Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4983/24 Головуючий у 1-й інст. Франчук С. В.
Номер провадження №33/4805/26/25
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
12 лютого 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Шлінчака І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Шлінчака Івана Олександровича, діючого в інтересах ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 04 листопада 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 16 травня 2024 року о 01 годині 24 хвилин по вул. Бориса Тена, 119, в м. Житомирі, керував автомобілем «Opel», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу Alcotest Drager, результат огляду 2,52 ‰ проміле, тест № 4969, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від керування відсторонений у встановленому законодавством порядку.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Шлінчак І.О., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову змінити, в частині призначення останньому покарання та призначити ОСОБА_1 покарання за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу, в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, без позбавлення права керування транспортними засобами, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права в частині щодо позбавлення права керування транспортними засобами, неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, являється військовослужбовцем ЗСУ, перебуває на посаді командира відділення в в/ч НОМЕР_2 , є учасником бойових дій. На думку, апелянта, саме таке стягнення буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети-виховного впливу, запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень, оскільки свою вину визнав у вчиненому правопорушенні в повному обсязі, щиро покаявся, до відповідальності не притягувався, а автомобіль потрібен ОСОБА_1 для виконання своїх обов'язків по захисту Вітчизни.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника - адвоката Шлінчака І.О., який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Підпунктом «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (ПДР) за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с. 46) та має нагороди за сумлінну службу під час захисту Батьківщини та вважає, що у відповідності до вимог ст. 34 КУпАП, вищевказані обставини необхідно враховувати як обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Однак, апеляційний суд звертає увагу на те, що санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме призначення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з обов'язковим позбавленням правопорушника права керування транспортними засобами строком на один рік.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
При цьому судом враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують адміністративну відповідальність з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
Судом першої інстанції адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортними засобами, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч. 1 ст. 130КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення. Таким чином апеляційний суд не вбачає законних підстав для задоволення апеляційної скарги, зокрема, застосування основного стягнення, не накладаючи додаткове стягнення, оскільки інших альтернативних видів стягнення законом не передбачено.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Посилання адвоката Шлінчака І.О. в судовому засіданні на порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння працівниками поліції є необґрунтованими, оскільки на наявному в матеріалах справи відеозаписі із нагрудної камери поліцейського об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вбачається, що ОСОБА_1 безумовно погодився із результатом проведеного огляду на стан сп'яніння із застосуванням технічних засобів, не вимагав пред'явлення йому сертифікату відповідності приладу, від керування автомобілем його було відсторонено, про що зазначено в самому протоколі про адміністративне правопорушення, а також роз'яснено безпосередньо працівником поліції. При цьому вилучення транспортного засобу не є обов'язковим. Зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», була обумовлена кермуванням автомобілем під час комендантської години. Під час апеляційного розгляду справи не були спростовані обґрунтовані висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозапису, як належному та допустимому доказу та який не має ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи. При цьому відсутність в матеріалах справи документів щодо технічних характеристик приладу (приладів), на який проводилася відеозйомка, не спростовує об'єктивність інформації, яка зібрана за допомогою зазначених приладів (а.с. 1). Крім того в протоколі про адміністративне правопорушення є посилання на відеоматеріали, що додаються до нього.
Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про вид та розмір застосованого адміністративного стягнення у вигляді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Шлінчака Івана Олександровича, діючого в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04 листопада 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь