12 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 179/478/23
провадження № 61-1625ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати,
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
розірвати договір оренди землі від 05 вересня 2016 року, укладений між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1222380500:01:001:0993, площею 6,70 га, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Дніпропетровської області, Магдалинівського району, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з одночасним припиненням права оренди;
стягнути з відповідача орендну плату за 2016 - 2023 роки у розмірі 59 006,50 грн, пеню за період з 05 вересня 2016 року до 31 грудня 2023 року - 15 772,43 грн, три проценти річних за період з 05 вересня 2016 року до 31 грудня 2023 року - 12 958,83 грн; індексацію за період з 05 вересня 2016 року до 31 грудня 2023 року - 5 700,03 грн.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовом задоволено частково.
Розірвано договір оренди земельної ділянки від 05 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1222380500:01:001:0993, площею 6,70 га, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Самарського (колишнього Магдалинівського) району, Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки за відповідачем.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди за період часу з 28 лютого 2021 року до 31 грудня 2023 року в розмірі 24 150,00 грн, пеню - 15 772,43 грн, три відсотки річних - 2 056,00 грн, інфляційні втрати - 5 700,03 грн.
В іншій частині позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
У лютому 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про строкові платежі і видачі ціна позову визначається сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки.
Також, за змістом пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про розірвання договору найму (оренди) ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
У позовах, що складаються з кількох самостійних вимог ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог (пункт 10 частини першої статті 176 ЦПК України).
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень розмір орендної плати становить 30 000,00 грн (10 000,00 х 3), розмір заборгованості - 93 437,79 грн (59 006,50 + 15 772,43 + 12 958,83 + 5 700,03), отже ціна позову складає 123 437,79 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250= 757 000,00 грн).
Враховуючи зазначене вище, постанова Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі, з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Обґрунтовуючи вказаний випадок, заявник посилається на необхідність формування Верховним Судом єдиної правозастосовчої практики щодо стягнення пені у подібних правовідносинах, яка не передбачена договором та статті 625 ЦК України вцілому.
Водночас загальні правила щодо договірних правовідносин закріплено в статті 526 ЦК України (зобов'язання має виконуватися належним чином), статті 610 (порушення зобов'язання), статті 625 (відповідальність за порушення грошового зобов'язання), статті 629 (обов'язковість договору).
Вказані норми матеріального права також застосовуються і до договірних правовідносин щодо оренди землі, відповідно, до цих правовідносин також застосовується положення статті 549 ЦК України, яка не містить жодних застережень нарахування пені, в силу закону, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Також заявник вказує на необхідність формування судом касаційної інстанції правового висновку щодо виконання орендарем обов'язку за договором оренди з огляду на наявність у орендаря розписки орендодавця про отримання коштів.
Проте, вказаний довід стосується переоцінки письмового доказу на підтвердження відсутності/наявності заборгованості за договором оренди земельної ділянки, що в силу статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян