Справа № 761/350/22
Провадження № 1-кп/761/1193/2025
30 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020101060000157 від 14.05.2020, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алма-Ати Республіки Казахстан, громадянина Республіки Казахстан, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Алма-Ати Республіки Казахстан, громадянина Республіки Казахстан, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
перекладача - ОСОБА_12 ,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146 КК України
Ухвалою суду від 19 грудня 2024 року відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожного окремо, було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 16 лютого 2025 року включно.
Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_6 згідно з листом Державної установи «Київський слідчий ізолятор» №08/18635 від 23.08.2024 звільнений з-під варти у зв'язку з внесенням застави у сумі 605 600 грн. 00 коп., а відтак з 23.08.2024 стосовно останнього діє запобіжний захід у вигляді застави із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та зазначених в ухвалі від 30 липня 2024 року. Так, ухвалами суду неодноразово вирішувалось питання про продовження строку дії та переліку таких обов'язків, востаннє строк дії обов'язків ухвалою суду від 19 грудня 2024 року був продовжений до 19 лютого 2025 року.
Прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні оголосив письмові клопотання та просив продовжити строк тримання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожного, під вартою, а також продовжити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , обумовлюючи обставинами кримінального правопорушення, його ступенем тяжкості, наслідками його вчинення, даними, які характеризують обвинувачених та ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, інших обвинувачених, експертів та свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше, або продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_10 щодо задоволення клопотання прокурора заперечував з огляду на його необґрунтованість. Також зазначив, що неодноразово судові засідання зривалися саме через прокурора, у той же час, підзахисний ОСОБА_5 вже 3 роки утримується під вартою, а із долучених стороною обвинувачення матеріалів досліджено лише чверть доказів. Враховуючи наведене, захисник просив зменшити визначений судом розмір застави до 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_11 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вказавши на необґрунтованість заявлених стороною обвинувачення ризиків. Також зауважив, що належний перегляд ухвал суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції не здійснюється через відсутність перекладача. Підсумовуючи, захисник просив змінити ОСОБА_4 запобіжний захід із тримання під вартою на більш м'який, що не пов'язаний з ізоляцією останнього від суспільства, або визначити підзахисному помірний розмір застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 підтримала позицію інших захисників, водночас щодо продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , зазначила, що у вирішенні даного питання покладається на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав свого захисника та зазначив, що матеріали провадження не містять доказів його винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав свого захисника. Також звернув увагу, що його стан здоров'я погіршується, а лікарі надали йому інформацію про необхідність проведення лікування поза межами Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до такого висновку.
Проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які утворюють сукупність тяжких та особливо тяжких злочинів, покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років із конфіскацією майна, яка може бути призначена обвинуваченим у разі доведення їх винуватості, та усвідомлення ними цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому вони обвинувачуються.
При цьому колегією суддів у контексті вирішення питання щодо наявності ризику вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому вони обвинувачуються, враховується, що в рамках інших кримінальних проваджень ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен окремо, підозрюються у вчиненні умисних кримінальних правопорушень з корисливих мотивів, зокрема таких, які пов'язані із застосуванням насильства. Більш того, як раніше повідомляв обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду 04 серпня 2023 року його було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 115 КК України. Разом з тим, судом також враховується, що на даний час триває процес апеляційного оскарження такого вироку, а отже, вказаний вирок не набрав законної сили.
При цьому, суд нагадує про те, що свідки та потерпілі у кримінальному провадженні не були допитані в судовому засіданні, оскільки така стадія судового розгляду ще не настала, а тому існує висока ймовірність настання ризику вчинення незаконного тиску на останніх.
З'ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 кожного окремо, на які послався прокурор у своєму клопотанні, обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та ОСОБА_6 , стосовно якого діє запобіжний захід у вигляді застави із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та чи переважають характеризуючі дані щодо осіб обвинувачених ці ризики, колегія суддів враховує, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.
Враховуючи наявні ризики, колегія суддів доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинувачених на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , як захід процесуального примусу, є виправданим.
Висунення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожному окремо обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за яких їм інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує кожному з них у разі визнання винуватими у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у разі застосування до кожного більш м'якого запобіжного заходу.
Отже, колегія суддів, розглянувши питання про можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо кожного з обвинувачених та оцінивши доводи кожної сторони, з урахуванням наведених вище тверджень, прийшла до обґрунтованого висновку про те, що прокурором доведено, що при застосуванні до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу, ніж застава, не можна буде запобігти вказаним ризикам.
Висунення ОСОБА_4 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини, за яких йому інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності з даними про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який не має зареєстрованого місця проживання в Україні, є громадянином іншої держави, відсутність у суду даних про сталі соціальні зв'язки останнього, свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинуваченого ОСОБА_4 у разі застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу.
Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_4 не спростовують можливих ризиків неправомірної його поведінки.
А тому на даний час суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_4 .
Також судом враховуються доводи сторони обвинувачення, зокрема і щодо ризику вчинення нового кримінального правопорушення, в контексті того, що ОСОБА_4 , окрім статусу обвинуваченого в рамках даного кримінального провадження, одночасно також має статус обвинуваченого, щодо якого вже ухвалено обвинувальний вирок за вчинення особливо тяжкого злочину в рамках іншого кримінального провадження, а також статус обвинуваченого, у іншому кримінальному провадженні, у вчинені ряду кримінальних правопорушень, які утворюють сукупність нетяжкого та тяжкого злочинів.
Крім того, при вирішенні питання щодо можливості визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених цим Кодексом, суд враховує фактичні обставини кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 , поєднаних із насильством та погрозою застосування насильства, а також підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України щодо високого ступеню ризику ухилення обвинуваченого ОСОБА_4 від суду з урахуванням в тому числі даних про особу обвинуваченого.
З урахуванням наведеного, суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні для обвинуваченого ОСОБА_4 .
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_4 для запобігання ризикам, наведеним вище.
Висунення ОСОБА_5 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за яких йому інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності з даними про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який не має зареєстрованого місця проживання в Україні, є громадянином іншої держави, відсутність у суду підтверджених даних про сталі соціальні зв'язки останнього, свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинуваченого ОСОБА_5 у разі застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_5 , в тому числі надані суду відомості щодо орендованого житла та можливості працевлаштування, не спростовують можливих ризиків неправомірної його поведінки, зокрема колегія суддів враховує, що обвинувачений, крім того, що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України в рамках даного кримінального правопорушення, також обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 187 КК України в рамках іншого кримінального правопорушення, при цьому в рамках того кримінального правопорушення зібрана стосовно ОСОБА_5 кількість доказів, була визнана прокурором достатньою для складання обвинувального акту.
А тому на даний час суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_5 .
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_5 для запобігання ризикам, наведеним вище.
Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи тривалість перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає, що на даному етапі судового розгляду стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 доцільним буде зменшити раніше визначений розмір застави та встановити заставу у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу обвинуваченого, у розмірі 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 059 000 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч) гривень, враховуючи, що зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати його, ОСОБА_5 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави що щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину може становити від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас, у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, аналізуючи рішення ЄСПЛ, зокрема «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 суд приходить до висновку, що хоча, у відповідності до положень Конвенції розмір застави повинен оцінюватися, як правило, з огляду на особу обвинуваченого і його майновий стан, за певних обставин не буде безпідставним врахування також і завданої шкоди, відповідальність за яку покладається на обвинуваченого - при цьому такий підхід був визнаний Європейським судом з прав людини таким, що не суперечить пункту 3 статті 5 Конвенції.
В контексті цього питання судом враховується ґрунтовність ризиків, на які вказує прокурор, при цьому судом також береться до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні сукупності тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років із конфіскацією майна, яка може бути призначена останньому у разі доведення його винуватості, пов'язаних із застосуванням насильства щодо потерпілого та погроз застосування насильства щодо близьких родичів потерпілого, і таке насильство, відповідно до формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, вчинено у складі злочинної організації, що ще більше підвищує негативні наслідки такого кримінального правопорушення для суспільства.
Разом з тим, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов'язки, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.
Об'єктивні дані, які б безперечно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в умовах тримання під вартою - відсутні.
Строк дії ухвали в частині тримання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під вартою слід встановити до 30 березня 2025 року включно.
Висунення ОСОБА_6 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за яких йому інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності з даними про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинуваченого ОСОБА_6 у разі застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, ніж застава.
Враховуючи вказані факти, суд справедливо доходить до висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж застава, не лише не зможе запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законодавством України, але й може зашкодити суспільному інтересу та завдати шкоди правам та охоронюваним законом інтересам потерпілих у даному кримінальному провадженні.
А тому на даний час суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави на більш м'який, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_6 .
Строк дії ухвали в частині виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків слід встановити до 30 березня 2025 року включно.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 331, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 30 березня 2025 року включно.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 30 березня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України у розмірі 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 059 000 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:
Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,
ЄДРПОУ: 26268059,
МФО: 820172,
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,
р/р: № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2025 року у справі №761/350/22.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади;
- носити електронний засіб контролю.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою суду обов'язків - 2 (два) місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Продовжити строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на два місяці, тобто до 30 березня 2025 року, у такому обсязі, а саме:
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, обвинуваченими, захисниками.
Повний текст ухвали оголосити 04 лютого 2025 року о 11 год. 10 хв.
Судді