Справа № 532/2033/23 Номер провадження 22-ц/814/306/25Головуючий у 1-й інстанції Мороз Т.М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
03 лютого 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.
за участю секретаря: Дороженка Р.Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бердніченко Оксани Павлівни на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кобеляцької міської ради Полтавської області, третя особа ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою загального користування (проїзду),
У вересні 2023 року адвокат Бердніченко О.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила зобов'язати останнього усунути перешкоди в користуванні проїздом загального користування біля земельних ділянок з кадастровими номерами 5321810100:50:003:0054 та 5321810100:50:003:0128, за адресою АДРЕСА_1 до будинку та гаражу, шляхом звільнення проходу та проїзду загального користування до вказаних земельних ділянко, демонтувавши за свій рахунок вулики на бетонному фундаменті, сітку-рабицю, якою перегороджено проїзд до воріт, та воріт при виїзді на АДРЕСА_1 ; заборонити чинити ОСОБА_1 перешкоди у проході та проїзді дорогою (проїздом) загального користування між АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_1 разом з рідною сестрою ОСОБА_1 , успадкував після смерті батька житловий будинок, присадибну ділянку та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ., яким фактично користується та проживає позивач.
Відповідач ОСОБА_2 проживає по сусідству, через дорогу за адресою АДРЕСА_2 .
З часу фактичного вступу у спадщину, тобто з 2019 року, ОСОБА_2 почав чинити позивачу як сусіду перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою між їхніми домоволодіннями, яка являє собою загальний проїзд.
Влітку 2021 року відповідач самовільно зайняв частину земельної ділянки загального користування (проїзду), встановивши на ній бетонні блоки разом з вуликами, які виставив уздовж свого паркану на території землі загального користування, звузивши таким чином ширину проїзду з 2,5 метрів до 1 метра. Також відповідач встановив ворота при виїзді на АДРЕСА_1 та деякий час замикав їх на ключ, а в серпні 2023 року встановив сітку-рабицю, якою перегородив упоперек вищезгаданий проїзд, що призвело до неможливості користування позивачем. Окрім того, до будинку відсутня можливість під'їхати пожежним та швидкій допомозі.
Звернення до державних органів для врегулювання спору не дали результату та відповідач відмовляється в добровільному порядку усунути створені перешкоди, в зв'язку з чим ОСОБА_1 змушений звернутися до суду за захистом порушених прав.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмова в задоволенні позову обґрунтована недоведеністю позовних вимог належними доказами.
Не погодившись з рішенням суду, адвокат Бердніченко О.П. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вказує, що суд не взяв до уваги докази існування спірного проходу(проїзду) між домоволодіннями сторін, який існував ще з середини 90-х років та відноситься до земель комунальної власності загального користування.
Вважає, що наявними в матеріалах справи доказами доведено створення відповідачем перешкод в користуванні вказаним загальним проїздом (проходом) внаслідок самоуправного розташування своїх вуликів за межами належного йому домоволодіння, тобто на землях загального користування та унеможливлює позивачу здійснення під'їзду до свого помешкання внаслідок звуженості дороги.
Звертає увагу, що суд визнав недоведеними викладені в позові обставини, пославшись в рішенні на генеральний план м. Кобеляки 1979 року зі слів представника міської ради, який не був досліджений, а відтак не може відноситись до належного та допустимого доказу.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5321810100:50:003:0054, 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0225 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5321810100:50:003:0128.
Згідно рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області №75 від 05 травня 2023 року відповідачу ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,0701 га, кадастровий номер 5321810100:50:003:0249 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану на території Кобеляцької міської ради за адресою АДРЕСА_2 .
Зважаючи, що влітку 2021 року сусід ОСОБА_2 самовільно зайняв частину загального проїзду, що проходить між домоволодіннями сторін, розташувавши на ньому вулики та звузивши проїзд до 1,5 м., відмовившись при цьому їх прибрати на прохання ОСОБА_1 , останній враховуючи неможливість врегулювання вказаного питання в позасудовому порядку, був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права у спосіб покладення на відповідача обов'язку усунути створені ним перешкоди в користуванні спільним проїздом.
В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_2 не заперечував самовільне встановлення ним вуликів на бетонних блоках, зазначаючи при цьому, що останні розташовані на половинках цегли, на земельній ділянці, яка належить йому, а відтак він нею розпорядився за своїм розсудом, підтверджуючи факт існування конфліктних з сусідом ОСОБА_1 відносин з приводу облаштування проїзду.
Відмовляючи в задоволені позову місцевий суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушеного права, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження створення ОСОБА_2 перешкод у проході та проїзді до його земельних ділянок.
Суд вказав на відсутність доказів належності спірної земельної ділянки до проходу та проїзду загального користування, неможливості встановити місце розташування проходу та проїзду, їх межі та розміри.
Окрім того, на даний час відсутній чинний генеральний план м. Кобеляки, а згідно плану розробленого в 1979 році проїзд між АДРЕСА_2 відсутній та не визначений червоними лініями.
Колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною другою та пунктом «а» частини четвертої статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів, тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Частинами 1, 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
Частиною т. 3 ст. 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, належні їм домоволодіння розташовані по сусідству, через проїзд (прохід).
Зважаючи, що влітку 2021 року на території загального проїзду, за межами свого домоволодіння відповідач облаштував бетонні блоки, поверх яких встановив вулики, що призвело до значного звуження проїзду та створило позивачу перешкоди в його користуванні, позивач ОСОБА_1 намагався в позасудовому порядку відновити свої права та звертався до різних компетентних органів.
Так, на звернення ОСОБА_1 до Кобеляцької міської ради щодо проїзду між земельною ділянкою АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , останньою було повідомлено про неможливість влаштувати проїзд між зазначеними земельними ділянками з огляду на те, що відстань від стіни будинку АДРЕСА_3 до огорожі домоволодіння АДРЕСА_1 становить 2,50 м., при цьому, що нормами ДБН передбачено для під'їзду проїзд завширшки не менше 3,5 м.
Разом з цим, в матеріалах справи наявний акт обстеження місця для влаштування проїзду від домоволодіння АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , складений комісією 29 вересня 2021 року в складі заступника міського голови, начальника відділу містобудування, архітектури та ЖКГ Кобеляцької міськради, спеціалісті відділів містобудування, земельних відносин та депутата міської ради, яким за результатами проведеного обстеження було встановлено можливість влаштувати в натурі проїзд від житлового будинку АДРЕСА_3 та житлового будинку АДРЕСА_1 до АДРЕСА_1 відповідно доданої схеми.
З вказаної схеми вбачається наявність наскрізної (прохідної) земельної ділянки між домоволодіннями АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , яка виходить з одного боку на АДРЕСА_1 , а з іншого на АДРЕСА_2 .
При цьому вказана земельна ділянка має звуження від 3,20 м. при виході на АДРЕСА_1 , до 2,50 м. при виході на АДРЕСА_2 .
В подальшому на звернення ОСОБА_1 до Кобеляцької міської ради про влаштування проїзду, йому було повідомлено листом від 31.01.2023, про неможливість влаштування між домоволодіннями, але для проїзду екстрених служб можливо влаштувати проїзд шириною 3,50 м. відповідно до схеми, що додається.
З вказаної схеми вбачається, що зазначена спірна земельна ділянка, що виходить на АДРЕСА_2 має дві позначки: прохід та проїзд. Між домоволодіннями АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 та частково між домоволодіннями по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , де її ширина становить 3,5 м. вона позначена як проїзд. В подальшому, з виходом на АДРЕСА_2 . Усенка ділянка звужується до проходу завширшки 2,5 м.
Таким чином, зібраним по справі доказами доводиться факт існування між домоволодіннями сторін прохідної (наскрізної) земельної ділянки, яка фактично є територією загального користування та з'єднує між собою АДРЕСА_2 . При цьому, сама ширина проходу на вході зі сторони АДРЕСА_1 складає 3,20 м. що в розумінні державних будівельних норм є достатнім для статусу такої території як проїзд про те в районі його розташування між будинками сторін, тобто при виході на АДРЕСА_2 ця земельні ділянка звужується до 2,5 м.
Відповіддю від 20.04.2023 на адвокатський запит Бердніченко О.П., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , Кобеляцька міська рада повідомила про неможливість проведення перевірки дотримання законності використання ОСОБА_2 земельної ділянки та притягнення особи до відповідальності з огляду на припинення заходів державного нагляду в умовах воєнного стану.
Одночасно, міська рад проінформувала адвоката, що земельна ділянка всередині житлового кварталу відноситься до земель комунальної власності Кобеляцької міської ради.
В листі від 10.07.2023 про надання інформації, Кобеляцька міська рада повідомляє, що встановлені вулики гр. ОСОБА_2 знаходяться на землях загального користування, що є порушенням ст. 125 ЗК України, проте притягти його до відповідальності не має можливості на підставі постанови КМУ №303 від 13.03.2022, в зв'язку з чим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рекомендовано звернутися до суду для вирішення земельного спору.
Заперечуючи заявлені вимоги, відповідач вказував, що вулики він розмістив на належній йому земельній ділянці, а відтак вимоги позивача про їх демонтаж разом з блоками, на яких вони розмішені, є незаконними.
Разом з цим, останнім не було надано суду доказів правомірності своїх дій щодо розташування вуликів на землях комунальної власності та обгородження їх сіткою -рабицею по всій довжині їх розташування, як це вбачається з фото світлин, приєднаних до матеріалів справи.
Посилання ОСОБА_2 на належність згідно будівельних норм йому ще додаткового 1 м землі для обслуговування будинку не заслуговує на увагу, оскільки в справі відсутні будь-які належні докази, дозволи чи інші правоустановчі документи на доведення цієї обставин, з урахуванням того, що спірна земельна ділянка як територія всередині кварталу житлової забудови відноситься до земель комунальної власності.
Фактично наявність проходу (проїзду), що з'єднує АДРЕСА_2 протягом останніх десятків років, з моменту забудови кварталу, сторонами не заперечувалася.
З наданих сторонами світлин та відео території проходу (проїзду) від АДРЕСА_2 . Усенка вбачається, що зафіксований на актах прохід шириною 2,5м є значно вужчим на ділянці між земельними ділянками по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 .
Вказане звуження пов'язане з облаштуванням на відставні понад 1м від забору, що огороджує земельну ділянку відповідача по АДРЕСА_3 , сітки-рабиці, за якою впродовж всієї довжини розташовані на бетонних підмостках
АДРЕСА_7 самовільно здійснено відповідачем саме у найвужчому відрізку проходу шириною 2, 5м, що значно вплинуло на можливість користування такою земельною ділянкою мешканцям наближених будинків, а саме позивачу ОСОБА_1 .
У зв'язку з чим, висновок місцевого суду щодо неможливості встановити місце розташування проходу та проїзду загального користування, колегія суддів вважає помилковим, оскільки вказаний прохід (проїзд) загального користування є історично сформованим та з'єднує дві паралельні вулиці.
Окрім того, матеріали справи не містять генерального плану міста Кобеляк розробленого в 1979 році, який як доказ прийнятий судом до уваги, обмежившись при цьому лише інформацією з Кобеляцької міської ради, зміст якої є суперечливим та не містить посилань на конкретні вихідні дані та джерела отримання наданої суду інформації.
За наведених обставим, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з урахуванням доведеності позивачєм викладених в позові обставин в частині протиправності дій відповідача по самовільному розміщенню вуликів та сітки-рабиці на території земельної ділянки, яка слугує проходом між житловими будинками та відноситься до земель загального користування.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відновлення порушених прав позивача шляхом усунення йому перешкод в користуванні територією загального користування у вигляді проходу (проїзду) між житловими будинками за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , шляхом покладення на відповідача обов'язку демонтувати за власний рахунок розміщені на бетонних блоках вулики та сітку-рабицю, що огороджує їх.
Що стосується вимоги ОСОБА_1 в частині усунення перешкод з боку ОСОБА_2 шляхом демонтажу воріт з виходом на АДРЕСА_1 - колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на недоведеність позивачем існування такої перешкоди.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бердніченко Оксани Павлівни задовольнити частково.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою загального користування (проїзду) задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні проїздом (проходом) загального користування біля земельних ділянок з кадастровими номерами 5321810100:50:003:0054 та 5321810100:50:003:0128, який розташований між будинками за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , шляхом демонтажу розташованих на бетонних плитах вуликів та огороджуючу їх сітку-рабицю.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 лютого 2025 року.
Судді : О.І. Обідіна Л.І. Пилипчук О.В. Чумак