ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.01.2025Справа № 910/9712/24
За позовомУправління Білоцерківської Єпархії Української Православної Церкви
до треті особи,Міністерства юстиції України які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача 1) Департамент культури та туризму Київської обласної військової адміністрації 2) Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобков Олександр Вікторович
провизнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Міністерства юстиції України №1645/5 від 03.06.2024р.
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Барановська А.М.
від третіх осіб: не з'явилися.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9712/24 за позовом Управління Білоцерківської єпархії української православної церкви (далі також - позивач) до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач, Мінюст, МЮУ) про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Міністерства юстиції України № 1645/5 від 03.06.2024 «Про задоволення скарги Департаменту культури та туризму Київської обласної військової адміністрації», яким анульовано рішення від 19.03.2024 № 72130257 приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобкова Олександра Вікторовича.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вирішив залучити до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Департамент культури та туризму Київської обласної військової адміністрації (далі також - третя особа-1, Департамент) та приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобкова Олександра Вікторовича (далі також - третя особа-2, приватний нотаріус Бобков О.В.).
27.08.2024 від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення по справі.
29.08.2024 відповідач подав відзив.
З огляду на строки розгляду справи та на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 28.11.2024.
Оскільки позивачем 27.11.2024 було подано клопотання про відкладення, а суд визнав поважними причини першої неявки в судове засідання з розгляду справи по суті представника позивача, то суд вирішив оголосити перерву до 30.01.2025.
Позивач та треті особи явку уповноважених представників у судове засідання 30.01.2025 не забезпечили.
Представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні 30.01.2025 заперечив проти позовних вимог в повному обсязі та надав усні пояснення.
Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку, що неявка представників позивача та третіх осіб не перешкоджає розгляду справи в цьому судовому засіданні та вирішенню спору по суті.
Керуючись ч. 6 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач оголосив стислий зміст позовної заяви.
Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
03 червня 2024 Міністерством юстиції України на підставі Висновку центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 28.05.2024 (далі також - Висновок) за результатами розгляду скарг Департаменту культури та туризму Київської обласної військової адміністрації від 05.04.2024 № 565/41.1-N/41N/2024, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.04.2024 за № СК-2068-24, винесено наказ № 1645/5 «Про задоволення скарги» (далі також - Наказ), відповідно до якого вирішено:
1. Скаргу Департаменту культури та туризму Київської обласної військової адміністрації від 05.04.2024 № 565/41.1-N/41N/2024 задовольнити.
2. Визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 19.03.2024 № 72130257 приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобкова Олександра Вікторовича.
3. Тимчасово блокувати доступ приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобкову Олександру Вікторовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.
4. Виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.
5. Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
У Висновку центральної колегії викладено, зокрема, таке:
- скарга Департаменту культури та туризму Київської обласної військової адміністрації підлягає задоволенню;
- законодавство зобов'язує державного реєстратора при вчиненні реєстраційної дії перевіряти наявність всіх необхідних документів, а також перевіряти документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, відмови в державній реєстрації;
- приватним нотаріусом Бобковим О.В. проведено державну реєстрацію права власності Управління Білоцерківської єпархії УПЦ на будівлю з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації прав, зокрема приватним нотаріусом Бобковий О.В не зроблено запит до органів, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав до 01.01.2013, та не встановлено правонаступництва Управління Білоцерківської єпархії УПЦ на будівлю.
Як наголошує позивач, приватним нотаріусом Бобковим О.В. було належним чином перевірено подані документи до реєстрації Управлінням Білоцерківської єпархії УПЦ, зокрема перевірено: свідоцтво, технічний паспорт від 29.02.2024, виданого ТОВ «ІДЕАЛ-ЦЕНТР» відомості щодо якого отримано з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі також - ЄЖЕССБ) від 01.03.2024 № Т101:2595-0551-3437-7921, інформацію щодо будівлі від 15.03.2024 № Т101:2595-0551-3437-7921 отриманої з ЄДЕССБ, указу від 20.07.2012, виданого Володимиром Митрополитом Київським і всієї України, рішення від 27.11.2000 № 59, виданого Бушевською сільською радою Рокитнянського району Київської області, листа Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від 17.02.1993 № 102, а тому, спірне рішення про державну реєстрацію від 19.03.2024 № 72130257 є законним.
Позивач вважає, що до повноважень колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України не належить перевірка рішень органів місцевого самоврядування, у зв'язку з чим посилання Департаменту культури та туризму Київської обласної військової адміністрації на постанову Верховного суду від 19.02.2020 у справі № 910/044/18 є необґрунтованим.
За твердженнями позивача спірний Наказ є протиправним, оскільки розгляд скарги відбувався за наявності численних порушень порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, що передбачений ст.ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також, було порушено норми Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступне:
- Наказ № 1645/5 прийнятий законно та відповідно до повноважень Міністерства, а позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними;
- Міністерство юстиції України під час розгляду скарг перевіряє правильність оскаржуваних реєстраційних дій та не встановлює або спростовує (тобто, не може визнавати чи не визнавати) дійсність правочинів, які стали підставою для набуття чи припинення майнових і корпоративних прав, за винятком, якщо такі правочини є недійсними в силу закону (нікчемними).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі також - Порядок № 1128), яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент розгляду вищезазначеної скарги).
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації визначено статтею 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі також - Закон), зокрема, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Відповідно до абзацу першого пункту 1, пунктів 2, 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Рішення, дії або бездіяльність суб'єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду (пункт 19 Порядку №1128). Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, а також перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Пунктом до пункту 4 частини третьої статті 10 Закону під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.
Пунктом 4 частини першої статті 18 Закону передбачена перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
Відповідно до статті 3 Закону загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 23 Закону розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у випадку неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Пунктом 8 частини першої статті 24 Закону передбачена відмова в державній реєстрації прав, якщо після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Абзацом першим частиною другою статті 24 Закону передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
З відомостей Державного реєстру прав вбачається, що на підставі оскаржуваного рішення приватним нотаріусом Бобковим О.В. зареєстровано право власності Управління Білоцерківської єпархії УПЦ на будівлю на підставі, свідоцтва, технічного паспорта від 29.02.2024, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «ІДЕАЛ-ЦЕНТР» відомості щодо якого отримано з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - ЄДЕССБ) від 01.03.2024 № TI01:2595- 0551-3437-7921, інформації щодо будівлі від 15.03.2024 № TI01:2595-0551-3437-7921 отриманої з ЄДЕССБ, указу від 20.07.2012, виданого Володимиром Митрополитом Київським і всієї України, рішення від 27.11.2000 № 59, виданого Бушевською сільською радою Рокитнянського району Київської області, листа Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від 17.02.1993 № 102.
Свідоцтво було видано Релігійному об'єднанню УПЦ Білоцерківської єпархії. Однак, приватний нотаріус у наданих колегії поясненнях Бобков О.В. зазначає, що з відомостей ЄДР ним було встановлено, що Релігійне об'єднання УПЦ Білоцерківської єпархії було реорганізоване та змінило свою назву на Управління Білоцерківської єпархії УПЦ.
Натомість, Колегією в ході розгляду встановлено, що ЄДР не містить жодних відомостей про таке правонаступництво, крім того у відомостях відсутні сканкопії статутів Релігійного об'єднання УПЦ Білоцерківської єпархії та Управління Білоцерківської єпархії УПЦ з яких приватний нотаріус Бобков О.В. міг встановити проведення реорганізації та зміну назви Релігійного об'єднання УПЦ Білоцерківської єпархії, які б підтверджували доводи приватного нотаріуса Бобкова О.В.
Також Колегією встановлено, що на момент проведення державної реєстрації прав на будівлю, в Державному реєстрі прав містились відомості щодо права власності фізичної особи на житловий будинок розташований за тією ж адресою, що і будівля.
Таким чином, з наведеного вбачається, що приватним нотаріусом Бобковим О.В. проведено державну реєстрації права власності Управління Білоцерківської єпархії УПЦ на будівлю з порушеннями законодавства у сфері державної реєстрації прав, зокрема приватним нотаріусом Бобковим О.В. не зроблено запит до органів підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав до 01.01.2013, та не встановлено правонаступництва Управління Білоцерківської єпархії УПЦ на будівлю.
Таким чином, оскаржуване рішення приватного нотаріуса Бобкова О.В. прийнято з порушенням Закону.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону за результатами розгляду скарги на рішення, у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення, зокрема, про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав).
Крім того, згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону одночасно із визнанням прийнятим з порушенням цього Закону та анулюванням рішення державного реєстратора, Міністерство юстиції України може прийняти одне із рішень, зокрема, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Водночас згідно із статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норм Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, а враховуючи те, що державна реєстрація права власності є гарантією непорушності цього права, то умисне або недбале здійснення державним реєстратором своїх повноважень, що має наслідком порушення конституційних прав громадян або прав інших суб'єктів цивільно-правових відносин, беззастережно потребує вжиття відповідних заходів реагування.
Тому, доводи позивача про дотримання приватним нотаріусом Бобковим О.В. вимог законодавства під час вчинення спірної реєстраційної дії від 19.03.2024 № 72130257 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються наведеними вище обставинами.
Стосовно посилань позивача на порушення Мінюстом процедури розгляду скарг у зв'язку із порушенням строків встановлених законом, то суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону № 1952-IV встановлено, що скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження.
У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами провести неможливо, Міністерство юстиції України, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів.
Закінчення строку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав не є підставою для повернення скарги, відмови в її задоволенні чи залишення її без розгляду.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із воєнною агресією Російської Федерації проти України, запроваджено воєнний стан.
З прийняттям Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні», Міністерством юстиції України з 24.02.2022 тимчасово призупинено колегіальний розгляд скарг у сфері державної реєстрації.
Колегіальний розгляд скарг у сфері державної реєстрації було відновлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2022 № 696 «Про внесення змін до Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції».
Як наголошував у відзиві відповідач, у зв'язку із таким тимчасовим призупиненням, на розгляді у Міністерстві юстиції України перебував значний обсяг скарг, що унеможливило своєчасний розгляд скарги Київської обласної військової адміністрації Департаменту культури та туризму від 05.04.2024, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.04.2024 за № СК-2068-24.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1128 розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».
Згідно з частиною першою стаття 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
При цьому Закон України «Про звернення громадян» не передбачає повноважень органу державної влади залишити без розгляду чи повернути звернення, для розгляду якого витрачено більший строк.
Частиною першою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно частині другій статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, 45-тиденний строк розгляду Скарг Мін'юстом порушено з надзвичайних і незалежних від нього обставин.
Законодавством передбачено, а саме абзацом 3 частини 5 статті 37 Закону № 1952-IV, що закінчення строку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав не є підставою для повернення скарги, відмови в її задоволенні чи залишення її без розгляду.
З огляду на викладене, посилання позивача на порушення строків розгляду скарги зводиться виключно до формальних підстав та жодним чином не спростовує законність прийнятого Наказу.
Саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття.
Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Вказане узгоджується з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18.
Щодо права Департаменту культури та туризму Київської обласної військової адміністрації на звернення зі скаргою встановлено таке.
Постановою Ради Міністрів Української від 06.09.1979 № 442 «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» будівлю, яка пам'ятку архітектури національного значення «Троїцька церква (дер.)» 1750 року, внесли до списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави (охоронний № 939).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III) встановлено, що до повноважень органу охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації належить здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 6 Закону № 1805-III встановлено, що до повноважень органу охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації належить забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження
Згідно пунктом 17 частини 1 статті 6 Закону № 1805-III встановлено, що до повноважень органу охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації належить укладення охоронних договорів на пам'ятки (незалежно від категорії).
Відповідно до пункту 4.1 Положення про Департамент культури та туризму Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) від 29.09.2022 № 681 (далі - Положення) основним завданням Департаменту є, зокрема, забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Відповідно до пункту 5.30. Положення про Департамент, Департамент забезпечує виконання та додержання вимог законодавства про свободу совісті, світогляду, віросповідання та релігійні організації у межах своєї компетенції. Відповідно до пункту 5.30.
Положення про Департамент, Департамент сприяє збереженню культурної спадщини. Відповідно до пункту 5.33. Положення про Департамент, Департамент здійснює контроль за дотриманням законодавства щодо прав національних меншин, свободи світогляду і віросповідання та про релігійні організації, узагальнення практики його застосування та за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.
Зазначені обставини та нормативні положення спростовують твердження позивача про те, що у Департаменту культури та туризму Київської обласної військової адміністрації були відсутні повноваження щодо пам'яток архітектурного значення та факту відсутності порушеного права Скаржника, оскільки у зв'язку з реєстрацію права власності Управління Білоцерківської єпархії УПЦ на будівлю, яка є культурною спадщиною, порушені права та обов'язки Скаржника, які делеговані державою.
Виходячи з наведеного судом встановлено, що Наказ Міністерства юстиції України № 1645/5 від 03.06.2024 прийнято у межах встановленої Законом компетенції, за визначеною Законом процедурою та відповідає фактичним обставинам вчинених державним реєстратором правопорушень.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з'ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що Управлінням Білоцерківської Єпархії Української Православної Церкви не доведено підстав для визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Міністерства юстиції України № 1645/5 від 03.06.2024 «Про задоволення скарги Департаменту культури та туризму Київської обласної військової адміністрації», яким анульовано рішення від 19.03.2024 № 72130257 приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобкова Олександра Вікторовича. Позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Управління Білоцерківської Єпархії Української Православної Церкви відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко