справа №176/3439/24
провадження №2/176/263/25
Іменем України
(заочне)
13 лютого 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Гусейнова К.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
В грудні 2024 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від представника позивача адвоката Бузинарської Д.М. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позов обгрунтовано тим, що 01 грудня 2012 року ОСОБА_1 уклала шлюб з відповідачем, який був зареєстрований відділом ДРАГС Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровської області, актовий запис №264.
Від шлюбу вони з відповідачем мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними було розірвано рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року (справа 176/2391/23).
Позивач стверджує, що на даний час вони з відповідачем не ведуть спільне господарство та сумісно не проживають. Позивач разом з сином на даний час мешкає в країні Польща, відповідач проживає в спірній квартирі.
На утримання сина відповідач сплачує аліменти за судовим наказом Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 року (справа 176/2390/23) в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини заробітку (доходу).
В період шлюбу ними за сімейні кошти була придбана квартира для сумісного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу був укладений 24.01.2014 року та посвідчений Приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу Дудник Т.В.
Відповідно до п.3.4. вказаного Договору купівлі-продажу «Договір укладений за згодою дружини Покупця ОСОБА_1 , підпис якої на відповідній заяві посвідчений ІНФОРМАЦІЯ_2 приватним нотаріусом...»
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 має наступні характеристики: загальна площа 66,2 кв.м., житлова 38,5 кв.м., кількість кімнат 3 (три).
Позивач зазначає, що квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто її та відповідача, адже була придбана для потреб сім'ї. Здійснити поділ квартири в добровільному порядку чоловік відмовляється, тому позивач змушена звертатися до суду з даним позовом.
У зв'язку з вищевикладеним позивач просить визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_2 та здійснити поділ майна визнавши право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_2 , встановивши право спільної часткової власності на зазначене майно; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 4107 грн 20 коп., які складаються з судового збору у розмірі 2807,2 грн та проведення оцінки квартири у розмірі 1300 грн.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2024 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бузинарська Д.М. про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлені належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подали.
Відповідачу ОСОБА_2 , відповідно до вимог ЦПК України, направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву з наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву. Заперечень від відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження не надійшло. На адресу суду повернулися поштові повідомлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (адреса місця реєстрації та проживання відповідача). Заперечень щодо розгляду справи у його відсутності не надійшло. Відзив на позов відповідач не подав.
Відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про, в тому числі, відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування.
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб, передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає, що є передбачені ст.ст. 280,281 ЦПК України підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 сторони з 01 грудня 2012 року перебували у шлюбі, зареєстрованому Відділом ДРАЦС Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №264 (а.с.11 зворот).
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 04.12.2013 року (а.с.13 зворот).
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Рішення набрало законної сили 27.11.2023 року (а.с.12-13).
Судовим наказом Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 стягнуто аліменти в розмір 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 20.09.2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.14).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 24.01.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дудник Т.В., ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Пунктом 3.4 даного договору визначено, що цей договір укладений за згодою дружини покупця ОСОБА_1 , підпис якої на відповідній заяві засвідчений 24.01.2014 року приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дудник Т.В. за реєстровим №206.
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2014 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , на підставі Договору купівлі-продажу від 24.01.2014 року (а.с.9).
Згідно Довідки №1/3-2060, виданої Відділом ведення реєстру 05.09.2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2020 року №320/3072/18.
Відповідно до вимог ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
У справі, яка розглядається, встановлено, що спірна квартира придбана в період зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Належність вказаного майна до особистої приватної власності ОСОБА_2 відповідачем не доведена, презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно, за якою частки подружжя є рівними, не спростована. Позивач є співвласником квартири, оскільки вона перебувала у спільній сумісній власності колишнього подружжя та підлягає поділу.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пунктах 19, 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що саме по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.
Представлені у справі докази свідчать, що період набуття права власності на нерухоме майно, що стало предметом розгляду в суді, співпадає з періодом перебування сторін в зареєстрованому шлюбі.
Оскільки сторони не досягли згоди щодо його розподілу у добровільному порядку, воно підлягає розподілу за рішенням суду.
Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2807,2 грн та витрати за експертні послуги з оцінки майна у розмірі 1300 грн, що підтверджуються платіжною інструкцією від 23.09.2024 року (а.с.16 зворот).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.57, 60, 61, 70 Сімейного Кодексу України, та згідно зі ст. ст. 4, 12,13, 247, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об'єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .
Здійснити поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наступний спосіб:
-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ;
-визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 2807 гривень 20 копійок та витрати за експертні послуги з оцінки майна у розмірі 1300 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку , встановленому ЦПК України - в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ