Справа № 201/15386/24
Провадження № 2/201/1977/2025
(заочне)
11 лютого 2025 року місто Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Куць О.О.,
за участю секретаря судового засідання Сідельника Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 05 грудня 2024 року надійшла позовна заява ТОВ «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03 листопада 2021 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 211103-002, згідно п.11 якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 40 000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника на умовах, визначених договором. Вказані кредитні кошти ОСОБА_1 зобов'язалась повертати частинами, згідно графіка (24 щомісячних платежі). Також сторони погодили, що позовна давність за зобов'язаннями становить 10 років (п. 5.6 Договору), одноразова комісія - 7,5 %. Кредитний договір було підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Кредитсервіс» виконало свої зобов'язання, перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 37000 грн. (сума позики за мінусом одноразової комісії 3000 грн.).
Однак, позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, а тому станом на 31 липня 2024 року утворилась заборгованість, що становить 104 207,73 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 37 082,58 грн.; простроченої заборгованості за процентами 67 125,15 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача та судові витрати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 05 грудня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Куць О.О. (а.с.101).
Ухвалою судді від 10 грудня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено її до розгляду по суті (а.с.103-104).
Представник позивача просив проводити розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи та постановлення заочного рішення не заперечував (а.с.19).
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Судом встановлено, що 03 листопада 2021 року між сторонами укладено кредитний договір № 211103-002, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 40 000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до п.2.1 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю платежі, строки і суми яких зазначені в Графіку платежів. Плата за користування кредитом нараховується щомісячно за кожен місяць користування кредитом.
Відповідно до п. 2.2 кредитного договору, процентна ставка за договором є фіксованою.
Відповідно до п.2.3 Договору у разі, якщо протягом 7 календарних днів з кінцевої дати повного погашення кредитку, кредит не був повністю погашений, нараховується щомісячна плата за користування кредитом у тому ж порядку і розмірі, як і при строковому користуванні кредитом до моменту повного остаточного погашення позичальником кредиту (а.с.23-27).
03 листопада 2021 року відповідачем також був підписаний паспорт споживчого кредиту на умовах кредитного продукту «24 місяці_ReCredit», в якому вказані умови кредитування: сума кредиту - 40 000 грн., строк кредитування - 24 місяці, процентна ставка 155,50 %, 140,79% (при дотриманні акційних умов) річних, спосіб надання кредиту безготівковий розрахунок. Відповідач підтвердив, що він отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту (а.с.31-34).
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 31 липня 2024 року утворилась заборгованість, що становить 104 207,73 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 37 082,58 грн.; простроченої заборгованості за процентами 67 125,15 грн.(а.с.55)
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Кредитсервіс» з метою отримання кредитних коштів і за результатами її звернення, 03 листопада 2021 року було укладено кредитний договір №211103-002, після підписання якого у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у кредитора виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачці, а у відповідачки виникло зобов'язання повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених договором.
На підставі укладеного договору про надання кредиту, відповідачці надано грошові кошти, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, платіжною інструкцією № 2382 від 04 листопада 2021 року, згідно якої кредитні кошти були перераховані на банківський рахунок ОСОБА_1 (а.с.54).
Між тим, взяті на себе зобов'язання відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31 липня 2024 року становить 104 207,73 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 37 082,58 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками - 67 125,15 грн. (а.с. 55).
За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача, його погашення відповідачем, суд встановлює такий розмір заборгованості виходячи з розрахунку позивача та вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача.
Таким чином, враховуючи, той факт, що відповідачкою не надано суду жодного доказу того, що вона належним чином виконала зобов'язання з повернення кредитних коштів кредитору, тому враховуючи, те, що відповідачкою не повернуто своєчасно суму кредиту та не сплачено нараховані відсотки, в порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, то вона є такою, що зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Враховуючи вище викладене, позовні вимоги ТОВ «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, та керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (а.с.22).
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем за оплату професійної правничої допомоги слід зазначити наступне.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Як вбачається з матеріалів справи, 25 січня 2023 року між ТОВ «Кредитсервіс» та АО «Правовий діалог» укладено договір про надання правової допомоги №25-01/2023 (а.с.59-64).
Згідно акту №3 приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги №25-01/2023 від 25 січня 2023 року (а.с.72) адвокатське об'єднання «Правовий діалог» надало ТОВ «Кредитсервіс» правничу допомогу у цивільній справі за позовом ТОВ «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, згідно якого вартість послуг складає 7000 грн. ТОВ «Кредитсервіс» перерахувало АО «Правовий Діалог» 7000 грн. за правову допомогу, що підтверджується копією платіжної інструкції №1567 (а.с.57).
Суд зауважує, що розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 7000 грн. є не обґрунтованим та завищеним.
Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання яких адвокат би витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Зокрема, відповідно до Постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Таким чином позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст. 4, 10, 76-82, 89, 263-265, 268,280 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором № 211103-002 від 03 листопада 2021 року у розмірі 104 207,73 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 37 082,58 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками - 67125,15 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», код ЄДРПОУ 41125531, місцезнаходження: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-Д, прим. 65-з.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О.Куць