Справа № 346/4404/24
Провадження № 33/4808/140/25
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Махно Н. В.
Суддя-доповідач Васильєв
07 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківськог о апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю захисника адвоката Оліградського М.В.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Оліградського М.В. на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто 605 гривень 60 копійок судового збору,
Судом першої інстанції встановлено,03.08.2024 року о 02 год. 55 хв. у м. Коломия, траса Н-10 157 км., водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом Hyundai Tucson державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, огляд зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Алкофор-507. Результат: 2,05 %. Тест № 00021. Від керування транспортним засобом відсторонено шляхом евакуації транспортного засобі на арештмайданчик м. Коломия, вул. Горбаша. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Оліградський М.В. просить скасувати постанову Коломийського міськрайонного суду від 19.12.2024 року та винести нову постанову, якою закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Вважає зазначену постанову суду необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 .
Вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, підійшов формально до вивчення обставин справи.
Стверджує, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що вона керувала транспортним засобом та була зупинена працівниками поліції.
Вказує, що при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення працівниками поліції допущені порушення щодо вимог про безперервну відеозйомку , не зазначені свідки у протоколі про адміністративне правопорушення, хоча відеозаписом зафіксовано протилежне. Так, особу свідка не було встановлено, свідка не опитано і матеріали справи не містять письмових пояснень свідка. Поліцейський ОСОБА_2 не був уповноваженою особою, яка могла оформляти матеріали щодо адміністративного правопорушення.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явилася, хоча в установленому законом порядку повідомлялася про розгляд апеляційної скарги, не подала клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердила поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.
Зі змісту доводів захисника адвоката Оліградського М.В. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за її відсутності.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подала клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомила про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Оліградський М.В. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду щодо ОСОБА_1 та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах захисник ОСОБА_1 адвокат Оліградський М.В. посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що захисник адвокат Оліградський М.В. вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено поліцейським Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капралом поліції Бахматюком О.М., який не мав на це повноважень, оскільки в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що останній на підставі відповідного наказу коменданту мав право зупиняти транспортні засоби та перевіряти документи під час дії комендантської години.
Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №107078 від 03.08.2024 року, з якого вбачається, ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 03.08.2024 року близько 03.00 год. в м. Коломия, автодорога державного значення Н-10, 157 км водій керувала т/з Hyundai Tucson д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Алкофор-507. Результат 2.05 проміле. Тест номер 21. Від керування т/з відсторонений шляхом евакуації т/з на арешт майданчик м. Коломия, вул. Горбаша, чим порушив п.2.9.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що вона звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол складений уповноваженою особою - поліцейським Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капралом поліції Бахматюком О.М. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою. Так, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення, які передбачені ст.130 КУпАП складаються уповноваженими та те посадовими особами органів Національної поліції.
При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 була присутня при його складанні, ознайомлена із його змістом, їй були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія було вилучене посвідчення водія, натомість видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом НОМЕР_2 , про отримання якого ОСОБА_1 відмовилася розписатися.
На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та мала можливість організувати ефективний захист своїх інтересів в суді.
Зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що захисник адвокат Оліградський М.В. вважає, що в матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази, які доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
При перевірці вищевказаних доводів апеляційний суд враховує, що під керуванням транспортним засобом необхідно розуміти умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.(ВС/ККС № 751/11193/16 від 20.06.2019).
Разом з тим, апеляційний суд вважає що твердження про те, що керування транспортним засобом здійснюється тільки у тому випадку, коли внаслідок таких дій здійснюється рух (переміщення) транспортного засобу не відповідає правовому змісту, який було вкладено законодавцем у вказану правову норму.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
В рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Так, за своїм правовим змістом керування транспортним засобом полягає у отриманні реальної можливості контролювати використання транспортного засобу за своїм цільовим призначенням.
При цьому, транспортні засоби за своїм цільовим призначенням можуть бути багатофункціональними та такими, що дозволяють не тільки здійснювати переміщення людей та вантажів але забезпечують виконання різних господарських робіт.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що особливості правового регулювання дорожнього руху передбачають певні дії водія транспортного засобу у конкретних дорожніх ситуаціях за яких водій зобов'язаний зупинити рух транспортного засобу з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, що не повинно розцінюватись як припинення ним керування транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом це фактично реальна можливість контролювати рух транспортного засобу.
Про наявність такої можливості може свідчити отримання доступу до керування транспортним засобом, зокрема безпосереднє перебування на місці, яке передбачено для здійснення керування транспортним засобом, здійснення сукупності дій, які стосуються оцінки технічного стану транспортного засобу та вибір подальших керівних дій щодо використання транспортного засобу та їх реалізація.
Таким чином, дії спрямовані на використання транспортного засобу з метою його цільового призначення (включення запалення транспортного засобу, заведення двигуна автомобіля та інше ) необхідно вважати такими, що безпосередньо пов'язані із керуванням транспортним засобом.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що в матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки вони повністю спростовуються сукупність досліджених судом доказів.
Так, згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів за допомогою приладу, результати огляду на стан сп'яніння - позитивна 2,05 проміле. З результатами ОСОБА_1 не згодна, від підпису відмовилася (а.с. 2).
Згідно даних направлення в «Коломийська ЦРЛ» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 03.08.2024 року о 03 год. 20 хв., у результаті огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Огляд не проводився, оскільки водій відмовилася (а.с. 3)
Відповідно до роздруківки приладу «Алкофор 507», огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведений 03.08.2024 о 03:09 год. за допомогою приладу «Алкофор 507», серійний номер: IUN3F0151, дата калібрування: 14.05.2024 р., тест №00021, результат: 2,05%. Роздруківка приладу «Алкофор 507" підписана поліцейським. Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від підпису відмовилася (а.с. 4).
Відповідно до рапорту помічника чергового Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Кернера А.Р. 03.08.2024 о 02.38 надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_3 про те, що в м. Коломия, вул.. Івана Франка їздить автомобіль «Хюндай Таксон» д.н.з. НОМЕР_1 , колір червоний, водій якого в стані алкогольного сп'яніння на даний час на АЗС «Грін Оіл Груп». Виїздом ГРПП на місце події на автодорозі Н-10, 157 км. було зупинено т/з Hyundai Tucson д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та під час спілкування виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального приладу Алкофор-507, на що остання погодилася (результат 2,05 проміле). Далі стосовно ОСОБА_1 було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1-107078. (а.с. 7)
Відповідно до рапорту поліцейського СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капрала поліції Бахматюка О.М., перебуваючи у наряді 03.08.2024 о 02.38 год. Було отримано повідомлення про те, що водій т/з Hyundai Tucson д.н.з. НОМЕР_1 червоного кольору, керує т/з в стані алкоголь6ного сп'яніння. В подальшому було зупинено вищевказаний транспортний засіб згідно ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» водієм якого є гр.. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході спілкування із водієм були виявлені наступні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. В подальшому ОСОБА_1 було запропоновано пройти на місці тест на стан алкогольного сп'яніння на що остання погодилася, результат тесту номер 21 позитивний 2.05 проміле із результатом не згідна. Від проходження медичного огляду в Коломийській ЦРЛ на стан сп'яніння відмовилася у встановленому законодавством порядку. Стосовно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол серії ЕПР1№107078 ч.1 ст. 130 КУпАП. Транспортний засіб поміщено на арешт майданчик в м. Коломия, вул. Горбаша. (а.с. 8)
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Також до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 5), копія посвідчення водія (а.с. 6).
Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 9).
Відеозаписом зафіксовано, як працівниками поліції зупинено транспортний засіб марки Hyundai Tucson під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів та спілкування із водієм, у останньої виявили ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, а тому їй запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер (Алкофор) ОСОБА_1 погодилась пройти відповідний огляд на стан сп'яніння. Далі ОСОБА_1 для перевірки герметичності пакування передають мундштук, згодом вона намагається пройти тест, результат 2,05% проміле. Працівник поліції запитує чи згодна водій із результатом, остання повідомила, що ні. Далі їй повідомляють, що вона може проїхати до медичного закладу Коломийської ЦРЛ та пройти повторний огляд на стан сп'яніння. Однак, ОСОБА_1 відмовилась проходити огляд у медичному закладі. Працівник поліції повідомив водія, що відносно неї буде складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із тим, що вона керувала т/з у стані алкогольного сп'яніння 2,05% проміле. Далі їй роз'яснили права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Далі відеозаписом зафіксовано момент складання адміністративних матеріалів. Згодом ОСОБА_1 ознайомлюють зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, від підпису про ознайомлення та надання пояснень, а також отримання копії протоколу вона відмовилася.
Зі змісту відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 мала явні ознаки сп'яніння, добровільно пройшла огляд на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу внаслідок чого було отримано позитивний результат огляду, який остання відмовилась спростувати шляхом проходження повторного огляду у закладі охорони здоров'я.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечувала факт керування транспортним засобом та як водій транспортного засобу погодилася пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу.
Дані відеозапису повністю узгоджуються із даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3).
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останньої ознаки алкогольного сп'яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що остання добровільно погодилася, пройшла такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.
Вищевказані відеозаписи у сукупності з іншими доказами по справі повністю доводять факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна бути висловлена в категоричній чіткій формі, а зі змісту процесуальної поведінки водія повинно вбачатись, що він дійсно вважає, що такий результат огляду не відповідає дійсності та погоджується пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, оскільки не перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання щодо незгоди водія транспортного засобу із отриманим позитивним результатом огляду на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, необхідно враховувати процесуальну поведінку водія транспортного засобу та звертати увагу на його ставлення щодо можливості спростувати отриманий результат шляхом проведення відповідного огляду у медичному закладі.
Разом з тим, відмова водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі свідчить про те, що він не бажає скористатися своїм правом на спростування отриманого результату шляхом проведення такого огляду професійним лікарем у закладі охорони здоров'я та фактично погоджується з отриманим позитивним результатом огляду на стан сп'яніння.
Відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, висловлена ним після отримання позитивного результату огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, свідчить про те, що він фактично погоджується з отриманим результатом огляду.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що встановлений ст.266 КУпАП порядок проведення огляду на стан сп'яніння відноситься до заходів забезпечення у справах про адміністративні правопорушення з метою з метою припинення адміністративного правопорушення шляхом відсторонення від керування транспортним засобом. Результати огляду на ста сп'яніння не мають заздалегідь встановленої сили і повинні бути оцінені судом у сукупності з іншими доказами по справі.
Разом з тим, висновок суду щодо доведеності винуватості у вчиненні правопорушення повинен бути зроблений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження При цьому, суд керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Перевіряючи доводи щодо неправомірності зупинки транспортного засобу, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан на всій території України який неодноразово продовжувався та діє на сьогодні.
У зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану тимчасово обмежуються конституційні права і свободи людини та громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також впроваджуються тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом ст. 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455 «Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» (далі - Постанова КМУ) патрулям на території, де встановлено особливий режим, в установленому законодавством порядку надано право перевіряти в осіб документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти до органів або підрозділів Національної поліції для встановлення особи; у разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які перевозяться зазначеними особами. Крім того, тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об'єктів, евакуйовувати транспортні засоби, та ін..
Приписами ст. 20 Постанови КМУ визначено, що заходи з контролю в'їзду/виїзду поза межами блокпостів включають: виявлення порушення встановленого порядку переміщення осіб, транспортних засобів, вантажів (товарів) на територію, де встановлено особливий режим; затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів.
Передбачено, що під час здійснення заходів з обмеження свободи пересування громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України, та повинні бути дотримані вимоги статей 12 і 13 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (ст. 21 Постанови КМУ).
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, іншими нормативно правовими актами, що набули чинності в умовах введення на території України воєнного стану.
Враховуючи вищевказане, апеляційний суд вважає, що працівники поліції правомірно 10.12.2023 року зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . В матеріалах провадження відсутні дані, які б свідчили про неправомірну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 під час дії на території України воєнного стану, недотримання працівниками патрульної поліції приписів нормативно-правових актів при виконанні службових обов'язків, перевищення службових повноважень працівниками поліції, тощо.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника адвоката Оліградського М.В. залишити без задоволення.
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв