65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"06" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3343/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Чуйко О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІГО И С» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, код ЄДРПОУ 37670844) до відповідача Григораш Вадима Михайловича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про стягнення 652 490,30грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «АМІГО И С» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Григораш Вадима Михайловича про стягнення 652 490,30грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «АМІГО И С» посилається на неналежне виконання Григораш Вадимом Михайловичем умов договору поставки №01/09/14-173 від 01.09.2014.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 відкрито провадження у справі №916/3343/24, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.09.2024 о 12:10.
05.09.2024 відповідач звернувся до суду з заявою про визнання позову.
12.09.2024 підготовче засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 призначено підготовче засідання на 17.10.2024 о 12:00 та викликано учасників справи у підготовче засідання.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 14.10.2024, підготовче засідання 17.10.2024 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою від 21.10.2024 призначено підготовче засідання на 26.11.2024 о 11:20 та викликано учасників справи у підготовче засідання.
В підготовче засідання від 26.11.2024 представники сторін не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.11.2024 відкладено підготовче засідання на 19.12.2024 о 11:30 та викликано учасників справи у підготовче засідання.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 13.12.2024, підготовче засідання 19.12.2024 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою від 20.12.2024 призначено підготовче засідання на 06.02.2025 о 11:30 та викликано учасників справи у підготовче засідання.
Відповідно до ч.3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
В судовому засіданні від 06.02.2025 було винесено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/3343/24.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Як вказує позивач, 01.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІГО И С» (позивач, Постачальник) та ФОП Соловйовим Владиславом Борисовичем (Покупець) було укладено договір поставки №01/09/14-173 (далі договір ) відповідно до до умов якого позивач мав поставляти відповідачу товари, а відповідач мав їх приймати та оплачувати відповідно до умов договору (п.1.1. договору). Позивач належним чином та в належні строки виконував свої зобов'язання по поставці товару відповідно до умов договору, претензій від відповідача щодо якості та/або кількості поставленого товару не надходило, тобто, позивач виконав умови договору належним чином.
Позивач зазначає, що в подальшому, 11.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІГО И С», ФОП Соловйовим Владиславом Борисовичем та ФОП Григораш Вадимом Михайловичем було укладено Додаткову угоду №1 до договору №01/09/14-173 від 01.09.2014 (далі Додаткова угода) про заміну сторони у зобов'язанні, відповідно до умов якої сторону Покупця за договором було замінено з ФОП Соловйов Владислав Борисович на ФОП Григораш Вадим Михайлович (п. 1 Додаткової Угоди).
Як зазначає позивач, відповідно до п. 6 Додаткової угоди Новий боржник (відповідач) починаючи з серпня 2021 року повинен був здійснювати щомісяця оплату заборгованості в сумі не менше ніж 100 000,00грн, до повного погашення заборгованості: « 6. Сторони погодили, що погашення заборгованості на користь Постачальника, Кредитора за Договором поставки буде здійснюватися Новим Покупцем, Новим Боржником щомісяця, починаючи з серпня 2021 року в сумі не менше ніж 100 000, 00 (сто тисяч грн. 00 коп.), до повного погашення заборгованості.».
Однак, як вказує позивач, порушуючи умови договору та Додаткової угоди відповідач не оплатив поставлений товар, остання оплата за договором була здійснена 16.06.2021. Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків, який було складено на дату підписання Додаткової угоди про заміну сторони в зобов'язанні заборгованість відповідача станом на 11.08.2021 склала 1 119 889,70грн. Після укладення Додаткової угоди про заміну сторони в зобов'язанні відповідач здійснив чотири повернення товарів на загальну суму - 467 399,40грн, отже, станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 652 490,30грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 02.12.2021.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 5.2.5. договору відповідач повинен був надавати позивачу звіти про реалізований товар кожні 7 (сім) календарних днів, а у випадку не надання таких звітів увесь прийнятий товар буду вважатися реалізованим в повному обсязі та підлягатиме оплаті в повному обсязі. Відповідач неодноразово порушував свої зобов'язання, зазначені в п. 5.2.5. договору та надавав звіти про реалізований товар, а після підписання Додаткової угоди про заміну сторони в зобов'язанні взагалі їх не надає. Отже, оскільки відповідач неодноразово порушував свої зобов'язання з своєчасного надання звітів про реалізований товар та неодноразово надавав звіти з порушеннями строків та з урахуванням ст. 625, 530, 692 ЦК України - ввесь отриманий відповідачем товар за договором вважається реалізованим та підлягає оплаті в повному обсязі.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача суму заборгованості за договором поставки №01/09/14-173 від 01.09.2014 року у розмірі 652 490,30грн.
В підготовчому провадженні відповідач визнав позов у повному обсязі про що подав до суду відповідну заяву в який також просить повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого у справі, в сумі 4893,67грн.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як видно з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 01.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІГО И С» (позивач, Постачальник) та ФОП Соловйовим Владиславом Борисовичем (Покупець) було укладено договір поставки №01/09/14-173 (далі договір ) відповідно до до умов якого позивач мав поставляти відповідачу товари, а відповідач мав їх приймати та оплачувати відповідно до умов договору (п.1.1. договору). Позивач належним чином та в належні строки виконував свої зобов'язання по поставці товару відповідно до умов договору, претензій від відповідача щодо якості та/або кількості поставленого товару не надходило, тобто, позивач виконав умови договору належним чином.
В подальшому, 11.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІГО И С», ФОП Соловйовим Владиславом Борисовичем та ФОП Григораш Вадимом Михайловичем було укладено Додаткову угоду №1 до договору №01/09/14-173 від 01.09.2014 (далі Додаткова угода) про заміну сторони у зобов'язанні, відповідно до умов якої сторону Покупця за договором було замінено з ФОП Соловйов Владислав Борисович на ФОП Григораш Вадим Михайлович (п. 1 Додаткової Угоди).
Відповідно до п. 6 Додаткової угоди Новий боржник (відповідач) починаючи з серпня 2021 року повинен був здійснювати щомісяця оплату заборгованості в сумі не менше ніж 100 000,00грн, до повного погашення заборгованості: « 6. Сторони погодили, що погашення заборгованості на користь Постачальника, Кредитора за Договором поставки буде здійснюватися Новим Покупцем, Новим Боржником щомісяця, починаючи з серпня 2021 року в сумі не менше ніж 100 000, 00 (сто тисяч грн. 00 коп.), до повного погашення заборгованості.».
Однак, порушуючи умови договору та Додаткової угоди відповідач не оплатив поставлений товар, остання оплата за договором була здійснена 16.06.2021.
Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків, який було складено на дату підписання Додаткової угоди про заміну сторони в зобов'язанні заборгованість відповідача станом на 11.08.2021 склала 1 119 889,70грн.
Після укладення Додаткової угоди про заміну сторони в зобов'язанні відповідач здійснив чотири повернення товарів на загальну суму - 467 399,40грн, отже, станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 652 490,30грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 02.12.2021.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч.ч. 1,4 ст.191 Господарського кодексу України , позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Під час розгляду справи відповідачем 05.09.2024 до суду було заяву про визнання боргу, відповідно до якої відповідачем було визнано позовні вимоги в повному обсязі.
За таких обставин, враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІГО И С» про стягнення з відповідача Григораш Вадима Михайловича заборгованості за договором поставки №01/09/14-173 від 01.09.2014 року у розмірі 652 490,30грн.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІГО И С» до відповідача Григораш Вадима Михайловича про стягнення заборгованості за договором поставки №01/09/14-173 від 01.09.2014 року у розмірі 652 490,30грн, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, визнані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 9 787,35грн.
Відповідачем позовні вимоги визнані у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи викладене, позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору за звернення до суду з даним позовом.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 4 893,67грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ч.3 ст. 185, ч.ч. 1, 4 ст. 191, ст.ст. 232-241, ст.331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІГО И С» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, код ЄДРПОУ 37670844) до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про стягнення 652 490,30грн - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІГО И С» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, код ЄДРПОУ 37670844) заборгованості за договором поставки №01/09/14-173 від 01.09.2014 року у розмірі 652 490,30грн, 4 893,67грн судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 13 лютого 2025 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова