Справа № 991/457/25
Провадження № 11-сс/991/103/25
12 лютого 2025 року місто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 розглянула питання про здійснення дистанційного судового провадження з розгляду апеляційної скарги представника Громадської організації «Центр захисту інвалідів» адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2025 2024, якою відмовлено в задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей після отримання заяви про кримінальне правопорушення,
До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла вищезазначена апеляційна скарга, розгляд якої призначено на 17.02.2025 о 10 год 00 хв у залі судових засідань 1 Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (м. Київ, пров. Хрестовий, 4).
12.02.2025 адвокат ОСОБА_2 подав до суду клопотання, в якому просить проводити усі судові засідання за його участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Електронного цифрового підпису. Посилається на щільний робочий графік протягом дня 17.02.2025, зокрема призначені судові засідання в різних судах України.
Суддя розглянула питання про можливість проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги в режимі відеоконференції та дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 336 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду, у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин (ст. 138 КПК України); 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
З відповідного переліку вбачається, що введення законодавцем до кримінального процесуального закону положень п. 1, 4, 4-1, 5 ч. 1 ст. 336 КПК України, які передбачають можливість проведення судових засідань у режимі відеоконференції, обумовлено, з одного боку, необхідністю у ситуаціях, коли участь певних осіб у судовому розгляді є обов'язковою, скоротити строки кримінального провадження (пп. 6 п. 3 пояснювальної записки до проєкту КПК України), а з іншого боку, потребою створити умови, які дозволяли б забезпечувати людям, незалежно від їх майнового стану, місця проживання, стану здоров'я чи перебування в умовах дії складних життєвих обставин, можливість скористатися правом на безпосередню участь у розгляді їх справи судом, установленим законом.
Водночас ураховуючи, що в ч. 1 ст. 336 КПК України законодавець використав слово «може», то така норма кримінального процесуального закону закріплює не обов'язок, а право суду прийняти рішення стосовно проведення судового засідання чи засідань у режимі відеоконференції.
Разом із тим, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України).
Вищевказане у поєднанні із положеннями ч. 1 ст. 336 КПК України вказує на те, що клопотання стосовно проведення судового засідання у режимі відеоконференції має містити не лише наведення фактів, наявність яких обумовлює потребу в дистанційному судовому провадженні, але й до нього зазвичай повинні бути долучені докази, які б підтверджували існування однієї з підстав, передбачених у ч. 1 ст. 336 КПК України. Тобто сама по собі наявність клопотання сторін судового провадження про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не покладає на суд обов'язку його задоволення.
Таким чином, рішення про проведення судового засідання в режимі відеоконференції може бути прийняте виключно за умови доведеності наявності однієї із зазначених у ч. 1 ст. 336 КПК України підстав.
Застосовуючи наведений підхід у ході розгляду клопотання адвоката ОСОБА_2 , суддя доходить висновку, що особа, яка ініціювала проведення судового засідання в режимі відеоконференції, не довела наявність однієї із зазначених у ч. 1 ст. 336 КПК підстав.
Надаючи саме таку оцінку суддя виходить із того, що адвокат не довів відсутність у нього можливості прибути безпосередньо до приміщення суду для участі в судовому засіданні. Посилання на щільний графік протягом дня 17.02.2025 є загальним та нічим не підтверджується (оглядом сайту «Судова влада» встановлено, що в адвоката в цей день призначено лише судове засідання з розгляду цієї апеляційної скарги).
Поряд із тим, суддя враховує те, що участь у судовому засіданні адвоката ОСОБА_2 не є обов'язковою та не може вплинути на збільшення тривалості судового провадження, унеможливити встановлення обставин, які підлягають з'ясуванню, призвести до порушення прав людини, гарантованих п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.
З урахуванням вищенаведеного, суддя доходить висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 336, 371, 372, 424, 532 КПК України, суддя
Клопотання представника Громадської організації «Центр захисту інвалідів» адвоката ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя ОСОБА_1