13 лютого 2025 року
м. Рівне
Справа № 568/868/24
Провадження № 22-ц/4815/56/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді : Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М..,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика"
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Свирид М.В. на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 08 липня 2024 року, ухвалене в складі судді Сільман А.О., дата складання повного тексту судового рішення 08.07.2024 , у справі № 568/868/24,
В травні 2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 04.10.2021 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 410942-КС-001(надалі - кредитний договір) про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту складає 22000 грн. Строк кредиту 24 тижні.
ТОВ «Бізнес Позика» виконало взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит у сумі 22 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яка зазначена позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом належним чином не виконала.
У зв'язку з викладеним ТОВ «Бізнес Позика» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 57443,80 грн з яких: 22000 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 32143,80 грн - сума прострочених платежів по процентах; 3300 грн - прострочена комісія.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 08 липня 2024 року позовну заяву ТОВ «Бізнес Позика» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» 57443,80 грн заборгованості, яка складається з 22000 грн. заборгованості за тілом кредита, 32143,80 грн заборгованості за відсотками, 3300 грн комісії.
Вирішено питання про судовий збір.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині стягнення заборгованості за відсотками та в частині стягнення комісії та ухвалити нове рішення яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками в сумі 10 000 грн.
Посилається на необґрунтованість судового рішення.
Апеляційна скаргу мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що положення укладеного договору в частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечать ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемними.
Окрім того, зазначає, що суд першої інстанції не врахував ті обставини, що почалась війна та відповідач був змушений виїхати за кордон разом з дітьми. На утриманні в ОСОБА_1 знаходяться чотири малолітні дитини та відсутній постійний дохід.
Покликається на незастосування судом правових позицій викладених у постановах Верховного Суду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення не відповідає.
Встановлено, що 04.10.2021 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №4410942-КС-001 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 22000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів.
Строк кредиту 24 тижні, процентна ставка фіксована 0,86454777, комісія за надання кредиту 3300 грн., термін дії договору до 21.03.2022 р., орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 48360 грн.
Пунктом 2 Договору передбачено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахування дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку.
Згідно із п. 7 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх.
Паспортом споживчого кредиту встановлено суму кредиту 22000 грн, строк кредитування 24 тижнів, мета отримання кредиту - на задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом, протягом трьох робочих днів, тип процентної ставки фіксована, комісія за надання кредиту 33000 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 32395 від 04.10.2021 р. на виконання умов кредитного договору № 410942-КС-001 від 04.10.2021 р. ОСОБА_1 перераховані грошові кошти у сумі 22000 грн.
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитом, станом на 10.04.2023 р. у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 57443,80 грн, з яких: заборгованість за кредитом 22000 грн, за відсотками 32143,80 грн., комісії 3300 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги, що положення укладеного договору в частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечать ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемними за свою природою.
У пункті 1 договору № 410942-КС-001 від 04.10.2021 року, яка підписана відповідачем, визначено, що розмір комісії за надання кредиту становить 3 300,00 грн.
Розділ заяви «Графік платежів» містить відомості про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 1 177,00, 1367,20 та 755,80 грн.
Загальний розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості за договором становить 3 300,00 грн. (а. с. 23).
Отже умовами, укладеного між сторонами договору передбачена сплата позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Пунктом 1 пропозиції ТОВ «Бізнес Позика» на укладення договору про надання кредиту визначено, що комісія за надання кредиту становить 3 300,00 грн.
Розділ заяви «Графік платежів» містить відомості про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 1 177,00, 1367,20 та 755,80 грн.
Оскільки, публічна пропозиція ТОВ «Бізнес Позика» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не підписана відповідачем, остання не може вважатись частиною договору приєднання, так і не містить чіткого переліку послуг, з яким ознайомилась відповідач та з яким остання погодилась.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому, у договорі № 410942-КС-001 про надання кредиту від 04.10.2021 року так і в паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення такого договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію в розмірі 3 300,00 грн є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача по комісії за кредитним договором, заявлена позивачем у позові, в сумі 3 300,00 грн. до стягнення не підлягає.
Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Отже, рішення суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 32 143,80 грн, а всього - 54 143,80 грн.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 4542,00 грн. З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги з позивача ТОВ «Бізнес Позика» на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених вимог апеляційної скарги, а саме 328,55 грн (5,75 %) за подання апеляційної скарги.
Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Свирид М.В. задовольнити частково.
Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 08 липня 2024 року в частині стягнення комісії в сумі 3300 грн скасувати.
В задовленні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення комісії за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 328,55 грн понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 13 лютого 2025 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді: Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.