г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/5338/24
Номер провадження 2/213/683/25
13 лютого 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Хмельової С.М.,
за участі секретаря судового засідання- Ємельянцевої Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської звернулась ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. В обгрунтування позову зазначає, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 24.12.1999 року, від шлюбу мають неповнолітню доньку, яка проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Шлюб виявився невдалим, непорозуміння між ними призвели до розладу та фактичного припинення шлюбних відносин. З грудня 2018 року проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Вважає, що сумісне життя та збереження шлюбу неможливе. Спір щодо поділу спільного сумісного майна відсутній. Просить шлюб розірвати, залишити їй прізвище ОСОБА_4 . Також позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на оплату судового збору та на правову допомогу.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені своєчасно і належним чином.
Представник позивача направила до суду заяву та просить розглянути справу за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовольнити.
Від відповідача надійшла заява, відповідно до якої просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає.
За таких обставин, суд вважає можливим ухвалити рішення за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
27 грудня 2024 року позовна заява надійшла до суду.
Ухвалою від 09 січня 2025 року позов залишено без руху. 10 січня 2025 року представником позивача подано уточнену позовну заяву.
Ухвалою судді від 13 січня 2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 24 грудня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Інгулецької міської ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис №276. Прізвище дружини до укладення шлюбу - ОСОБА_5 . Сторони є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишиться проживати з матір'ю. Шлюбні відносини між сторонами припинені, спільного господарства не ведуть, проживають окремо. Позивач наполягає на розірванні шлюбу. Відповідач визнає позовні вимоги.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які виникають з права одного із подружжя припинити шлюб шляхом його розірвання на підставі рішення суду.
Частинами 3, 4 ст.56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно із приписами ч.2 статті 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач бажає залишити їй прізвище набуте у шлюбі - ОСОБА_4 .
Як передбачено частиною 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відповідно до частини 4 вказаної статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Встановлено, що відповідач визнає позовні вимоги, про що надав письмову заяву до суду.
З огляду на викладене, та враховуючи те, що сторони припинили шлюбні відносини, між ними втрачено взаєморозуміння, та подальше збереження шлюбу суперечить їх інтересам, суд дійшов висновку, що рішення позивача про звернення до суду із даним позовом є виваженим і відповідає її волевиявленню. За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як передбачено ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги та суд дійшов висновку про задоволення позову, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн. Інші 50 відсотків судового збору, що становить 605,20 грн слід повернути позивачу з державного бюджету.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується таким.
Відповідно до приписів ст. 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 та неодноразово наголошено у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.
Відповідно до Постанови Верховного суду від 11 листопада 2021 року у справі №922/449/21 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, сторона у справі має право на компенсацію таких витрат, якщо нею буде доведено, що розмір таких витрат обґрунтовано.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем були надані суду: копія ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копія договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.12.2024, яким передбачено обов'язок клієнта виплатити адвокату гонорар; квитанція про сплату адвокату 2000 грн за надання правової допомоги (робота з документами та складання правової допомоги).
Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Встановлено, що правова допомога позивачу фактично була надана (складення та подання позовної заяви, подання заяви про розгляд справи без участі сторони позивача), відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням викладеного, понесені витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в зазначеному нею розмірі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-23, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, 142, 206, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник Галач Тетяна Анатоліївна, до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_3 , зареєстрований 24 грудня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Інгулецької міської ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис №276.
Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище - ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого нею судового збору, а саме у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Дата складення повного тексту судового рішення 13 лютого 2025 року.
Суддя С.М. Хмельова