Справа № 161/23304/24
Провадження № 1-кп/161/217/25
м. Луцьк 13 лютого 2025 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024030580003655, що надійшов з Луцької окружної прокуратури, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Луцька Волинської області, громадянки України, українки, непрацюючої, з вищою освітою, заміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Так, близько 13 год. 00 хв. 26 жовтня 2024 року у місті Луцьку, Волинської області по вулиці Рівненській, поруч приміщення відділення №5 ТОВ «НОВА ПОШТА», розташованого за адресою: вулиця Рівненська, будівля 55, водій автомобіля марки «Lexus NX 300», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , рухаючись в напрямку вулиці Карпенка-Карого зі швидкістю близько 50 км/год, в порушення п.п. 1.7, 2.3 (б), 10.1, 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України, не була особливо уважна, неправильно урахувала дорожню обстановку, при випередженні велосипедиста ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався прямо в попутному напрямку, не переконалась в безпечності маневру повороту праворуч на вулицю Гетьмана Мазепи, в подальшому при повороті праворуч, не дотримавшись безпечного інтервалу та дистанції, створила перешкоду і небезпеку для останнього, внаслідок чого скоїла наїзд на велосипедиста.
Внаслідок грубих порушень вищевказаних Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_4 спричинила велосипедисту ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді важкої черепно-мозкової травми: геморагічні нашарування під тверду мозкову оболонку в скроневій ділянці зліва, забій головного мозку, перелом скроневої кістки зліва з переходом на основу, перелом виличної кістки зліва, забійні садна чола зліва; закритого перелому лівої променевої кістки зі зміщенням в нижній третині, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 1.7, 2.3 (б), 10.1, 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України:
- п. 1.7 Водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності;
- п. 2.3 (б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- п. 13.1 Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення та не оспорювала фактичних обставин, пояснивши при цьому, що правильно розуміє зміст пред'явленого їй обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності її позиції, а тому суд, роз'яснивши обвинуваченій та іншим учасникам судового провадження порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Обвинувачена ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, суду дала показання, що дійсно вона, близько 13 год. 00 хв. 26 жовтня 2024 року у місті Луцьку, Волинської області по вулиці Рівненська, поруч приміщення відділення №5 ТОВ «НОВА ПОШТА», розташованого за адресою: вулиця Рівненській, будівля 55, керувала автомобілем марки «Lexus NX 300», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухалася в напрямку вулиці Карпенка-Карого зі швидкістю близько 50 км/год, і при випередженні велосипедиста ОСОБА_6 , який рухався прямо в попутному напрямку, не переконалась в безпечності маневру повороту праворуч на вулицю Гетьмана Мазепи, в подальшому при повороті праворуч не дотрималась безпечного інтервалу та дистанції, створила перешкоду і небезпеку для останнього, внаслідок чого скоїла наїзд на велосипедиста.
Не заперечила кваліфікацію кримінального правопорушення, що ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, які вказані в обвинувальному акті, а також те, що порушення нею ПДР України перебуває у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали.
Ствердила, що відшкодувала завдані потерпілому збитки, а також збитки завдані закладу охорони здоров'я.
У вчиненому щиро розкаялася, запевнила, що зробила для себе належні висновки щодо дотримання ПДР України, висловлювала жаль з приводу вчиненого, вибачалася за свої дії, просила суворо її не карати, при призначенні покарання застосувати ст. 69 КК України та призначити покарання у виді штрафу, а також не позбавляти права керувати транспортними засобами.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю ствердив показання обвинуваченої ОСОБА_4 щодо фактичних обставин справи, вказав, що будь-яких претензій морального чи матеріального характеру до останньої не має, підтвердив, що йому відшкодовано завдану шкоду та, враховуючи поведінку обвинуваченої, яка щиро розкаялася, просив останню суворо не карати і не застосовувати до ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Також від потерпілого ОСОБА_6 надійшла заява про проведення розгляду справи без його участі та без участі його представника.
Під час судових дебатів прокурор Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 просив призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Крім повного визнання своєї вини самою обвинуваченою ОСОБА_4 , її винність у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, підтверджується зібраними під час досудового провадження доказами, фактичні обставини яких ніким не оспорюються, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, не проводиться їх дослідження.
При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно з ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів і дані про особу винної.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, та добровільне відшкодування завданого збитку, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання суд враховує, що вона вчинила необережний тяжкий злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, який заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, однак раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалася, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала, щиро розкаялася, її поведінка в суді свідчить про щире каяття, усвідомила незаконність вчинених нею дій, а тому активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, в судовому засіданні висловлювала щирий жаль з приводу вчиненого, готовність нести покарання та засуджувала свою поведінку, в повному обсязі відшкодувала завдані збитки, як закладу охорони здоров'я, так і потерпілому, запевнила, що зробила для себе належні висновки та в подальшому буде уважно керувати транспортним засобом і дотримуватись ПДР України, вчинене нею кримінальне правопорушення є необережним, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, заміжня, має на утриманні чоловіка, який потребує постійного стороннього догляду, та є особою з інвалідністю І групи підгрупи А, відповідно до характеристики, виданої редактором газети «Вісник+К», за попереднім місцем роботи, де працювала з 1996 року по 2024 рік, характеризується виключно позитивно, тому суд, з врахуванням наведеного, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, її критичного відношення до скоєного та беззаперечного визнання своєї вини, її посткримінальної поведінки, яка виразилась у відшкодуванні завданих збитків, постійній допомозі ОСОБА_6 та активному сприянні розкриттю кримінального правопорушення, думки потерпілого, який ствердив про повне відшкодування завданої шкоди, відсутність будь-яких претензій та просив обвинувачену суворо не карати, не позбавляти волі і права керувати транспортними засобами, яка сама по собі не є вирішальною, але враховується судом в сукупності з іншими обставинами, наявності пом'якшуючих покарання обставин, визначених п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та призначає їй покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, в межах санкції частини статті, у виді позбавлення волі на певний строк без позбавлення права керувати транспортними засобами, із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Разом з цим, необхідно зазначити, що суд, із урахуванням обставин, які оцінював при призначенні покарання, дійшов висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Визнаючи тривалість іспитового строку та вид обов'язків, визначених ст. 76 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної і наявність обставин, що пом'якшують покарання, та визначає їх у обсязі необхідному і достатньому для виправлення обвинуваченої, а саме тривалістю 1 (один) рік.
Не призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.09.2023 за результатами розгляду справи №524/12818/21 (провадження №51-1782км23) вказано, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд («судова дискреція») залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.
Отже, суд враховує характер та обсяг допущених порушень Правил дорожнього руху, негативне ставлення ОСОБА_8 до вчиненого, те, що вона раніше не судима, до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту, не притягувалася, вчинений нею злочин відноситься до категорії необережних, беззаперечно визнала свою вину, щиро розкаялася, висловлює жаль з приводу вчиненого, в повному обсязі відшкодувала завдані збитки, не є злісним порушником Правил дорожнього руху, доказів, які б підтверджували притягнення останньої до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, до матеріалів справи прокурором не додано, вчинене кримінальне правопорушення не спричинено зухвалими навмисними діями, направленими проти конкретної особи, не перебувала у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не перебуває на обліках у лікарів психіатра та нарколога, характеризується виключно позитивно, зважає на думку потерпілого, який просив суворо обвинувачену не карати, не позбавляти волі та не позбавляти права керувати транспортними засобами, яка сама по собі, як вказано вище, не є вирішальною, але враховується судом в сукупності з іншими обставинами, а також бере до уваги, що право керувати транспортними засобами їй необхідне для забезпечення потреб її чоловіка 1951 року народження, який є особою з інвалідністю І групи підгрупи «А» та потребує постійного стороннього догляду, тому вважає за можливе не застосовувати у даному випадку додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На переконання суду, таке покарання із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням та без призначення додаткового покарання, враховуючи фактичні обставини справи, є справедливим, оскільки співвідноситься між поставленою метою та засобами її досягнення.
На думку суду обрана міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченої та попередження вчинення як нею нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.
Речові докази, згідно з ст. 100 КПК України, відповідно, повернути за належністю законному володільцю, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Арешт, накладений на майно, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, - скасувати.
Даних щодо наявності процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні прокурором не надано.
Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки:
-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази:
-транспортний засіб «Lexus NX 300», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; велосипед типу гірський, рама чорного кольору з написом «CUBE» - повернути за належністю законним володільцям;
-CD-R диск - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Арешт майна, відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.10.2024 (справа №161/19818/24, провадження №1-кс/161/5384/24) - скасувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1