Справа № 165/4408/23 Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О. Р.
Провадження № 22-ц/802/247/25 Доповідач: Шевчук Л. Я.
13 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на додаткове рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 05 грудня 2024 року,
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 18 листопада у цій справі позов ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором позики № 2187932 від 24 жовтня 2019 року 6 000 грн заборгованості за основною сумою боргу, 2 784 грн заборгованості за відсотками, 1 637,66 грн інфляційних витрат, всього 10 421,66 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» 836,87 грн судового збору, а також 2 182,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.
25 листопада 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Жук Ю. Б. подав суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» в користь відповідача ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 7 008 грн. До заяви про ухвалення додаткового рішення представником відповідача додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АС 1079819 від 21 червня 2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 23 листопада 2024 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 49 від 23 листопада 2024 року на суму 7 008 грн, договір про надання правничої допомоги від 17 червня 2024 року.
Позивач подав суду першої інстанції заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки, як вважає позивач, розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим та не відповідає критеріям співмірності.
Додатковим рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 05 грудня 2024 року у цій справі ухвалено стягнути з ТзОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» в користь ОСОБА_1 7 008 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову відповідачці у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, додаткове рішення суду першої інстанції змінити з таких підстав.
Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції врахував обсяг наданої адвокатом Жуком Ю. Б. правничої допомоги, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, вивчення документів та матеріалів справи, витребування доказів, оформлення заяви про перегляд заочного рішення, оформлення заяви про часткове визнання позовних вимог (розрахунок заборгованості, судового збору).
Відповідно до частин 1-3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, 3 статті 133 ЦПК України).
Згідно з частинами 2-4 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами 2, 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 вказаного Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
За матеріалами справи судом встановлено, що рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 18 листопада у цій справі позов ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором позики № 2187932 від 24 жовтня 2019 року 6 000 грн заборгованості за основною сумою боргу, 2 784 грн заборгованості за відсотками, 1 637,66 грн інфляційних витрат, всього 10 421,66 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» 836,87 грн судового збору, а також 2 182,60 грн витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 99-102).
Також судом встановлено, що 18 листопада 2024 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Жук Ю. Б. подав до суду першої інстанції заяву про часткове визнання позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій представник відповідача зазначив, що судові витрати відповідача по справі орієнтовно складають 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Докази, які підтверджують розмір витрат на надання відповідачу правничої допомоги, будуть надані суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 141 ЦПК України (а. с. 95, 96).
За положеннями частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, судом встановлено, що сторона відповідача до закінчення судових дебатів у цій справі, а саме у заяві про часткове визнання позовних вимог, зробила відповідну заяву про стягнення з позивача в користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених відповідачкою ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача протягом п?яти днів після ухвалення судового рішення у цій справі надано суду ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АС 1079819 від 21 червня 2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 23 листопада 2024 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 49 від 23 листопада 2024 року на суму 7 008 грн, договір про надання правничої допомоги від 17 червня 2024 року (а. с. 117-120).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» в користь відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим колегія суддів не погоджується з визначеним судом розміром витрат на правничу допомогу з таких підстав.
У своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обв?язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов?язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується нормами ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема у положеннях частини 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов?язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов?язок доведення їх неспівмірності.
При цьому судом встановлено, що представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Жук Ю. Б. 18 листопада 2024 року подав суду заяву про часткове визнання позовних вимог, у якій просив позов задовольнити частково та стягнути з відповідачки в користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 421,66 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 858,88 грн та вирішити питання щодо розподілу судових витрат відповідача. У заяві про часткове визнання позовних вимог представник відповідачки також зазначив, що документи, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу, будуть подані суду у порядку, визначеному частиною 8 статті 141 ЦПК України (а. с. 95, 96).
Рішення у цій справі ухвалено судом 18 листопада 2024 року, а 24 листопада 2024 року представник відповідачки подав суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої були додані докази, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу. У цій заяві представник відповідачки просив суд стягнути з позивача в користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 008 грн.
28 листопада 2024 року позивач до суду першої інстанції подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки, на думку позивача, розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим та не відповідає критеріям співмірності (а. с. 125-127).
Проте судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення не були враховані зазначені заперечення позивача.
Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що із-за порушення судом норм процесуального права додаткове рішення суду у цій справі слід змінити і стягнути з позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» в користь відповідачки ОСОБА_1 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 368, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» задовольнити частково.
Додаткове рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 05 грудня 2024 року у цій справі змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
В іншій частині додаткове рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді