12 лютого 2025 року
м. Чернівці
справа № 727/12847/24
провадження 822/154/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,
секретар Тодоряк Г.Д.,
учасники справи:
заявник ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Чернівецька міська рада, ОСОБА_2 , Міністерство оборони України,
апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 грудня 2024 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Танасійчук Н.М.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'ю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.
Ухвалою Шевченківською районного суду м. Чернівці від 26 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
06 грудня 2024 року до суду надійшло клопотання Чернівецької міської ради про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки із суті заяви вбачається спір про право і дана справа має вирішуватися в порядку позовного провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'ю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу залишено без розгляду.
Висновок суду мотивовано тим, що встановлення заявленого факту пов'язується із спором про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, а також не з'ясував всіх обставин справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про відсутність спору про право, відсутні сторони з протилежними інтересами, відсутність майнових та інших претензій до заявника з заявлених обставин, а також позовів в судах, однак суд не дав оцінку доказам, що є в матеріалах справи.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим
є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження -це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Залежно від обставин юридичні факти за критерієм їх правових наслідків розрізняють на: правовиникаючі, правозмінюючі, правопризупиняючі, правовідновлюючі, правоприпиняючі.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.
Звертаючись до суду, заявниця вказала, що метою звернення із заявою про встановлення факту спільного проживання є необхідність в одержанні виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, а також отримання пенсії по втраті годувальника, у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 .
Заінтересованою особою заявницею вказано Чернівецьку містку раду.
Відповідно до статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб'єктивних прав.
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.
ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв'язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.
Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21, провадження № 61-6732св24;від 13 листопада 2024 року у справі № 308/14160/21, провадження № 61-5293св24.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 вважає себе особою, яка має право на отримання пенсії по втраті годувальника, у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту й визначила заінтересованою особою Чернівецьку міську раду, проте подана заява про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу безпосередньо стосується прав та обов'язків Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, якого заявниця не залучила до участі у справі.
Заінтересовані особи в окремому провадженні повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.
Тобто, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявниця неправильно визначилася з учасниками справи, а саме не вказала належну заінтересовану особу, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви.
Суд першої інстанції не вирішив заяву ОСОБА_2 , відповідно до вимог процесуального закону, зокрема не вирішив питання про належний склад учасників справи.
Щодо висновків суду першої інстанції про наявний у справі спір про право.
У постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане із наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції не встановив і не зазначив між ким існує спір, адже існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
Необхідність встановлення факту проживання однією сім'ю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу саме по собі не свідчить про наявність спору.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися в порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтвердженим.
Також слід зазначити, що у справі № 287/167/18-ц, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній».
Як зазначено у заяві ОСОБА_1 , метою звернення із заявою до суду про встановлення факту спільного проживання є необхідність в одержанні виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, а також отримання пенсії по втраті годувальника, у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 .
Міністерство оборони України це спеціально уповноважений суб'єкт, який уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до вимог Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, яку має на меті отримати заявниця у разі встановлення факту проживання із загиблим однією сім'єю та перебування на його утриманні.
У справі, що розглядається, вирішення спору із суб'єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Визначаючи, чи пов'язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги ОСОБА_1 частково пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене, ухвала Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 грудня 2024 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 грудня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Шевченківського районного суду м.Чернівці.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови - 14 лютого 2025 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О. Одинак
Н.Ю. Половінкіна