13 лютого 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/5965/24
Провадження № 22-ц/4815/87/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді : Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2024 року, ухвалене в складі судді Панас О.В., дата складання повного тексту судового рішення 16.09.2024, у справі № 569/5965/24
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Рівненського міського суду від 03.07.2009 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 350 грн. щомісячно. Рішенням Рівненського міського суду від 13.04.2022 (по справі 569/22809/21) збільшено розмір аліментів та стягнуто із відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1500 грн., щомісячно.
На даний час аліменти в розмірі 1500 грн. щомісячно є недостатніми для забезпечення мінімальних потреб дітей та суперечить зазначеним нормам СК України, яким передбачено, що розмір аліментів не може бути меншим 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дитини, з твердої грошової суми в розмірі 1500 грн. на 1/3 частку заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Змінено спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 , які стягуються за рішенням Рівненського міського суду від 13.04.2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Журавець Локачинського району Волинської області на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. в прибуток держави.
У зв'язку із задоволенням позову про зміну способу стягнення аліментів, припинено з моменту набрання рішенням законної сили подальше примусове виконання рішення Рівненського міського суду від 13.04.2022 р. у цивільній справі № 569/22809/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
У поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволені позову в повному об'ємі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довела саме покращення або збільшення його матеріального стану та те що він має можливість сплачувати аліменти у частці від заробітку. Крім того, суд не врахував, що відповідач немає стабільного заробітку, а також має певні проблеми із здоров'ям та потребує постійного лікування.
Вказує, що підстав для зміни способу стягнення аліментів немає, оскільки він постійно турбується про фінансове забезпечення дитини, купує все необхідне та добросовісно виконував зобов'язання щодо сплати аліментів.
Відзив не надходив.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції цим вимогам відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням рішенням Рівненського міського суду від 03.07.2009 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 350 грн. щомісячно і до досягнення ним повноліття. В подальшому, розмір аліментів збільшувався рішеннями Рівненського міського суду від 21.06.2012 (до 500 грн. щомісячно) та 22.11.2017 (до 1000 грн. щомісячно).
Заочним рішенням Рівненського міського суду від 13.04.2022р у справі № 569/22809/21 постановлено змінити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Рівненського міського суду від 22.11.2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1500 гривень, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.
Відповідач не допускає заборгованість по сплаті аліментів, окрім того, дає синові додатково кошти, які він використовує самостійно та виключно на свої потреби без будь-якого контролю батьків.
Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ст.ст.183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
У ч.1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст.ст.182 - 184, 192 СК України.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права дійшов Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17 і наведені норми та тлумачення спростовують доводи апеляційної скарги щодо безпідставності вимог позивачки про зміну способу стягнення аліментів.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як убачається із матеріалів справи, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що раніше визначений судом розмір аліментів у твердій грошовій сумі недостатньо для задоволення потреб дитини та вказувала на покращення матеріального стану відповідача, як платника аліментів.
Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від доходу відповідача, оскільки така зміна способу стягнення не порушить прав платника аліментів та відповідатиме інтересам як стягувача, якій законом надано право вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, так і інтересам спільної дитини, а тому висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.
Факт збільшення доходів платника аліментів сторонами не заперечується. При цьому судом першої інстанції враховані всі суттєві обставини справи, дотримано баланс прав та інтересів обох сторін, прийнято до уваги відсутність на утриманні відповідача інших утриманців, у зв'язку із чим розмір аліментів на утримання сина сторін обґрунтовано визначено саме у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що позивач не довела обставини, передбачені ст. 192 СК України, а саме зміну майнового чи сімейного стану її дитини, погіршення стану здоров'я дитини після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів, покращення матеріального стану відповідача з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, в той час як доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, в тому числі і шляхом зміни способу їх стягнення оскільки предметом позову було не збільшення розміру аліментів, а зміна способу стягнення аліментів з частки від заробітку (доходу) на тверду грошову суму, що є виключною ініціативою того з батьків, з ким проживає дитина.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залищити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2024 року алишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 13.02.2025 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.