Справа № 552/2071/24 Номер провадження 33/814/263/25Головуючий у 1-й інстанції Калько О. С. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
10 лютого 2025 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Деркач А.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його представника - адвоката Пожидаєва В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Київського районного суду м. Полтава від 18 грудня 2024 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і накладено на нього стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору.
За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 01 квітня 2024 року о 22 годині 37 хвилин по вул. Зіньківській, 6 у м. Полтава в порушення вимог п.2.5 ПДР України керував автомобілем «SKODA FABIA», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками наркотичного сп'яніння у вигляді: вираженого тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, поведінки, що не відповідає обстановці, та відмовився від проходження огляду на стан названого сп'яніння в установленому законом порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського районного суду м. Полтава від 18 грудня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: він 01 квітня 2024 року у вечірній час доби керував автомобілем «SKODA FABIA» по вул. Зільківській, 6 у м. Полтава та був зупинений цього дня о 22 годині 37 хвилин поліцією, але не перебував у стані наркотичного сп'яніння, не мав ознак цього сп'яніння та не відмовляся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, а не зміг надати сечу з фізіологічних причин та у зв'язку з присутністю працівників закладу охорони здоров'я, просив відібрати в нього інші біологічні матеріали, на що йому було безпідставно відмовлено та не запропоновано випити води, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; письмові пояснення двох понятих написані під диктовку поліції.
Суд апеляційної інстанції заслухав думку апелянта та його представника на підтримку апеляційної скарги, перевірив матеріали справи, дослідив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), в разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння, поліцейський направляє цю особу на огляд до найближчого закладу охорони здоров'я.
Приписами п.п.7-8 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
З огляду ж на обов'язковість проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, яке проводиться в закладах охорони здоров'я, огляд на стан наркотичного сп'яніння здійснюється лише в медичному закладі.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв'язаними доказами, і є обґрунтованим.
Так, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №629432 01 квітня 2024 року о 22 годині 37 хвилин ОСОБА_1 по вул. Зіньківській, 6 у м. Полтава в порушення вимог п.2.5 ПДР України керував автомобілем «SKODA FABIA», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками наркотичного сп'яніння у вигляді: вираженого тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, поведінки, що не відповідає обстановці, та відмовився від проходження огляду на стан названого сп'яніння в установленому законом порядку в медичному закладі (а.с.1).
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вказаних вище обставин і його зупинки поліцією в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з цим, наведені в протоколі об'єктивно підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких установлено, що 01 квітня 2024 року о 22 годині 37 хвилин ОСОБА_1 по вул. Зіньківській, 6 у м. Полтава керував автомобілем «SKODA FABIA», н.з. НОМЕР_1 , і був зупинений поліцією, після чого поліцейським повідомлено ОСОБА_1 про виявлені в нього ознаки наркотичного сп'яніння у вигляді: тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, поведінки, що не відповідає обстановці. При цьому, 02 квітня 2024 року о 00 годин 40 хвилин (остаточна відмова від огляду та її фіксування мали місце 02 квітня 2024 року о 03 годині 35 хвилин) ОСОБА_1 тримав у руках достатньо заповнену (приблизно пів пляшки) рідиною пляшку з водою, об'ємом приблизно 1, 5 л, тобто мав можливість випити води й, зокрема, додатково стимулювати сечовиділення (06:25 хвилин відеозапису №1). Але в медичному закладі ОСОБА_1 своїми діями та поведінкою умисно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, безпідставно не надавши на вимогу лікаря протягом більше 3 годин перебування в закладі охорони здоров'я біологічний матеріал - сечу, для здійснення огляду, при тому, що відповідно до науково обґрунтованих медичних даних протягом зазначеного вище тривалого часу (більше 3 годин) кожна людина (за відсутності певних захворювань) здатна надати необхідний об'єм сечі для проведення лабораторного дослідження на стан наркотичного сп'яніння. При цьому, ОСОБА_1 лікарю та поліції не навів об'єктивних відомостей, у тому числі щодо наявності в нього хвороб, які би могли перешкодити виконанню вказаного вище лабораторного етапу (надання необхідного об'єму сечі). Факту вчинення поліцією чи працівниками закладу охорони здоров'я перешкод чи незаконних, безпідставних дій, які би унеможливили проходження ОСОБА_1 цього етапу огляду, не встановлено (а.с.6).
Зазначені вище докази узгоджуються з медичним висновком №138 від 02 квітня 2024 року та складеним до нього актом, із яких убачається, що ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння. Цей висновок засвідчено підписами 2 понятих. Тобто лікарем теж установлено, що поведінка ОСОБА_1 була проявом ухилення від медичного огляду (а.с.2).
Як убачається зі змісту акта до медичного висновку лікарем установлено, зокрема, те, що ОСОБА_1 відмовився від ряду обстежень рухової сфери (від вимог лікаря виконати визначені рухи), перевірки частини вегетативно-судинних реакцій, не надав для дослідження біологічний матеріал протягом 3 годин 30 хвилин. На підставі всіх викладених вище обставин у їх сукупності лікарем і було сформовано висновок про те, що ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду на стан сп'яніння. Зазначені вище дії та поведінка ОСОБА_2 призвели до неможливості здійснення такого огляду й надання за його результатами відповідного висновку.
Свідок ОСОБА_3 (понятий) у своїх показаннях у судовому засіданні місцевого суду також підтвердив ненадання ОСОБА_1 біологічного матеріалу - сечі, в медичному закладі.
У ході ж апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його представником не надано та перевіркою матеріалів справи не встановлено об'єктивних медичних чи інших доречних даних, які би свідчили про неможливість проходження ОСОБА_1 лабораторного етапу огляду на стан наркотичного сп'яніння (надання необхідної кількості біологічного матеріалу - сечі).
Таким чином, аналіз сукупності наведених вище обставин поза розумним сумнівом доводить те, що ОСОБА_1 , який як водій мав усвідомлювати та усвідомлював наявний у нього передбачений законом (п.2.5 ПДР України) обов'язок пройти на вимогу поліцейського огляд на стан наркотичного сп'яніння і наслідки відмови від огляду, було створено умови, за яких він протягом такого тривалого часу (більше 3 годин), маючи при собі вже на стадії початку огляду достатньо заповнену пляшку води, об'ємом 0, 5 л, і відповідно можливість стимулювання сечовиділення (шляхом вживання води), з урахуванням фізіологічних потреб людини в аспекті достатньої тривалості часу, що сплинув, мав можливість надати необхідну кількість біологічного матеріалу (сечі) для здійснення огляду на стан наркотичного сп'яніння. При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відмова ОСОБА_1 від згаданого вище огляду полягала не тільки в означених вище діях, а й у тому, що він на вимоги лікаря відмовився від ряду обстежень рухової сфери (виконання визначених рухів), перевірки частини вегетативно-судинних реакцій, що було пов'язано виключно з волевиявленням і поведінкою ОСОБА_1 , а не фізіологічними причинами. Ураховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, дії ОСОБА_1 були умисними та полягали в цілеспрямованій відмові від огляду на стан наркотичного сп'яніння відповідно до встановленого порядку та спробі уникнення в такий спосіб адміністративної відповідальності, натомість не пов'язані з фізичною неспроможністю пройти огляд.
Отже, зазначені вище докази безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Об'єктивних обставин, які були би підставами для визнання їх недопустимими, недостовірними чи неналежними, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Посилання ж адвоката на те, що під час огляду наявна можливість дослідження альтернативних видів біологічних матеріалів (змивів із поверхні губ, шкірного покриву обличчя та рук, крові), не спростовують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки визначення необхідних у кожному конкретному випадку методів і способів медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння обстежуваної особи та достатність даних для надання відповідного висновку належить до виключної компетенції лікаря. Разом із тим, порушень порядку застосування лікарем методів і способів такого огляду ОСОБА_1 у закладі охорони здоров'я в аспекті дотримання приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, що об'єктивно ставили би під сумнів факт відмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп'яніння, не виявлено.
Так, відповідно до п.12 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, до предметів дослідження біологічного середовища належить, у тому числі сеча.
Окрім того, виходячи з приписів п.13 розділу III Інструкції для дослідження біологічного середовища кров використовується лише у тих випадках, коли в особи неможливо взяти інші зразки біологічного середовища (наприклад, якщо водій внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами), тобто за обставин, незалежних від поведінки та волевиявлення обстежуваної особи, а не у випадку її ухилення від лабораторного етапу огляду.
ОСОБА_1 як обстежувана особа мав виконувати вказівки лікаря в ході огляду та його відмова від обстеження рухової сфери, перевірки частини вегетативно-судинних реакцій, проходження лабораторного етапу є відмовою від здійснення такого огляду в цілому, оскільки унеможливлює надання висновку щодо наявності чи відсутності стану наркотичного сп'яніння та свідчить про ухилення від огляду.
Пунктом 2 розділу І Інструкції визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння.
Як убачається з матеріалів справи, в контексті наявності підстав для проведення огляду поліцією на місці зупинки було виявлено в ОСОБА_1 такі ознаки наркотичного сп'яніння: поведінка, що не відповідала обставноці, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук, про що повідомлено ОСОБА_1 . В акті медичного огляду лікарем також установлено гіперемованість (переповнення кров'ю судин кровоносної системи) шкіри обличчя ОСОБА_1 .
Проте ОСОБА_1 у порушення вимог закону відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, а, отже, з урахуванням наведених вище обставин і вимог закону суд апеляційної інстанції не вбачає порушень у ході висування поліцією ОСОБА_1 вимоги щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Аргументи ж апелянта про його неперебування в стані наркотичного сп'яніння є необґрунтованими, оскільки місцевим судом ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, а за відмову від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан цього сп'яніння особою, яка керувала транспортним засобом, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР України та утворює самостійну альтернативну форму об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння підтверджується даними відеозаписів, медичними висновком і актом, а письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 02 квітня 2024 року (а.с.3-4) містять відомості щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, аналогічні тим, які встановлені наведеними вище доказами, й, до того ж, свідок ОСОБА_3 у своїх показаннях у місцевому суді також підтвердив ненадання ОСОБА_1 біологічного матеріалу - сечі, в медичному закладі, то посилання суду першої інстанції в оскаржуваній постанові на зміст цих пояснень не вплинуло на правильність установлення винуватості ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони не є ключовими чи єдиними даними по справі, а лише за своїм змістом відповідають відеофіксації, медичним висновку, акту й протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто аргументи апеляційної скарги, які стосуються зазначених письмових пояснень свідків, як наслідок, не вливають на правильність оскаржуваної постанови і не здатні в цій частині вплинути на результат судового розгляду, у зв'язку з чим означені аргументи підлягають відхиленню.
Таким чином, доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 має посвідчення водія (посвідчення водія серії НОМЕР_2 ), тобто є водієм, що підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення щодо вилучення в ОСОБА_1 зазначеного посвідчення водія і видачі йому тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, факт чого він засвідчив своїм підписом у відповідній графі протоколу та вказана обставина не оспорюється і в апеляційній скарзі (а.с.1).
Тому суд першої інстанції з урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП правильно наклав на ОСОБА_1 стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Полтава від 18 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун