Справа № 529/695/24 Номер провадження 33/814/250/25Головуючий у 1-й інстанції Чуб К. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
12 лютого 2025 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., за участю особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Кондратенко Г.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Буряк Д.М. на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2024 року,-
Постановою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 гривень на користь держави.
Цією постановою, ОСОБА_1 визнана винною у тому, що будучи старшим лейтенантом поліції та оперуповноваженим відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Полтавській області, відповідно до підпункту п.п. «з» п. 1 ч. 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», Закону України N? 3384-IX «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12.10.2023, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, тобто після встановленого терміну декларування (до 31.01.2024), а саме лише 14.02.2024 о 11 годині 19 хвилин подала на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію за 2022 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172- 6 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив захисник ОСОБА_1 - адвокат Буряк Д.М. подавши апеляційну скаргу, в якій просить постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2024 року - скасувати, прийняти нову постанову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що постанова суду першої інстанції винесена передчасно, без урахування фактичних обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Крім того, зазначає, що як вбачається з протоколу від 03.08.2024 року та 14.11.2024 року про вчинення адміністративного правопорушення, уповноважена особа ДВБ, як зазначалося раніше не встановив місце вчинення, а також викладаючи суб'єктивну сторону правопорушення, не зазначила про наявність умислу ОСОБА_1 , на вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, зокрема наявність у неї відповідного корисливого або іншого особистого інтересу чи інтересів третіх осіб.
Акцентує увагу, що відсутність ухилитися від обов'язку щодо подання декларації, підтверджується і тим фактом, що ОСОБА_1 самостійно та добровільно 14.02.2024 року до виявлення правоохоронним органом факту неподання декларації належним чином виконала вимоги закону.
Стверджує, що суд при розгляді справи поверхнево підійшов до оцінки доказів і обставин справи, не надав їм всебічної і об'єктивної та критичної оцінки, не навів обґрунтованих спростувань доводів ОСОБА_1 про факти відсутності складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасника справи, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Пунктом 7 ч.1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього кодексу.
Як вбачається зі змісту ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення (постанова Верховного Суду від 28.02.2019р. в справі №149/2498/17).
Як вбачається з протоколів про адміністративне правопорушення № 11 від 03 серпня 2024 року ОСОБА_1 поліцейська, зобов'язана була подати щорічну декларацію за 2022 рік особи уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування до 31 січня 2024 року. Однак, остання подала декларацію 14.02.2024 року о 11:19, тобто несвоєчасно. Датою виявлення правопорушення вважати дату складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відносно ОСОБА_1 , за що передбачена відповідальність ч.1 ст.172-6 КУпАП, з чим погодився і місцевий суд.
Однак з даним висновком апеляційний суд не може погодитися, оскільки вважає, що момент виявлення порушення не можна ототожнювати з часом складення протоколу про адміністративне правопорушення, через те, що останній є засобом не виявлення, а фіксації правопорушення.
Відповідно до роз'яснення НАЗК, які містяться у листі за №47-09/27771/21 від 26 квітня 2021 року, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що датою вчинення правопорушення слід вважати дату 14.02.2024 року, оскільки ОСОБА_1 було подано декларацію за 2022 рік. В даному випадку моментом виявлення правопорушення є 27.02.2024 року, так як відповідно до Листа « про надання інформацію » від 27.02.2024 року № 890/115/01/46-2024 вбачається, що шляхом пошуку та перегляду інформації було виявлено, що «п.14 лейтенант поліції Негляд Аліна Володимирівна, в Національній поліції України з 01.10.2021 року по теперішній час в ГУНП в Полтавській області з 01.10.2021, на даний час перебуває на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, несвоєчасно подала щорічну декларацію за 2022 рік, яку зобов'язана була подати до 31.01.2024 року, натомість у Реєстрі відображається подана нею щорічна декларація за 2022 рік - 14.02.2024 рік.» (а.с.14). та в свою чергу стали підставою для складання стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Факт виявлення порушення це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що моментом (днем) виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що датою виявлення вчиненого ОСОБА_1 правопорушення є саме 27 лютого 2024 року, інших доказів, які б свідчили про те, що посадова особа, яка уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення збирала додаткові докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення матеріали провадження не містять.
Строк накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення - це певний період часу, протягом якого дія чи подія мають юридичне значення. Цей строк не поновлюється і не продовжується і є гарантією того, що будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності після його закінчення мають бути припинені.
Слід також зазначити, що встановлення законодавцем обмеженого строку притягнення до відповідальності є однією із умов дисциплінування суб'єкта владних повноважень для належного виконання законодавчо визначених обов'язків.
Під час розгляду справи апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від незаявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними.
Відповідно до роз'яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» №13 для своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи судам необхідно звертати увагу на роз'яснення в кожній справі таких питань, зокрема чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КУпАП.
Згідно ст. 284 КУпАП справа підлягає закриттю за наявності обставин, передбачених ст. 247 даного Кодексу.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення за ст. 245 КУпАП, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у відповідності до закону.
Обставини, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п.7 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Дана норма є імперативною і по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Оскільки строки накладення адміністративного стягнення, встановлені ст.38 КУпАП, на момент розгляду справи судом закінчилися, вбачаються підстави для закриття провадження у справі.
Вирішуючи питання про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, судом враховано положення ст.6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Судом також враховано, що п.7 ч.1 ст.247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження в справі про адміністративні правопорушення.
Крім того, логічне тлумачення ч.1 ст.247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст.280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами ст.284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Тобто, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Таким чином, на даний момент розгляду зазначеної справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, минуло більше шести місяців з дня виявлення цього правопорушення, тобто минув встановлений ст. 38 КУпАП строк давності накладення адміністративного стягнення, а тому на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Буряк Дмитра Миколайовича - задовольнити частково.
Постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2024 року - скасувати, провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності передбачених ч.1 ст. 172-6 КУпАП - закрити в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч. 4 ст. 38 цього Кодексу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин