Справа № 159/391/25
Провадження № 2-а/159/80/25
45008, м. Ковель, вул. Незалежності, 15, тел.: (03352) 5-90-66,
e-mail:inbox@kv.vl.court.gov.ua, веб-адреса: http://court.gov.ua/sud0306/
13 лютого 2025 рокум.Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю:
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Лягутко О.Ю,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач або ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в якому просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №2704 від 09.01.2025 (далі - оскаржувана постанова), якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 21.12.2024 щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за неприбуття по повістці, хоча жодної повістки він не отримував. 09.01.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_3 відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на якій позивач не був присутній, хоча він прибув до відповідача для участі у справі. Зазначає, що відповідачем не взято до уваги, що жодних порушень правил військового обліку він не вчиняв, свої дані оновив вчасно, а 14.10.2024 йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Зважаючи на викладене, позивач вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог статей 245, 247, 251, 279 КУпАП та ст. 19 Конституції України.
ІНФОРМАЦІЯ_2 подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив, просив у їх задоволенні відмовити. На обґрунтування своїх вимог зазначив, що позивач є військовозобов'язаним, а тому повинен з'являтися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений в повісті строк та місце.
04.10.2024 позивачу, відповідно до пп. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі - Порядок), поштою було надіслано повістку, яка зобов'язувала його з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 11.00 год 14.10.2024. Вказана повістка повернулася без вручення, підстава повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою». Отже, відповідно до вимог зазначеного Порядку, ОСОБА_1 вважається таким, що оповіщений належним чином.
Керуючись стаття ми235, 251 КУпАП, ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст .33 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указом Президента України № 69)2022 від 24.02.2022 вважає оскаржувану постанову законною, а позовні вимоги безпідставними.
Ухвалою від 21.01.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), витребував у відповідача докази, справу призначив до судового розгляду на 31.01.2025.
У судове засідання 31.01.2025 прибув позивач, відповідач не з'явився. Представник відповідача 31.01.2025 до початку судового засідання подав витребувані судом документи та відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні ухвалою суду від 31.01.2025 оголошено перерву до 13.02.2025.
У судове засідання 13.02.2025 прибув позивач та представник позивача, які підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позові, просили їх задовольнити; відповідач не з'явився.
Представник позивача звернув увагу суду, що не зрозуміла мета виклику позивача за повісткою, оскільки він уточнив усі свої дані раніше, крім того відповідач може самостійно отримати всі необхідні дані про позивача шляхом електронної взаємодії. Також підкреслив, що у постанові не коректно зазначено частину статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», порушення якої ставиться у провину позивачу. Зазначив, що порушення зазначеної норми закону могло бути, якби позивач отримав надіслану йому повістку, а він її не отримав, поштове відправлення з повісткою повернулося за терміном зберігання. Звернув увагу суду, що після неотримання повістки позивачем відповідач мав надіслати йому вимогу і уразі не отримання цієї вимоги, позивач вважався б належним чином повідомлений про необхідність прибуття до відповідача
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, однак не з'явилися і не повідомили про причини неявки, суд вважає з можливе розглянути справу по суті за відсутності відповідача.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 у категорії військовозобов'язаних, користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 13.09.2025, військово-облікові дані уточнив 06.08.2024, остання дата проходження військово-лікарської комісії 13.04.2009, зазначено адресу проживання АДРЕСА_3 , зазначене підтверджується копією електронного військово-облікового документа від 29.09.2024 з додатку Резерв+.
21.12.2024 начальник відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_4 склав на ОСОБА_1 протокол №2704 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідно до якого 04.10.2024 під час дії особливого періоду військовозобов'язаному ОСОБА_1 було надіслано повісткою поштовим зв'язком, відповідно до пп. 2 п. 41 Порядку, про необхідність прибуття на 11.00 год 14.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних, проходження медичної комісії. ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 14.10.2024 на 11.00 год, чим порушив абз. 1 ч. 1 ст. 22, абз. 7 ч. 1 ст. 22 «Закону України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Розгляд справи призначений на 14.30 год 09.01.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивачу роз'яснені положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП під підпис. Зауважень до протоколу позивач у ньому не зазначив, другий примірник протоколу отримав під підпис.
09.01.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняв постанову №2704, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Постанова обґрунтована тим, що 04.10.2024 під час дії особливого періоду військовозобов'язаному ОСОБА_1 було надіслано повісткe поштовим зв'язком, відповідно до пп. 2 п. 41 Порядку, про необхідність прибуття на 11.00 год 14.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних, проходження медичної комісії. Днем отримання (такого поштового відправлення) повістки ОСОБА_1 є відмітка проставлена у поштовому повідомленні 10.10.2024, що підтверджується відміткою від поштового оператора. ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 14.10.2024 на 11.00 год, чим порушив абз. 7 ч. 1 ст. 22 «Закону України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У копії постанови відсутня відмітка про отримання її позивачем.
З копії повістки №281738 від 04.10.2024 видно, що вона виписана на ім'я позивача для звірки даних. У повістці зазначена адреса позивача, яка вказана у його електронному військово-обліковому документі. Відповідно до повістки позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 14.10.2024 на 11.00 год. На повістці є QR-код для перевірки чинності повістки. У повістці зазначено прізвище ім'я по батькові посадової особи, яка підписала цю повістку. Зазначено, які документи повинен взяти з собою військовозобов'язаний, а також вказані наслідки неприбуття за повісткою та поважні причини неприбуття.
Описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення 0600292315411, та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0600292315411, копією конверта поштового відправлення 0600292315411, підтверджується відправка позивачу повістки №281738 від 04.10.2024 листом 0600292315411 та повернення його без вручення 10.10.2024, про що свідчить відбиток штемпеля пошти, причина повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
З витягу з бази ІНФОРМАЦІЯ_4 видно, що ОСОБА_1 перебуває у «розшуку» за неприбуття по повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») з 28.11.2024 по 27.11.2025, дата звернення 28.11.2024, створено автоматично від 04.10.2024.
Копією довідки №13980 від 14.09.2024 підтверджується надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 13.09.2025.
Копією довідки про здобувача освіти за даними Єдиною державної електронної бази з питань освіти підтверджується, навчання позивача у Луцькому національному технічному університеті на денній формі навчання за ступенем бакалавр до 30.06.2028.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, зокрема указами № 272/2024 від 06.05.2024, № 470/2024 від 23.07.2024, востаннє на 90 діб Указом Президента України №27/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України № 4221-IX від 15.01.2025.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України № 4220-IX від 15.01.2025.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє особливий період.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник з приводу рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.
Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП).
У п. 12 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою КМУ №154 від 23.02.2022 (далі - Положення), зазначені повноваження керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, серед яких, зокрема, розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладення адміністративних стягнень.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п. 7 Положення).
Згідно з п. 1 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У п. 9 Положення визначені завдання покладені на територіальні центр комплектування та соціальної підтримки.
Отже законодавець не розділяє територіальні центри комплектування та соціальної підтримки під час здійснення ними повноважень визначених у п. 9 Положення тих які мають статус юридичної особи і на тих, які цього статусу не мають, право керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 235 КУпАП, прямо передбачено п. 12 Положення.
А тому, притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП входить до повноважень начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відповідно і особи, яка тимчасово виконує його обов'язки.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.12.2024 позивачу під підпис роз'яснені його права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП і завчасно повідомлено про розгляд справи 26.12.2024.
Також у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували порушення відповідачем порядку розгляду справи, а саме її розгляд без присутності позивача, хоча він з'явився на її розгляд. У справі відсутні докази, що позивач звертався до вищого органу на дії керівника відповідача, з цього приводу.
Отже, суд дійшов висновку, що у позивача було вдосталь часу (18 днів) для того, щоб скористатися правовою допомогою адвоката чи ознайомитися з матеріалами справи, а тому відповідач не довів порушення його прав передбачених ст. 268 КУпАП, у тому числі права на правовий захист, проведення розгляду справи за його відсутності в порушення вимог КУпАП.
Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до зазначеної вище повістки, позивач зобов'язаний був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 14.10.2024, отже день вчинення правопорушення та день його виявлення співпадають - 14.10.2024.
Отже, оскаржувана постанова від 09.01.2024 прийнята в межах тримісячного строку визначеного ч. 7 ст. 38 КУпАП.
Суд не застосовує примітку до ст. 210 КУпАП, як підставу для незастосування до позивача положень ст. 210, 210-1 КУпАП, з таких підстав.
Відповідно до неї, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру, зокрема, персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів (п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII). Інформація, яка належить до персональних даних та вноситься до Реєстру, визначена у ст. 7 цього Закону, до якої законодавець у п. 7-1 відніс номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною 2 ст. 9 Закону № 1951-VII передбачений обов'язок призовника, військовозобов'язаного та резервіста подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
У ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VII визначений перелік персональних даних, які органи ведення реєстру одержують шляхом електронної інформаційної взаємодії. У ній не передбачено такої можливості для отримання даних зазначених у п. 7-1 ч. 1 ст. 7 Закону № 1951-VII (номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти).
У цій справі позивачу не ставиться у провину порушення порядку оновлення військово-облікових даних, а тому зазначена примітка не може бути застосована у цій справі.
Отже, зазначена примітка до ст. 210 КУпАП може бути застосована, щодо адміністративних правопорушень пов'язаних з оновленням/не оновленням військовозобов'язаним своїх облікових даних, а не щодо правопорушень пов'язаних із неприбуттям за повісткою.
Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов'язаним повісток в особливий період регулюється «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 38 Порядку у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України резервісти та військовозобов'язані можуть бути оповіщені: представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та поліцейські.
У районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки резервістам та військовозобов'язаним повістка вручається військовослужбовцями або працівниками таких центрів (п. 39 Порядку).
Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським (п. 40 Порядку).
У п. 41 Порядку зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Перевірка чинності повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проводиться шляхом зчитування QR-коду за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості, зазначені у повістці, у тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням мобільного додатка. Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу (п. 41-1, 41-2 Порядку).
Аналізуючи зазначений Порядок, суд не знайшов нормативного врегулювання надсилання вимоги військовозобов'язаним, про що зазначав представник позивача у судовому засіданні.
Водночас суд зазначає, що надсилання вимоги про виконання обов'язку (обов'язків) військовозобов'язаним, резервістом врегульовано ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка надсилається органом військового управління у разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, після того як орган Національної поліції не зміг здійснити адміністративне затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Неприбуття громадянина за такою вимогою може бути підставою для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до суду з позовом у порядку ст. 283-2 КАС України.
Отже, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:
1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;
3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
4) місце, день і час явки за викликом;
5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;
6) реєстраційний номер повістки;
7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Надана відповідачем копія повістки №281738 від 04.10.2024 відповідає формі електронної повістки, встановленій у додатку №1 до Порядку, містить всі необхідні реквізити, зазначені у ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення 0600292315411, та рекомендованим повідомленням про вручення цього поштового відправлення, копією його конверта, підтверджується відправка позивачу повістки №281738 від 04.10.2024 на адресу, яку він вказав уточнивши свої дані та зазначив у позовній заяві.
Зазначене поштове відправлення повернуте без вручення 10.10.2024, причина повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
На переконання суду військовозобов'язаний вказавши адресу місця проживання під час уточнення облікових даних, повинен отримувати направлені йому на цю поштову адресу повідомлення. Відмова від отримання чи не вжиття заходів для отримання надісланих на цю адресу повідомлень, у тому числі повісток, не може вважатися добросовісною поведінко.
Необхідність оперативного оповіщення військовозобов'язаних, та виконання ними своїх обов'язків, є особливо важливою та нагальною під час особливого періоду в умовах повномаштабної збройної агресії російської федерації проти України та відповідає інтересам усього суспільства.
Отже, суд дійшов висновку, про належне оповіщення позивача, у спосіб встановлений у пп. 2 п. 41 Порядку, про необхідність його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних 14.10.2024 на 11.00 год.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Крім того, в абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Отже, у громадян України, у тому числі у військовозобов'язаних, яким є позивач, існує обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Невиконання цього обов'язку буде порушенням абз. 1 ч. 1 ст. 22, та абз. 7. ч. 3 ст. 33 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та становитиме склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач, будучи належним чином оповіщеним, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 14.10.2024 на 11.00 год, порушив абз. 7 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк).
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач в оскаржуваній постанові вірно вказав нормативно-правовий акт, номер статті, та абзац, яким передбачено обов'язок позивача з'явитись за повісткою. Процитував суть цього обов'язку - «у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк», однак допустив неточність у номері частини цієї статті, зазначивши про порушення абз. 7 ч. 1, хоча процитована ним норма міститься у абз. 7 ч. 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що зазначення в оскаржуваній постанові неправильного номера частини статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не спростовує порушення позивачем обов'язку з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце визначені в повістці, що зазначений у ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та є опискою.
Аналогічна правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження №К/9901/17897/18) та постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №459/1801/17 (адміністративне провадження №К/9901/21710/18).
На підставі наведеного, суд вважає, що позивач, не прибувши за повісткою 14.10.2024, яка вважається ним отриманою 10.10.2024, відповідно до вимог п. 41 Порядку, порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» де зазначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк».
Зазначене вище порушення закону становить склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.
У п. 9 Положення, визначені завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, серед яких - здійснення заходів оповіщення та призову громадян: на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
У п. 14 Положення зазначено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема, відповідає за: - військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; -мобілізаційну готовність територіального центру комплектування та соціальної підтримки; - своєчасне та повне виконання завдань, покладених на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки; - здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву) та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до порядку мобілізаційного розгортання, визначеного Міноборони та Генеральним штабом Збройних Сил, а також на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до п. 15 Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема, зобов'язаний: - забезпечувати виконання особовим складом територіального центру комплектування та соціальної підтримки поставлених перед ним завдань; - розроблення та уточнення плану проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів на відповідній території, а також разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування розроблення та виконання плану заходів щодо утримання бази мобілізаційного розгортання в готовності до використання за призначенням; - забезпечувати разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування виконання плану проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів на відповідній території; - здійснювати контроль за веденням персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронюванням військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час в місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах (крім СБУ та розвідувальних органів).
Чинне законодавство не містить обмежень щодо періодичності здійснення оповіщення особи, чи щодо неможливості здійснення оповіщення особи, яка користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
До того ж, як вище зазначав суд не усі облікові дані військовозобов'язаного, резервіста, призовника можуть бути уточнені шляхом інформаційної взаємодії. Зокрема уточнення даних щодо номера телефону та електронної пошти шляхом інформаційної взаємодії з іншими базами даних не передбачена.
Отже, суд дійшов висновку, що питання оповіщення військовозобов'язаних, призовників та резервістів є виключною компетенцією територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Її потреба визначається виходячи із завдань мобілізаційних планів, стану військового обліку в органі військового управління, отриманих ним завдань тощо.
В умовах військової агресії російської федерації проти України, втручання будь-яких органів та осіб в можливість та порядок проведення оповіщення, не у встановлений законом спосіб, може мати вкрай негативні наслідки для обороноздатності України та шкодитиме національним інтересам держави та суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 246 КАС України відмовляючи у позові у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зазначає мотиви, з яких він дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
Виходячи з мотивів наведених вище, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята без порушень ст. 19 Конституції України та на підставі вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з дотримання процедури і порядку встановленого КУпАП щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою на те законом особою.
Оскаржувана постанова є обґрунтованою - у ній міститься конкретна суть порушення (коли конкретно позивач оповіщений та не прибув за повісткою), яким законом передбачений обов'язок прибуття за повісткою, а також якою нормою передбачена адміністративна відповідальність за таке порушення; вона прийнята безсторонньо, добросовісно та розсудливо - на позивача накладений штраф у розмірі нижньої межі санкції, яка передбачена за це адміністративне правопорушення, що також свідчить про дотримання принципу пропорційності.
Аналізуючи долучені до матеріалів справи копії протоколу про адміністративне правопорушення від 21.12.2024 та оскаржуваної постанови суд дійшов висновку, що процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення відбувалася з дотриманням вимог чинного законодавства та принципу рівності перед законом. Зокрема, позивачу було повідомлено про час, дату і місце розгляду його справи, роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Оскаржувана постанова прийнята протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 6 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є такою, що прийнята у межах повноважень та на підставі закону, тому її слід залишити без змін, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 605,60 грн, залишається за позивачем.
Керуючись статтями 242-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №2704 від 09.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне найменування сторін та інших учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_4 )
Представник відповідача - Золотько Ірина Іванівна ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
Повне судове рішення складено 13.02.2025.
Головуючий:Р. Я. Смалюх