13 лютого 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/8766/23
Провадження № 22-ц/4815/16/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.
секретар судового засідання: Хлуд І.П.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тоботи Ю.С. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2024 року, ухваленого в складі судді Левчука О.В., повний текст якого складено 09 лютого 2024 року, у справі № 569/8766/23 .
В травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тобота Ю.С звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.04.2019 вона обіймала посаду начальника відділу по роботі зі страхувальниками Рівненського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, з якої була звільнена 18.04.2023 у зв'язку із скороченням чисельності і штату працівників на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Так, в попередженні про наступне звільнення від 18.01.2023 №04-26-157 зазначалося про те, що згідно із наказами комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», комісії з реорганізації управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області скорочуються увесь штат та уся чисельність працівників, визначених штатними розписами управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області та його відділень. Також у вказаному попередженні про звільнення зазначено, що оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області та його відділень, інша робота в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області та його відділеннях позивачці не пропонувалась. В той же час, у зв'язку з припиненням Фонду соціального страхування України та відповідною зміною повноважень Пенсійного фонду України до штатного розпису Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області введено (внесено, додано) нові посади, функціональні обов'язки працівників за якими, передбачають здійснення обов'язків, пов'язаних з питаннями загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виконання обов'язків пов'язаних зі здійсненням профілактики та розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності та документів, що є підставою для їх формування, здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів.
Вважає, що головою комісії з реорганізації Управління не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування позивачки у зв'язку з реорганізацією Управління. Її було звільнено з роботи з порушенням вимог ст. 40, 49-2 КЗпП України, оскільки не було запропоновано іншої посади на підприємстві-правонаступнику одночасно з попередженням про звільнення та голова комісії з реорганізації Управління діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Рівненській області, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.
Суд першої інстанції зробив висновок, що спірні правовідносини є цивільно-правовими і оскільки спір не набув характеру публічно-правового, то повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства. Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивоване тим, що права позивача при звільненні, за захистом яких ОСОБА_1 звернулася до суду, не порушені. Отже, правові підстави для визнання протиправним і скасування наказу про звільнення і поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тобота Ю.С подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07.02.2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
У відзиві на апеляційну відповідач заперечує доводи останньої просить рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення не відповідає.
Установлено, що за вказаною позовною вимогою відносини між сторонами, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23) виснував, що «Внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов'язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов'язкового державного страхування (пенсійне страхування). Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій.»
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 442/3240 (провадження № 61-15536св23). Підстав для відступу від висновку з огляду на вказане немає (постанова Верховного Суду від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23).
Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил предметної юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно до ч. 1 цієї ж статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Установлено, що спір у даній справі, є публічно-правовим, а відтак має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати, а провадження у справі закрити.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Рівненського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
13 січня 2025 року представник позивача подала заяву про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Відповідно до ч. 4 статті 377 ЦПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Ураховуючи викладене, справа належить до юрисдикції Рівненського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст.374, ч.1 ст. 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тоботи Ю.С. задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2024 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу закрити, справу №569/8766/23 передати до Рівненського окружного адміністративного суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд цієї справи.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 13 лютого 2025 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.