просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
13 лютого 2025 року м.Харків Справа № 913/488/24
Провадження № 4/913/488/24
Господарський суд Луганської області у складі судді Ірини ГОЛЕНКО, розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 02.12.2024
Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до відповідача - Комунального закладу «Центр надання культурних послуг Новопсковської селищної територіальної громади», смт Новопсков Новопсковського району Луганської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відділу культури, туризму, молоді та спорту Новопсковської селищної ради, смт Новопсков Новопсковського району Луганської області
про стягнення 89875 грн 11 коп.
Без виклику (повідомлення) сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Луганської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовною заявою до Комунального закладу «Центр надання культурних послуг Новопсковської селищної територіальної громади» про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 11-1059/21-БО-Т від 05.11.2021 у сумі 89875 грн 11 коп., з яких: 57526 грн 08 коп. - основний борг, 12151 грн 39 коп. - пеня, 4247 грн 10 коп. - 3% річних, 15950 грн 54 коп. - інфляційні втрати.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Голенко І.П.
Господарський суд Луганської області ухвалою від 06.12.2024 залишив позовну заяву ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» без руху та встановив п'ятиденний строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви суд ухвалою від 16.12.2024 відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, а також встановив сторонам строки для подання процесуальних заяв по суті.
Ухвала суду від 16.12.2024 надсилалась позивачу та його представнику в їх електронні кабінети підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» та отримана ними 16.12.2024 о 15 год. 52 хв., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», тому ухвала від 16.12.2024 була надіслана йому на електронну пошту, зазначену позивачем у позовній заяві - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримана ним 16.12.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Суд також намагався повідомити відповідача про розгляд справи шляхом передачі телефонограми від 16.12.2024 за номером телефону НОМЕР_1 , вказаним у позовній заяві, проте встановити зв'язок з абонентом не вдалося, оскільки номер знаходиться поза зоною досяжності.Застосунки для дзвінків і обміну повідомленнями WhatsApp, Telegram за цим номером відсутні, Viber за цим номером є, проте встановити зв'язок з абонентом також не вдалося.
Крім того, суд 17.12.2024 розміщував для відповідача відповідне повідомлення на сторінці Господарського суду Луганської області (у розділі «Інше - Повідомлення для учасників справ, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованих територіях»), враховуючи Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд також враховує висновок Європейського суду з прав людини про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Отже судом вчинені всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення його процесуальних прав на подання відзиву та клопотань щодо розгляду справи у встановлені судом строки.
Суд ухвалою від 20.01.2025 залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відділ культури, туризму, молоді та спорту Новопсковської селищної ради та встановив строк до 27.01.2025 (включно) для подання пояснень щодо позову.
Ухвала суду від 20.01.2025 надсилалась третій особі в електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» та отримана нею 20.01.2025 о 18 год. 36 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
27.01.2025 третя особа - Відділ культури, туризму, молоді та спорту Новопсковської селищної ради подав через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» письмові пояснення, у яких підтвердив наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 57526 грн 08 коп.
Вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат вважає необґрунтованими та неспівмірними і просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, просить зменшити заявлений до стягнення розмір пені на 90%, вимогу щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат просить вирішити на розсуд суду.
В обґрунтування клопотання зазначає, що відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зізмінами) в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року. Починаючи з 03.03.2022 територія Новопсковської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області (далі - Новопсковська СТГ) знаходиться в тимчасовій окупації. З березня 2022 року у відповідача відсутній доступ до матеріально-технічної бази, архіви та первинні документи закладу були втрачені (знищені) внаслідок захоплення їх окупаційною владою, діяльність комунального закладу була фактично призупинена. З березня 2022 року у споживача відсутній доступ до газорозподільної системи, отримати та перевірити якість послуг передбачених договором неможливо. Окрім того, неможливо встановити наявність або відсутність пошкоджень газорозподільної інфраструктури. Розпорядженням начальника Новопсковської селищної військової адміністрації від 07.02.2023 № 17-о, на підставі звернень керівників закладів культури, було позбавлено статусу розпорядника бюджетних коштів заклади культури базової мережі місцевого рівня, зокрема і Новопсковський ЦКП. У зв'язку з цим було втрачено доступ до системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства -Казначейство» Новопсковського ЦКП, з яких можливо було відновити дані по оплаті за спожитий газ.
З моменту повномасштабного вторгнення рф до України, Новопсковський ЦКП не отримував від позивача акти приймання-передачі газу за лютий 2022 року. Листи про погашення заборгованості від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»» також не надходили.
06.02.2024 Відділом культури, туризму, молоді та спорту Новопсковської селищної ради (далі - Відділ культури), який є органом управління Новопсковського ЦКП, до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»» було направлено лист № 10 щодо врегулювання розрахунків зпідприємствами Групи Нафтогаз. У даному листі зазначено, що Відділ культури направив лист від 15.01.2023 № 3 до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з проханням надати акти звіряння за спожитий газ за 2022 рік станом на 01.01.2023 по підпорядкованим йому закладам культури (зокрема і по Новопсковському ЦКП). 22.01.2024 на електрону адресу Відділу культури, без супровідного листа, надійшли акти звіряння розрахунків за період з 01.11.2021 по 31.12.2023, в тому числі і по Новопсковському ЦКП. За відсутності підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язаньта проведення платежів (акти приймання-передачі газу за лютий 2022 року), а також відсутності доступу до комерційних вузлів обліку газу (п. 3.6 договору), перевірити фактичний обсягу спожитого газу за лютий 2022 року неможливо, і підстав для проведення розрахунків у Новопсковського ЦКП не було. Кредиторську заборгованість за 2022 рік не було зареєстровано в органах Державної казначейської служби і, як наслідок, не передбачено бюджетні асигнування у 2023, 2024 та/або поточному році на погашення цієї заборгованості. Станом на березень 2022 року, а також на даний момент, відсутня можливість підписання акту звіряння розрахунків та погашення заборгованості за лютий 2022 року - з об'єктивних причин, які не залежать від відповідача.
Форс-мажорні обставини (військова агресія російської федерації проти України та бойові дії на території Луганської області, що підтверджено листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022) об'єктивно унеможливили виконання договору, відсутній і причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та неналежним виконанням грошового зобов'язання (оскільки, заборгованість виникла більшою мірою внаслідок військової агресії рф, введення воєнного стану в Україні та тимчасової окупації території Новопсковської СТГ). Адже саме такі обставини унеможливили належне виконання відповідачем зобов'язань за договором та є підставою для його звільнення від відповідальності. Внаслідок втрати всіх первинних документів (в тому числі - бухгалтерських документів, договорів) та за відсутності інформації про наявну заборгованість, відповідач був позбавлений можливості своєчасно заявити позивачу про наявність форс-мажорних обставин за даним зобов'язанням.
Позивачу ще 18.04.2022 (дата виникнення заборгованості за лютий 2022 року) було відомо про заборгованість, але він не звертався з відповідною вимогою до відповідача, не надав акти приймання-передачі для оплати заборгованості. І лише тепер, нарахувавши пеню, 3% річних та інфляційних втрат за 29 місяців прострочення (що є вигідним для позивача), звернувся до суду з позовною заявою, що на думку, третьої особи є недобросовісним користуванням та зловживанням процесуальними правами.
Відповідач, на відміну від позивача, є неприбутковим комунальним закладом культури, діяльність якого спрямована на збереження, розвиток народної творчості, аматорського мистецтва, проведення культурно-масових та дозвіллєвих заходів і фінансується за рахунок місцевого бюджету, проте позбавлений статусу розпорядника бюджетних коштів. На цей час, через тимчасову окупацію Новопсковської СТГ місцевий бюджет втратив більшу частину своїх доходів та існує виключно за рахунок державних дотацій. Витрачання коштів місцевого бюджету в умовах воєнного стану та тимчасової окупації на очевидно великі штрафні санкції цілком не відповідає принципам справедливого правосуддя.
Позивач не подав доказів, які підтверджують факт понесення збитків у зв'язку з простроченням оплати поставленого природного газу згідно договору. Відповідач добросовісно виконував зобов'язання за договором до початку повномасштабного вторгнення.
05.02.2025 позивач подав суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» письмові пояснення щодо доводів третьої особи, які викладені у поясненнях від 27.01.2025. Позивач стверджує, що відповідач був обізнаний про спожиті обсяги природного газу за спірний період, оскільки суб'єкти ринку природного газу (в т. ч. позивач, відповідач) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС. Відповідач також обізнаний про вартість газу, яка визначена умовами договору, та міг здійснити оплату, не очікуючи відповідного акту приймання-передачі природного газу, як це було зроблено ним у попередні періоди. У листопаді - грудні 2021 року відповідач повністю розрахувався за поставки природного газу, у січні 2022 року він частково розрахувався навіть без наявності підписаних актів приймання-передачі природного газу.
Лист Торгово-промислової палати Українивід 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України відповідачу і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили. До матеріалів справи відповідач не подав сертифікату про форс-мажорні обставини, а також доказів повідомлення позивача про такі обставини.
Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів тощо. Відтак, при вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Однією з обов'язкових умов застосування статті 233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення. У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань. Щодо зменшення пені на 90%, то при такому зменшенні буде знівельоване саме значення пені та недотримано баланс інтересів сторін.
Проценти та інфляційні нарахування, передбачені статтею 625 ЦК України, є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань, положення зазначеної статті не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Встановлений положеннями ст. 625 ЦК України розмір процентної ставки на рівні 3% річних та компенсаційна функція внаслідок інфляційних нарахувань це той мінімальний визначений законодавцем розмір грошових виплат, що має на меті гарантовано відновити майнові права кредитора.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно із ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.
05.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ЕІС-код - 56Х930000010610Х (далі - постачальник, позивач) та Комунальним закладом «Центр надання культурних послуг Новопсковської селищної територіальної громади», ЕІС-код - 56XS000QEIC2002 (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 11-1059/21-БО-Т, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.3 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Згідно із п. 1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
У п. 1.5 договору передбачено, що у разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір.
Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 39,500 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2021 - 0,00 тис. куб. м, листопад 2021 - 6,000 тис. куб. м, грудень 2021 - 6,500 тис. куб. м, січень 2022 - 5,500 тис. куб. м, лютий 2022 - 4,500 тис. куб. м, березень 2022 - 4,000 тис. куб. м, квітень 2022 - 1,500 тис. куб. м, травень 2022 - 0,00 тис. куб. м, червень 2022 - 0,00 тис. куб. м, липень 2022 - 0,00 тис. куб. м, серпень 2022 - 0,00 тис. куб. м, вересень 2022 - 0,00 тис. куб. м, жовтень 2022 - 1,500 тис. куб. м, листопад 2022 - 5,00 тис. куб. м, грудень 2022 - 5,00 тис. куб. м (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.1.3 договору загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.
Згідно з п. 2.3 договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
У п. 3.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.
Згідно із п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У п. 3.5.1 договору передбачено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2 договору).
Відповідно до п. 3.5.3 договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Згідно із п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
У п. 4.1 договору сторони передбачили, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13658,42 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на цим договором становить 16554,00 грн.
Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 544902 грн 50 коп., крім того ПДВ 108980 грн 50 коп., разом з ПДВ 653883 грн 00 коп. (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюєтьсяспоживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70%грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Згідно із п. 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором (п. 6.2 договору).
У п. 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).
Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Договір постачання природного газу № 11-1059/21-БО-Т від 05.11.2021 підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
На виконання умов п. 1.5 договору постачання природного газу № 11-1059/21-БО-Т від 05.11.2021 КЗ «Центр надання культурних послуг Новопсковської селищної територіальної громади» 27.01.2022 підписав заяву-приєднання № 09420QEIC2CB012 до умов договору розподілу природного газу (дляспоживача, що не є побутовим), згідно якої приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, з такими персоніфікованими даними: персональний ЕІС-код як суб'єкта ринку природного газу - 56XS000QEIC2002, адреса об'єкта - 92300, Луганська область, Старобільський район, смт Новопсков, вул. Українська, буд. 38, величина річної замовленої потужності об'єкта споживача на перший та другий календарний рік - 23092 м куб.
27.01.2022 між АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» та КП «Центр надання культурних послуг Новопсковської селищної територіальної громади» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 09420QEIC2CB012 від 27.01.2022 розподілу природного газу, якою доповнили договір п. 2.4 «Річна замовлена потужність складає 23092 куб.м», п. 2.5 «Загальна сума договору складається із місячних сум вартості розподіленого газу споживачеві за даним договором.», п. 2.6 «Загальна планова сума вартості цього договору станом на дату підписання цієї додаткової угоди становить 43505,33 грн з ПДВ.», внесли зміни до п.п. 6.2, 12.1.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ у листопаді 2021 року - лютому 2022 року.
На підтвердження поставки відповідачу природного газув листопаді 2021 рокув обсязі 4,99560 тис. куб. м на суму 82697 грн 14 коп. позивач надав акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, який підписаний позивачем та відповідачем.
Акт приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року в матеріалах справи відсутній. Позивач зазначив, що акту за грудень 2021 року не зберіглося.
У січні 2022 року позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 4,99974 тис. куб. м на суму 82765 грн 67 коп., у лютому 2022 року - 3,47500 тис. куб. м на суму 57525 грн 13 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, 28.02.2022, які підписані ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Позивач зазначив, що акти приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року тасічень 2022 року направлялися на адресу відповідача послугами АТ «Укрпошта» простим листом, у зв'язку з чим відсутні докази такої відправки.
Акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року не направлявся відповідачу засобами поштового зв'язку, оскільки з дня введення в Україні воєнного стану 24.02.2022 АТ «Укрпошта» припинила роботу низки відділень у Луганській області, тому такий акт було направлено лише електронною поштою (докази направлення не збереглися).
Водночас, позивач на підтвердження поставки природного газу відповідачу та його споживання надав дані з Інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом 56XS0000QEIC2002 в періоди з 01.12.2021 по 28.02.2022, які надало ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у листі № ТОВВИХ-24-15247 від 07.10.2024, а саме:
-з 01.12.2021 до 31.12.2021 - 7,063 тис. куб. м (116920,87 грн);
-з 01.01.2022 до 31.01.2022 - 4,99974 тис. куб. м (82765,67 грн);
-з 01.02.2022 до 28.02.2022 - 3,4750 тис. куб. м. (57525,13 грн).
Всього у період з листопада 2021 по лютий 2022 року поставлено природний газ в обсязі 20,53334 тис. куб. м на загальну суму 339908 грн 81 коп.
Споживач з ЕІС-кодом 56XS0000QEIC2002 у період з 01.12.2021 по 28.02.2022 був закріплений за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Відповідач частково розрахувався за отриманий природний газ у загальній сумі 282382 грн 73 коп.: 22.12.2021 на суму 82697 грн 14 коп. за природний газ, поставлений у листопаді 2021 року; 30.12.2021 на суму 116919 грн 92 коп. за природний газ, поставлений у грудні 2021 року, але оплата була здійснена з порушенням строку, передбаченого у договорі; 28.02.2022 на суму 82765 грн 67 коп. за природний газ, поставлений у січні 2022 року (інформація від 02.10.2024 № 77/4-11/123821/2024 АТ «Ощадбанк» про надходження коштів, сальдо з бухгалтерського рахунку позивача).
Решту суми заборгованості за договором відповідач не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу за січень-лютий 2022 року в сумі 57526 грн 08 коп., пені в сумі 12151 грн 39 коп. за період з 16.02.2022 до 15.10.2022, 3% річних у сумі 4247 грн 10 коп. за період з 16.03.2022 до 30.09.2024, інфляційних втрат у сумі 15950 грн 54 коп. за період з квітня 2022 року до вересня 2024 року.
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
У ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
Відповідно до п. п. 27, 31, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих тощо, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; постачальником природного газу є суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживачем є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правовідносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи газотранспортної системи (далі-Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила).
Відповідно до п.3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача (п.11 розділу ІІ Правил).
Відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» Оператор газотранспортної системи (Оператор ГТС) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).
Відповідно до п. 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Для кодування використовується ЕІС-код.
Кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.
Згідно з п.4 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності).
У п. 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п.2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Факт укладання договору постачання природного газу №11-1059/21-БО-Т від 05.11.2021 між сторонами спору підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем та третьою особою.
Суд на підставі наявних у справі матеріалів встановив, що відповідач у період з 01.12.2021 до 28.02.2022 був закріплений за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (лист № ТОВВИХ-24-15247 від 07.10.2024ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»).
Факт поставки позивачем відповідачу природного газу в обсязі 20,53334 тис. куб. м на суму 339908 грн 81 коп. за період з листопада 2021 року до лютого 2022 року та його споживання підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 07.10.2024 № ТОВВИХ-24-15247 та даними з Інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом56XS0000QEIC2002, доступ до якої має також відповідач.
Тому суд не погоджується з доводами третьої особи щодо необізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу за спірний період, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Ні відповідач, ні третя особа не надали суду доказів того, що використані позивачем дані, розміщені Оператором ГТС на Інформаційній платформі щодо остаточної алокації відборів газу відповідача за січень-лютий 2022 року, є неповними чи недостовірними або такими, що відрізняються від даних самого споживача, тобто дані Інформаційної платформи ніяким чином документально не спростували.
Суд також враховує, що умовами договору (п. 6.2) та Правилами постачання природного газу (п. 11 розділу ІІ) обов'язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача. Отже, сама по собі обставина не отримання, не підписання споживачем актів прийому-передачі не звільняє останнього від оплати спожитого природного газу.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно визначив обсяг спожитого відповідачем природного газу у спірний період відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Беручи до уваги наведені положення укладеного між сторонами договору, відповідач мав здійснити оплату за фактично поставлений природний газ до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ у листопаді-грудні 2021 року (але за грудень плата здійснилась з порушенням встановленого у договорі строку), у січні 2022 року - частково, всього на загальну суму 282382 грн 73 коп. (інформація від 02.10.2024 № 77/4-11/123821/2024АТ «Ощадбанк» про надходження коштів, сальдо з бухгалтерського рахунку позивача).
За поставлений природний газ у лютому 2022 року відповідач не розрахувався.
У зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 57526 грн 08 коп.
Третя особа (як орган управління відповідача та головний розпорядник бюджетних коштів)у поясненнях не заперечила проти наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 57526 грн 08 коп.
Зміст ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Тобто обставину треба доказувати таким чином або реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, позивач належним чином обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за природний газ у січні-лютому 2022 року в сумі 57526 грн 08 коп.
Тому ця вимога є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі в сумі 12151 грн 39 коп. за період з 16.02.2022 до 15.10.2022 суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Стаття 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно розрахунку штрафних санкцій позивач нарахував відповідачу пеню за зобов'язаннями грудня 2021 року в сумі 0,01 коп. за період з 16.02.2022 до 27.02.2022, за зобов'язаннями січня 2022 року в сумі 0,18 коп. за період з 16.03.2022 до 15.09.2022, за зобов'язаннями лютого 2022 року в сумі 12151,20 грн за період з 16.04.2022 до 15.10.2022.
Суд перевіривши розрахунок пені позивача, прийшов до висновку, що він є обґрунтованим, арифметично вірним, здійснений з дотриманням вимог законодавства, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення пені в сумі 12151 грн 39 коп. за період з 16.02.2022 до 15.10.2022 є обґрунтованою.
Щодо зменшення розміру пені суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 статті 3, ч. 3 статті 509 та ч. 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
У ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
З наведеного вбачається, що зменшення розміру пені є правом суду, яке прямо передбачено частиною 3 статті 551 ЦК України і реалізується у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Суд звертає увагу на те, що позивач не врахував, що таке право суду реалізується судами, зважаючи на відповідні положення процесуального законодавства з урахуванням фактичних обставин, встановлених судами, незалежно від наявності клопотання сторони (постанова Верховного суду у справі № 917/991/22 від 23.11.2023). Тобто суд з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (пені) до розумного розміру, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості й пропорційності (п. 32 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду (п.п. 7.42, 7.43 постанови).
У цьому випадку суд вбачає наявність виняткових обставин, які свідчать про можливість зменшення заявленого до стягнення розміру пені з огляду на наступне.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду справи.
Суд встановив з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що місцезнаходженням відповідача - КЗ «Центр надання культурних послуг Новопсковської селищної територіальної громади», є Луганська область, Новопсковський район, смт Новопсков, вул. Українська, буд. 38.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, територія Новопсковської селищної територіальної громади є тимчасово окупованою з 03.03.2022.
У ч. 3 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Факт окупації смт Новопсков Луганської області є загальновідомою обставиною, що в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребує доказування.
Суд також враховує, що відповідно до п.п. 1.1, 8.1 Статуту КЗ «Центр надання культурних послуг Новопсковської селищної територіальної громади» (нова редакція), затвердженого рішенням Новопсковської селищної ради № 87/37 від 10.12.2020, відповідач є неприбутковим комунальним закладом, фінансується з бюджету Новопсковської селищної територіальної громади, кошти формуються з бюджетних асигнувань.
Через тимчасову окупацію Новопсковська селищна територіальна громада втратила значну частину доходів. Тому покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача, який фінансується з бюджету Новопсковської селищної територіальної громади, у вигляді неустойки може унеможливити виконання певних обов'язків, а в умовах недостатності державного фінансування у період збройної агресії тягар може бути невиправдано обтяжливим.
Крім того, на підставі розпорядження начальника Новопсковської селищної військової адміністрації від 07.02.2023 № 17-о позбавлено статусу розпорядника бюджетних коштів заклади культури базової мережі місцевого рівня, зокрема, і Комунальний заклад «Центр надання культурних послуг Новопсковської селищної територіальної громади».
Суд також бере до уваги, що розмір заявленої до стягнення пені становить 21% від розміру заявленого до стягнення основного боргу.
У цьому випадку неустойка є лише санкціями за неналежне виконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. При зменшенні розміру пені позивач не несе негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем умов договору.
Також суд бере до увагу ступінь виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором, а саме: відповідач сумлінно проводив розрахунки до початку збройної агресії Російської Федерації, що не заперечується позивачем. Після окупації смт Новопсков нормальна діяльність відповідача стала об'єктивно неможливою.
З урахуванням наведеного, виходячи із принципів добросовісності, справедливості, розумності, пропорційності, суд уважає за можливе реалізувати свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, щодо зменшення розміру належної до сплати пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто до 6075 грн 70 коп. Таке зменшення, на думку суду, є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для них.
Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 6075 грн 70 коп. У задоволенні решти вимог слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4247 грн 10 коп. за період з 16.03.2022 до 30.09.2024, інфляційних втрат у сумі 15950 грн 54 коп. за період з квітня 2022 року до вересня 2024 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
За приписами п.7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що розрахунок зроблено арифметично вірно з дотримання вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому є обґрунтованим.
Щодо зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Визначені частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнового стану боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання, але до мінімального розміру (до 3%), встановленого зазначеною статтею.
Водночас, інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові не передбачає можливості зменшення розміру інфляційних втрат.
У цій справі суд враховує, що розмір відсотків річних не є надмірним, а визначений саме в тому розмірі, який і передбачає ст. 625 ЦК України (3% річних).
Тому, підстави для зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат відсутні.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4247 грн 10 коп. за період з 16.03.2022 до 30.09.2024, інфляційних втрат у сумі 15950 грн 54 коп. за період з квітня 2022 року до вересня 2024 року підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 83799 грн 42 коп., з яких: основний борг у сумі 57526 грн 08 коп., пеня в сумі 6075 грн 70 коп., 3% річних у сумі 4247 грн 10 коп., інфляційні втрати в сумі 15950 грн 54 коп.
Третя особа у письмових поясненнях просила суд зменшити заявлений до стягнення з відповідача розмір штрафних санкцій, зокрема, пеню на 90%, а розмір інфляційних втрат та 3% річних зменшити на розсуд суду.
У цьому спорі штрафні санкції нараховані саме боржнику (відповідачу) за прострочення ним виконання грошових зобов'язань і тому з відповідними заявами (клопотаннями), в т. ч. про зменшення розміру штрафних санкцій, про звільнення від відповідальності відповідача тощо може звернутися безпосередньо боржник як самостійна юридична особа, яка має керівника з певними повноваженнями, незважаючи на позбавлення статусу розпорядника бюджетних коштів комунального закладу «Центр надання культурних послуг Новопсковської селищної територіальної громади».
Отже, суб'єктом звернення із заявами про зменшення розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат та про звільнення від відповідальності у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин є виключно сторона у справі - належний відповідач, обсяг наданих законом прав якого є більшим за інших учасників справи. Третя особа не належить до суб'єктів звернення із заявами про зменшення відповідачу розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат та про звільнення відповідача від відповідальності в спірних правовідносинах у розумінні ст. 625 ЦК України.
Крім того, щодо звільнення відповідача від відповідальності у зв'язку знаявністю форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України та бойові дії на території Луганської області), суд зазначає наступне.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) чітко визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3).
Відповідно до ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні'Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом.
Відповідно до п. 10.4 договору постачання природного газу № 11-1059/21-БО-Т від 05.11.2021 настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.
В матеріалах справи відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України щодо договору постачання природного газу № 11-1059/21-БО-Т від 05.11.2021.
Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 зазначив, що лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Суд зазначає, що загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається третя особа, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, вказаний лист не є сертифікатом та не є документом, який виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини і не є допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи.
Враховуючи вищевикладене, вказані доводи третьої особи та посилання на лист Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 суд відхиляє.
Інші доводи третьої особи судом також відхиляються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17).
Отже, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп.
Враховуючи розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд ухвалює та підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 2, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального закладу «Центр надання культурних послуг Новопсковської селищної територіальної громади» (92303, Луганська область, Новопсковський район, смт Новопсков, вул. Українська, буд. 38, ідентифікаційний код 26522434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) основний борг у сумі 57526 грн 08 коп., пеню в сумі 6075 грн 70 коп., 3% річних у сумі 4247 грн 10 коп., інфляційні втрати в сумі 15950 грн 54 коп., судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти вимог відмовити.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України, та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано - 13.02.2025.
Суддя Ірина ГОЛЕНКО