майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"03" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/923/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Андрощук О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Костюкович В.М. - довіреність № НТР376207 від 19.12.2024;
від відповідача: Кімак З.К. - довіреність № 4695/10 від 31.12.2024,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради
про стягнення 469581,83 грн (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 02.10.2024, від 04.11.2024 з урахуванням заяви від 07.12.2024, ухвал про закриття провадження від 08.10.2024 та від 18.12.2024)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі" звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про стягнення 1944436,58 грн, з яких: 1899999,99 грн -заборгованість за надані у липні 2024 року послуги з розподілу природного газу, 39839,70 грн - пеня, 4596,89 грн - 3% річних.
Ухвалою від 09.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 08.10.2024 о 10:00.
03.10.2024 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.
07.10.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі та клопотання про зменшення розміру пені.
08.10.2024 до суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі у частині суми основного боргу.
Ухвалами від 08.10.2024 суд прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, яка 02.10.2024 надійшла через систему "Електронний суд" від представника позивача, у якій позивач просить стягнути з відповідача 10402807,78 грн, з яких 10302066,61 - заборгованість за надані у липні - серпні 2024 року послуги з розподілу природного газу, 90319,67 грн - пеня, 10421,50 грн - 3% річних; закрив провадження у справі в частині сплаченого основного боргу та продовжив розгляд справи в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 7852066,62 грн, пені у розмірі 90319,67 та 3% річних у розмірі 10421,50 грн; відклав підготовче засідання на 05.11.2024.
05.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог та заява, згідно якої останній повідомляє про часткову сплату відповідачем заборгованості за послуги з розподілу природного газу, тому просить суд закрити провадження у справі в частині сплаченого основного боргу.
Протокольною ухвалою від 05.11.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 09.12.2024.
09.12.2024 до суду від позивача надійшла заява, згідно якої останній просить задовольнити заяву про збільшення позовних вимог в редакції прохальної частини цієї заяви (від 07.12.2024).
09.12.2024 від відповідача надійшла заява, у якій повідомлено про сплату відповідачем усієї суми основного боргу в межах позовних вимог та клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача.
Протокольною ухвалою від 09.12.2024 суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи заяву від 07.12.2024 за вх. №15396/24 про викладення у новій редакції прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог від 04.11.2024. За вказаного, заява від 04.11.2024 судом прийнята до розгляду з урахуванням заяви від 07.12.2024, згідно якої позивач просить задовольнити заяву про збільшення позовних вимог від 04.11.2024 у наступній редакції прохальної частини: "Змінити предмет позову та збільшити позовні вимоги у справі № 906/923/24 шляхом доповнення до первісних позовних вимог та позовних вимог викладених у заяві про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог від 02.10.2024, наступних додаткових позовних вимог зі стягнення з відповідача на користь позивача:
- 113579,94 грн пені та 13105,38 грн 3 % річних, що нараховані у період з 11.10.2024 по 28.10.2024 за несплату вартості послуг з розподілу природного газу, наданих у вересні 2024 року;
- 201689,47 грн пені та 23271,86 грн 3 % річних, що нараховані у період з 19.09.2024 по 28.10.2024 за несплату вартості послуг з розподілу природного газу, наданих у серпні 2024 року;
- 15415,32 грн пені та 1778,69 грн 3 % річних, що нараховані у період з 02.09.2024 по 23.09.2024 за несплату вартості послуг з розподілу природного газу, наданих у липні 2024 року."
Також суд відмовив у прийнятті заяви позивача від 07.12.2024 за вх. №01-44/3434/24 про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, враховуючи те, що неодноразове подання таких заяв у підготовчому засіданні має наслідком відкладення підготовчих засідань, при цьому вказану заяву подано за 2 дні до спливу продовженого судом на 30 днів строку підготовчого провадження. Крім цього судом враховано, що у заяві від 07.12.2024 за вх. №01-44/3434/24 позивач одночасно змінив як підставу так і предм позову в частині вимоги про стягнення 159885,60 грн - інфляційних втрат, оскільки така вимога при зверненні з позовом до суду у даній справі не заявлялася. Також, в порушення вимог ст. 163, 170 ГПК України, не подано доказів сплати судового збору в частині збільшення позовних вимог.
За вказаного, суд продовжив розгляд справи щодо стягнення 8321648,45 грн, з яких: 7852066,62 грн - заборгованість за надані в серпні 2024 року послуги з розподілу природного газу, 421004,40 грн - пеня, 48577,43 грн - 3% річних.
Оскільки в судовому засіданні 09.12.2024 представник позивача заявив клопотання про надання часу для подання до суду виписок щодо проведених розрахунків, суд оголосив перерву до 18.12.2024 о 12:00.
18.12.2024 через систему "Електронний суд" надійшли такі документи:
- клопотання від представника відповідача, згідно якого останній повідомляє суд про те, що перебуває на лікарняному та просить перенести розгляд справи на іншу дату;
- заява від представника позивача про поновлення строку на подання доказів.
Протокольною ухвалою від 18.12.2024 суд поновив строк на подання доказів та прийняв до розгляду подані документи, оскільки їх подано на підтвердження обґрунтованості заяви про закриття провадження у справі, яка 05.11.2024 надійшла через систему "Електронний суд" від представника позивача.
Ухвалами від 18.12.2024 суд закрив провадження у справі в частині стягнення 7852066,62 грн основної заборгованості та відклав підготовче засідання на 02.01.2025 о 12:00.
Ухвалою від 02.01.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/923/24 до судового розгляду по суті, призначив судове засідання на 03.02.2025.
У судовому засіданні 03.02.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги на суму 469581,83 грн, з яких 421004,40 грн пеня та 48577,43 грн 3% річних, нараховані на заборгованість, яка існувала за надані у липні - вересні послуги з розподілу природного газу та була сплачена відповідачем вцілому під час розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 03.02.2025 зазначила, що відповідач не має зауважень до здійснених позивачем розрахунків пені та 3% річних, однак просила задовольнити подане нею клопотання про зменшення розміру пені на 90%, зважаючи на те, що підприємство є збитковим, а також не є кінцевим споживачем природного газу. Крім того, наголошувала що під час дії воєнного стану законодавчо заборонено збільшувати тарифи; прострочення сплати не значне та всю заборгованість погашено під час розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Позивач з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 02.10.2024, від 04.11.2024 з урахуванням заяви від 07.12.2024, а також з огляду на закриття провадження в частині стягнення основного боргу ухвалами від 08.10.2024 та від 18.12.2024, просить стягнути з відповідача 421004,40 грн пені та 48577,43 грн 3% річних, нараховані у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Типовим договором розподілу природного газу в частині оплати послуг з розподілу природного газу, наданих позивачем у липні - вересні 2024 року.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Однак, після відкриття провадження у справі сплатив заборгованість за послуги з розподілу природного газу у повному обсязі, у зв'язку з чим суд ухвалами від 08.10.2024 та 18.12.2024 закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу.
Відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені на 90% (т.1, а.с.167-169), яке обґрунтовано тим, що: - відповідач є теплопостачальною організацією, яка виробляє теплову енергію для потреб споживачів - для бюджетних установ та організацій, інших споживачів та є збитковим, про що свідчить баланс (звіт про фінансовий стан); - збитки підпиємства за 2023 рік склали 78744 тис. грн. а всього збитки підприємства згідно звіту про фінансовий стан станом на 31.12.2023 склали 382340 тис. грн; - підприємство має значну дебіторську заборгованість за надані послуги з теплопостачання споживачам міста; - підприємство є комунальної форми власності та не є кінцевим споживачем природного газу; - заборгованість перед позивачем виникла за невеликий період часу; - всю заборгованість погашено під час розгляду справи.
Зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 передбачено що всі кошти, які надходять на поточні рахунки теплопостачальних організацій, перераховуються на небюджетні рахунки відкриті в органах Державної казначейської служби, та перераховуються органами Казначейства згідно з таким розподілом: 65 відсотків - на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг», 35 відсотків - на рахунки теплопостачальних та теплогенеруючих організацій.
Наголосив, що Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" на період дії воєнного стану та шести місяців після його закінчення введено мораторій на підвищення цін (тарифів) на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) та послуги з постачання гарячої води для всіх категорій споживачів. Оскільки державою не в повному обсязі відшкодовується заборгованість з різниці в тарифах, яка виникла через прийняття вказаного закону, тому відповідач не може виконувати свої зобов'язання у повному обсязі.
Відповідач зазначив, що у добровільному порядку сплатив заборгованість за послуги з розподілу природного газу, просив врахувати складене матеріальне становище підприємства, а також те, що порушення зобов'язання перед позивачем не завдало останньому збитків.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Суд встановив, що позивач з 01.09.2023 здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу та відповідає за безаварійну (безперебійну) роботу газорозподільної системи у межах Житомирської області та частини Вінницької області, право позивача на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу визначено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.12.2022 №1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України" (т.1, а.с.27-64).
За приписами ч.1 ст.40 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу (т.1, а.с.14-26).
Згідно з ч.2, 6 ст.633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать ч.2 цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Відповідно до п.1.3 Типового договору розподілу природного газу, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд встановив, що 01.09.2023 відповідач підписав заяву-приєднання № LF00NT023 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), внаслідок чого було укладено Типовий договір розподілу природного газу з позивачем (т.1, а.с.73).
Згідно з довідкою від 02.09.2024 (т.1, а.с.74-75), у рамках укладеного Типового договору розподілу природного газу, наявні 63 об'єкти відповідача, які приєднані до газорозподільної системи, забезпечені цілодобовим доступом до неї та розташовані за адресами згідно наведеного переліку.
Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодексу ГРМ), договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Пунктом 2.1 Типового договору розподілу природного газу визначено, що за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно з п.6.4 Типового договору розподілу природного газу, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
При цьому. відповідно до п.6.6 Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до п.6.1 Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог кодексу газорозподільних систем.
Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
При цьому, згідно з абз.1 п.1 гл.6 розділу VI Кодексу ГРМ, річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Згідно з п.10 гл.6 розд. VI Кодексу ГРМ, надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
Як було зазначено вище, суд ухвалами від 08.10.2024 та 18.12.2024 закрив провадження у справі в частині стягнення 10302066,61 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу, у зв'язку з її сплатою відповідачем під час розгляду справи, та продовжив розгляд справи в частині стягнення 421004,40 грн - пені, 48577,43 грн - 3% річних.
Представник відповідача під час розгляду справи повідомила, що не має зауважень до здійснених позивачем розрахунків пені та 3% річних, просила задовольнити подане нею клопотання про зменшення розміру пені.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 Типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунки пені у розмірі 421004,40 грн та 3% річних у розмірі 48577,43 грн, суд встановив, що вони здійснені відповідно до умов договору і приписів чинного законодавства, є арифметично вірними.
Розрахунки здійснені судом за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України та статті 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінуванням боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За вказаного та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності; враховуючи інтереси обох сторін; з огляду на обставини, на які посилається відповідач у поданому ним клопотанні та наявні в матеріалах справи докази; приймаючи до уваги погашення відповідачем заборгованості у повному обсязі станом на дату розгляду справи; зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем збитків, а також те, що інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред'явлення вимог про стягнення 3% річних; враховуючи встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання та поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені у розмірі 421004,40 грн пені до 30%, що становитиме 126301,32 грн.
При цьому, зменшуючи розмір пені до 126301,32 грн, суд виходить із того, що неустойка є стимулюванням належного виконання договірних зобов'язань, а надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі - 126301,32 грн пені та 48577,43 грн 3% річних. У стягненні 294703,08 грн пені суд відмовляє у зв'язку зі зменшенням заявленої до стягнення її суми.
З огляду часткове задоволення позовних вимог, згідно зі ст.129 ГПК України, на відповідача покладається 5634,98 грн судового збору, враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі.
При цьому, суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Згідно з п. 1,5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки клопотання про повернення судового збору позивачем не подано, питання про повернення судового збору суд не вирішує.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, Житомирська область, м. Житомир, вул. Київська, буд. 48, ід. код 35343771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ід. код 44907200) в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (10002, Житомирська область, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, ід. код 45204957):
- 126301,32 грн пені;
- 48577,43 грн 3% річних;
- 5634,98 грн витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 13.02.25
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - у справу;
- сторонам через систему "Електронний суд".