Справа № 162/113/25
Провадження № 2-н/162/2/2025
13 лютого 2025 року селище Любешів
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Савич А.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини,-
До Любешівського районного суду Волинської області надійшла заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Статтею 161 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
Відповідно до ст.162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Загальні правила підсудності врегульовані ст.27 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Цивільним процесуальним законодавством України передбачені такі види підсудності: загальна, альтернативна та виключна.
Загальна територіальна підсудність - підсудність справ за місцезнаходженням відповідача.
Альтернативна підсудність - підсудність справ за вибором позивача.
Відповідно до абз. 2 п. 34, п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Однак, статтею 162 ЦПК України встановлена саме загальна територіальна підсудність в справах про видачу судового наказу, тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача (боржника).
Права на застосування альтернативних правил підсудності розділом 2 глави 9 ЦПК України «Наказне провадження» не передбачено.
В пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» заява про видачу судового наказу подається до суду за загальними правилами підсудності.
Зокрема, заява подається до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання фізичної особи або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування чи місцезнаходженням юридичної особи.
Таким чином, звернення до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів за місцем проживання заявника не передбачено ні законом, ні роз'ясненнями, викладеними вище.
При вирішенні питання про видачу судового наказу з'ясовано, що відповідно до відповіді голови Любешівської селищної ради Куха О.І. від 11.02.2025 на запит суду, за даними Реєстру територіальної громади Любешівської селищної ради відсутні відомості щодо боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 1113517 від 12.02.2025, останнє відоме місце реєстрації боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації 23.04.2018.
Таким чином, дана справа не підсудна Любешівському районному суду Волинської області.
Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
З огляду на зазначене, у видачі судового наказу слід відмовити, роз'яснивши заявниці право подати аналогічну заяву до суду за зареєстрованим місцем проживання боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись статтями 27,162,165 ЦПК України, суддя
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Роз'яснити заявниці, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Любешівського районного суду
Волинської області А.С. Савич