу ДВС остаточну відповідь, що за весь цей період попри вжиті органом ДВС заходи спірне майно розшукано не було.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не був пропущений строк позовної давності, на підставі чого заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд дійшов висновку, що відповідно до матеріалів справи позивачем частково доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. З урахуванням наведених вище обставин, суд задовольняє позовні вимоги частково в розмірі 94814,25 грн. В іншому суд відмовляє.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з 6370,02 грн судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Додатково в позові позивачем зауважено, що докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», застосувавши застосовується коефіцієнт 0,8, позивач сплатив 6370,02 грн судового збору відповідно до квитанції про сплату від 17.05.2024 №6025-7173-1737-0786.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2422,40 грн судового збору в розмірі мінімальної ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру з урахуванням коефіцієнту 0,8 (3028,00х 0,8).
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУ-1 Прилуки» (код за ЄДРПОУ 32512456; вул. Індустріальна, буд. 2, м. Прилуки, Чернігівська обл., 17500) 94814,25 грн (дев'яносто чотири тисячі вісімсот чотирнадцять грн 25 коп.) в рахунок відшкодування майнової шкоди, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору.
3. В іншому відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2025.
Суддя В.Л. Котельницька