Справа № 445/1797/24
провадження № 3/445/24/25
06.02.2025року суддя Золочівського районного суду Львівської області Сивак В.М., розглянувши матеріали, що надійшли від Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, проживаючого у АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 822949 від 03.08.2024, вбачається, що ОСОБА_1 , 02.08.2024, о 23 год. 49 хв., у с. Красносільці, вул. Дубрівська Золочівського району Львівської області, керував квадроциклом Forte 520, б/н в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку, за допомогою алкотестера Drager 6810 (результат 2,27 проміле). Дії ОСОБА_1 кваліфіковані, як порушення вимог п.2.9а Правил дорожнього руху та вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що 02.08.2024, о 23 год. 49 хв. керував транспортним засобом, по вул. Дубрівська у с. Красносільці, був зупинений поліцейськими, які запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу Drager. На місці він погодився пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки був переконаний, що тверезий, але приладом було зафіксовано факт перебування в стані алкогольного сп'яніння 2,27 проміле, в медичний заклад спочатку поліцейські не пропонували їхати. ОСОБА_1 пояснив, що він не погодився з таким результатом приладу і казав, що бажає пройти огляд в медичному закладі.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Із досліджених в судовому засіданні відеозаписів, які містяться на DVD-R диску видно, що працівник поліції не назвав ОСОБА_1 , причину його зупинки. На вимогу працівника поліції, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6810.
Також видно, що після проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці, працівники поліції не з'ясовували у останнього, чи той погоджується з його результатом. Із вказаного відеозапису вбачається, що працівник поліції не пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі. А також не з'ясував чи ОСОБА_1 згідний з результатом проведеного йому огляду на місці. На даному відеозаписі чітко не зафіксовано відповіді ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Тобто, за наведених вище обставин, суд вважає, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведено з порушенням вимог ст.266 КУпАП, а тому такий відповідно до ч.5 вказаної статті, вважається недійсним.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Причин зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, не містять також й інші матеріали справи.
Відповідно до ст.35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що зупинка ОСОБА_1 02.08.2024, о 23 год. 49 хв. працівниками поліції, була безпідставною.
Будь-яких даних які б свідчили про необхідність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , із зазначених вище підстав, в матеріалах справи немає.
Доказів правомірності дій працівників поліції, які містяться у вичерпному переліку підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, матеріали справи не містять.
Положенням ч.2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто, працівниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами підстав, які б могли слугувати саме причиною зупинки транспортного засобу відповідно до вимог ст.35 Закону України Про Національну поліцію, яким керував ОСОБА_1 і фактично таких причин не було.
На переконання суду, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, чи були наявні інші підстави, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції, водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Такі висновки суду, повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутня постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення останнім будь-якого адміністративного правопорушення, яке б могло бути підставою для зупинки транспортного засобу під його керуванням.
Відповідно до широкого розуміння доктрини плодів отруєного дерева, будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня.
У вузькому сенсі доктрина плодів отруєного дерева зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
Згідно диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом настає за умов керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною другою ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-р/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпцій, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Згідно ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Хоча приписи КУпАП не передбачають такої форми рішення, як обвинувальний вирок суду, саме постанова про накладення адміністративного стягнення за своєю правовою природою є тотожним процесуальним документом.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі Лучанінова проти України (рішення від 9 червня 2011 року) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом поза розумним сумнівом, зміст якого також сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є недоведеним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 08 липня 2020 року (справа №463/1352/16-а).
Виходячи із вищенаведеного, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.7, 33-35, 130 ч.1, 221, 245, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.
Суддя:В. М. Сивак