справа № 208/757/25
провадження № 3/208/1029/25
10 лютого 2025 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Токарєв А.Г., за участю секретаря судового засідання Лещинського В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП, -
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 199771 від 18.12.2024 року, 17.12.2024 р. о 01:00 годин в м. Кам'янське, по вул. Бурхана 13, водій ОСОБА_1 керував т.з. ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується довідкою КНП КМР МЛШМД від 18.12.2024 року, результат медичного огляду на стан сп'яніння становить 2,72 проміле. Від керування т.з. відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 199759 від 18.12.2024 року, 17.12.2024 р. о 01:00 годин в м. Кам'янське, по вул. Бурхана 13, водій ОСОБА_1 , керуючи т.з. ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та здійснив наїзд на стіну. Внаслідок ДТП автомобіль зазнав механічних пошкоджень з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Токарєва А.Г. вказані епізоди адміністративних правопорушень об'єднані в одне провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_1 надав письмову заяву, у якій зазначив, що вину відносно адміністративних протоколів визнає в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно винний у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка
перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Положення статті 124 КУпАП вказує, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення
штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які
використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення
речей і документів, а також іншими документами.
Вина ОСОБА_1 підтверджується:
- протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 199771 та ЕПР1 № 199759 від 18.12.2024 року;
- довідкою від 18.12.2024 року, аналіз крові від 17.12.2024 року (вміст етилового алкоголю в крові 2.72%о);
- схемою місця ДТП;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , які додані до матеріалів справи.
Крім того, суд враховує п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р., далі - Постанова), згідно якого, судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом
лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно пункту 2.9а Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
За змістом ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Ст. 251 КУпАП вказує, що суд встановлює юридично важливі обставини справи з усіх доказів по справі в цілому, а не тільки за протоколом, який є лише одним з письмових доказів.
Судом досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження іншого майна, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим
правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків, зокрема, накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. З огляду на положення ст. 33 КУпАП, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не досліджуються.
Пунктом 39 рішення ЄСПЛ у справі «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року (Заява № 16347/02) Суд зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року).
Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Накладаючи адміністративне стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу яка притягується до адміністративної відповідальності, її матеріальне становище та прийшов до переконання, що необхідним та достатнім стягненням для виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових адміністративних правопорушень буде накладення адміністративного стягнення у межах, визначених санкціями ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
Керуючись ст. 33-36, 38, 40-1, 124, 130, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд -
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративні стягнення:
-за ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 199771 від 18.12.2024 року) у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює грошовій сумі в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік;
-за ст. 124 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 199759 від 18.12.2024 року) у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , остаточне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює грошовій сумі в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягнути подвійний розмір штрафу, який становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя А.Г. Токарєв