Справа № 161/18480/24
Провадження № 2/161/175/25
(заочне)
05 лютого 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.
секретаря - Дмитроци Б.М.,
з участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Свій позов обґрунтовує тим, що 28.06.2024 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, за умовами якого він позичив ОСОБА_2 290000,00 грн. з умовою їх повернення до 10.07.2024 року. На підтвердження укладеного договору позики відповідач також написав розписку про отримання коштів.
Однак, станом на день звернення до суду позичальник позику не повернув та порушив умови договору.
Покликаючись на викладені обставини, просив суд стягнути з відповідача на його користь 290000,00 грн. боргу за договором позики, 1740,00 грн. інфляційних втрат, 1763,84 грн. - 3% річних та понесені витрати по справі.
В ході розгляду справи позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, вказавши, що відповідачем 29.10.2024 року частково погашено заборгованість в розмірі 69930,00 грн., а тому просив стягнути з останнього основний борг в розмірі - 220070,00 грн., 1740,00 грн. інфляційні втрати, 1763,84 грн. - 3% річних та понесені витрати по справі.
Позивач в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві та просив їх задовольнити, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином та неодноразово був повідомлений про час та місце слухання справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов не подав. А тому, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача, у відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року №6-63цс13.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Судом з'ясовано, що 28.06.2024 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 290000,00 грн., які зобов'язався повернути до 10.07.2024 року (а.с. 7-9).
Однак, на час розгляду справи по суті боржник свої зобов'язання в повній мірі не виконав, лише частково повернув кошти в розмірі 69930,00 грн.
На підставі ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частинами першої і третьою статті 530 ЦК України передбачено, що у разі встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У випадку не встановлення строку (терміну) виконання боржником обов'язку, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що до дня звернення позивача в суд відповідач не повернув позивачу всю суму боргу, обумовлену договором, чим порушив вимоги ст. 1049 Цивільного кодексу України та зобов'язання по вищевказаному договору.
Відповідно до норм передбачених ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Так, частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, оцінивши зібрані і дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики в сумі 220070,00 грн., а також 1740,00 грн. - інфляційних втрати та 1763,84 грн. - 3% річних, а всього разом - 223573,84 грн.
Крім цього, до задоволення підлягають вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 133 ч. 1, 3 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Як вбачається із ордеру про надання правової допомоги від 23.09.2024 року (а.с. 4), договору №09-23-Б-24 від 23.09.2024 року (а.с. 5-6), актом приймання-передачі наданих послуг №ТП-2711/24 від 27.11.2024 року (а.с. ), адвокатом надавалася професійна правнича допомога ОСОБА_1 у справі про стягнення заборгованості за договором позики і вартість витрат визначена у сумі 6850,00 грн..
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача також слід стягнути витрати на правничу допомогу у вказаному розмірі, який є обґрунтованим та співмірним із предметом спору.
Крім цього, ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3028,00 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, па підставі ст.ст. 526, 625, 1048-1050 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 223573 (двісті двадцять три тисячі п'ятсот сімдесят три) грн. 84 коп., 6850 (шість тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. понесених витрат на правничу допомогу та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 10 лютого 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк