13 лютого 2025 року
м. Черкаси
Справа № 709/1882/24
Провадження № 22-ц/821/298/25
категорія: 304090200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Гладиш О.Ю.
учасники справи:
відповідач: ОСОБА_1 ,
представник відповідача: адвокат Яресько Тарас Віталійович,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яреська Тараса Віталійовича на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Левченка В.В. в приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
29 жовтня 2024 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 13 листопада 2023 року між ТОВ
«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики
№ 4382665, у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису, та електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Також 19 лютого 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 79781952, у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису, та електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
14 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивач уклали договір факторингу№14/06/21, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договорами позики.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконує умови взятих на себе зобов'язань, після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, у останнього утворилася заборгованість перед позивачем, розрахунок якої додано до позову.
Враховуючи викладене та посилаючись на приписи діючого законодавства, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 4382665 у розмірі 45 223,26 грн, яка складається із: 10362,50 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 34 860,76 грн - сума заборгованості за відсотками;
заборгованість за договором позики № 79781952 у розмірі 36 109,50 грн, яка складається із: 10 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 609,50 грн - сума заборгованості за відсоткамита судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2024 року позов - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором позики № 4382665 у розмірі 45 223,26 грн, яка складається із: 10 362,50 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
34 860,76 грн - сума заборгованості за відсотками; заборгованість за договором позики
№ 79781952 у розмірі 36 109,50 грн, яка складається із: 10 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 609,50 грн - сума заборгованості за відсотками, а також судовий збір у розмірі 3 028 гривень, а всього стягнуто 84 360,76 гривень.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що підписавши договори позики, відповідач підтвердив, що ознайомився з повною інформацією про позикодавця та його послуги, а також погодився, що до моменту підписання договорів позики вивчив ці договори та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі, і на умовах фінансового кредиту, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін, та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
Також судом встановлено, що позивач набув права вимоги за кредитними договорами, оскільки доказів належного виконання своїх договірних зобов'язань щодо повернення коштів відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій через систему «Електронний суд» 30 грудня 2024 року апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - авдокат Яресько Т.В., вважаючи рішення суду незаконним та необгрунтованим, ухваленим із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ТОВ «ФК « Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази, а також зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Скаржник заперечує укладення договорів позики.
Вважає, що судом не досліджений належним чином факт того, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні, допустимі та достовірні докази, що первісний кредитор перерахував кошти відповідачу, платіжне докучення, квитанції чи банківські виписки відсутні по двом договорам, по яким стягується заборгованість.
Вважає, що жодний з первинних документів, оформлений відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивачем наданий не був, а отже суд фізично не має можливості встановити існування заборгованості відповідача перед позивачем та можливий розмір такої заборгованості.
Звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.05.2022 №336/4796/18 щодо того, що відсутність в матеріалах справи серед доказів первинного документа про видачу коштів, оформленого відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», наприклад, виписки з особових рахунків клієнта, тощо, дає суду підстави для відмови в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.
Акцентує увагу суду, що в матеріалах справи не існує жодних доказів виконання первісним кредитором своїх зобов'язань за договорами, а отже виникнення зобов'язань у відповідача перед первісним кредитором, а ,в подальшому, і позивачем.
Вказує, що суд першої інстанції, посилаючись на «презумпцію правочину», фактично звільнив позивача від доказування та скасував принцип змагальності сторін, адже саме позивач має довести факт видачі коштів за договорами позики, які є реальними, а також обгрунтувати розмір боргу. Позивач не лише не надав доказів видачі коштів відповідачу, а і не навів жодних розрахунків, які б дали можливість суду перевірити правильність нарахування процентів за договорами, періоди нарахування, відсоткову ставку та інше.
Звертає увагу апеляційного суду, що договір позики №4382665, датований 13.11.2023, договір позики №79781952 датований 19.02.2024, натомість, укладення договору факторингу №14/06/21, за яким право вимоги нібито було набуто позивачем, датовано 14.06.2021- більше ніж за два роки до укладення договорів позики.
Згідно умов договору факторингу, ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги, яке існувало станом на дату укладення даного договору, проте, цей договір не стосується майбутніх вимог по ще не укладеному договору.
Звертає увагу суду, що договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, долучений до справи - не повний, відсутні сторінки з 5-7, що унеможливлює дослідження його змісту, зокрема строку дії, моменту передачі права вимоги, прив'язки передачі права вимоги, тощо.
Вказує, що передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке вже існувало на момент передачі прав новому кредитору. Передати право вимоги по кредитному договору, який не укладений на момент укладення договору факторингу - не можливо.
Також вважає, що долучені до матеріалів докази містять ознаки підробки і не можуть бути належними доказами.
Просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 20 січня 2025 року, представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Канак М.С., вважаючи рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2024 року законним, обгрунтованим, зазначаючи, що в процесі розгляду справи суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необгрунтованими і безпідставними, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2021 року позивач та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали договір факторингу № 14/06/21 (а.с. 10-11), за умовами якого позивач зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - товариство) за плату, а товариство відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав до третіх осіб - боржників. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору. Перехід від товариства до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2.
28 липня 2021 року позивач та товариство уклали додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, та погодили внести зміни до п. 1.3. договору, виклавши його в наступній редакції: «1.3. клієнт зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію, передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.»
(а.с. 12).
13 листопада 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 4382665 (а.с. 7-9).
Відповідно до п.п. 5.1 п. 5 договору позики № 4382665, позичальник ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачені ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Згідно з п.п. 5.3. п. 5 договору позики № 4382665, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://clickcredit.ua/informaciya їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі.
Актом прийому-передачі реєстру боржників № 23 від 11 квітня 2024 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року позивач та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання п. 1.2. договору факторингу засвідчили, що реєстр боржників № 23 від 11 квітня 2024 року передано в повному об'ємі без будь-яких зауважень (а.с. 14).
Згідно з витягом з реєстру боржників № 23 до договору факторингу № 14/06/21 від
14 червня 2021 року, відповідач значиться в списку боржників із сумою заборгованості у розмірі 45223,26 грн. (а.с. 15).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4382665 від 13 листопада 2023 року за період з 11 квітня 2024 року по 30 вересня 2024 року, заборгованість відповідача становить 45 223,26 грн, з яких: 10 362,50 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 34 860,76 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 16).
Також, 19 лютого 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 79781952 (а.с. 17-20).
Відповідно до п.п. 5.1 п. 5 договору позики № 79781952, позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачені ст.ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування" та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Згідно з п.п. 5.3. п. 5 договору позики № 79781952 позичальник до моменту підписання договору, вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі.
Відповідно до п. 5.5. п. 5 договорів позики, позичальник попереджений, що у випадку неналежного виконання зобов'язань за договором, позикодавець має право без згоди позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за договором, залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості. При цьому, обов'язок позикодавця проінформувати позичальника про залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості або відступлення права вимоги за договором, здійснюється позикодавцем протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги або дати залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості, шляхом направлення повідомлення на електронну пошту позичальника, що зазначена у договорі та/або шляхом розміщення повідомлення в особистому кабінеті позичальника.
Згідно з п.п. 5.7. п. 5 договору позики № 4382665, та п.п. 5.9 п.5 договору №79781952 позичальник підтверджує свою згоду на те, що основним каналом для комунікації між сторонами є особистий кабінет позичальника, який створюється позичальником на веб-сайті та/або в мобільному застосунку позикодавця. Позикодавець інформує позичальника під час користування позикою шляхом відправлення повідомлень щодо виконання договору, у тому числі, передбачених чинним законодавством, в особистий кабінет позичальника. Сторони домовились, що позикодавець може використовувати також інші канали для комунікації із позичальником, включаючи телефон, акаунти, електронну пошту.
Відповідно до п.п. 20-21 договору позики № 4382665 та п.п. 21-22 договору
№ 79781952, ці догови укладені у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти договір. На вказану позичальником електронну пошту надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання договору, що згенерований під час проходження позичальником процедури укладення договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Сформовані таким чином електронні підписи позичальника та позикодавця накладені на договір. Після підписання такими електронними підписами договору, його умови вважаються прийнятими, а договір є укладеним.
Актом прийому-передачі реєстру боржників № 27 від 19 липня 2024 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року позивач та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання п. 1.2. договору факторингу засвідчили, що реєстр боржників № 23 від 11 квітня 2024 року передано в повному об'ємі без будь-яких зауважень (а.с. 22).
Згідно з витягом з реєстру боржників № 27 до договору факторингу № 14/06/21 від
14 червня 2021, відповідач значиться в списку боржників із сумою заборгованості у розмірі 36 109,50 грн. (а.с. 15).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 79781952 від
19 лютого 2024 року за період з 19 липня 2024 року по 30 вересня 2024 року, заборгованість відповідача становить 36 109,50 грн, з яких: 10 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 609,50 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 24).
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, встановивши, що договори позики укладено між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач як позичальник, отримав кредитні кошти за договорами позики, не повернув їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, отже має заборгованість, яка ним не спростована, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення існуючої заборгованості.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що він категорично заперечує укладення даних договорів позики, проте, такі посилання є безпідставними та спростовуються наявними матеріалами справи.
Договори позики № 4382665 від 13.11.2023 та №79781952 від 19.02.2024 підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 4LoPc6CL5х і відповідно 31030, був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений п. 28 та п.29 договорів позики, адреси та реквізити сторін.
При цьому, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, жоден кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Доказів, що вказані у реквізити сторін дані, не належать відповідачу ( паспортні дані, РНОКПП, поштова адреса, номер телефону та електронна пошта) матеріали справи не містять.
Із наведеного слідує, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують укладення договорів позики № 4382665 від 13.11.2023 та №79781952 від 19.02.2024між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Водночас, договори позики відповідачем у судовому порядку не оспорювались.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до положень ч.1 ст.638, ч.1 ст. 640 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України по справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов такого договору.
У постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року №6-50цс16 наголошено на тому, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Отже, факт надання позичальнику грошових коштів первісним кредитором підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, самим кредитним договором, який є дійсним в силу статті 204 ЦК України.
Є необґрунтованими доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що позивачем не надано виписки за картковим рахунком, оскільки позивач не є банківською установою, а тому позбавлений можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками. В той же час, п. 1 договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника. При цьому, відповідачем не надано виписки за рахунком на підтвердження обставин, зазначених в апеляційній скарзі на спростування позовних вимог.
Також є необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції, посилаючись на «презумпцію правочину», фактично звільнив позивача від доказування та скасував принцип змагальності сторін, адже саме позивач має довести факт видачі коштів за договорами позики, які є реальними, а також обгрунтувати розмір боргу, оскільки, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18), на яку послався суд першої інстанції, зроблено висновок, що: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню».
Договори, укладені між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором, а також договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення богів» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості, договори кредиту є дійсними та ніким не скасовані, а тому підлягають виконанню.
Щодо набуття позивачем права вимоги по вказаним договорам позики, то позивачем у якості доказу переходу прав вимоги до боржника щодо стягнення заборгованості за договорами позики надано договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 та додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 14/06/2021 від 14.06.2021, укладену 19.07.2024, та додаткову угоду №2 до договору факторингу № 14/06/2021 від 14.06.2021, укладені 28.07.2024 між ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернень боргів».
Згідно п. 1.1 договору факторингу фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), проценти за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 і є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 1.2. договору факторингу передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржника відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 1.3. договору факторингу (з відповідними змінами, внесеними додатковою угодою № 2 ) передбачено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію, передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.
Актом прийому-передачі реєстру боржників №27 від 19.07.2024 та актом прийому передачі реєстру боржників № 23 від 11.04.2024 до вказаного договору факторингу, його сторони погодили реєстр боржників, за якими передаються права вимоги, до яких включений також ОСОБА_1 .
Згідно Витягів з реєстру боржників № 27 від 19.07.2024 та № 23 від 11.04.2024 вбачається, що відповідач значиться в списку боржників із сумою заборгованості у розмірі, відповідно, 36 109,50 грн. та 45 223,26 грн.
Підписаний сторонами договір факторингу з урахуванням додаткових угод та скріплений їх печатками, акти прийому-передачі реєстру боржників № 23 від 11.04.2024 та №27 від 19.07.2024 підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною договору.
Із наведеного слідує, що посилання скаржника про недоведеність переходу права вимоги за договорами позики № 4382665 від 13.11.2023 та №79781952 від 19.02.2024до позивача є неаргументованими, оскільки не знайшли свого об'єктивного підтвердження за наслідками їх перевірки судом апеляційної інстанції.
Розмір заборгованості відповідачем у апеляційному порядку не оскаржується, тому розмір заборгованості апеляційним судом не перевіряється.
Інші доводи, наведені представником відповідача в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яреська Тараса Віталійовича - залишити без задоволення.
Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко