13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 705/1662/24
провадження № 61-1131ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кушнеренко Ігор Вікторович, на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині позовних вимог до ПАТ «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишено без розгляду у зв'язку з добровільною сплатою страхового відшкодування.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в якості відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 793 798,65 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати з оплати виконання робіт з проведення оцінки автомобіля та складання звіту № А10-27 про оцінку автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_1 , проведеної ФОП ОСОБА_3 , у розмірі 8 000,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року залишено без змін.
20 січня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кушнеренко І. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених
у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що шкода завдані позивачці саме з вини відповідача. Вважає, що постанова Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2023 року у справі № 705/5622/23 не підтверджує вину ОСОБА_1 у завданні позивачці шкоди. Звіт про оцінку вважає недопустимим доказом.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, порушених у касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.
Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Частиною першою цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другою цієї статті передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною п'ятою статті 1187 ЦК України врегульовано, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 394/512/16-ц (провадження № 61-18797св18) зроблено висновок про те, що створення аварійної обстановки - це обставини, що примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, що підтверджені фактичними даними, а саме: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показань технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження та іншими документами.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61?31395сво18 сформовано висновок про те, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, вирішуючи цивільний позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц (провадження № 61-20728св19) зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
Судами у цій справі встановлено, що відносно ОСОБА_1 поліцейським ВПД № 2 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Макогоненком С. М. винесено постанову від 06 жовтня 2023 року серії БАД № 346812 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого за частиною першою статті 122 КУпАП. Згідно з постановою 06 жовтня 2023 року о 15.00 год на 539 км+150м а/д М-30 ОСОБА_1 , керуючи ТЗ ЗАЗ1102, д.н. НОМЕР_2 , здійснив поворот ліворуч через перетин суцільної лінії дорожньої розмітки 1.49., чим порушив ПДР України. ОСОБА_1 вказана сума штрафу сплачена, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 17 жовтня 2023 року № 0234910477.
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2023 року також встановлено ОСОБА_1 06 жовтня 2023 року о 15 годині 00 хвилин на 599 км+450 м а/д М?30, керуючи автомобілем ЗАЗ 1102, д.н. НОМЕР_2 , здійснюючи поворот ліворуч пересік суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., перед початком руху не переконався, що це буде безпечно, створив аварійну ситуацію автомобілю, що рухався в попутному напрямку, що спричинило ДТП, внаслідок якої автомобіль Lexus д.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, а водія цього автомобіля доставлено до Уманської ЦРЛ. Водій і пасажир ЗАЗ 1102, д.н. НОМЕР_2 , тілесних ушкоджень не отримали, механічних пошкоджень автомобіль не зазнав. Своїми діями водій порушив вимоги пункту 10.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною п'ятою статті 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КУпАП, закрито судом на підставі пункту 8 частини першої статті 247 КУпАП, за наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суди попередніх інстанцій врахували, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КУпАП, закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 247 КУпАП, оскільки його раніше притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі постанови поліцейського ВПД № 2 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області. Отже постановами у справі про адміністративне правопорушення підтверджено, що саме внаслідок порушення з боку ОСОБА_1 Правил дорожнього руху сталася ДТП, в якій було пошкоджено автомобіль Lexus д.н. НОМЕР_1 .
Водночас ОСОБА_1 не було надано належних і достовірних доказів відсутності його вини у вчиненні ДТП.
Аргументи касаційної скарги на те, що звіт про оцінку колісного транспортного засобу від 04 листопада 2023 року № А10-27, виконаний ФОП ОСОБА_3 , не є належним і допустимим доказом розміру заподіяної шкоди є помилковими, оскільки звіт не є висновком експерта у розумінні положень статей 102, 106 ЦПК України і оцінений судами у сукупності з іншими письмовими доказами.
Доводи касаційної скарги про те, що звіт про оцінку автомобіля не може бути допустимим доказом є безпідставними. Водночас, клопотань про призначення судової експертизи відповідач не заявляв.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18 (провадження № 61-19661св20).
Висновки судів першої та апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, відповідають вищенаведеним висновкам Верховного Суду з питань застосування норм права у подібних правовідносинах.
Згідно з приписами пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кушнеренко І. В., на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року не може вважатися обґрунтованою. Отже у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною другою статті 390, частинами першою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кушнеренко Ігор Вікторович, на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович