Житомирський апеляційний суд
Справа №296/2883/24 Головуючий у 1-й інст. Дідоренко А. Е.
Номер провадження №33/4805/36/25
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
12 лютого 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Якимчука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Якимчука Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 13 листопада 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 22 березня 2024 року о 01-25 год у м. Житомирі по вул. Київське Шосе, 16, керував т.з. KIA Ceed н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився із застосуванням Alcotest Drager 7510 з результатом огляду - 1,47 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Якимчук О.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження законності зупинки ОСОБА_1 поліцейськими. Працівники поліції не вручили водію акт огляду, не встановили згоду ОСОБА_1 із результатами огляду на місці. Вказані порушення, на думку захисника, свідчать про недійсність вказаного огляду. Крім того, оскаржувана постанова винесена за відсутності ОСОБА_1 без належного його повідомлення про день та час розгляду справи, а копія постанови станом на 22 листопада 2024 року йому не направлена. Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника Якимчука О.М., який апеляційну скаргу підтримав, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Так, частиною 7 ст. 294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №050006 від 22 березня 2024 року; актом огляду та чеком тесту №466 приладу «Alcotest 7510», складеним щодо ОСОБА_1 за встановленими ознаками сп'яніння: запахом алкоголю з порожнини рота, тремтінням пальців рук, зміна шкірного покриву обличчя, результат огляду позитивний 1,47 ‰; направленням ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння до КНП «ОМСЦ» ЖОР від 22 березня 2024 року; рапортом інспектора взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції Павла Жлобіцького; відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9 «а» ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На думку апеляційного суду процедура проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння була проведена працівниками поліції з дотриманням вимог закону.
Так, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735(далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 .
За положенням ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Так, з досліджуваного судом відеозапису вбачається, що працівники поліції 22 березня 2024 року зупинили автомобіль KIA CEED, державний номерний знак НОМЕР_2 , підійшли до автомобіля, запитали про мету керування транспортним засобом у пізню годину, перевірили багажник. На запит поліцейських водій надав документи. Разом з тим, працівник поліції виказав підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. На запитання чи вживав той алкоголь - водій спочатку заперечив. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатора Драгер погодився - з позитивним результатом 1,47 проміле. Далі водію роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Працівники поліції у присутності водія склали щодо нього адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повідомили про дату розгляду справи у районному суді, відсторонили від керування транспортним засобом до повного витверезіння.
Зміст усіх процесуальних документів, складених під час оформлення адміністративного правопорушення, зокрема і результати проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 погодив своїм підписом без заперечень та зауважень, від надання письмових пояснень відмовився.
Зазначені вище докази суд першої інстанції вірно визнав належними та допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв'язку доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, а відеозапис із портативних камер поліцейських не має ознак монтування, містить фіксацію обставин, які мають значення для справи та які є достатніми для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому апеляційний суд вважає відеозапис відповідним п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.
Дані зафіксовані на відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
При цьому зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», оскільки відповідно до протоколу та досліджених доказів (відеозаписів), ОСОБА_1 керував автомобілем о 01 год 25 хв 22 березня 2024 року, тобто під час дії комендантської години.
Крім того, пунктом 2 Розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції.
Разом з тим, у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, відображені в акті огляду, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, який ОСОБА_1 погодив своїм підписом.
Також, всупереч доводам захисника, водію роз'яснювалось право на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці або у медичному закладі та наслідки відмови від проходження такого огляду. Квитанцію чека Драгер ОСОБА_1 також підписав, тим самим погодившись з результатом огляду. Крім того, у спілкуванні із працівниками поліції водій підтвердив вживання алкоголю та неодноразово разом із пасажирами пропонував поліцейським «домовитись по іншому».
Розділом ІІ п. 7 Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Отже, законодавством України встановлений мінімальний показник вмісту алкоголю в крові 0,2‰, при наявності якого, можна стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп'яніння. Разом з цим, у водія ОСОБА_1 встановлений показник 1,47‰, що значно перевищує допустиму норму та свідчить про беззаперечне перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння.
Під час перегляду вказаного відеозапису апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень з боку працівників поліції відносно ОСОБА_1 ст. 266 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року, якими закріплена процедура проведення огляду особи на стан сп'яніння.
Варто додати, що перед використанням приладу Драгер ОСОБА_1 надано запечатаний мундштук та працівником поліції озвучено номер тесту №466, який узгоджується із чеком приладу Драгер.
Відтак, перебування водія у стані алкогольного сп'яніння є доведеним фактом та сумнівів у апеляційного суду у цій частині не викликає.
Перевіркою матеріалів справи в межах доводів скаржника щодо неналежного його повідомлення про час та місце розгляду встановлено, що у судові засідання на 20 травня 2024 року, 28 червня 2024 року, 05 серпня 2024 року, 26 вересня 2024 року, 09 жовтня 2024 року, 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 не з'являвся, згоди-заявки на отримання судової повістки в електронній формі за допомогою СМС-повідомлення не надавав. Проте районний суд надсилав також судові повістки за вказаною ОСОБА_1 у адміністративних матеріалах адресою, а також за місцем служби останнього. Крім того, 18 травня 2024 року між ним та адвокатом Якимчуком О.М. укладено договір про надання правничої допомоги №19/2024 (а.с. 13), який, будучи обізнаним про дату судового засідання, двічі у день судового засідання подавав заяви про відкладення розгляду справи (а.с. 12, 29). Разом з тим, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що адвокат Якимчук О.М. приймав участь у судовому засідання 13 листопада 2024 року при винесенні постанови. Також матеріали справи містять супровідний лист про направлення ОСОБА_1 копії постанови від 13 листопада 2024 року.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про перебування адміністративних матеріалів щодо нього у провадженні Корольовського районного суду міста Житомира, повідомлявся про численні судові засідання шляхом направлення судових повісток поштовими відправленнями, СМС-повістками, зокрема і через свого захисника, однак не вжив заходів для того, щоб скористатися своїм правом взяти участь у судовому засіданні.
Аргументи адвоката Якимчука О.М. про порушення судом першої інстанції ст. 268 КУпАП та неналежний виклик особи, що притягується до відповідальності, апеляційний суд вважає надуманими.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, ураховуючи при цьому усталену судову практику ЄСПЛ щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати § 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дотримуючись вимоги ст. 268 КУпАП, обґрунтовано розглянув матеріали вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у відсутності особи, стосовно якої складено протокол.
Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу адвоката Якимчука Олександра Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 13 листопада 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь