Справа № 445/11/25
провадження № 2/445/506/25
( з а о ч н е )
10 лютого 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кіпчарського О. М.
секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Золочеві Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції рф про відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції рф про відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією. В обгрунтування позову вказує, що 06.12.2016, у зв'язку із збройною агресією російської федерації, він був мобілізований до лав ЗСУ і проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . У період часу з 19.12.2016 по 29.08.2021 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ. 29.08.2021 року, перебуваючи в районі населеного пункту Гірське Луганської області, він отримав поранення, у зв'язку з чим рішенням МСЕК від 12.04.2023 №728955 його поранення було визначено - "пов'язане із захистом Батьківщини". Вказує, що в момент поранення він зазнав сильного фізичного болю різного ступеня та інтенсивності. Фізичні та психологічні страждання, обумовлені пораненням, він відчував протягом усього періоду лікування та реабілітації. Ушкодження здоров'я спричинило тривалу депресію і назавжди змінило його життя. Після поранення він перебував 38 днів в реанімації і половину з них в комі, переніс надважку операцію на головний мозок, після чого перебуває до сьогодні на реабілітації. Після отриманих травм йому довелося вчитися все заново: їсти, пити, стояти, ходити, тримати рівновагу. Вказує, що його життя після отриманих травм розділене на до та після. Він не зможе в майбутньому повноцінно займатися тією діяльністю, яку він виконував до поранення. Зазначає, що функціональність його лівої руки так і не відновилася, незважаючи на зусилля медиків та тривалий період реабілітації. Тому враховуючи характер вчиненого відповідачем порушення, глибину і тривалість його фізичних та душевних страждань, ступінь вини відповідача: умисна та зухвала збройна агресія проти сусідньої держави, виходячи з вимог справедливості, добросовісності, розумності, економічного стану відповідача, який характеризується наявнівністю фінансово-економісних ресурсів, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду - 10000000,00 грн.
У судове засідання позивач не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутності, в якому позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечив, зазначає, що перебуває на стаціонарному лікуванні та реабілітації, надав відповідні підтверджуючі документи.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті суду, у судове засідання не з'явився, відзив на позов у встановлені строки не подав. Додатково документи надсилались на електронну адресу відповідача .
З огляду на викладене та при відсутності заперечень позивача, суд ухвалив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, з ухваленням заочного рішення.
При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається впершу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Верховним Судом у постанові від 14.04.2022 року у справі №308/9708/19 викладено правову позицію, відповідно до якої після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни. Окрім того, у зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, 24.02.2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України. Верховний Суд установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди цієї країни бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави.
У відповідності до положень ст. 32 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року та ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» МЗС було розроблено алгоритм дій з питання отримання згоди російської сторони на відмову від судового імунітету держави у зв'язку із розглядом судами України цивільних справ за позовами проти російської федерації, за яким МЗС доручало Посольству України в російській федерації передати до Міністерства закордонних справ російської федерації ноту МЗС з питання отримання згоди російської федерації на відмову від судового імунітету під час розгляду судовими органами України справ за позовами проти російської федерації.
Разом із тим, у зв'язку з порушенням російською федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного акту, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 року нотифікувало МЗС російської федерації про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією від 14.02.1992 року.
Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в російській федерації та російської федерації в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Комунікація МЗС з органами влади російської федерації також не здійснюється.
Отже, подальше застосування зазначеного вище алгоритму з отримання згоди російської федерації на відмову від судового імунітету, а також подача будь-яких судових документів у даній категорії справ до російської сторони дипломатичними каналами унеможливлюється.
Окрім того, відповідно до ст. 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов'язаних із завданням шкоди здоров'ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.
У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Частиною 1 ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Отже, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі № 686/13212/19.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Так, відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні з 24.02.2022 року введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Загальновідомо, що російська федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.
Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Визначення агресії» від 14.12.1974 року акт агресії кваліфікується, зокрема, як вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
Загально відомим і таким, що не потребує окремого доведення, є факт, що збройна агресія росії відносно України триває ще з 2014 року, при цьому агресор повністю контролює такі терористичні організації як лнр, днр, тощо, та є відповідальною за їх дії.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
З урахуванням викладеного, звернення позивача до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.
Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19, від 18.05.2022 року у справі №760/17232/20-ц, від 12.10.2022 року у справі №463/14365/21, від 12.10.2022 року у справі №463/14366/21, від 28.08.2024 року у справі №686/32571/23.
Згідно довідки №1939 від 30.12.2021 року, виданою т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 19.12.2016 по 24.07.2017, з 15.01.2018 по 30.04.2018 , з 30.04.2018 по 17.08.2018 , з 06.02.2019 по 19.06.2019, з 28.04.2020 по 01.11.2020, з 04.06.2021 по 29.08.2021, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної бехпеки і оборони. відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Довідкою № 1249 від 08.10.2021 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старшого сержанта ОСОБА_1 , 1993 р.н., виданою командиром військової частини НОМЕР_1 , підтверджується, що ОСОБА_1 29.08.2021 року одержав вогнепальне наскрізне кульове поранення голови з пошкодженням головного мозку. Кома2. Зокрема, 29.08.2021 року, близько 06.38 год., в наслідок ворожого обстрілу зі стрілецької зброї по ВОП «ПОРТ», в районі проведення Операції об?єднаних сил, отримав поранення. Після надання первинної медичної допомоги силами медичного пункту був евакуйований до Центральної районної лікарні міста Гірське, з подальшою аероевакуацією до лікарні імені Мечникова м. Дніпропетровськ. Поранення отримав військовослужбовець під час виконання ним обов?язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов?язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп?яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Під час отримання поранення старший сержант ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом).
З довідки ВЛК Західного регіону №490/3 від 22.12.2021 року, судом встановлено, що після вогнепального кульового наскрізного діаметрального поранення черепа та головного мозку 29.08.2021 року, ОСОБА_1 переніс операції: первинної розширеної хірургічної обробки тяжкого вогнепального поранення, резекційної трепанації у лобно-тім'яній ділянці зліва, видалення мозкового детриту, кісткових уламків, пламтики дефекту твердої оболонки головного мозку аутоокістям, краніотомії у скронево-тім'яній ділянці справа, видалення гострої внутрішньо-мозкової гематоми, мозкового детриту, дрібних кісткових відламків правої скроневої та тім'яної часток, пластика дефекту твердої оболонки головного мозку аутоокістям, краніопластики аутокісткою (29.08.2021) верхньої трахеотомії (01.09.2021), пластики краніодефекту тім'яної ділянки зліва протакрилом у вигляді тетрапарезу більш вираженого зліва в стадії відновлення функції центральної нервової системи.
У зв'язку з отриманими травмами ОСОБА_1 встановлено першу А групу інвалідності, захворювання пов'язане із захистом Батьківщини, у зв'язку з чим він потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААВ №728955.
Згідно свідоцтва про хворобу №78/3від 09.03.2022 року, виданого штатною ВЛК, ОСОБА_1 визнано не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку, на підставі ст. 75 а, графи ІІ Розкладу хвороб.
За вказаних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами, суд вважає доведеним та встановленим, що у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, яка розпочалась із 2014 року, позивач, як громадянин України, безпосередньо брав участь в бойових діях для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, внаслідок чого отримав захворювання, пов'язані із захистом Батьківщини та несенням військової служби, був позбавлений звичного ритму життя, факт збройної агресії проти України завдав йому душевного болю, безпосередня участь в бойових діях мала істотний вплив на його психічний, фізичний та моральний стан, отримання поранення, наслідки якого вплинули на якість подальшого життя та здоров'я позивача.
Особливу увагу суд звертає на той факт, що позивач отримав вкрай важке поранення голови, тривалий час перебував в комі, фактично заново навчався найпростіших речей, повязаних із власним обслуговуванням та задоволенням елементарних людських потреб.
Беззаперечно, що така подія має непоправний вплив на життя позивача, а її наслідки будуть супроводжувати його упродовж цілого життя.
Незважаючи на тривалий час, що сплив від моменту поранення, позивач продовжує періодично перебувати на стаціонарному лікуванніта реабілітації, і очевидно таке лікування і реабілітація буде тривати ще не один рік та вимагатиме як від позивача, так і від його рідних, докладення значних зусиль.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер допущеного державою російська федерація правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, наслідки отриманих травм, внаслідок цинічних протиправних дій відповідача та підконтрольних йому осіб, що негативно вплинули на подальше життя та здоров'я позивача, перенесені ним оперативні втручання, зусилля, які довелось та ще доведеться прикладати для відновлення здоров'я, суд вважає, що заявлена позивачем сума морального відшкодування, цілком відповідає принципам розумності та справедливості.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на наведене, враховуючи повне задоволення вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації на користь держави Україна судовий збір в розмірі 15140,00 грн., що становить 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.11,15,16,23,1167 ЦК України, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-283, 352-354 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції рф про відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією - задовольнити.
Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (вул.. Житня, будинок, 14, будівля ,1, м. Москва) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 10 000 000 (десять мільйонів) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації ( вул. Житня, будинок, 14, будівля ,1, м. Москва) на користь держави Україна судовий збір з розгляду справи в розмірі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення , безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом передбачених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 10 лютого 2025 року
Суддя О. М. Кіпчарський