79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
30.01.2025 Справа № 914/2185/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача: Львівської крайової організації Української республіканської партії, м. Львів
про: визнання недійсним рішення та скасування реєстраційної дії
за участю представників:
від позивача: Федчишин А.Є. - адвокат, Будулич В.І.,
від відповідача: Семчишин Р.А. - заступник керівника
Обставини розгляду справи.
09.09.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , м. Львів до Львівської крайової організації Української республіканської партії, м. Львів про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів ОСББ.
Ухвалою від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.10.2024.
Ухвалою суду від 03.10.2024 підготовче засідання відкладено на 04.11.2024.
Ухвалою суду від 04.11.2024 підготовче засідання відкладено на 25.11.2024.
Ухвалою від 25.11.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 09.12.2024.
02.12.2024 через канцелярію суду від Львівської крайової організації Української республіканської партії надійшли письмові пояснення (вх. №29171/24 від 02.12.2024).
З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 09.12.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.12.2024.
Ухвалою суду від 23.12.2024 судове засідання відкладено на 20.01.2025.
Ухвалою суду від 20.01.2025 судове засідання відкладено на 30.01.2025.
30.01.2025 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №2537/25 від 30.01.2025).
Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В судовому засіданні 30.01.2025 суд, з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, а також з метою забезпечення реалізації принципу змагальності сторін, дійшов висновку визнати поважними причини пропуску позивачем строку для подання доказів, поновив позивачу пропущений процесуальний строк для подання доказів та прийняв докази, що долучені ним до клопотання про долучення доказів (вх. №2537/25 від 30.01.2025).
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є членом Української республіканської партії, а також згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до 12.04.2024 був головою Львівської крайової організації Української республіканської партії. 30.04.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено зміни на підставі протоколу чергової конференції Львівської крайової організації Української республіканської партії від 13.04.2024, відповідно до якого з 13.04.2024 позивача як голову змінено на ОСОБА_2 . Як ствердив позивач, рішення, яке оформлено протоколом від 13.04.2024, є недійсним, оскільки порушено процедуру скликання чергової конференції, що призвело до відсутності належним чином визначеної кількості уповноважених делегатів, рішення прийнято за відсутності кворуму та з перевищенням повноважень чергової конференції. Таким чином, просив суд визнати недійсним рішення чергової конференції Львівської крайової організації Української республіканської партії, що оформлене протоколом від 13.04.2024, та скасувати відповідну реєстраційну дію, вчинену на підставі такого рішення.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову не заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, у процесі розгляду справи суд встановив наступне.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом від 16.07.2024 за кодом 294156011446, станом на 12.04.2024 ОСОБА_1 був керівником Львівської крайової організації Української республіканської партії.
13.04.2024 відбулась чергова конференція Львівської крайової організації Української республіканської партії, на якій було прийнято рішення, що оформлені протоколом від 13.04.2024.
30.04.2024 про вищевказане рішення за №1004151070010017215 було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно протоколу від 13.04.2024, який подано реєстратору для державної реєстрації, кількість обраних делегатів - 33 особи, присутні - 22 особи (список додається). Відповідно до списку, для участі у конференції зареєстровано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (підпис про реєстрацію відсутній), ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 . У вказаному списку також зазначено, що станом на 15.04.2024 до складу ЛКО УРП, відповідно до статуту партії, безпосередньо входять 19 місцевих організацій, 14 - районних та 5 міських міст обласного значення - за попереднім адміністративно-територіальним поділом Львівської області. Конференція скликана на попередню вимогу семи організацій, що становить більш як третину загальної кількості.
На порядок денний конференції було винесено наступні питання:
1. Звіт ради Львівської крайової організації Української республіканської партії.
2. Звіт контрольно-ревізійної комісії Львівської крайової організації Української республіканської партії.
3. Про приведення структури Львівської крайової організації Української республіканської партії у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою Львівщини.
4. Вибори ради Львівської крайової організації Української республіканської партії.
5. Вибори проводу Львівської крайової організації Української республіканської партії.
6. Вибори голови, заступника голови та секретаря Львівської крайової організації Української республіканської партії.
7. Вибори голови і членів контрольно-ревізійної комісії Львівської крайової організації Української республіканської партії.
8. Різне.
За результатами голосування по 6-му питанню порядку денного обрано головою Львівської крайової організації Української республіканської партії ОСОБА_2 . Підсумки голосування: «за» - 16, «проти» - 1, «утримався» - 1.
Згідно листа Центрального секретаріату Української республіканської партії за вих. №16-13 від 14.01.2025, ОСОБА_13 звільнено зі складу партії 18.05.2019, ОСОБА_4 та ОСОБА_25 виключено зі складу партії 26.03.2021, інформація про перебування ОСОБА_17 в складі партії відсутня.
Відповідно до пп. 6 п. 40 статуту Української республіканської партії, затвердженого установчим з'їздом Української республіканської партії Лук'яненка (протокол № 1 від 28.05.2006) з наступними змінами (надалі - статут), центральний секретаріат веде облік організацій партії та їхнього персонального складу.
Згідно з пп. 7 п. 68 статуту, член партії має право висувати та обирати кандидатів, бути обраним до будь-якого виборного органу партії, а також брати участь у керівництві партії в інших формах, передбачених цим статутом.
Пунктом 78 статуту передбачено, що крайовими організаціями партії є її організації в Автономній Республіці Крим, в областях України, у містах Київ та Севастополь.
Крайова організація в області складається з районних та міських (міст обласного значення) організацій.
Відповідно до п. 81 статуту керівними органами крайової організації є збори (конференція), рада та провід.
Найвищим керівним органом крайової організації є збори (конференція). Збори (конференції) бувають чергові та позачергові. Чергові збори (конференція) скликаються радою крайової організації не рідше одного разу на рік. Чергові та позачергові збори (конференція) скликаються за рішенням ради чи проводу крайової організації або на вимогу не менше 1/3 організацій, які безпосередньо входять до її складу, що підтверджується відповідними рішеннями зборів (конференцій) цих організацій. Збори (конференція) можуть також бути скликані за рішенням керівних органів партії.
Згідно з п. 82 статуту, делегати чергових зборів (конференцій) крайової організації обираються черговими зборами (конференціями) місцевих організацій. Норми представництва делегатів зборів (конференцій) місцевих організацій встановлюються радою крайової організації. Делегатами зборів (конференцій) крайової організації обов'язково повинні бути: голова крайової організації, голови місцевих організацій, що входять до складу цієї крайової організації, секретар крайової організації, голова контрольно-ревізійної комісії крайової організації.
Відповідно до п. 83 статуту, збори (конференція) крайової організації є чинними (правоспроможними) за умови реєстрації для участі в них не менше 2/3 обраних делегатів.
Згідно з п. 87 статуту, рішення ради ухвалюються більшістю голосів членів ради присутніх на засіданні.
Відповідно до пп. 3 п. 88 статуту, рада крайової організації обирає зі свого складу, на термін повноважень ради, голову крайової організації, його заступників та секретаря крайової організації та може відкликати їх у разі необхідності.
Підпунктом 8 п. 88 статуту передбачено, що рада крайової організації скликає збори (конференції) відповідної крайової організації, встановлює норми представництва на них місцевих організацій, які входять до складу даної крайової організації.
Згідно з п. 91 статуту, голова крайової організації обирається радою більшістю голосів від загального складу ради на термін повноважень ради. Якщо жодна з висунутих кандидатур - членів партії - не набрала більше половини голосів, то проводиться повторне голосування по двох претендентах, які набрали найбільше голосів. Головою крайової організації стає претендент, який набрав за результатами повторного голосування більшу кількість голосів.
Відповідно до пп. 1 п. 92 статуту, голова крайової організації організовує та здійснює керівництво діяльністю крайової організації, звітує перед нею, представляє її в центральних керівних органах та за посадою входить у центральну раду.
Згідно з пп. 5 п. 92 статуту, голова крайової організації скликає збори (конференції) засідання ради та проводу крайової організації, організує підготовку та головує на них.
Оскільки позивач вважає, що мали місце порушення норм чинного законодавства під час проведення 13.04.2024 чергової конференції Львівської крайової організації Української республіканської партії, він звернувся до суду із позовом про визнання недійсним вищевказаного рішення чергової конференції Львівської крайової організації Української республіканської партії та скасування реєстраційної дії, вчиненої згідно такого рішення.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Щодо підвідомчості такої категорії спорів господарським судам, суд під час розгляду даної справи дотримується правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.07.2022 у справі №916/1748/21.
У вказаній постанові зазначено, що відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно частини третьої статті 4 Закону України «Про політичні партії в Україні» втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Стаття 11 Конвенції захищає право об'єднуватися у політичні партії як складову загальної свободи зборів та об'єднань.
Для того, щоб об'єднання підпадало під захист статті 11, воно повинне мати приватно-правовий характер. Термін «об'єднання» має автономне значення; класифікація у національному законодавстві має лише відносну цінність і є не більш ніж відправною точкою ("Шассанью та інші проти Франції" (Chassagnou and Others v. France) [ВП], заява № 25088/94 та 2 інші, п. 100, ЄСПЛ 1999-III; «Шнейдер против Люксембурга» (Schneider v. Luxembourg), заява № 2113/04, п. 70, 10 липня 2007 року).
Право на свободу об'єднань не містить права стати членом певного об'єднання (Cheall проти Сполученого Королівства, рішення Комісії), а також право обіймати певну посаду в об'єднанні (Фєдотов проти Росії (ухв.), № 5140/02, 23 листопада 2004 року). Проте виключення з об'єднання може складати порушення свободи об'єднань відповідного члена, якщо воно порушує правила об'єднання, є свавільним або тягне за собою окремі труднощі для особи («Ловріч проти Хорватії» (Lovriс v. Croatia), № 38458/15, п.п. 54 та 72, 4 квітня 2017 року)).
З огляду на те, що виключення з партії може складати порушення свободи об'єднання за статтею 11 Конвенції, Верховний Суд вважає, що у даному випадку необхідно окремо розглянути питання, чи має позивач оскаржувати законність рішення політичної Партії щодо позивача, як члена Партії та керівника Організації Партії, у розумінні статті 6 Конвенції.
Зважаючи на те, що відповідно до частини першої статті 314 ЦК України право на об'єднання як у політичні партії, так і громадські організації, є особистим немайновим правом на свободу об'єднання, а стаття 11 Конвенції захищає право об'єднуватися у політичні партії як складову загальної свободи зборів та об'єднань, виключення з партії може складати порушення свободи об'єднань відповідного члена, колегія суддів вважає, що у вирішенні цього питання має застосовуватися однаковий підхід щодо можливості доступу до суду, якщо інше прямо не визначено законом, і таке відповідає критерію «необхідно у демократичному суспільстві».
Відповідно до статті 276 ЦК України орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
Європейська комісія за демократію через право (Венеційська комісія) з 1990 року є дорадчим органом Ради Європи, який з погляду сучасного розуміння принципів європейського конституціоналізму надає висновки про відповідність їм проектів актів конституційного законодавства держав-учасниць Ради Європи, а також розробляє стандарти рекомендаційного характеру («saft law»).
Так, у пункті 32 Кодексу належної практики щодо політичних партій, що ухвалений Венеціанською Комісією на 77 пленарній сесії (Венеція, 12-13 грудня 2008 року), роз'яснено, що як внутрішня норма статут також має дуже важливу функцію встановлення дисциплінарних процедур, які можуть впливати на права членів. У випадках недотримання цих вимог чи серйозного порушення партійного регулювання можуть застосовуватися дисциплінарні заходи, найсуворішою з яких є виключення з партії. Ці заходи повинні керуватися процедурою, встановленою у статуті партії, з повагою до права на захист. Для того щоб усунути будь-яке враження сваволі, важливим елементом є існування механізму оскарження. Це служить забезпеченню необхідної узгодженості у поглядах майбутніх членів та самої партії.
Далекосяжна автономія політичних партій є наріжним каменем свобод зібрань та об'єднань, а також свободи вираження поглядів, що захищені Європейською Конвенцією з прав людини. Як ствердив Європейський Суд з прав людини, Конвенція вимагає, щоб втручання у здійснення цих прав було оцінене мірою того, «що необхідне демократичному суспільству». Зокрема, контроль за статутом або хартією партії повинен насамперед бути внутрішнім, тобто здійснюватись членами партії. Що стосується зовнішнього контролю, члени партії повинні мати доступ до суду у випадку, якщо вони вважають, що рішення партійного органу порушує її статут. Загалом, судовому контролю за партіями повинна надаватися перевага над контролем з боку виконавчої влади (CDL-AD (2002) 17; пункт 24).
Венеційська комісія і Бюро демократичних інститутів і прав людини у Спільному висновку щодо відповідності міжнародним демократичним стандартам проєкту закону про внесення змін до Закону України «Про політичні партії в Україні» від 23 березня 2021 року також вказала, що контроль над статутом партії має здійснюватися всередині партії її членами. Зовнішній контроль може існувати у формі доступу до суду для членів партії, які вважають, що рішення партійного органу порушує статут. Однак загалом варто надавати перевагу судовому контролю над політичними партіями перед контролем виконавчої влади (CDL-AD(2021)003; пункт129).
Зважаючи на викладене, Верховний Суд не погоджується з висновками судів, що законність рішення щодо звільнення позивача від виконання обов'язків голови обласної організації політичної партії та припинення його членство в партії не може бути перевірена в судовому порядку. Таке обмеження доступу до суду не узгоджується з частиною третьою статті 8 Конституції України, яка визначає, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. У даному випадку право громадян України на свободу об'єднання у політичні партії гарантується статтею 36 Конституції України. Тому примусове обмеження (припинення) такого членства підлягає судовому контролю.
Оскільки інше не передбачено законом, такий спір, як і всі спори з іншими громадськими об'єднаннями, підлягають розгляду в господарських судах, як спори, що пов'язані з управлінням і є наближеними до корпоративних.
Окрім наведеної правової позиції, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17 викладено правову позицію з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 у справі № 6-рп/2001.
Так, Конституційний Суд України у пункті 4.3. згаданого рішення вказав на те, що відповідно до пункту 11 частини першої статті 92 Конституції України законами України визначаються, зокрема, засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про об'єднання громадян» визначено, що втручання державних органів та службових осіб у діяльність об'єднань громадян не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. Заборона втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків, крім випадків, передбачених зазначеним Законом, міститься також в нормативних приписах частини третьої статті 4 Закону України «Про політичні партії в Україні». Об'єднання громадян діє на основі закону, статуту, положення (стаття 13 Закону України «Про об'єднання громадян»). Тобто внутрішня організація, взаємовідносини членів об'єднань громадян, їх підрозділів, статутна відповідальність членів цих об'єднань регулюються корпоративними нормами, встановленими самими об'єднаннями громадян, які базуються на законі; визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню. Отже, втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність об'єднань громадян не допускається.
У разі виникнення спору щодо порушення об'єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина останній має право на підставі статті 55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду. Визначення належності питань до внутріорганізаційної діяльності або виключної компетенції об'єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд в разі оскарження громадянином актів і дій таких об'єднань.
З урахуванням вимог Закону України «Про об'єднання громадян» Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що юрисдикція суду не поширюється на правовідносини щодо створення громадського об'єднання чи громадської організації, визначення напряму її діяльності, здійснення управління діяльністю (окрім звільнення керівника), порядку та підстав набуття та припинення членства у громадській організації (громадському об'єднанні), участі у роботі громадської організації; делегування своїх представників на загальні збори громадської організації, у керівні органи, участі у розробці рішень та їх реалізації, можливості вносити пропозиції, рекомендації та проекти документів на розгляд органів громадської організації; користування послугами громадської організації, а також усіма видами методичної, консультативної та іншої допомоги, яку може надати громадська організація, на умовах, затверджених правлінням; обговорення питання роботи громадської організації та виборних органів, внесення пропозиції про вдосконалення їх діяльності; вимоги розгляду на засіданнях правління будь-яких питань, що стосуються діяльності громадської організації; отримання інформацію про роботу органів громадської організації, участі у заходах, які проводяться громадською організацією або організовані за її участю; користування підтримкою громадської організації для вдосконалення, розширення та підвищення ефективності своєї роботи, вільно обговорювати питання роботи громадської організації та виборних органів, внесення пропозиції про вдосконалення їх діяльності; установлення і розвитку через громадську організацію двосторонніх та багатосторонніх зв'язків з іншими членами громадської організації; отримання інформаційних, методичних та інших матеріалів, практичної допомоги у створенні професійних творчих центрів, майстерень, лабораторій та інше.
Велика Палата Верховного суду зробила висновок, що внутрішньостатутною діяльністю громадського об'єднання (громадської організації) є питання її створення, визначення напряму діяльності, реалізація прав її членів на участь у такій діяльності у правовідносинах, що не є за своїм змістом цивільно-правовими та не впливають на повноваження громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, які урегульовані нормами цивільного, господарського чи трудового права та стосуються цивільних прав та інтересів третіх осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17 викладено правову позицію, відповідно до якої набуття та втрата членства у громадській організації є реалізацією громадською організацією своїх повноважень у внутрішній статутній діяльності, тоді як звільнення з роботи керівника громадської організації чи найманих працівників є реалізацією повноважень громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, на які поширюється юрисдикція суду.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про об'єднання громадян» політичною партією є об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 11 Закону України «Про політичні партії в Україні» реєстрація політичних партій, їхніх обласних, міських і районних організацій, первинних осередків або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», після перевірки поданих матеріалів.
З моменту реєстрації політичної партії у визначеному законом порядку вона набуває статусу юридичної особи.
У відповідності до частини 1 статті 3 Закону України «Про політичні партії в Україні» політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про політичні партії в Україні» статут політичної партії має містити, зокрема, такі відомості як, порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній, порядок створення, загальну структуру та повноваження обласних, міських, районних організацій політичної партії та її первинних осередків, порядок скликання та проведення партійних з'їздів, конференцій, зборів та інших представницьких органів політичної партії тощо.
Судом встановлено, що згідно п. 82 статуту, делегати чергових зборів (конференцій) крайової організації обираються черговими зборами (конференціями) місцевих організацій. Норми представництва делегатів зборів (конференцій) місцевих організацій встановлюються радою крайової організації. Делегатами зборів (конференцій) крайової організації обов'язково повинні бути: голова крайової організації, голови місцевих організацій, що входять до складу цієї крайової організації, секретар крайової організації, голова контрольно-ревізійної комісії крайової організації.
Згідно з пп. 5 п. 92 статуту, голова крайової організації скликає збори (конференції) засідання ради та проводу крайової організації, організує підготовку та головує на них.
Позивач ствердив, що він як керівник Львівської крайової організації Української республіканської партії станом на 13.04.2024, не отримував інформації щодо прийняття місцевими організаціями рішень про скликання чергової конференції, не здійснював організацію підготовки чергової конференції, не брав участі у такій конференції, а рада Львівської крайової організації Української республіканської партії не приймала рішення про скликання чергової конференції, зокрема, і щодо встановлення норм представництва на зазначеній черговій конференції місцевих організацій. Відповідачем зворотнього не доведено. В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження того, що позивач як керівник Львівської крайової організації Української республіканської партії був повідомлений про проведення чергової конференції, яка відбулась 13.04.2024.
Судом також встановлено, що відповідно до п. 83 статуту, збори (конференція) крайової організації є чинними (правоспроможними) за умови реєстрації для участі в них не менше 2/3 обраних делегатів.
Згідно додатку до протоколу від 13.04.2024, який подано реєстратору для державної реєстрації, кількість обраних делегатів становить 33 особи, присутні на конференції 22 особи.
Судом також встановлено, що згідно інформації, викладеної у листі Центрального секретаріату Української республіканської партії за вих. №16-13 від 14.01.2025, ОСОБА_13 звільнено зі складу партії 18.05.2019, ОСОБА_4 та ОСОБА_25 виключено зі складу партії 26.03.2021, інформація про перебування ОСОБА_17 в складі партії відсутня.
Водночас, вказані особи зазначені у додатку до протоколу від 13.04.2024 як такі, що були присутні на конференції та приймали участь у голосуваннях з питань порядку денного.
Однак, з огляду на лист Центрального секретаріату Української республіканської партії, до повноважень якого належить облік організацій партії та їхнього персонального складу, зазначені особи не могли приймати участь у черговій конференції, що відбулась 13.04.2024, а загальна кількість делегатів для участі у вказаній черговій конференції, за виключенням вказаних осіб, свідчить про те, що їх кількість є меншою за встановлений п. 83 статуту кворум.
Крім того, судом також встановлено, що згідно з п. 87 статуту, рішення ради ухвалюються більшістю голосів членів ради присутніх на засіданні. Відповідно до пп. 3 п. 88 статуту, рада крайової організації обирає зі свого складу, на термін повноважень ради, голову крайової організації, його заступників та секретаря крайової організації та може відкликати їх у разі необхідності.
Водночас, у статуті відсутні положення, які дозволяють зборам (конференції) крайової організації ухвалювати рішення щодо обрання голови, заступника голови та секретаря крайової організації, а також ухвалювати рішення щодо інших питань, які належать до компетенції ради крайової організації.
Таким чином, обрання на черговій конференції, результати проведення якої були оформлені протоколом від 13.04.2024, голови, заступника голови та секретаря крайової організації, суперечить положенням статуту, відповідні рішення прийняті з перевищенням повноважень.
З огляду на наведене, суд вважає, що обрання керівника (голови) Львівської крайової організації Української республіканської партії належить до внутрішньо-організаційної діяльності Львівської крайової організації Української республіканської партії, оскільки таке рішення приймається органом управління громадського об'єднання, а отже, зачіпає права позивача на участь в управлінні Львівською крайовою організацією Української республіканської партії.
Отже, цей позов подано на захист права позивача на участь у діяльності органу управління Львівської крайової організації Української республіканської партії, реалізації ним права бути керівником цього органу, а також реалізації його права як учасника контролю за правомочністю прийняття рішень Львівською крайовою організацією Української республіканської партії.
Вказані рішення чергової конференції Львівської крайової організації Української республіканської партії зачіпають як права позивача щодо здійснення діяльності з управління юридичною особою як членом та учасником керівного органу (його керівником) такої юридичної особи, так і процедуру прийняття таких рішення, що не можна вважати внутрішньостатутною діяльністю об'єднання.
Водночас, визнання судом недійсними рішень чергової конференції Львівської крайової організації Української республіканської партії у даному випадку не є втручанням у внутрішньостатутну діяльність даного об'єднання, а лише націлене на відновлення порушеного права позивача, захист якого йому гарантує Конституція та Закони України.
Щодо позовної вимоги про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 30.04.2024 за №1004151070010017215, вчиненої державним реєстратором, суд зазначає наступне.
Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань містить відомості про офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, а відтак, наявна Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформація повинна бути достовірною та відображати фактичні дані про юридичну особу.
Матеріалами справи підтверджується, що вчинення оскаржуваної реєстраційної дії від 30.04.2024 за №1004151070010017215 відбувалося на підставі рішення чергової конференції Львівської крайової організації Української республіканської партії, яке оформлене протоколом від 13.04.2024.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, щодо скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.
Враховуючи вищенаведене, визнання недійсними оскаржуваних рішень чергової конференції Львівської крайової організації Української республіканської партії в судовому порядку мають наслідком подальше скасування запису про відповідну реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки це призводить до відображення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань недостовірних даних та порушення ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9, ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати позивача по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення чергової конференції Львівської крайової організації Української республіканської партії, оформлені протоколом від 13.04.2024.
3. Скасувати реєстраційну дію за №1004151070010017215 від 30.04.2024 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
4. Стягнути з Львівської крайової організації Української республіканської партії, м. Львів, вул. Стефаника, 10 (ідентифікаційний код 35101476) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) 6 056,00 грн судового збору.
Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 30.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 10.02.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.