12 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 465/2903/17
провадження № 61-15301св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: державний реєстратор Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяк Павло Тарасович, акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Франківського районного суду м. Львова у складі судді Мартьянової С. М. від 14 грудня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В., від 29 серпня 2024 року і виходив з такого.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до державного реєстратора Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П. Т., АТ КБ «ПриватБанк», Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 22 лютого 2007 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір та договір іпотеки, згідно з умовами яких банк зобов'язався надати йому кредит, а він - повернути кошти. З метою забезпечення зобов'язань, що випливають з умов кредитного договору, передано в іпотеку квартиру за адресою: кв.
АДРЕСА_1 .
3. 22 березня 2017 року з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно йому стало відомо, що 03 жовтня 2016 року державним реєстратором Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Тузяком П. Т. було прийнято рішення № 31671102, яким проведено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ КБ «ПриватБанк» як результат звернення стягнення на предмет іпотеки. Це рішення, на думку позивача, прийнято всупереч приписам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», за відсутності повідомлення про порушення основного зобов'язання.
4. Позивач вказував, що на його адресу від ПАТ КБ «ПриватБанк» жодних вимог, які б містили попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового регулювання, не надходило. Державний реєстратор прийняв оспорюване рішення всупереч приписам частини третьої
статті 37 Закону України «Про іпотеку», пункту 1 частини другої статті 9 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме за відсутності документів, що підтверджували наявність невиконаного зобов'язання та вартість предмета іпотеки на час його набуття іпотекодержателем у власність. Також рішення прийнято за відсутності застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у договорі іпотеки у розумінні Закону України «Про іпотеку».
5. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П. Т. індексний номер № 31671102 від 03 жовтня 2016 року про реєстрацію права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» на квартиру АДРЕСА_1 та запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під № 16689961 від 03 жовтня 2016 року;
- скасувати державну реєстрацію речових прав, а саме реєстрацію права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» на квартиру
АДРЕСА_1 , проведену згідно з рішенням державного реєстратора Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П. Т., індексний номер 31671102 від 03 жовтня 2016 року та запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під № 16689961 від 03 жовтня 2016 року;
- визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П. Т., індексний номер 31671102 від 03 жовтня 2016 року про реєстрацію права власності за
ПАТ КБ «ПриватБанк» на квартиру АДРЕСА_1 та запис про право власності у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 03 жовтня 2016 року № 16689961. Скасовано державну реєстрацію речових прав за ПАТ КБ «ПриватБанк» на квартиру
АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення державного реєстратора Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П. Т., індексний номер: 31671102 від 03 жовтня 2016 року, запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
від 03 жовтня 2016 року № 16689961. Визнано право власності на квартиру
АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення про державну реєстрацію прийняте за відсутності повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням. Доказів того, що позивачу на праві власності належить інше жиле приміщення матеріали справи не містять, а отже, не могло бути звернуто стягнення на спірну квартиру, з урахуванням норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «КБ «Приватбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов договору про кредит № CGS0GK00240049 від 22 лютого 2007 року, укладеного в іноземній валюті. Державним реєстратором вказані вимоги закону враховані не були, а тому проведена реєстраційна дія не може бути визнана законною.
8. Також районний суд зауважив, що скасування рішення про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації та визнання права приватної власності на спірну квартиру за позивачем буде ефективним способом захисту порушеного права з огляду на вимоги пунктів 1, 2, 3 частини третьої
статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
10. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2023 року
в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора змінено, викладено мотивувальну частину судового рішення щодо цієї вимоги в редакції постанови.
11. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про скасування запису про право власності, державної реєстрації речових прав та визнання права власності, а також позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П. Т., Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, запису про право власності, державної реєстрації речових прав та визнання права власності скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову в їх задоволенні.
12. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що банк надав докази надсилання іпотекодавцю (позивачу) у серпні 2013 року листа про усунення порушень умов договору та намір задовольнити вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб, яке іпотекодавець (позивач) отримав 26 серпня 2013 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, яке, як і лист банку, міститься у матеріалах реєстраційної справи. З огляду на дати надіслання та отримання позивачем повідомлення, а також дату звернення банку до державного реєстратора банком дотримано процедуру позасудового звернення стягнення на предметі іпотеки, виконано обов'язок з надіслання іпотекодержателем іпотекодавцеві письмової вимоги про усунення порушень. Протилежні висновки з цього питання суду першої інстанції є невірними, у зв'язку із чим мотивувальна частина рішення підлягає зміні.
14. Дійшовши висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що державна реєстрація проведена за відсутності відомостей у реєстраційній справі про вартість предмета іпотеки, що визначена на момент такого набуття, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
15. Квартира, яка була передана в іпотеку, відповідає вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (укладений між сторонами кредитний договір є споживчим, а валюта кредитування - долар США) та є єдиним місцем проживання позивача, і такі обставини відповідачем не спростовано. Отже при реєстрації права власності за банком на іпотечну квартиру державним реєстратором не були враховані положення вказаного закону, а тому проведена реєстраційна дія не може бути визнана законною.
16. Вимога про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права визнана належним способом захисту прав позивача у цій справі, оскільки її задоволення є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.
17. Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що спір у цій справі існує саме між позивачем і банком. Державний реєстратор Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяк П. Т. та Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області не є належними відповідачами у цій справі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
18. 15 листопада 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року і передати справу до суду апеляційної інстанції.
19. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій АТ КБ «ПриватБанк» зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» при наявності у позивача на праві власності іншого, ніж іпотечне, житла (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що під час вирішення спору суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, позивачу на праві власності належить інше, ніж іпотечне, майно (квартира), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 394324575 (наявна в матеріалах справи).
21. Крім того, зауважує, що позивач посилався на те, що оспорюване рішення державного реєстратора прийняте всупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому саме позивач має довести відсутність у нього іншого житла. Саме тому АТ КБ «ПриватБанк» не було надано ані у суді першої, ані в суді апеляційної інстанції доказів наявності іншого нерухомого майна, яке належить позивачу. Проте суди безпідставно переклали тягар доказування саме на відповідача.
22. Зазначає, що сторонами договору іпотеки погоджено вартість предмету іпотеки у розмірі 287 850 грн. Позивач визнає обставину наявності в договорі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, визнається також підставність застосування позасудового способу задоволення вимог, адже грошове зобов'язання боржником не виконано. Державним реєстратором Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Тузяком П. Т. державну реєстрацію прав на спірну квартиру здійснено з дотриманням відповідних норм матеріального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23. Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 465/2903/17, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
24. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. 22 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № CGS0GK00240049, відповідно до умов якого позивач отримав у банку кредит у розмірі 45 000 доларів США на придбання житла, а також у розмірі у розмірі 4 530 доларів США на сплату страхових платежів.
26. 22 лютого 2007 року в забезпечення зобов'язань за кредитним договором № CGS0GK00240049 від 22 лютого 2007 року між позивачем та
ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки, відповідно до якого позивачем було передано квартиру за адресою: кв. АДРЕСА_1 , Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е. В.
27. У договорі іпотеки від 22 лютого 2007 року сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки і в разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов, при наявності невиконаних зобов'язань (пункт 16.8).
28. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 16.7.1, 16.7.2 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, міститься в цьому договорі. У разі продажу предмету іпотеки на публічних торгах іпотекодержателя відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 1448
від 22 грудня 1997 року, якщо інше не передбачене законодавством на день реалізації предмету іпотеки.
29. Сторони погодили, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку початкова ціна предмету іпотеки встановлюється у розмірі 50 % від його вартості згідно з пунктом 11 цього договору іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною, вищою від зазначеної у цьому пункті (пункт 22).
30. Вартість предмета іпотеки зазначена у пункті 33.4 цього договору
(пункт 11).
31. Сторони погодили, що вартість предмета іпотеки складає 287 859, 00 грн (пункт 33.4).
32. Звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця; або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (пункт 27).
33. ПАТ КБ «ПриватБанк» у серпні 2013 року надіслало іпотекодавцю (позивачу) лист про усунення порушень умов договору та намір задовольнити вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб. Це повідомлення іпотекодавець (позивач) отримав 26 серпня 2013 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах реєстраційної справи.
34. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22 березня 2017 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , державним реєстратором Тузяк П. Т., Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району, Львівської області, на підставі договору іпотеки, серія та номер: 1622, виданого 22 лютого 2007 року, видавник: Тертична Е. В., приватний нотаріус ЛМНО, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31671102 від 03 жовтня 2016 року, власник: ПАТ КБ «Приватбанк».
Позиція Верховного Суду
35. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
36. Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
38. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
39. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
40. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
41. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
42. Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов'язань.
43. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
44. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
45. Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.
46. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
47. Таким чином, способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора поділяються на: 1) судовий (на підставі рішення суду); 2) позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя), кожен з яких має власний правовий механізм реалізації.
48. Для реалізації іпотекодержателем своїх прав на задоволення вимог шляхом позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.
49. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду на підставі застереження в іпотечному договорі або в окремому договорі, укладеному сторонами в порядку досудового врегулювання.
50. Кредитні правовідносини за своєю правової природою є договірними правовідносинами, тому на них у повній мірі розповсюджуються вимоги цивільного законодавства, зокрема неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, принципи свободи договору; свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судового захисту цивільного права та інтересу; справедливості, добросовісності та розумності, які передбачені статтею 3 ЦК України.
51. Зазначені вимоги повною мірою вимагають від учасників правовідносин діяти при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; додержуватися моральних засад суспільства тощо (статті 13 ЦК України). Водночас особа не може бути примушена до дій, що не є обов'язковими для неї, або дій, що знаходяться поза межами актів цивільного законодавства або договору. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).
52. Зазначені норми законодавства, які містять принципи цивільних правовідносин, спрямовують учасників цивільного обороту діяти добросовісно, у межах законодавства та договору, намагаючись використовувати свої права до того ступеня, щоб не порушити права іншої особи.
53. У справі, яка переглядається, встановлено, що кредитор (іпотекодержатель) ПАТ КБ «ПриватБанк» реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування позасудового способу урегулювання спору, передбаченого статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (набуття права власності на предмет іпотеки), на підставі іпотечного застереження, закріпленого у пункті 27 іпотечного договору.
54. Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
55. Частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку», зараз і надалі у редакції, яка діяла на момент здійснення реєстраційної дії, передбачала, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
56. Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127, зараз і надалі у редакції, яка діяла на момент здійснення реєстраційної дії, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
57. Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
58. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
59. За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
60. Згідно з пунктом 57 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
61. На момент здійснення спірних реєстраційних дійПорядок № 1127 не передбачав, що звіт про оцінку предмета іпотеки входить до переліку документів, необхідних для подання державному реєстратору. Вимога щодо подання державному реєстратору такого звіту була доповнена до Порядку
№ 1127 лише 26 лютого 2020 року.
62. Водночас, хоча Порядком № 1127 до 26 лютого 2020 року не було передбачено обов'язкового надання оцінки предмета іпотеки, проте така вимога містилася у частині третій статті 37 Закону України «Про іпотеку», що має вищу юридичну силу.
63. Зокрема, частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
64. Отже, іпотекодержатель станом на момент виникнення спірних правовідносин не міг набути у власність предмет іпотеки без визначення вартості такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності.
65. Зазначене обґрунтовується, зокрема і тим, що згідно з другим реченням частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку», у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
66. Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17.
67. У постановах від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц та
від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц Велика Палата Верховного Суду також акцентувала увагу на тому, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яка впливає на визначення правомірності державної реєстрації переходу права власності на іпотечне майно при позасудовому врегулюванні.
68. У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду однозначно сформулювала правові висновки щодо обов'язковості подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.
69. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
70. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
71. Враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, встановивши, що для здійснення оспорюваних реєстраційних дій державному реєстратору не було надано документ про експертну оцінку предмета іпотеки, суд першої інстанції, з висновками якого в незмінній частині погодився й апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, що є підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на об'єкт іпотеки.
72. Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 522/21784/17 (провадження № 61-3994св23).
73. Посилання заявника на те, що сторонами договору іпотеки погоджено вартість предмету іпотеки у розмірі 287 850 грн, є безпідставним оскільки вказана вартість визначена станом на момент укладення договору іпотеки
(2007 рік), а реалізація предмету іпотеки відбулася в позасудовому порядку
у жовтні 2016 року.
74. Апеляційний суд правильно виходив з того, що погодження вартості предмета іпотеки в самому договорі іпотеки не замінює оцінку предмета іпотеки, здійснену суб'єктом оціночної діяльності, яка передбачена статтею 37 Закону України «Про іпотеку», а її відсутність унеможливлює вчинення відповідних реєстраційних дій щодо такого майна, про що зазначено у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже під час здійснення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодержателем державним реєстратором не враховано положення статті 37 Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку № 1127, оскільки така державна реєстрація проведена за відсутності відомостей у реєстраційній справі про вартість предмета іпотеки, що визначена на момент такого набуття.
75. У постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі
№ 316/2082/19 (провадження № 61-17264св21), на яку послався апеляційний суд, зазначено, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем у позасудовому порядку є примусовим зверненням стягнення на майно в розумінні Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
76. Не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про те, що у матеріалах справи наявні докази перебування у власності позивача іншої житлової нерухомості, з посиланням на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 394324575. Вказана інформація в матеріалах справи відсутня.
77. З урахуванням викладеного слід погодитися із судами попередніх інстанцій про те, що на квартиру, яка була передана в іпотеку, поширювалася дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (укладений між сторонами кредитний договір є споживчим, валюта кредитування - долар США, квартира площею 63,5 кв. м є єдиним місцем проживання позивача).
78. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
79. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
80. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
81. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
82. З урахуванням доводів касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, в незмінній за результатами апеляційного перегляду частині, та постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
2. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2023 року, у незмінній за результатами апеляційного перегляду частині, та постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович