Справа № 209/8866/24
Провадження № 2-о/209/19/25
Іменем України
06 лютого 2025 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Юрченко Я.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Переверзова І.О.,
представника заявника Єсіпової К.В.,
заінтересованої особи - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, -
Заявник ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеною заявою та просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на визначену відстань (200 метрів) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування поданої заяви зазначила, що з 2003 року ОСОБА_2 перебувала із ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 жовтня 2023 року, шлюб було розірвано. В період шлюбу в 2010 році, ОСОБА_2 придбала квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де наразі постійно знаходиться та проживає, оскільки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу вигнав із спільного житла - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що і досі залишається її офіційним місцем реєстрації, і якою вона також володіє на правах співвласника, як і ОСОБА_1 , оскільки має 1/2 частку вказаної квартири. Причиною розпаду родини стали постійні зловживання ОСОБА_1 наркотичних засобів та те, що останній нерідко міг застосувати до неї фізичне насильство. В травні місяці 2024 року ОСОБА_1 напав на ОСОБА_3 (колишню тещу) в ліфту поліклініки №1, що розташована на лівому березі м. Кам'янське, та завдав їй тілесні ушкодження, з приводу якого розпочато досудове розслідування, але у зв'язку із відсутністю свідків дану кримінальну справу було закрито. Метою нападу ОСОБА_1 був вплив на тещу, оскільки вже тоді щодо нього були складені термінові заборонні приписи із забороною наближатися до заявника. В квітні 2023 року ОСОБА_1 заборонив проживати в квартирі, власницею якої є заявник, тому була вимушена переїхати проживати до квартири АДРЕСА_3 , а ОСОБА_1 залишився проживати в квартирі АДРЕСА_4 . Переїхавши до іншого місця проживання, ОСОБА_1 продовжував переслідувати, приходити до квартири, розташованої по АДРЕСА_5 , де вона наразі постійно проживає, безпідставно турбує і намагається потрапити до житла - стукає та ламає двері, поводить себе агресивно, погрожує фізичною розправою, постійно кричить в під'їзді, висловлюється нецензурною лайкою та ображає непристойними словами. Такими діями ОСОБА_1 створює нестерпні умови для її проживання, побоювання вийти із власного житла на вулицю, оскільки ОСОБА_1 постійно чекає у під'їзді, переслідує біля будинку, що позбавляє нормально комунікувати з людьми, друзями, сусідами. Всі засоби зв'язку із ОСОБА_1 наразі заблоковані, не має наміру спілкуватися із ним, хоча він постійно намагається вийти з нею на зв'язок. 06.02.2024 року, 07.03.2024, 05.09.2024 року відносно ОСОБА_1 поліцейськими було складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника, однак останній на них не реагує. Також, постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (яка набрала законної сили 22 жовтня 2024 року), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та адміністративне стягнення у вигляді штрафу 170,00 грн.. Але, незважаючи на притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 продовжує тероризувати, шукає приводу для зустрічі через її подруг та спільних знайомих. З цього приводу постійно відчуває себе пригніченою, стрес та тривожність не залишають її і вона не може вести нормальний спосіб життя, боїться вийти із власної квартири, оскільки поведінка ОСОБА_1 досить агресивна по відношенню до неї. Через його неадекватну, систематичну агресивну поведінку по відношенню до неї та її родини, відчуває проблеми зі здоров'ям та вимушена була звернутися до лікаря.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 листопада 2024 року вказана заява передана для розгляду судді Юрченко Я.О. (а.с. 30).
Ухвалою судді від 22 листопада 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, яка призначена слуханням на 22.11.2024 року о 14:00 год., проте у зв'язку з відсутністю в приміщенні суду електропостачання та інтернет-зв'язку, відсутності можливості повідомити сторони за допомогою телефонограми про дату, час та місце слухання справи, справа знята з розгляду (а.с. 31, 33).
27.11.2024 року справа відкладена слуханням на підставі клопотання представника заявника для надання можливості доручення до матеріалів справи додаткових доказів.
12.12.2024 року відкладена слуханням на підставі клопотання заінтересованої особи - ОСОБА_1 для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи.
24.12.2024 року відкладена слуханням на підставі повторного клопотання заінтересованої особи - ОСОБА_1 для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи.
14.01.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Ворона А.І., в яких він просить у задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Мотивуючи позицію звернув увагу на, в тому числі, те, що самі по собі термінові заборонні приписи, наявні в матеріалах справи, за давністю їх винесення, не можуть слугувати єдиним доказом психологічного насильства. Вважає, що матеріали не містять доказів існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи. Вказує, що обставини, встановлені судом, під час розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , не становлять значної суспільної небезпеки та не несуть високих ризиків для заявника.
14.01.2025 року в судовому засіданні після закінчення стадії з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, оголошена перерва до 06.02.2025 року.
В судовому засіданні представник заявника вимоги підтримала з підстав зазначених у заяві, зокрема зазначила, що ОСОБА_1 своєю поведінкою вчиняє психологічне домашнє насилля, перешкоджає заявниці нормально жити. Вважає, що додані до заяви матеріали підтверджують зазначені у заяві обставини та є достатніми для видачі обмежувального припису.
Заінтересована особа ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 кожен окремо та разомзаперечували проти задоволення поданої заяви та зазначили, що наведені у поданій заяві обставини не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами. Просили врахувати факт того, що на даний час між сторонами існує спір про поділ майна, а саме квартири АДРЕСА_3 . Зазначають, що ОСОБА_2 вирішила розірвати шлюбні стосунки лише тоді, коли дізналась, що ОСОБА_1 має невиліковну хворобу ( ОСОБА_5 ). Дійсно, постановою Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.10.2024 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та покладено та адміністративне стягнення у вигляді штрафу 170,00 грн.. Однак, вказаний штраф ОСОБА_1 сплачений та припинено будь-які візити до спірної квартири, починаючи з 06.09.2024 року. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 вже понесено покарання у вигляді притягнення останнього до відповідальності, а тому не можна стверджувати, що рівень небезпеки, який загрожує постраждалій ОСОБА_2 , є високим та таким, що матиме наслідком обов'язкову видачу обмежувального припису.
Також представник наголосив на тому, що ОСОБА_6 на сьогодні не загрожує жодна небезпека зі сторони ОСОБА_1 , який змінив свою поведінку, існує низький рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи.
Заявник ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду її заяви. Враховуючи, що захисту її прав та законних інтересів на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 16.09.2024 року № 1084Дн призначений адвокат Єсіпова К.В., суд не ухвалював рішення про обов'язкову явку в судові засідання ОСОБА_7 , а тому дійшов висновку про можливість розгляду цивільної справи без її участі.
Заслухавши пояснення представника заявника, заінтересованої особи та його представника, дослідивши матеріали справи та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд зазначає наступне.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням (заочним) Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 жовтня 2023 року було розірвано. Зазначене рішення набрало законної сили 10листопада 2023 року (а.с. 10).
Як з'ясовано, що відносно ОСОБА_1 неодноразово складені термінові заборонні приписи стосовно кривдника, а саме: 06.02.2024 року інспектором СПДН ВП Кам'янського РУП лейтенантом поліції Федоренко А.І. складений терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 361336 від 06.02.2024 року, строком на 10 діб, з 06.02.2024 року 12.40 годин та дійсний до 16.02.2024 року 12.40 годин (а.с.14); 07.03.2024 року інспектором СПДН ВП Кам'янського РУП майором поліції Мищенко С.С. складений терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 361210 від 07.03.2024 року, строком на 10 діб, з 07.03.2024 року 20.30 годин та дійсний до 16.03.2024 року 20.30 годин (а.с.11), що, в тому числі, підтверджується листом Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області вих. від 22.08.2024 року № 44/5578 про надання інформації адвокату Плетенко К.Ю. (а.с. 17); 05.09.2024 року складений терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 575006 від 05.09.2024 року, строком на 10 діб, з 05.09.2024 року 11.56 годин та дійсний до 15.09.2024 року 11.56 годин (а.с.12), зі змістом яких ОСОБА_1 був ознайомлений особисто, що підтверджується, в тому числі, підписом останнього або відміткою про те, що він відмовився від підпису.
Всі досліджені судом термінові заборонні приписи складені за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за зареєстрованим місцем проживання як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 ..
За ствердженням як заявника так і її представника вчинення неправомірних дій ОСОБА_1 зумовило зміну місця проживання ОСОБА_2 , яка наразі мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку відповідно до договору купівлі-продажу від 12.07.2010 року зареєстровано за нею та, виходячи з письмових пояснень представника заінтересованої особи, є спірним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 майном.
Довідкою за матеріалом ЖЕО № 2902 від 08.03.2024 року за зверненням 07.03.2024 року ОСОБА_2 про прийняття мір до колишнього чоловіка ОСОБА_1 встановлено, що між особами наявні цивільно-правові відносини, які можуть бути вирішені в судовому порядку, внаслідок чого дана заява розглянута та списана до справи (а.с.15). Наявність цивільного спору з приводу поділу майна колишнього подружжя, який наразі знаходиться на розгляді в суді першої інстанції, підтвердили як представник заявника, так і заінтересована особа, а також його представник.
Крім того, постановою Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.10.2024 року, яка набрала законної сили 22.10.2024 року, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Зокрема, при вирішенні питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу вищезазначеного адміністративного правопорушення, судом встановлено, що останній систематично приходить до місця проживання ОСОБА_2 під приводом розмови чи вирішення питання щодо спірного майна. Проаналізувавши матеріали, зокрема долучений відеозапис, дійшов висновку про те, що поведінка ОСОБА_1 має ознаки психологічного насильства та очевидно могла спричинити емоційну невпевненість та зашкодити психологічному здоров'ю потерпілої (а.с.25-26).
Під час судового провадження, на стадії з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, досліджений відеозапис подій, що відбулись за місцем проживання заявника 05.09.2024 року та 06.09.2024 року, долучений її представником. На відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 кричить, при цьому виражаючись на заявницю образливими словами, гримає як у двері тамбуру, так і у двері квартири, де мешкає ОСОБА_2 .. Крім того, після винесення працівниками термінового заборонного припису, повертається до квартири заявниці та продовжує вчиняти протиправні дії (а.с. 50).
Консультативним висновком невролога ТОВ «Оксфорд Медікал Кам'янське» від 04.10.2024 року, наданого на ім'я ОСОБА_2 , лікарем встановлений попередній діагноз «тривожно депресивний синдром, ОХЗ шійно грудного відділу хребта (а.с.27-28). Заперечення заінтересованої особи та його представника з приводу того, що ОСОБА_2 встановлений тільки попередній діагноз, що висновок не містить основного діагнозу судом не беруться до уваги, оскільки в даному випадку встановлення попереднього діагнозу лікарем-неврологом має оцінюватися судом з огляду на підтвердження або спростування стверджень заявника про створення або можливість створення небезпеки для неї з боку кривдника, яка має вплив на фізичне та душевне здоров'я заявника та призводить до відсутності відчуття безпеки за місцем проживання.
ІV. Норми права, які застосував суд.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Главою 13 розділу IV ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана, зокрема, особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
У пункті 7 частини 1статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема, заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.
Відповідно до частин 3, 4 статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини першої статті 1 Закону).
Тобто, оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи (правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі № 159/4550/19 (провадження № 61-884св20) та від 17 лютого 2021 року у справі № 753/19409/19 (провадження № 61-6763св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20 (провадження № 61-16103св20).
У частині другій статті 26 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно частини 1 статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Таким чином, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.
Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23 (провадження № 61-9498св23), зазначено, що «домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20 (провадження № 61-16103св20) вказано, що «оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22)).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП) може бути підставою для застосування заходів обмежувального припису. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц (провадження № 61-12915св19).
Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, оскарження не зупиняє його виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 350-8 цього Кодексу про видачу обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу вчинялися дії, спрямовані на завдання заявнику психологічних страждань. Надані заявницею докази підтверджують обставини спричинення їй заінтересованою особою психологічного насильства в розумінні Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", визначають ризики повторного вчинення насильства та чинники і умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявниці, які мають вплив на фізичне та душевне здоров'я заявника та призводить до відсутності відчуття безпеки за місцем проживання.
Доводи представника заінтересованої особи про наявність конфлікту між колишнім подружжям з приводу права власності на квартиру та не підтверджує факт вчинення ним домашнього насильства, що є необхідною умовою для задоволення заяви про видачу обмежувального припису, суд відхиляє, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 вчиняє домашнє насильство щодо заявниці.
Проте, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні та заявником не надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно веде з заявником ОСОБА_2 телефонні розмови, переговори, комунікацію в месенджерах, контактує з нею через інші засоби зв'язку особисто або через третіх осіб саме з метою висловлення погроз, залякування, приниження її честі та гідності шляхом ображання її та висловлювання на її адресу з використанням нецензурної лайки, а тому в цій частині вимоги заяви задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні представник наголосив на тому, що на час розгляду цивільної справи ОСОБА_1 змінив свою поведінку щодо потерпілої, вказавши, що існує низький рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства щодо неї, проте суд, дослідивши докази та встановивши, що заінтересована особа, в тому числі, вчиняла домашнє насильство щодо заявниці, дійшов висновку про наявність вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, а тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту ОСОБА_2 , в розрізі встановлених фактичних обставин та підстав, що зумовили звернення заявниці до суду, необхідно видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , встановивши строк його дії на 2 місяці.
З огляду на разом вищенаведене, враховуючи, що обмежувальний припис не є заходом покарання, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки заявника, з огляду на наявність ризиків, заяву ОСОБА_2 слід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ст.ст. 263, 265, 350-1 - 350-8 ЦПК України суд, -
Заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_6 ), заінтересована особа: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 ) про видачу обмежувального припису,- задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав з покладенням на нього таких обов'язків:
1)заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 ;
2)заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на визначену відстань (200 метрів) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Встановити строк дії обмежувального припису 2 (два) місяці.
Строк дії обмежувального припису обчислювати з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районну адміністрацію за місцем проживання (перебування) заявника.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 11.02.2025 року.
Суддя Я.О.Юрченко