Справа № 202/1315/25
Провадження № 1-кп/202/1026/2025
12 лютого 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого-судді Волошина Є.В.,
за участю секретаря Стороженко Є.О.,
прокурора Соляника С.І.,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
захисника Акінчіни І.Г.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду міста Дніпропетровська клопотання прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010004116 від 10 червня 2024 року за ч.5 ст.407 КК України-
Згідно ст.1 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався у встановленому Закон порядку та фактично, станом на 22.05.2024 на підставі Указа Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» діяв на території України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройові частині) від 01.02.2024 №32 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшого стрільця 3 десантно-штурмового взводу 8 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Водночас, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.
Згідно ст.ст.6,11,16,127,128 Статуту, ст.ст.3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов'язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Проте, солдат ОСОБА_1 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_2 виконує завдання за призначенням на території Донецької та Луганської областях.
10.02.2024 солдат ОСОБА_1 , усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та самовільно залишити місце проходження військової служби.
Таким чином, солдат ОСОБА_1 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи її на посаді старшого стрільця 3 десантно-штурмового взводу 8 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст.ст.17,65 Конституції України, ст.ст.1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст.11,16,127,128,129,130,199,216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, бажаючи ухилитись від військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 10.02.2024 самовільно залишив місце служби за місцем виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони в районі населеного пункту АДРЕСА_1 та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, до моменту поки не прибув до органу досудового розслідування - Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, а саме 22.01.2024.
В підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК Українипідтримав та просив його задовольнити.
ОСОБА_1 та його захисник у підготовчому судовому засіданні також підтримали клопотання прокурора та просили звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засіданні, суд дійшов до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України.
07 вересня 2024 набув сили Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».
Зокрема, указаним законом доповнено редакцію статті 401 КК України, а саме частиною 5 визначено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
При цьому, статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з ч.2 ст.44 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до ч.2 ст.285 КПК України особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Згідно з ч.3 ст.285 КПК України підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Абзацом 2 ч.2 ст.286 КПК України передбачено, що у разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Згідно з ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Згідно з положень ч.5 ст.401 КК України підставою цього виду звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язкова сукупність таких умов, як: особа вчинила кримінальне правопорушення вперше; кримінальне правопорушення передбачене статтями 407,408 КК України вчинене під час дії воєнного стану; особа, яка вчинила таке кримінальне правопорушення, добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби; наявність письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності за ч.5 ст.407 КК України, при цьому добровільно звернувся з клопотанням про намір продовжити проходження військової служби, отримав письмову згоду командира частини про продовження проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 , а тому суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.407 КК України та закриття кримінального провадження.
Окрім того, оскільки ОСОБА_2 на час інкримінованого злочину проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_2 , а звертаючись до суду із клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності отримав згоду командира іншої військової частини, на підставі положень ч.3 ст.288 КПК України, суд зобов'язаний після набрання ухвалою законної сили зобов'язати командира військової частини НОМЕР_3 невідкладно поновити ОСОБА_1 на військову службу у військову частину НОМЕР_3 , а ОСОБА_1 зобов'язати не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_3 для проходження військової служби.
Керуючись ст.ст.285,286,288,369,372,376,395 КПК України, ч.5 ст.401 КК України, суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України на підставі ч.5 ст.401 КК України.
Кримінальне провадження №62024050010004116 від 10 червня 2024 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України закрити на підставі ч.5 ст.401 КК України.
Після набрання ухвалою законної сили - зобов'язати командира військової частини НОМЕР_3 невідкладно поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на військову службу у військову частину НОМЕР_3 , а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язати не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_3 для проходження військової служби.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Волошин Є.В.