справа № 235/372/22
№ провадження 1-кп/208/520/25
Іменем України
10 лютого 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ), законного представника неповнолітньої ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ), обвинуваченої ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ), законного представника неповнолітньої ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ), захисника ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ), представника служби у справах дітей ОСОБА_9 , представника відділу ювенальної превенції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_10 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12021052410000682 від 18.10.2021 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.2 ст.185 КК України,-
У провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12021052410000682 від 18.10.2021 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.2 ст.185 КК України.
ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні крадіжки грошових коштів на загальну суму 471 гривня та банківської карти, тобто викраденні офіційного документу, що належали потерпілій ОСОБА_11 .
Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.1 ст.357, ч.2 ст.185 КК України.
Прокурор Покровської окружної прокуратури ОСОБА_3 подала клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України та п.2 ч.1 ст.49 КК України.
Прокурор у судовому засіданні прохала задовольнити клопотання.
Учасники судового засідання, кожен окремо, не заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Відповідно до ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Частиною 6 ст. 3 КК України, встановлено норму, за якою зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", який набрав чинності 09 серпня 2024 року, внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема викладено у новій редакції ст. 51 КУпАП. З огляду на внесені зміни дрібним викраденням чужого майна вважається викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно із підпунктом 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 3028 грн.
Таким чином, відповідно до статті 51 КУпАП (в редакції закону станом на 09 серпня 2024 року), крадіжка чужого майна вважається дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3028 грн (1514 х 2 = 3028 грн).
З викладеного вбачається, що втратила чинність норма закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, а саме розмір крадіжки 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто - 302,80 грн, яка діяла до 09 серпня 2024 року.
Таким чином, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Пунктом 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Зважаючи на те, що прокурором подано клопотання, а також що обвинувачені не заперечують проти закриття кримінального провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, відносно них, розуміють наслідки його закриття, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Положеннями ст. 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
За пред'явленим обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
Враховуючи вимоги статті 12 КК України, кримінальний правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України є кримінальним проступком.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минув строк три роки, у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, події кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , мало місце 12.10.2021 року, тобто на даний час минуло більше трьох років, що є підставою для застосування положень ст. 49 КК України.
Судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України.
Зі змісту ст.ст. 284, 288 КПК України вбачається, що підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Тобто, саме наявність цих процесуальних умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 357 КК України.
Також суд зазначає, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим. Тобто, суд за наявності правових підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.
Зважаючи на те, що прокурором подано клопотання, а також що обвинувачені не заперечують проти закриття кримінального провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, відносно них, розуміють наслідки його закриття, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.49 КК України, ст. 284 КПК України,
Клопотання прокурора Покровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 12021052410000682 від 18.10.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.2 ст.185 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України та п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, - задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052410000682 від 18.10.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України - закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052410000682 від 18.10.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України - закрити у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України.
Речові докази, після набуття ухвалою законної сили: DVD-R носій із відео файлами ТОВ «АТБ Маркет Продукти 422»; DVD-R носій із відео файлами магазин «Лікер»; довідка ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про наявність рахунку та рух коштів, - зберігати разом з матеріалами кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Суддя ОСОБА_1