Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1609/24 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І.
Номер провадження №33/4805/29/25
Категорія ст. 124, 122-4 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
12 лютого 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника -адвоката Словінського С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Словінського Сергія Антоновича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП,
Постановою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та піддано адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою місцевого суду, 26 лютого 2024 року о 22 год. 24 хв. на 129 км автодороги М-06 «Київ-Чоп» поблизу с. Глибочиця Житомирського району та області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Daewoo», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », в порушення пунктів 2.3 б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху (ПДР) не був уважним, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на дорожні знаки 4.7 та 14.1 ПДР, після чого в порушення п. 2.10 а) ПДР залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. У результаті ДТП транспортний засіб механічні пошкодження.
Порушення ОСОБА_1 вимог пп. б) п. 2.3, 12.1, 13.1 та 2.10 ПДР знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП та її наслідками. Таким чином, останній вчинив правопорушення, передбачені статтями 124 та 122-4 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Словінський С.А., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що протокол складено з надуманих мотивів внаслідок бездіяльності працівників патрульної поліції, яка виразилася в непроведенні перевірки щодо встановлення особи, яка дійсно здійснила вказані адміністративні правопорушення. Зазначає, що ОСОБА_1 з адміністративними протоколами не ознайомлений, йому не роз'яснені його права та обов'язки, що суперечить вимогам ст. 256 КУпАП. Вказує, що подія мала місце 26.02.2024, а протоколи складені 12.03.2024, тобто з порушенням вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, а отже ОСОБА_1 не був ознайомлений з пред'явленим йому звинуваченням належним чином. Також, ОСОБА_1 продав транспортний засіб невідомому чоловіку ще навесні 2023 року, через сайт «ОLХ», оголошення розмістив у лютому 2023 року. Крім того, оголошення про продаж авто також розмістив на сайті «Авторіа» 25.12.2022. При цьому отримавши кошти ОСОБА_1 надав останньому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, попередньо домовившись про зняття з обліку в подальшому. Крім того, ОСОБА_1 участі у судових засіданнях не брав, оскільки не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки за вказаною адресою в період з січня по листопад 2024 року не проживав, так як в квартирі проводилися ремонтні роботи.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 , а про вказану постанову він дізнався випадково 02.11.2024 при складані щодо нього працівниками поліції адміністративного протоколу за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника - адвоката Словінського С.А., які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду не дотримано у достатньому обсязі.
Порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.
Згідно Правил дорожнього руху України:
п. 2.3.б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі
п. 12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його руху та безпечно керувати ним;
п. 13.1 - водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
У пункті 1.10 ПДР України наведені значення термінів:
безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру;
безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху;
безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Аналіз зазначених термінів свідчить про те, що безпечна дистанція та безпечний інтервал застосовуються за обставин, які не пов'язані із здійсненням маневру, пов'язаному із зміною напрямку руху, а недотримання вимог п. 12.1 ПДР України може призводити до неконтрольованого руху транспортного засобу у разі необрання безпечної швидкості руху.
Так, диспозицією ст. 122-4 КУпАП визначена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тобто вчинення вказаного правопорушення із прямим умислом.
Відповідно до п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №695179 від 12.03.2024, 26 лютого 2024 року о 22 год. 24 хв. на 129 км автодороги М-06 «Київ-Чоп» поблизу с. Глибочиця Житомирського району та області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Daewoo», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », в порушення пунктів 2.3 б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху (ПДР) не був уважним, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на дорожні знаки 4.7 та 14.1 ПДР. При дорожньо-транспортній пригоді авто отримало механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки транспортні засоби отримали механічні пошкодження, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП (а.с. 1).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №695180 від 12.03.2024, 26 лютого 2024 року о 22 год. 24 хв. на 129 км автодороги М-06 «Київ-Чоп» поблизу с. Глибочиця Житомирського району та області ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Daewoo», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », здійснив наїзд на дорожні знаки 4.7 та 14.1 ПДР та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди на порушення вимог п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП (а.с. 15). Будь-який інших доказів щодо обставин ДТП, її учасників та свідків матеріали справи не містять.
Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП, врегульовано Розділом IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 (далі по тексту Інструкція).
Згідно п. 8 Розділу IX Інструкції якщо при ДТП один з його учасників зник з місця пригоди, поліцейський оформляє схему місця ДТП, відбирає пояснення в потерпілого, свідків (у разі їх наявності), встановлює наявність засобів зовнішнього відео-, фотоспостереження та невідкладно повідомляє уповноважену особу підрозділу поліції, відповідальну за розшук осіб, що зникли з місця ДТП. Остання зобов'язана вжити всіх можливих заходів для встановлення винуватців ДТП та обставин її вчинення в найкоротший строк, але не більше двох місяців.
Розшук осіб, що зникли з місця ДТП, здійснюється шляхом використання баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, відкритих джерел інформації, надсилання запитів про отримання необхідних фото- та/або відеофіксацій відповідної пригоди, виклику осіб для прибуття до підрозділу або відвідування їх за місцем проживання (перебування), роботи.
При встановленні транспортного засобу, який зник з місця пригоди, проводяться його огляд на предмет наявності характерних пошкоджень, інших обставин ДТП та фотофіксація.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення (ст. 251 КУпАП).
Крім того, за змістом частини першої статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Відповідно до повідомлень (а.с. 5, 18) УПП в Житомирській області викликало « ОСОБА_1 на 12 січня 2024 року до управління для складання адміністративного матеріалу, вчиненого Вами адміністративного правопорушення, тоді як подія мала місце 26 лютого 2024 року», проте вказане повідомлення не вручене під час доставки (а.с. 6, 19).
Відповідно до змісту складених відносно ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення, він був складений у відсутності останнього. Тобто, після складання протоколів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не було роз'яснено його права та обов'язки, не ознайомлено зі змістом протоколу та не відібрано пояснення у останнього. Вимоги статей 254, 256, 259, 260 КУпАП категорично обумовлюють обов'язкову присутність особи при складенні відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, (у разі коли таку особу було встановлено) та надають можливість уповноваженим особам у випадку ухилення від своїх процесуальних обов'язків осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, доставляти їх, зокрема, до поліцейського відділку для складення протоколу.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення, однак може визнаватись джерелом доказів у справі лише за умови його відповідності вимогам ст. ст. 254-256 КУпАП.
Оскільки, вказані протоколи складені з порушення вимог чинного законодавства, апеляційний суд вважає їх недопустимими доказами у справі, які не може бути прийняті судом та бути належним підтвердженням вчиненням правопорушень.
Таким чином, протоколи про адміністративні правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 не можуть бути визнані належними доказами по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини викладені у них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В п. 39 Рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» Суд зробив висновок, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушив заявник у зазначеній справі, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться (справа про адміністративне правопорушення), є кримінальним для цілей застосування Конвенції.
Згідно зі статтею 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що працівниками поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були порушенні вимоги КУпАП, за яких цей протокол не можна визнати належним та допустимим доказом, а судом першої інстанції при розгляді справи на ці порушення не було звернута увага, що в подальшому потягло за собою прийняття незаконного рішення. Тому апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року.
Апеляційну скаргу адвоката Словінського Сергія Антоновича, в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь