майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"10" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/48/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді: Кравець С.Г.,
секретаря судового засідання: Круглецької А.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: Сачок А.В. - адвокат (ордер серія АМ №1098695 від 30.08.2024),
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом: Дочірнього підприємства "Звягельський лісгосп АПК" Житомирського
обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс"
Житомирської обласної ради
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волд Вуд"
про стягнення 34 737,41грн.
Процесуальні дії по справі.
Дочірнє підприємство "Звягельський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волд Вуд" про стягнення 34 737,41грн, з яких: 19 143,35грн основного боргу, 1 293,21грн пені, 2 355,86грн 3% річних та 11 944,99грн інфляційних втрат, а також судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу необробленої деревини №51 Б від 13.11.2020.
Ухвалою суду від 15.01.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/48/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.02.2025. Роз'яснено ТОВ "Волд Вуд" його обов'язок згідно частини 6 статті 6 ГПК України зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІКС та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
З метою повідомлення ТОВ "Волд Вуд" про розгляд справи, ухвалу суду від 15.01.2025 про відкриття провадження у справі №906/48/25, направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.40-41).
Однак, 29.01.2025 ухвала суду від 15.01.2025, яка направлялася ТОВ "Волд Вуд", була повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.36-39).
Відповідно до частин 3,7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21).
Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення ТОВ "Волд Вуд" про розгляд даної справи.
Крім того, ТОВ "Волд Вуд" не виконало обов'язок згідно частини 6 статті 6 ГПК України та не зареєструвало електронний кабінет в ЄСІКС.
З огляду на те, що неявка в засідання суду учасників справи та неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.
У судовому засіданні 10.02.2025 представником ДП "Звягельський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" подано довідку №130 від 10.02.2025 у якій вказано, що заборгованість ТОВ "Волд Вуд" становить 19 143,35грн. Позивач, своєчасно зареєстрував податок на додану вартість, що підтверджується податковою накладною №172 від 14.12.2020 та квитанцією №9349771205 від 29.12.2020 про реєстрацію податкової накладної (а.с.42-47).
У судовому засіданні 10.02.2025 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Дочірнє підприємство "Звягельський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" в обґрунтування позовних вимог посилається не те, що між сторонами укладено Договір купівлі - продажу необробленої деревини №51Б від 13.11.2020; позивачем 14.12.2020 було виписано наряд №1328 А на відпуск лісопродукції від 14.12.2020. Відповідно до Товарно - транспортної накладної серії ЖКА №841528 від 14.12.2020 позивачем відвантажено ТОВ "Волд Вуд" лісопродукцію на суму 19 143,35грн, однак відповідач розрахунки з позивачем за отриманий товар не провів.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
У позовній заяві позивач посилається на те, що 13.11.2020 року між Дочірнім підприємством "Новоград - Волинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" (позивач/продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волд Вуд" (відповідач/покупець) укладено Договір купівлі - продажу необробленої деревини №51Б від 13.11.2020, на виконання умов якого на підставі Товарно - транспортної накладної серії ЖКА №841528 від 14.12.2020 позивачем було передано у власність відповідача лісопродукцію на загальну суму 19 143,35грн.
Дочірнім підприємством "Новоград-Волинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" на підставі Товарно - транспортної накладної серії ЖКА № 841528 від 14.12.2020 передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Волд Вуд" лісопродукцію на загальну суму 19 143,35грн.
Наказом Житомирського обласного комунального агролісгосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради №8 від 14.02.2023 Дочірнє підприємство "Новоград - Волинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" перейменовано на Дочірнє підприємство "Звягельський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" (а.с.45-46).
У зв'язку з не проведенням розрахунків, Дочірнє підприємство "Звягельський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" 03.09.2024 направило на адресу відповідача претензію від 02.09.2024 з вимогою перерахувати на рахунок продавця суму заборгованості у розмірі 19 143,35грн за отриманий товар (а.с.19-20).
Відповідач відповіді на вимогу позивача на надав, що стало підставою для звернення до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волд Вуд" про стягнення 34 737,41грн, з яких: 19 143,35грн основного боргу, 1 293,21грн пені, 2 355,86грн 3% річних та 11 944,99грн інфляційних втрат, а також судових витрат.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Підставою отримання відповідачем товару позивач зазначає Договір купівлі - продажу необробленої деревини №51Б від 13.11.2020 між ДП "Новоград - Волинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" та ТОВ "Волд Вуд" (а.с.9-12). В процесі дослідження доказів судом встановлено, що даний договір зі сторони відповідача не підписано.
Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно наданої позивачем копії Договору купівлі-продажу необробленої деревини №51 Б від 13.11.2020 (а.с.9-12), складеного у формі єдиного документа, договір покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Волд Вуд" не підписаний та не скріплений печаткою товариства, що свідчить про те, що даний договір не укладений.
У Товарно - транспортній накладній серії ЖКА №841528 від 14.12.2020, згідно з якою здійснювався відпуск товару, відсутнє посилання на Договір купівлі-продажу необробленої деревини №51 Б від 13.11.2020, як підставу одержання товару.
Таким чином, посилання позивача на укладення з відповідачем Договору купівлі-продажу необробленої деревини №51 Б від 13.11.2020 не обґрунтоване. Наданими у справі доказами не підтверджено виникнення між сторонами відносин з поставки товару саме на виконання умов даного договору.
Водночас, у даному випадку, між сторонами існують правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, підтвердженням чого є належним чином оформлена, підписана Товарно - транспортна накладна серії ЖКА №841528 від 14.12.2020, відповідно до якої позивачем передано у власність відповідача товар на загальну суму 19 143,35грн.
Отже, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, отриманий за Товарно - транспортною накладною серії ЖКА №841528 від 14.12.2020 на суму 19 143,35грн, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.
За своєю правовою природою до правовідносини, що склалися між сторонами застосовуються положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 692 ЦК України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо проведення з позивачем розрахунків за товар, отриманий за Товарно - транспортною накладною серії ЖКА №841528 від 14.12.2020, не виконав у повному обсязі.
Позивач направив на адресу відповідача Претензію від 02.09.2024 (а.с.19-20), в якій просив перерахувати на рахунок продавця суму заборгованості у розмірі 19 143,35грн за отриманий товар.
Проте, відповідач відповіді на вимогу позивача не надіслав, розрахунки з позивачем не провів.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Станом на час розгляду справи даної справи, заборгованість в сумі 19 143,35грн відповідачем не сплачена, докази які підтверджують протилежне в матеріалах справи відсутні. Згідно довідки позивача №130 від 10.02.2025 заборгованість відповідача становить 19 143,00грн (а.с.42).
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 19 143,35грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 1 293,21грн пені, 2 355,86грн 3% річних та 11 944,99грн інфляційних втрат.
Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення 1 293,21грн пені, суд зазначає наступне.
Згідно ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.
Частиною 1 ст.548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Оскільки, як встановлено судом, передача відповідачу товару здійснювалась на підставі товарно-транспортної накладної, а не на підставі договору, тобто відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений у письмовій формі, відтак, вимоги позивача про стягнення 1 293,21грн пені є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 2 355,86грн 3% річних та 11 944,99грн інфляційних, господарський суд зазначає, що приписами частини 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з розрахунку 3% річних позивач визначив період нарахування 3% річних з 20.12.2020 по 06.01.2025 та суму заборгованості в розмірі 19 380,00грн на яку здійснив таке нарахування. За вказаний період, згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 2 355,86 грн (а.с. 26).
Однак, як встановлено судом, сума заборгованості відповідача становить 19 143,35грн.
Представник позивача пояснив, що ним помилково проводилось нарахування на суму 19 380,00грн, тоді як відповідачем прострочено виконання зобов'язання на суму 19 143,35грн.
Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи ту обставину, що відповідач за змістом ч.1 ст.692 ЦК України зобов'язаний був провести оплату отриманого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто до 14.12.2020, водночас враховуючи, що позивач проводив нарахування починаючи з 20.12.2020, що є його правом, господарський суд встановив, що правомірними є вимоги про нарахування 3% річних в розмірі 2 325,47грн за період з 20.12.2020 по 06.01.2025 на суму 19 143,35грн. Позов в цій частині підлягає задоволенню. В частині вимог про стягнення 3% річних в сумі 30,39грн суд відмовляє.
Щодо вимоги позивача про стягнення 11 944,99грн інфляційних, то в розрахунку позивач вказав період їх нарахування з 20.12.2020 по 06.01.2025 та, як встановлено судом, на помилкову суму 19 380,00грн, замість правильної суми 19 143,35грн (а.с. 24-25).
У судовому засіданні 10.02.2025 представник позивача пояснив, що при нарахуванні інфляційних за грудень 2024 року не було відомо індекс інфляції, тому інфляційні втрати нараховані за період з січня 2021 по листопад 2024.
Дослідивши проведені позивачем нарахування інфляційних, суд встановив, що фактично позивачем проведено їх нарахування за період з січня 2021 по листопад 2024. Це вбачається із застосованих позивачем індексів інфляції, наведених в розрахунку позивача (а.с.24-25).
Враховуючи фактичний застосований позивачем період нарахування інфляційних з січня 2021 по листопад 2024 та суму простроченої заборгованості в розмірі 19 143,35грн, правомірними є вимоги позивача про нарахування інфляційних в розмірі 11 799,13грн, які підлягають задоволенню. В решті вимог - про стягнення інфляційних в сумі 145,86грн суд відмовляє.
Як встановлено ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача 19 143,35грн - основного боргу, 2 325,47грн - 3% річних та 11 799,13грн - інфляційних втрат.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волд Вуд" (10004, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Героїв Десантників, будинок 1, квартира 54; ідентифікаційний код 43541950) на користь Дочірнього підприємства "Звягельський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (11706, Житомирська область, Звягельський район, місто Звягель, вулиця Остапчука Ярослава, будинок 9; ідентифікаційний код 30816653):
- 19 143,35грн - основного боргу,
- 2 325,47грн - 3% річних,
- 11 799,13грн - інфляційних втрат,
- 2 899,91грн витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 13.02.25
Суддя Кравець С.Г.
Направити:
1 - позивачу (код ЄДРПОУ 30816653) та представнику позивача адвокату Сачку А.В. - Електронний Суд,
2 - відповідачу (ЄДРПОУ 43541950; 10004, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Героїв Десантників, буд. 1, кв. 54) - рек з пов.