Справа № 635/421/24 Головуючий 1 інстанції: Даниленко Т.П.
Провадження №33/818/406/25 Доповідач: Шабельніков С.К.
05 лютого 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника - адвоката Одинцової В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Одинцової В.І. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановою встановлено, що згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №516267 від 30.12.2023, ОСОБА_1 30.12.2023 о 17 годині 45 хвилин в смт Пісочин Харківського району Харківської області, Полтавське шосе, 202/1, керував транспортним засобом SUZUKI GRAND VITARA реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я водій відмовився під відеофіксацію.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, а саме: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Одинцова В.І. просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому поліцейський не є уповноваженою особою, який мав право складати протокол про адміністративне правопорушення. Відеозапис, що міститься в матеріалах справи, не є безперервним, свідків події не було залучено. ОСОБА_1 був готовий пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння і неодноразово про це наголошував поліцейським. Вказує, що матеріали справи не містять доказів наявності об'єктивної сторони ані в частині керування транспортним засобом, ані в частині відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Більш того, ОСОБА_1 у цей день виконував наказ командира військової частини, що підтверджується рапортом старшого лейтенанта вч НОМЕР_2 , а автомобіль Suzuki Grand Vitara перебуває у користуванні військової частини НОМЕР_2 , доступ до якого має велика кількість осіб. Звертає увагу, що складання протоколу про адміністративне правопорушення проводилось під час оголошеної повітряної тривоги, у зв'язку з чим поліцейські повинні були зупинити проведення будь-яких дій та продовжити лише після закінчення повітряної тривоги, чого останніми не було дотримано. Також, ОСОБА_1 не були роз'яснені його права та обов'язки, що підтверджується відеозаписом події. На думку апелянта, при обранні виду адміністративного стягнення, судом першої інстанції порушено вимоги ст.33 КУпАП, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та формальною.
Крім того, захисник Одинцова В.І. просить поновити пропущений строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що розгляд справи відбувався за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника, а повний текст постанови надійшов до електронного кабінету захисника в підсистемі «Електронний суд» тільки 06 січня 2025 року, у зв'язку з чим вони не мали можливості у строк, передбачений чинним законодавством, подати апеляційну скаргу.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Одинцової В.І., в інтересах ОСОБА_1 .
В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, судове повідомлення про день, час та місце розгляду апеляційної скарги захисника Одинцової В.І. в суді апеляційної інстанції повернулось на адресу Харківського апеляційного суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Одинцова В.І. повідомила, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, правова позиція між ними узгоджена та не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без його участі.
Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги захисника Одинцової В.І. без участі ОСОБА_1 за обов'язковою участю його захисника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи захисника Одинцової В.І., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості протоколу про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 30 грудня 2023 року, рапорт працівника поліції, відеозапис події за участю ОСОБА_1 та письмову розписку ОСОБА_1 .
Зокрема, з відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №516267 від 30 грудня 2023 року, вбачається, що 30 грудня 2023 року о 17 годині 45 хвилин водій керував транспортним засобом за адресою Харківська область, смт Пісочин, шосе Полтавське, 202/1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ відмовився в установленому законом порядку, у зв'язку з чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (арк.1).
ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про мене дані - правильні)»; «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», будь-яких заперечень або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції, останній не зазначив.
Також належить взяти до уваги, що відповідно до відомостей рапорту інспектора взводу 2 роти 3 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП, ст. лейтенанта поліції, Олександра Момота від 30 грудня 2023 року вбачається, що 30 грудня 2023 року під час несення служби в складі екіпажу КУПОЛ 0312 було зупинено транспортний засіб Suzuki Grand Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає: АДРЕСА_1 , під час бесіди з останнім, у гр. ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Останньому було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ, на що останній відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, гр. ОСОБА_1 попереджений, що в разі відмови буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. НА гр. ОСОБА_1 було складено протокол ААД 516267 за ч.1 ст.130 КУпАП. В графі фабула була допущена помилка, прошу вважати вірним час 17 год.45 хв. Транспортний засіб залишено без порушень ПДР, прийнято розписку, водія відсторонено від керування (арк.6).
Крім того, в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ від 30 грудня 2023 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки сп'яніння: звужені зіниці, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан наркотичного сп'яніння не проводився (а.с.4).
З розписки ОСОБА_1 від 30 грудня 2023 року вбачається, що він зобов'язується протягом доби не сідати за кермо транспортного засобу у зв'язку з тим, що на нього були складені адміністративні матеріали за ч.1 ст.130 КУпАП, та він був попереджений за відповідальність з цього приводу (арк.5).
У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 30 грудня 2023 року за участю ОСОБА_1 , який був зафіксований на бодікамеру працівника поліції (акр. 3).
Зокрема, з відеозапису вбачається, що працівник поліції роз'яснює ОСОБА_1 , що його зупинили та в автомобілі знайшли речовини, що схожі на наркотичні, які будуть вилучені слідчо-оперативною групою. На що ОСОБА_1 погоджувався із цим. Працівник поліції представився та запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, роз'яснив процедуру та наслідки відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 відмовився, посилаючись на те, що він не має на це часу. Поліцейський роз'яснює водію про його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, та повідомив, що зйомка переривається для складання протоколу про адміністративне правопорушення. У подальшому, працівник поліції ознайомлює ОСОБА_1 із протоколом про адміністративне правопорушення, де останній особисто без будь-яких зауважень поставив свої підписи. Працівник поліції запропонував зазначити свої пояснення у протоколі, на що ОСОБА_1 сказав, що «з Вами згоден абсолютно» та у графі «Пояснення особи» поставив свій підпис.
Зазначений відеозапис відтворює обставини події та хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також відмову водія від проходження зазначеного огляду та визнання керування транспортним засобом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп'яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп'яніння чи ні.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва, відповідно до ст.267 КУпАП, з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАСУ щодо оскарження дій працівників поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг з боку ОСОБА_1 та його захисника щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу, апеляційний суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності та можуть бути доказами у цій справі.
Поряд із цим, з метою об'єктивної перевірки всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції за власною ініціативою викликав в судове засідання працівника поліції Шкуренко О.О., який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , а також направлення на огляд водія транспортного засобу, щоб з'ясувати обставини події, які він зафіксував в протоколі.
У судовому засіданні Харківського апеляційного суду працівник поліції ОСОБА_2 зазначив, що він 30 грудня 2023 року ніс службу на стаціонарному блокпості Пісочин, на якому знаходяться й інші служби, зокрема, й державна прикордонна служба. У цей день прикордонник зупинив військовий автомобіль та попросив його підійти до цього автомобіля. Під час поверхневого огляду автомобіля, ними була виявлена речовина рослинного походження, схожа на наркотичну. Ця речовина була вилучена слідчо-оперативною групою. Під час спілкування з водієм, ОСОБА_1 , у нього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим було запропоновано пройти в установленому законом порядку огляд. Однак, ОСОБА_1 відмовився. Водія було попереджено, що за відмову також є відповідальність, у зв'язку з чим буде складатись протокол. ОСОБА_1 повідомив, що він відмовляється, оскільки дуже поспішає до м.Києва для отримання якось медичного прибору. На водія було складено протокол про адміністративне правопорушення. На його запитання, чи вживав водій наркотичні засоби, останній повідомив, що вживав 2 чи 3 дні тому наркотичний засіб - канабіс. Працівник поліції повідомив, що будь-яких незаконних засобів спілкування до водія не застосовувались. Крім того, будь-яких скарг з боку ОСОБА_1 на нього не надходило.
Свідок зазначив, що вони не приймають участі у формуванні матеріалів до суду, оскільки цим займається адмінпрактика. Так, всі матеріали справи ними передаються до відділу адміністраторів і вони вже збирають ці матеріали та направляють до суду.
Свідок ОСОБА_2 також повідомив, що кожен раз при зупинці військовослужбовців по адміністративним справами та кримінальним правопорушенням, ним відразу повідомляється військова служба правопорядку.
Працівник поліції зазначив, що свідки у цій справі для складання протоколу про адміністративне правопорушення не залучались, оскільки велась відеофіксація.
Такі пояснення працівника поліції, вочевидь, узгоджуються з іншими фактичними відомостями, які містяться в матеріалах справи, що свідчить про обґрунтованість висновків та рішення суду першої інстанції щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху.
Посилання захисника Одинцової В.І. в апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції не залучено військову службу правопорядку чим порушено порядок проведення огляду військовозобов'язаних на стан сп'яніння є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП, військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Статтею 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Таким чином, аналіз положень ст. ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб'єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Відповідно, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому ст. 266 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України
Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Крім того належить зауважити, що спеціально створеного суб'єкту владних повноважень - військової поліції на цей час не створено, їх повноваження за колом осіб спеціальним законом не визначено.
В розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов'язок з використанням цивільного автомобіля».
В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.
Відтак, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.
Як вбачається з матеріалів провадження та відеозапису подій від 30 грудня 2023 року, ОСОБА_1 30 грудня 2023 року в Харківській області, Харківському районі, смт Пісочин, Шосе Полтавське, керував транспортним засобом AUDI90, реєстраційний номер НОМЕР_3 , де був зупинений працівниками поліції на стаціонарному пості «Пісочин», тобто поза межами військової частини. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що вказаний транспортний засіб, належить ОСОБА_3 .
За таких обставин посилання апелянта на те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем та виконував завдання на службовому автомобілі, то огляд на стан сп'яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, є суб'єктивним та необґрунтованим.
Більш того, у пункті 1 ч.1 ст.255 КпАП України зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КпАП України), у зв'язку з чим працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Порядок, передбачений ч.2 ст.266 КУпАП визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст.266-1 КпАП України передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись, у зв'язку з чим, доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.
Таким чином, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Закону України «Про національну поліцію».
Доводи апеляційної скарги сторони захисту, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є необґрунтованими, оскільки вказане спростовується технічним записом з бодікамери працівника поліції на якому зафіксовано, як працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про те, що його було зупинено та, при перевірці автомобіля, було знайдені засоби, схожі на наркотичні, у зв'язку з чим їх буде вилучати СОГ, та запропонував останньому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння. У свою чергу, ОСОБА_1 погоджувався з тим, що саме він є водієм, однак, відмовився від проходження огляду, пояснивши це тим, що він не встигне виконати завдання.
Поряд з цим, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом.
Вказане беззаперечно спростовує позицію сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.
Доводи захисника Одинцової В.І. про те, що технічний носій з відеозаписом не є належним та допустимим доказом, оскільки не є повним, слід розцінювати як обраний спосіб захисту у зв'язку із наступним.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, слід зазначити, що тільки у справах про адміністративні правопорушення докази можуть мати відносний характер і полягають у тому, що зміст таких доказів відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обстановку, що має значення для правильного розгляду справи. Водночас, докази, що мають відносний характер можуть незначно корелювати з фактичними даними, які мають тісний зв'язок із фактами предмета доведення, що, в свою чергу, здатні підтвердити існування чи відсутність доказових фактів.
Вимогами ч.2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що диск із відеозаписом долучений до матеріалів справи відповідальною особою УПП в Харківській області, що свідчить про законність долучення відеозапису, як доказу.
На відеозаписі ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, а також вбачається відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, складання протоколу про адміністративне правопорушення та роз'яснення прав та обов'язків, зафіксовані на цьому відеозаписі.
Таким чином, відеозапис, здійснений працівником поліції, містить фактичні відомості щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими.
Крім того, доводи ОСОБА_4 щодо не залучення свідків під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими, оскільки факт відмови ОСОБА_1 зафіксований працівниками поліції на відео з застосуванням технічних засобів, а тому, присутність свідків, відповідно до вимог ст.266 КУпАП, в даному випадку не є обов'язковою, і не свідчить про порушення порядку працівниками поліції огляду водіїв на стан сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги щодо не роз'яснення ОСОБА_1 працівниками поліції його прав та обов'язків також є необґрунтованими та спростовуються сукупністю відомостей, що є наявними в матеріалах справи.
Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, який складений уповноваженою на те особою - інспектором взводу 2 роти 3 батальйону 4 УПП в Харківській області, старшим лейтенантом поліції, ОСОБА_2 , з дотриманням вимог ст.254 КУпАП, заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, та підписаний ним.
ОСОБА_1 власноручним підписом у відповідній графі протоколу підтвердив, що йому роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що власноручний підпис підтверджує волевиявлення особи, дійсність документу та свідчить про відповідальність за його зміст, що вочевидь спростовує доводи захисника в цій частині.
Більш того, з відеозапису вбачається, що працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (0:02:56).
При цьому, апеляційний суд враховує, що у межах розгляду судом цієї справи ОСОБА_1 реалізував своє право на захист та користувався професійною правничою допомогою захисника ОСОБА_4 , як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, тому, сама по собі, зазначена обставина, не завадила ОСОБА_1 реалізувати права, надані йому законом, у тому числі право на захист.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення під час повітряної тривоги, апеляційний суд зазначає, що згідно відеозапису події від 30 грудня 2023 року, ОСОБА_1 до початку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення не знаходився в укритті, а керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції на блокпості, будь-яким чином не звертався до працівників поліції із вимогою прослідувати до укриття, в протоколі про адміністративне правопорушення будь-яких заперечень щодо дій працівників поліції не зазначив, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги є безпідставними та розцінюються як обраний спосіб захисту для уникнення відповідальності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі факт дії повітряної тривоги не звільняє водія від виконання покладеного на нього обов'язку, встановленого п.2.5 Правил дорожнього руху, пройти на вимогу поліцейського в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Поряд із цим, у матеріалах справи міститься довідка інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП Шмідт О., згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27 червня 2007 року отримав посвідчення водія (арк.2), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає Правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5.
Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що спростовує доводи апелянта в цій частині.
Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
У зв'язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання захисника Одинцової В.І. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2025 року задовольнити, поновивши їй цей строк.
Апеляційну скаргу захисника Одинцової В.І. залишити без задоволення, а постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2024 року,- залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков