Справа №: 638/18444 /18 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/ 831 /25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: продовження строку тримання
під вартою обвинуваченому
11 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.01.2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12018220480003605 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, до 21 березня 2025 року в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор", із визначенням застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 800 (п'ятсот тридцять шість тисяч вісімсот) гривень, та покладено обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із міста Харкова без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування з потерпілою, свідками, експертами у кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, обрати йому запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту та зменшити заставу до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на відсутність доказів зі сторони обвинувачення на підтвердження наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, з огляду на те, що наразі у провадженні досліджуються докази лише за його ініціативою, а тим самим виключається навіть припущення у його зацікавленості уникати судового слідства чи затягувати процесу розгляду. При цьому зазначає, що листом Шевченківської окружної прокуратури засвідчено, що фактична втрата 04.12.2020 р. речових доказів по справі унеможливлює завершення судового слідства та ставить під сумнів можливість прийняття судом законного та обґрунтованого процесуального рішення у даному кримінальному провадженні, проте, він весь цей час утримується під вартою. А тому вважає, що вказана обставина ставить під сумнів обґрунтованість підозри та обвинувального акту, на які прокурор посилається в обґрунтування необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Просить врахувати, що справа розглядається тривалий час, а він весь час перебуває під вартою, майже 6 років.
Водночас просить зменшити розмір застави, посилаючись на те, що визначена ухвалою апеляційного суду сума застави є занадто непомірною для нього, оскільки його дохід за 2018 рік становив 89 420 грн., що в 6 разів менше визначеної суми, та приймаючи до уваги відсутність у нього нерухомого майна та іпотеки, вважає, що все це унеможливлює внесення ним такої суми застави. Той факт, що він не вносить впродовж 1 року та 1 місяця заставу, на його думку, свідчить про те, що її розмір є непомірним.
Вважає, що судом не взято до уваги його характеристику, зокрема те, що він має постійне місце роботи - ХНУ ім. В.Н.Каразіна, з загальним безперервним стажем близько 40 років, не судимий, одружений з 1996 р., має постійне місце реєстрації і мешкання.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги формальні підстави, що, на думку обвинуваченого, наводяться судом першої інстанції для продовження строку тримання піпд вартою, просить задовольнити його апеляційні вимоги.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважав рішення законним та обґрунтованим.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи обвинуваченого, його захисника, думку прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України
Ухвалою суду від 19.12.2018 року до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 03.10.2024 року строк дії запобіжного заходу продовжено до 26.01.2025 року з визначенням застави в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 800 гривень з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
21.01.2025 року прокурор у кримінальному провадженні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 , в якому просив продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, обґрунтовуючи клопотання тим, що ОСОБА_9 ,. обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров1я особи, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як, зважаючи на тяжкість покарання, яке передбачено санкцією ст.115 КК України, обвинувачений може переховуватись від суду. На думку прокурора, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України продовжує існувати, а тому, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого, прокурор вважав неможливим, оскільки вони не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не можуть запобігти вищевказаному ризику.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно даного обвинуваченого, суд вважав доведеним продовження існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам обвинуваченого: переховуватися від суду, з огляду на те, що об'єктивних даних щодо зменшення даного ризику суду не надано. При цьому, суд вважав, що зазначені обвинуваченим в судовому засіданні обставини, не є достатніми підставами для зміни запобіжного заходу.
Оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку, що застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, врахувавши при цьому, що даних щодо неможливості продовження дії раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я, суду не надано.
Одночасно, судом визначено заставу, в раніше обраному розмірі - 536 800 гривень, яка на переконання колегії суддів є достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України та здатна забезпечити виконання ОСОБА_9 покладених на нього обов'язків та, у разі її внесення буде справедливою альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою та вагомим стримуючим засобом, здатним забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підстав та мотивів продовження обвинуваченому строку дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на продовження існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Проте, обраний судом розмір застави, колегія суддів вважає таким, який є явно надмірним для обвинуваченого, виходячи з наступних підстав.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_9 , злочину, свідчать про небезпідставність твердження прокурора та суду першої інстанції щодо можливість існування вказаного в клопотанні прокурора ризику, з огляду на підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину, що в сукупності із тяжкістю можливого покарання, спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення, оскільки існує реальний ризик, що знаючи, яке кримінальне покарання йому загрожує, обвинувачений може вдатися до втечі та переховуватися від суду.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, характер та фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, беручи до уваги, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_9 , яким є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи і свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, колегія суддів вважає, що на даній стадії кримінального провадження відсутні підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого на більш м'який запобіжний захід, оскільки він не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
При цьому, серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення особи (Гарицький проти Польщі, Храїді проти Німеччини, Ілійков проти Болгарії).
Також слід врахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Враховуючи, що наявність та продовження визначеного ризику була встановлена під час досудового розслідування та судового розгляду, а станом на теперішній час відсутні достовірні дані на підтвердження того, що встановлений ризик зменшився або зник під час судового засідання, є про достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим та не ефективним.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються обвинуваченому, а саме того, що він обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров'я людини, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та мотивує при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання даної особи під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризик, який існував на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшився, а його доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, колегія суддів приймає до уваги рішення Конституційного Суду України від 13 06 2019 року в тій його частині, де звернута увага на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Крім того, як випливає із вищевказаного Рішення Конституційного Суду України, на даний час, коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинувачених, так і забезпечення їх участі в судових засіданнях.
Щодо застосування судом відносно ОСОБА_9 застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, то, колегія суддів враховує наступне.
Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Виходячи з мети застави, головним критерієм, за яким має бути визначений розмір застави є його достатність для забезпечення виконання підозрюваним або обвинуваченим його процесуальних обов'язків. Саме така позиція міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно з рішенням у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що суму застави необхідно оцінювати за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати застави буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання втекти.
Аналогічної думки ЄСПЛ дотримався в справі «Істоміна проти України» де зазначив, що, гарантії передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції має на меті забезпечити не відшкодування будь-яких збитків, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Отже, при визначенні розміру застави суд в першу чергу має врахувати майновий та сімейний стан підозрюваного або обвинуваченого, інші дані про його особу, а вже потім - обставини кримінального правопорушення та ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Тобто, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Виходячи з фактичних обставин справи, згідно обвинувального акту та відомостей щодо особи обвинуваченого, його майнового стану за останній рік до ув'язнення обвинуваченого, тобто, за 2018 рік, який складав 89 420 грн., застава у 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 536 800 грн., на думку колегії суддів, є завідомо непомірною для обвинуваченого. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо наявності у обвинуваченого будь-яких значних матеріальних активів, зокрема, коштовного майна або нерухомості.
Слід зазначити, що обрання запобіжного заходу не має карального характеру, а його метою є саме забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, зокрема, і під час судового розгляду, з можливістю виконання під час судового розгляду завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
А тому, враховуючи підстави та обставини, визначені ч.ч.4,5 ст.182 КПК України, а також відомості щодо особи обвинуваченого, його майнового стану, відсутності відомостей в матеріалах справи щодо наявності у обвинуваченого будь-яких значних матеріальних активів, зокрема, коштовного майна або нерухомості, відсутність в минулому притягнення до кримінальної відповідальності, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру застави в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і вважає, що такий розмір застави у розмірі 302 800 гривень зможе достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України і є співмірним та відповідає меті і завданням кримінального провадження.
Зазначений розмір застави колегія суддів вважає справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинуваченого та буде належною гарантією того, що у разі сплати цієї застави, ОСОБА_9 вирішить не зникати через побоювання її втратити.
Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сторона обвинувачення, в разі порушення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, не позбавлена процесуальної можливості звернутись з клопотанням, про зміну запобіжного заходу відносно даного підозрюваного.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нової ухвали.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 331,392, 393, 404, 405, ч.4 ст.407, 418, 419, 423, 422-1, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.01.2025 року про продовження щодо обвинуваченого за ч.1 ст. 115 КК України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 21.03.2025 року, включно, із визначенням застави, в частині визначення суми застави, - скасувати.
Апеляційну скаргу обвинуваченого, -задовольнити частково.
Постановити нову ухвалу суду апеляційної інстанції, якою визначити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», продовживши строк цього запобіжного заходу до 21.03.2025 року, одночасно визначити суму розміру застави у розмірі 100 (ста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3028 * 100= 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень.
Застава, у відповідності до КПК України, підлягає внесенню на депозитний рахунок Харківського апеляційного суду:
р/р UA078201720355279002000085314, МФО 820172 в ДКС України, ЄДРПОУ 42261368
призначення платежу - застава, прізвище, ім'я, по батькові підозрюваної особи, кошти застави, згідно з ухвалою слідчого судді (номер справи, дата ухвали, назва суду).
Обвинувачений або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі суду, протягом всього строку тримання під вартою.
При внесенні зазначеної суми застави, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.
В разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України, покласти на ОСОБА_9 наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатись з м. Харкова без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками, експертом у кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Звернути увагу суду першої інстанції на надто тривалий термін розгляду даної справи в суді, що може призвести до безпідставного затягування судового процесу та, як наслідок, суттєвого порушення процесуальних прав учасників на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки і може свідчити про низький рівень організації судочинства суддею.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3