справа № 164/2623/24
п/с 1-в/164/145/2025
13 лютого 2025 року. Селище Маневичі.
Маневицький районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника ДУ «Маневицька ВК (№ 42)» ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селище Маневичі клопотання адміністрації ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)» про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку щодо засудженого ОСОБА_5 , -
До Маневицького районного суду Волинської області надійшло клопотання ДУ «Маневицька ВК (№42)», у якому, посилаючись на ст. ст. 537, 539 КПК України, адміністрація установи просить привести вирок Залізничного районного суду Львівської області від 29 травня 2024 року, яким засуджено ОСОБА_5 за ч.2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, у відповідність до законодавства України.
У судовому засіданні представник ДУ «Маневицька ВК (№42)» та засуджений, кожен зокрема, клопотання підтримали із наведених у ньому підстав та просили задовольнити.
Прокурор на заперечував щодо задоволення клопотання та звільнення засудженого від відбування покарання.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали клопотання та особову справу засудженого №68-П-24, проаналізувавши їх у сукупності, суд приходить наступного висновку.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 29 травня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань за даним вироком та попереднім вироком Франківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2022 року визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді чотирьох років трьох місяців позбавлення волі. Злочин вчинено 19 листопада 2018 року на суму 300,58 гривень (арк. 32-34 особової справи № 68-П-24).
Відповідно до вироку Франківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2022 року, ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за цим вироком більш суворим покаранням за попереднім вироком Сихівського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі. Злочин вчинено 11 січня 2018 року на суму 267,76 гривень, 17 лютого 2018 року на суму 231 гривню, 03 березня 2018 року на суму 304,50 гривні, 05 вересня 2018 року на суму 200,04 гривень (арк. 25-28 особової справи № 68-П-24).
Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком більш суворим за вироком Галицького районного суду м. Львова від 20 вересня 2021 року остаточно призначено покарання ОСОБА_5 у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі. Злочин вчинено 10 травня 2021 року на суму 288 гривень (арк. 19-21 особової справи № 68-П-24).
Із вироку Галицького районного суду м. Львова від 20 вересня 2021 року, ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Франківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2020 року, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі. Злочин вчинено 11 травня 2021 року на суму 264,60 гривні, 12 травня 2021 року на суму 360,72 гривень (арк. 7-8 особової справи № 68-П-24).
Вироком Франківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2020 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання із випробуванням на 1 рік (арк. 9-10 особової справи № 68-П-24).
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Згідно з вимогами ч. 2 ст.74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09 серпня 2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року (далі - Закон №3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Станом на 1 січня 2018 року неоподатковуваний мінімум доходів громадян (загальна податкова соціальна пільга) становила 881 гривню, отже, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян становили 1762 гривень.
Станом на 1 січня 2021 року неоподатковуваний мінімум доходів громадян (загальна податкова соціальна пільга) становила 1 135 гривень, отже, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян становили 2 270 гривень.
Беручи до уваги те, що злочин ОСОБА_5 вчинено за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 29 травня 2024 року - 19 листопада 2018 року на суму 300,58 гривень, за вироком Франківського районного суду від 13 квітня 2022 року - 11 січня 2018 року на суму 267,76 гривень, 17 лютого 2018 року на суму 231 гривню, 03 березня 2018 року на суму 304,50 гривні, 05 вересня 2018 року на суму 200,04 гривень, за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року - 10 травня 2021 року на суму 288 гривень, за вироком Галицького районного суду м. Львова від 20 вересня 2021 року - 11 травня 2021 року на суму 234,60 гривні, 12 травня 2021 року на суму 360,72 гривень, суд приходить висновку про необхідність застосування у цьому випадку Закону № 3886-ІХ, оскільки вартість викраденого майна на час вчинення правопорушення була меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність.
Керуючись ст.ст.2, 537- 539 КПК України, суд, -
Клопотання Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» задовольнити.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити від відбування покарання, призначеного йому вироком Залізничного районного суду м. Львова від 29 травня 2024 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння відповідно до Закону України № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року.
Вважати засудженим ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України вироком Франківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2020 року до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від призначеного покарання із випробуванням строком на 1 рік.
Копію ухвали направити у Державну установу «Маневицька виправна колонія (№ 42)» для виконання та засудженому для відому.
Ухвала в частині звільнення засудженого з установи виконання покарань підлягає до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя
Маневицького районного суду ОСОБА_1