Справа № 461/1102/25
Провадження № 1-кс/461/1001/25
про застосування запобіжного заходу тримання під вартою
11.02.2025 м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до затримання тимчасово проживаючого у м. Львові, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має неповнолітніх дітей, які проживають з матір'ю, військовозобов'язаного, раніше судимого: 25.03.2015 вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за ч.3 ст.187, ч.2 ст.289, ч.1 ст.70 КК України до 8 років позбавлення волі, покарання відбуте, та відносно якого в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене 29.07.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141380001137, про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України,
у кримінальному провадженні, внесеному 19.09.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024140000000901, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України,-
10.02.2025 старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів без визначення розміру застави.
Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024140000000901 від 19.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.15, ч.2 ст.194 КК України.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб ОСОБА_5 отримав від невстановлених на даний час осіб, що перебувають на території російської федерації (надалі Замовник), замовлення на підпал автомобілів, належних військовослужбовцям Збройних Сил України та працівникам Національної поліції України, за грошову винагороду.
Для реалізації свого прямого умислу направленого на організацію умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, у вересні 2024 року, перебуваючи у ДУ «Львівська установа виконання покарань №19», що за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 40, маючи можливість спілкування як з іншими ув'язненими, так і в телефонному режимі з особами, які перебувають поза межами установи, здійснював пошук особи, яка за грошову винагороду, на виконання замовлення невстановлених осіб, здійснить підпал автомобілів, що належать військовослужбовцям Збройних Сил України або працівникам Національної поліції України, з метою їх умисного знищення.
Надалі, 04.10.2024 близько 15:30 год. під час телефонної розмови ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_7 за грошову винагороду в розмірі 500 доларів США здійснити підпал автомобіля, на якому необхідно встановити номерні знаки Збройних Сил України. При цьому він вказав, що момент підпалу необхідно зафіксувати на відеокамеру, вимовити фразу «Прівєт Дружньому» та надіслати відзнятий відеоматеріал йому для подальшого пересилання замовнику.
У подальшому, з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_5 та інших невстановлених на даний час осіб, 11.10.2024 о 21:39 год. ОСОБА_7 , діючи під контролем правоохоронного органу, перебуваючи за адресою: Львівська область, Львівський район, с. Рясне-Руське, за межами проїзних вулиць, здійснив підпал автомобіля марки «Opel Frontera» зеленого кольору із номерними знаками «САВРА» чорного кольору, зовнішній вигляд якого попередньо було приведено до вигляду автомобіля належного ЗСУ, фіксуючи це на відеокамеру свого мобільного телефону марки «Redmi 6A» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 .
Цього ж дня, о 22:05 год. ОСОБА_7 через мобільний додаток «WhatsApp» відправив ОСОБА_5 відзнятий відеоматеріал підпалу автомобіля марки «Opel Frontera» зеленого кольору із номерними знаками «САВРА» чорного кольору.
Після цього, ОСОБА_5 будучи переконаним у реалізації свого злочинного наміру та досягненні бажаних суспільно небезпечних наслідків у вигляді підпалу автомобіля марки «Opel Frontera» зеленого кольору з номерними знаками «САВРА» чорного кольору, цього ж дня через мобільний додаток «WhatsApp», переслав відзнятий відеоматеріал підпалу невстановленим на даний час особам.
У подальшому 17.10.2024 о 13:58 год. ОСОБА_5 , виконуючи свою обіцянку щодо надання винагороди за здійснення підпалу, організував перерахунок на банківський рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , наданий ОСОБА_7 , грошових коштів у розмірі 4158,10 грн як частину винагороди за здійснення підпалу.
В такий спосіб, ОСОБА_5 , діючи групою осіб за попередньою змовою, вчинив усі дії охоплені спільним з невстановленими на даний час особами умислом на організацію умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, однак злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі, а саме через втручання правоохоронних органів і імітування ними обстановки вчинення злочину.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в організації закінченого замаху на умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.15, ч.2 ст.194 КК України.
Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб ОСОБА_5 отримав від невстановлених на даний час осіб, що перебувають на території російської федерації, замовлення на підпал автомобілів, належних військовослужбовцям Збройних Сил України або працівникам Національної поліції України, за грошову винагороду.
Надалі, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, групою осіб за попередньою змовою, з метою організації умисного знищення чужого майна, шляхом підпалу, з метою конспірації своїх протиправних дій, залучив невстановлену на даний час особу, якій передав номер телефону ОСОБА_7 , аби через неї запропонувати останньому здійснити новий підпал за грошову винагороду.
У подальшому, 11.11.2024 невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, під час телефонної розмови через мобільний додаток «WhatsApp» запропонувала ОСОБА_7 за грошову винагороду в розмірі 1000 доларів США здійснити підпал автомобіля, який належить Національній поліції України. При цьому, ця невстановлена особа вказала, що момент підпалу необхідно зафіксувати на відеокамеру, вимовити фразу «Прівєт Дружньому» та надіслати відзнятий відеоматеріал їй для подальшого пересилання замовнику.
З метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_5 та інших невстановлених на даний час осіб, 27.11.2024 о 21:37 год. ОСОБА_7 діючи під контролем правоохоронного органу, перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Збиральна, 24, здійснив підпал автомобіля марки «ВАЗ 211010» білого кольору, 2011 року випуску, з номерними знаками кольору « НОМЕР_4 », VIN-код: НОМЕР_5 , зовнішній вигляд якого попередньо було приведено до вигляду автомобіля належного поліції фіксуючи це на відеокамеру свого мобільного телефону марки «Redmi 6A» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 .
Цього ж дня, близько 22:26 год. ОСОБА_7 через мобільний додаток «WhatsApp» відправив невстановленій досудовим розслідуванням особі, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_5 відзнятий відеоматеріал підпалу автомобіля марки «ВАЗ 211010» білого кольору, 2011 року випуску, з номерними знаками кольору « НОМЕР_4 », VIN-код: НОМЕР_5 .
У подальшому 18.12.2024 ОСОБА_5 , виконуючи свою обіцянку щодо надання винагороди за здійснення підпалу, організував перерахунок на банківський рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , наданий ОСОБА_7 , грошових коштів у розмірі 1996 грн., як частину винагороди за здійснення підпалу.
В такий спосіб, ОСОБА_5 , діючи групою осіб за попередньою змовою, повторно вчинив усі дії охоплені спільним з невстановленими на даний час особами умислом на організацію умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, однак злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі, а саме через втручання правоохоронних органів і імітування ними обстановки злочину.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в організації закінченого замаху на умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.15, ч.2 ст.194 КК України.
10.01.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру в організації закінченого замаху на умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу, групою осіб за попередньою змовою, повторно, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.15, ч.2 ст.194 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом про готування вчинення кримінального правопорушення; показаннями свідка ОСОБА_7 щодо обставин вчинення ОСОБА_5 вищевказаних протиправних дій; протоколами огляду; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
31.07.2024 Шевченківським районним судом м. Львова ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.
При оцінці обставин, передбачених ст.178 КПК України, досудове слідство дійшло до наступних висновків: наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень є вагомими, належними та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку; у разі визнання винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.15, ч.2 ст.194 КК України, ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, що за ступенем тяжкості відноситься, відповідно до ч.4 ст.12 КК України, до тяжкого злочину; вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 дозволяє застосування щодо нього запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування.
Оцінюючи особу підозрюваного та вчинені ним кримінальні правопорушення, їх значну суспільну небезпеку, орган досудового розслідування вбачає наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків, яким неможливо запобігти у разі перебування підозрюваного на волі, а саме те, що він може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик підтверджується тим, що у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років і це може стимулювати підозрюваного до втечі, у тому числі - з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені злочини підозрюваний може незаконно перетнути державний кордон України.
Окрім цього, тяжкість інкримінованих правопорушень та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_5 до втечі.
- незаконно впливати свідків та інших учасників у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування, з метою надання ними неправдивих показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованих злочинів, що підтверджується, зокрема, характером і способом вчинення кримінальних правопорушень, що інкримінуються підозрюваному. Також просить врахувати ту обставину, що на даний час в рамках кримінального провадження не допитано усіх свідків, показання яких будуть мати важливе значення для встановлення усіх обставин вчинення кримінальних правопорушень, а також не встановлено усіх осіб, які можуть бути причетними до вчинення злочину. Відповідно, ОСОБА_5 може намагатись вплинути на таких осіб з метою надання показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також узгоджувати з ними свої показання та створювати штучні докази непричетності до вчинення інкримінованих злочинів;
- знищити, сховати чи спотворити речі та документи, що прямо або опосередковано можуть вказувати на причетність ОСОБА_5 а також інших осіб до вчинених кримінальних правопорушень. Цей ризик обґрунтовується тим, що на даний час органом досудового розслідування ще не відшукано та не вилучено усіх речей та документів, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення. Цей ризик обґрунтовується тим, що для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного рішення у даному кримінальному провадженні необхідно провести низку слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може перешкоджати їх проведенню, зокрема, може негативно впливати на хід досудового розслідування, узгоджувати свої показання з показанням свідків та осіб, які ще не допитані в ході досудового розслідування, давати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування з метою створення собі штучного алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінальних правопорушень, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому кримінальному провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
Враховуючи викладені вище обставини, можливо зробити висновок, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, у тому числі - домашній арешт та особисте зобов'язання, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків, а тому орган досудового розслідування звертається до слідчого судді з клопотанням про обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на вищевикладене, враховуючи спосіб вчинення кримінального правопорушення, його мотиви та мету, умови воєнного стану, під час якого таке вчинено, а також те, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив вказані кримінальні правопорушення будучи підозрюваним та обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, орган досудового розслідування дійшов до висновку, що до ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави.
Згідно ст.183 КПК України, заборон щодо застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.
На підставі викладеного, просить клопотання задоволити.
В судовому засіданні 11.02.2025 захисником підозрюваного - адвокатом ОСОБА_4 заявлено клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, з метою витребування у прокурора ухвал Львівського апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій у вказаному кримінальному провадженні.
Заслухавши думку підозрюваного ОСОБА_5 в підтримку клопотання його захисника - адвоката ОСОБА_4 , думку прокурора, який вважає безпідставним клопотання захисника, слідчий суддя ухвалою, яка занесена до журналу судового засідання, відмовив в задоволенні клопотання захисника про оголошення перерви в судовому засіданні, оскільки доступ до матеріалів досудового розслідування в повному обсязі буде наданий після відкриття матеріалів досудового розслідування в порядку, визначеному ст.290 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з підстав, наведених у ньому та просив задовольнити. Вказав, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та існують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні. Як на підставу обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави покликався на п.3 ч.4 ст.183 КПК України.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою з альтернативою визначення застави у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вважає, що жодних доказів наявності ризиків позапроцесуальної поведінки підозрюваного органом досудового розслідування слідчому судді не надано, та такі ризики є лише припущеннями. Можливо, існує лише ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Вважає підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194 необґрунтованою, а докази на обґрунтування такої підозри недопустимими.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку захисника, щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави заперечив, просив визначити заставу у мінімальному розмірі. Повідомив, що буде належним чином виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки. Додатково пояснив, що має середню спеціальну освіту, одружений, має неповнолітніх дітей, які проживають з матір'ю, військовозобов'язаний.
Заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесенному 19.09.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024140000000901, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України.
10.01.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру в організації закінченого замаху на умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу, групою осіб за попередньою змовою, повторно, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.15, ч.2 ст.194 КК України.
Згідно змісту статтей 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.177 КПК України).
Згідно положень ст. 178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.1. ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України, яке у відповідності до положень ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.
Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 19.09.2024 внесені відомості у кримінальному провадженні №12024140000000901, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України;
- рапорт старшого оперуповноваженого ЛУ ДВБ НПУ ОСОБА_8 від 18.09.2024 про виявлення кримінального правопорушення;
- протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 10.10.2024;
- протоколи огляду від 11.10.2024, 23.10.2024 та фототаблиці до них;
- протоколи додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 12.10.2024, 15.10.2024, 23.10.2024, 15.11.2024, 05.12.2024;
- протоколи про результати контролю за вчиненням злочину (імітування обстановки злочину) від 14.10.2024, 28.11.2024;
- протоколи про хід проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відео контролю від 10.10.2024, 02.12.2024;
- протоколи огляду від 27.11.2024, 09.01.2025,
вважаю, обґрунтованою пред'явлену ОСОБА_5 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованих злочинів, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України.
Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Надаючи оцінку доводам захисника щодо недопустимості доказів на обґрунтування підозри ОСОБА_5 , слідчий суддя зазначає, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя не надає оцінку допустимості доказів, а відповідно до вимог ч.1 ст.89 КПК України, питання допустимості доказів вирішується судом під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Кримінальні правопорушення, у яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 передбачають покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, а тому страх та невідворотність в майбутньому покарання за вчинене ним діяння, може спонукати останнього перебуваючи наволі ухилитися від органів досудового розслідування, суду з метою уникнення покарання. Водночас, суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58).
При цьому слідчим суддею враховується, що підозрюваний ОСОБА_5 не має постійного місця проживання, з середньою спеціальною освітою, одружений, має неповнолітніх дітей, які проживають з матір'ю.
Слідчий суддя вважає встановленим ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що обґрунтовується тим, що на даний час органом досудового розслідування ще не відшукано та не вилучено усіх речей та документів, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні, а у випадку застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, останній достовірно знаючи про місце перебування предметів, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати, не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку.
Слідчий суддя вважає доведеним ризик впливу ОСОБА_5 на свідків та інших учасників у даному кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, тому ОСОБА_5 має реальну можливість спілкуватись із свідками та іншими невстановленими слідством особами, які можуть бути причетні до інкримінованих кримінальних правопорушень, і впливати на них у кримінальному провадженні шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману органів досудового розслідування та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначених ст.615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК).
Також слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, негативно впливати на хід досудового розслідування, перешкоджати проведенню слідчих дій, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками, давати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.
Слідчий суддя вважає, що існує ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності, та досягнення мети вчинення злочинів, у яких підозрюється.
Таким чином прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
При обранні запобіжного заходу, слідчим суддею враховуються дані про особу підозрюваного, його вік, а саме те, що підозрюваний з середньою спеціальною освітою, одружений, має неповнолітніх дітей, які проживають з матір'ю, військовозобов'язаний, раніше судимий, в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова відносно такого перебуває кримінальне провадження, внесене 29.07.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141380001137, про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.
Враховуючи сукупність наведених обставин, особу підозрюваного, та те, що стороною обвинувачення доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Жодних даних, котрі б свідчили про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі матеріали клопотання не містять та такі не були надані стороною захисту.
Відповідно до абз.1 ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В судовому засіданні прокурор як на підставу застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави покликається на п.3 ч.4 ст.183 КПК України.
Так, п.3 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Разом з тим, у вказаному кримінальному провадженні запобіжний захід у виді застави відносно підозрюваного ОСОБА_5 не обирався, відтак, вказані покликання прокурора є безпідставними.
Інші випадки, передбачені ч.4 ст.183 КПК Україні, які надають слідчому судді право не визначити розмір застави також не можуть бути застосовані під час розгляду клопотання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вказаному кримінальному провадженні.
Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчим суддею беруться до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_5 , а саме те, що такий одружений, має неповнолітніх дітей, які проживають з матір'ю, та вважає, що необхідно визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На погляд слідчого судді, застава у вказаному розмірі буде визначатися саме тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, у випадку ухилення від слідства та суду та/або порушення встановлених обов'язків, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб присікти у підозрюваного бажання сховатися, знищити чи приховати речові докази, впливати на свідків чи не виконувати процесуальні обов'язки, та не порушує права підозрюваного, підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_5 слідчий суддя не вбачає.
Крім цього, застосовуючи до підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути ним або заставодавцем внесений у будь-який момент, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного відповідні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182, 184, 186, 193-194, 196, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід тримання під вартою на строк 60 днів, - тобто 11.04.2025, із утриманням його у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19».
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень), яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду №UA598201720355219002000000757, банк ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, одержувач ТУ ДСА України у Львівській області.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі ДУ «Львівський слідчий ізолятор» або уповноваженій особі установи, де останній буде утримуватись під вартою.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, підозрюваний ОСОБА_5 підлягає негайному звільненню з-під варти.
Про внесення застави та звільнення підозрюваного з-під варти негайно повідомити слідчого, прокурора та суд.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, строком на 2 місяці, до 11.04.2025:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 13.02.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1