справа № 208/1940/25
провадження № 1-кс/208/711/25
13 лютого 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваної: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 м.Кам'янське клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041160000184 від 10.02.2025 за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст.186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українки, громадянки Укрїни, непрацюючої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.186 КК України,
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
12.02.2025 до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшло вказане клопотання.
Мотивуючи клопотання, слідчий, за погодженням з прокурором, зазначає, що у провадженні СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025041160000184 від 10.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України за фактом незакінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.
10.02.2025 приблизно о 18:30 хв. (більш точний досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 знаходилася в районі будинку № 33-А по пр. Тараса Шевченка у м.Кам'янському Дніпропетровської області, де побачила раніше незнайому ОСОБА_7 . В цей момент у ОСОБА_4 раптово виник протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення будь-якого майна ОСОБА_7 . З метою реалізації свого раптово виниклого протиправного умислу ОСОБА_4 пішла за ОСОБА_7 до будинку АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій прямий протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом та корисливою метою, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами), 10.02.2025 приблизно о 18 год. 30 хв. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_4 , перебуваючи біля буд. 37 по пр. Тараса Шевченка у м. Кам'янському Дніпропетровської області, підбігла ззаду до потерпілої ОСОБА_7 та з метою придушення волі останньої до опору її протиправним діям ОСОБА_4 схопила ОСОБА_7 руками за верхній одяг та силою не давала їй втекти. Таким чином ОСОБА_4 застосувала до ОСОБА_7 насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої. В цей момент ОСОБА_7 дістала з кишені свій мобільний телефон «Samsung Galaxy S21 5G» моделі SM-G991B/DS, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи 8932 грн. 28 коп., в чохлі типу «книжка», світло-сірого кольору, який не становить майнової цінності для потерпілої, із сім-карткою оператора «Водафон» з номером НОМЕР_3 , яка не становить майнової цінності для потерпілої, грошові кошти на рахунку відсутні. Побачивши вказаний телефон та усвідомлюючи, що він має майнову цінність, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, не припиняючи застосування фізичної сили щодо ОСОБА_7 , утримуючи останню за верхній одяг, силою повалила її на землю, від чого потерпіла впала на спину, та, схопивши рукою за зазначений вище телефон потерпілої, застосовуючи фізичну силу, спробувала вихопити його з руки ОСОБА_7 . В цей час ОСОБА_7 почала кликати на допомогу, а ОСОБА_4 з метою подолання її супротиву, рукою почала затискати їй рот, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді подряпини на обличчі в районі правої щоки. Таким чином, ОСОБА_4 продовжувала застосовувати до потерпілої ОСОБА_7 насильство, що не є небезпечним для її життя та здоров'я.
В цей момент протиправні дії ОСОБА_4 було припинено очевидцем події, після чого ОСОБА_4 , не заволодівши майном потерпілої ОСОБА_7 , втекла з місця вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином ОСОБА_4 не виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин що не залежали від її волі.
10.02.2025 о 20:34 год. ОСОБА_4 затримано на підставі п.2 ч.1 ст.208 КПК України.
11.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.186 КК України.
В клопотанні слідчий, за погодженням з прокурором, просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, зазначаючи, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідка та потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення.
ІІ. Позиції учасників у судовому засіданні
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.
Підозрювана ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не аргументуючи свою позицію.
Захисник підозрюваної ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримала позицію своєї підзахисної та просила відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, адвокат ОСОБА_5 надала в судовому засіданні заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 . Так, адвокат ОСОБА_5 зазначила, що в клопотанні про застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, сторона обвинувачення посилалася на наявність ризиків передбачених п.п. 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які всупереч п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України не підтверджуються обставинами, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду, спростовується тим, ОСОБА_4 має постійне місце проживання, раніше не судима. Наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконного впливу на потерпілу та свідка, також не підтверджено жодним доказом, жодних скарг чи заяв про спробу незаконно впливати від інших свідків на адресу підозрювано також не надано. Ризик передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується, також не підтверджено жодним доказом по справі. Крім того, захисник ОСОБА_5 зазначила, що проведені під час досудового розслідування слідчі дії, здійснені в порушення вимог КПК України, а отже, на переконання сторони захисту, в даному кримінальному провадженні підозра не є обґрунтованою.
ІІІ. Положення закону, якими керувалася слідча суддя при постановленні ухвали
Згідно із ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК).
Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують детектив та прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).
Згідно із ч. 1 ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 (ч. 1 ст. 183 КПК).
Згідно із ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
IV.Установлені слідчим суддею обставини, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Щодо обґрунтованості підозри.
Частина 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК встановлює відповідальність за незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно із усталеною судовою практикою, яка обґрунтовується рішеннями Європейського суду з прав людини (у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 та у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Саме з огляду на таке розуміння обґрунтованості підозри слідчий суддя вирішував це клопотання, та дійшов висновку про те, що описана у клопотанні фабула, в сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, свідчать про наявність у діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, ч. 4 ст.186 КК України.
Слід однак зауважити, що на цьому етапі провадження слідчий суддя не вирішував тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначив, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Для визначення причетності ОСОБА_4 до подій кримінального правопорушення слідчим суддею досліджені та оцінені фактичні дані, які містяться:
- у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 10.02.2025;
- протоколом огляду від 10.02.2025;
- протоколом допиту потерпілого від 10.02.2025;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.02.2025;
- протоколом огляду предмету від 10.02.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 10.02.2025;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.02.2025;
- повідомленням про підозру від 11.02.2025;
-в інших матеріалах кримінального провадження у їхній сукупності.
Отже, оцінивши наведені вище докази в їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який наразі здійснюється, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Щодо існування ризиків
Прокурор, наполягаючи на застосуванні до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, окрім обґрунтованості підозри останньої у вчиненні кримінального правопорушення, вказує також на існування ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; (2) незаконно впливати на свідка та потерпілу у кримінальному провадженні; (3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
На переконання слідчого судді, ризики, що дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи існування зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя установив таке.
(1) Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, строком від 7 до 10 років, загроза реального відбуття якого з високою ймовірністю може спонукати підозрювану до переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Так, підозрювана усвідомлює, що у разі визнання судом її винною у вчиненні інкримінованого їй злочину та призначення покарання в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України, ймовірність її звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України виключається. Тому, підозрювана, не маючи утриманців, місця роботи чи навчання, іншого законного джерела доходу тобто міцних та сталих соціальних зв'язків, які могли б утримувати її в межах міста, області чи України, у будь-який час з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин може раптово залишити місце свого проживання і залишити межі міста/області/країни.
Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що підозрюваною не будуть вживатися перешкоди у відправленні правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, не встановлено.
Крім того, ризик переховування об'єктивно збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб та обумовлює можливість підозрюваній переховуватися на тимчасово непідконтрольній українській владі території, що може значно ускладнити органам правопорядку вживати заходи реагування на таку поведінку підозрюваної та забезпечити належне виконання нею своїх процесуальних обов'язків, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Слідчий суддя враховує, що внаслідок бойових дій наразі має місце вимушена евакуація, населення системно мігрує до інших областей та міст України, або інших країн. Цей факт, у тому числі в сукупності з покаранням, яке загрожує підозрюваній, з великою ймовірністю може спіткати останню до переховування від слідства та суду.
(2) Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні.
Перебування підозрюваної ОСОБА_4 поза межами установ попереднього ув'язнення створює загрозу здійснення незаконного впливу на потерпілу та свідка у вказаному кримінальному провадженні. Усвідомлюючи загрозу реального відбування покарання, передбаченого санкцією ч.4 ст. 186 КК України, підозрювана, яка після отримання копій матеріалів клопотання та доданих матеріалів, ОСОБА_4 , отримала доступ до відомостей про особи потерпілої та свідка (повні анкетні дані, адреси реєстрації та проживання, абонентські номери). Перебуваючи під дією будь-якого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зможе особисто або із залученням інших осіб, чи використовуючи сучасні засоби комунікації, безперешкодно шляхом вмовляння, тиску, погроз, залякування, викликання жалю до себе, або будь-яким іншим способом чинити спроби незаконного впливу на потерпілу та свідка з метою спонукання їх до ухилення від подальшої явки до суду, відмови від надання показань, надання неправдивих показань чи зміни показань у суді тощо.
(3) Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Обґрунтована підозра у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти власності, відсутність у підозрюваної міцних соціальних зв'язків, місця роботи чи іншого законного джерела доходу, все це в сукупності безумовно вказує на антисоціальну спрямованість поведінки підозрюваної, а також на те, що вчинення злочинів може бути для неї одним з шляхів для заробітку коштів.
Таким чином існує достатньо підстав вважати, що перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, ОСОБА_4 може вчинити інші злочини проти власності з метою отримати дохід «легким шляхом», що характеризує її поведінку та небезпечність для суспільства.
Мотиви суду щодо запобіжного заходу, який слід застосувати щодо підозрюваного та інші питання
Оскільки раніше було встановлено обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України та наявність декількох ризиків, то з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного є об'єктивно необхідним. Тому наступним кроком буде визначення, запобіжного заходу, який належить застосувати.
Прокурор просив застосувати щодо ОСОБА_4 найбільш суворий запобіжний захід - тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави, покликаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків. Прокурор вважав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, не забезпечить виконання підозрюваним своїх обов'язків та не запобігатиме існуючим ризикам.
Як зазначалося раніше, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених ризиків, слідчий суддя відповідно до ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів враховує наступні обставини:
(1) ненадання стороною захисту будь-яких підтверджуючих документів щодо наявності у власності підозрюваної ОСОБА_4 житла;
(2) ненадання стороною захисту будь-яких підтверджуючих документів щодо наявності у власності підозрюваної ОСОБА_4 неповнолітньої дитини;
(3) майновий стан підозрюваної;
(4) характеризуючих даних про особу підозрюваної;
(5) зневажливу та агресивну поведінку підозрюваної у судовому засіданні щодо усіх учасників судового засідання, а також присутніх у залі судового засідання осіб.
Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
Отже, зважаючи на положення п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до ОСОБА_4 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання затриманого - з моменту затримання (частини 1, 2 ст. 197 КПК України).
Зважаючи на встановлені судом ризики, про які йшлося вище, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 40 днів. Такий строк необхідно обраховувати з моменту затримання підозрюваної ОСОБА_4 .
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, слідчий суддя, врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, ч.4 ст. 186 КК України. Така оцінка стосується перспективних фактів, тому слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема застава, домашній арешт та інші, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
На переконання слідчого судді, застосування щодо ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та для запобігання реалізації нею встановлених ризиків. Ця позиція слідчого судді обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу підозрюваної.
Слідчий суддя також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, чого можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання підозрюваного під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні буде не недієвим. Домашній арешт, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
Тому, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що щодо ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та таке обмеження права підозрюваного на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Попри це, згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Щодо визначення розміру застави
Визначаючись із розміром застави, слідчий суддя врахував таке.
Відповідно до ч. 4 та п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких умов, слідчий суддя вважає, що розмір застави, визначений підозрюваній ОСОБА_4 повинен у повній мірі гарантувати виконання покладених на нього обов'язків. Цей розмір має бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану від порушення встановлених процесуальними нормами таабо покладених судом на неї обов'язків, забезпечувала її належну процесуальну поведінку, та не була надмірною. Водночас, слідчий суддя також враховує, що застава може бути внесена, як самою підозрюваною, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що підозрюваній ОСОБА_4 слід визначити заставу у розмірі 121 120 (сто двадцать одна тисяча сто двадцять) гривень, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041160000184 від 10.02.2025 за ч. 3 ст. 15, ч.4 ст.186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 40 днів, тобто з 13.02.2025 по 21.03.2025 включно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, з 20 год. 34хв. 10.02. 2025.
Строк дії ухвали в частині тримання під вартою до 21.03.2025 включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною передбачених КПК України обов'язків, у сумі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, які підозрювана або заставодавець мають право внести у будь-який момент, що є підставою для звільнення підозрюваної з-під варти, і остання вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки прибувати на виклики уповноважених осіб органу досудового слідства та суду; не відлучатись із населеного пункту, де вона проживає (місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та роботи, носити електронний засіб контролю.
Виконання ухвали покласти на Кам'янське РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання вищеперерахованих обов'язків, та якщо будучи належним чином повідомленою, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин, застава буде звернена в дохід держави.
Строк дії обов'язків визначити в межах строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто до 21.03.2025 включно, з моменту звільнення особи під заставу.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваній, захиснику, прокурору.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду підозрюваною, її захисником, законним представником, прокурором протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено і оголошено 13.02.2025 о16 год. 50 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_1