13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 161/11437/23
провадження № 61-1255ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Стасюк Олександр Володимирович, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
07 липня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної школи.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2024 року позов задоволено частково, стягнуто ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 162 567,90 грн - матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 10 000,00 грн - моральної шкоди; зобов'язано ОСОБА_2 передати на користь ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили залишки автомобіля Audi A6, д. н. з НОМЕР_1 , ( НОМЕР_2 ); в задоволенні решти вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 073,60 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн, витрати на проведення судової експертизи в розмірі 4 021,63 грн; відмовлено ОСОБА_1 у присудженні судових витрат на його користь.
Постановою Волинського апеляційного суду від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2024 року та додаткове рішення від 13 листопада 2024 року в цій справі залишено без змін.
У касаційній скарзі, поданій 27 січня 2025 року до Верховного Суду ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Стасюк О. В., просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 січня 2025 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про стягнення майнової шкоди у розмірі 162 567,90 грн та моральної шкоди у розмірі 25 000,00 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час подання касаційної скарги (250 х 3 028 грн = 757 000 грн).
Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзіОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Стасюк О. В., зазначає, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами не враховані висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах. Також вказує на підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України - справастановить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявника.
Верховний Суд, взявши до уваги ціну і предмет позову, складність справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а також оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій справі.
Незгода заявника з висновком судів попередніх інстанцій, зроблених на підставі оцінки наданих сторонами доказів у їх сукупності, не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань для формування єдиної правозастосовчої практики. Суд касаційної інстанції не наділений компетенцією здійснювати переоцінку доказів Також заявником не доведено, що ця справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для нього.
Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Стасюк О. В., подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити. Оскільки у відкритті касаційного провадження належить відмовити, клопотання про зупинення виконання судових рішень підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Стасюк Олександр Володимирович, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович