справа № 164/2197/24
п/с 1-в/164/85/2025
13 лютого 2025 року. Селище Маневичі.
Маневицький районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника ДУ «Маневицька ВК (№ 42)» ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селище Маневичі клопотання засудженого ОСОБА_5 про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, -
До Маневицького районного суду Волинської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 , у якому, посилаючись на ст. ст. 537, 539 КПК України, просить привести вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2023 року, яким його засуджено за ч. 1 ст. 162, ч.2 ст.185, ч.2 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України, у відповідність до законодавства України.
У судовому засіданні засуджений клопотання підтримав із наведених у ньому підстав та просив задовольнити.
Прокурор та представник ДУ «Маневицька ВК (№42)», кожен зокрема, заперечували щодо задоволення клопотання.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали клопотання та особову справу засудженого №41-Л-23, проаналізувавши їх у сукупності, суд приходить наступного висновку.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Із матеріалів справи установлено, що засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2023 року, згідно з яким його визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2020 року, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці. Злочини вчинено 17 січня 2022 року на суму 1533, 33 гривні, з 25 лютого по 05 березня 2022 року на суму 5387,37 гривень та 06 березня 2022 року на суму 1440 гривень (арк. 47-52 особової справи №41-Л-23).
Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2020 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту. На підставі ст. 71, 72 КК України до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2018 року та остаточно, за сукупністю вироків, з урахуванням того, що одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту, визнано ОСОБА_5 до відбування 2 роки 3 місяці позбавлення волі. Злочин вчинено 23 грудня 2019 року на суму 2500 гривень (арк. 67-68 особової справи №41-Л-23).
Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
09 серпня 2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року (далі - Закон №3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Станом на 1 січня 2019 року неоподатковуваний мінімум доходів громадян (загальна податкова соціальна пільга) становила 960,50 гривень, отже, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян становили 1921 гривню.
Станом на 1 січня 2022 року неоподатковуваний мінімум доходів громадян (загальна податкова соціальна пільга) становила 1240,50 гривень, отже, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян становили 2481 гривню.
Беручи до уваги те, що злочини ОСОБА_6 вчинено за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2020 року - 23 грудня 2019 вартість майна, на яке було спрямовано злочинний умисел, становила 2500 гривень, за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2023 року, за яким відбуває покарання: 17 січня 2022 року вартість майна, на яке було спрямовано злочинний умисел, становила 1533, 33 гривні, з 25 лютого по 05 березня 2022 року вартість майна, на яке було спрямовано злочинний умисел, становила 5387,37 гривень та 06 березня 2022 року вартість майна, на яке було спрямовано злочинний умисел, становила 1440 гривень, що станом на день крадіжки складає суму більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, таким чином на засудженого не розповсюджується діяЗакону № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст.2, 537- 539 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку - відмовити.
Копію ухвали направити у Державну установу «Маневицька виправна колонія (№ 42)» засудженому для відому.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя
Маневицького районного суду ОСОБА_1