Житомирський апеляційний суд
Справа №278/5525/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/38/25
Категорія ч.2 ст.286 КК Доповідач ОСОБА_2
04 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №278/5525/23 за апеляційними скаргами прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_12 та представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 19.02.2024 відносно
ОСОБА_11 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та із застосуванням ст.69 КК України призначено покарання у виді 2 років виправних робіт з відрахуванням 20% із суми заробітку в дохід держави без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Цивільний позов потерпілої задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 400000 грн. моральної шкоди та 3300 грн. витрат на правову допомогу.
У решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь держави 10993 грн. 70 коп. витрат на залучення експертів.
Скасовано арешт, накладений ухвалою Богунського районного суду від 04.10.2023.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 18 вересня 2023 року о 19 годині 22 хвилини ОСОБА_11 у задовільних умовах дорожнього руху та в умовах достатньої видимості керував технічно справним автомобілем «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись у правій смузі руху на 188 км + 300 м автодороги «Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський» зі сторони м. Житомира в напрямку м. Бердичева в межах смт Гуйва, вул. Бердичівська, 65, порушив вимоги п.п. 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при виникненні небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки керованого ним автомобіля, внаслідок чого передньою лівою частиною допустив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , яка перетинала проїзну частину автодороги поза межами пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя, крововиливу в м'які тканини голови, синців нижніх кінцівок, садна та синця правого стегна з крововиливами в м'які тканини, перелому хребта в шийному відділі між 1 та 2 шийними хребцями зі зміщенням та повним розривом спинного мозку, перелому правої ключиці, перелому 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 ребер по правій середньоключичній лінії, перелому 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 по правій лопатковій лінії, зліва переломів ребер 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 по задньопідпаховій лінії, з пошкодженням парієнтальної плеври та двобічним гемотораксом (кров в плевральних порожнинах до 1600 мл), вогнищевих крововиливів в прикорневі ділянки легень, масивного крововиливу в праву легеню, перелому остистих відростків 3, 4, 5, 6 грудних хребців з крововиливом в заднє середостіння, крововиливів в навколониркову клітковину (більше справа), розривів правої долі печінки з гемоперітонеумом (кров в черевній порожнині до 1100 мл), закритого уламкового перелому лівої великогомілкової кістки та косого перелому лівої малогомілкової кістки, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент їх отримання та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Такі дії ОСОБА_11 кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_12 , не оспорюючи доведеність вини та кваліфікації дій обвинуваченого, просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, як незаконний, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_11 покарання за ч.2 ст.286 КК України в межах санкції вказаної частини статті у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі вимог ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_11 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробацїї; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В решті вирок Житомирського районного суду від 19.02.2024 залишити без змін. Вважає, що посилання суду у вироку на порушення ПДР України пішоходом - потерпілою, яка перетинала проїзну частину автодороги поза межами пішохідного переходу, наявність у обвинуваченого утриманців, місця роботи, щирість його каяття та активність у сприянні розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої шкоди (добровільність відшкодування матеріальної шкоди та небажання відшкодування моральної шкоди), не є такими, що істотно знизили тяжкість вчиненого злочину, та не можуть бути достатніми підставами для застосування положень ст. 69 КК України. Як наслідок, судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме: застосовано закон, який не підлягає застосуванню - ст.69 КК України та призначено обвинуваченому ОСОБА_11 покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення, вчиненого останнім, та особі обвинуваченого, оскільки за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 вважає вирок суду першої інстанції незаконним, просить його скасувати, та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_11 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки, задовольнити цивільний позов в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч) грн моральної шкоди та 3300 (три тисячі триста) грн витрат на правову допомогу. При цьому, звертає увагу, що 15 січня 2024 року під час судового засідання справу було призначено на 26 лютого 2024 року на 11 годину 30 хвилин, про що було повідомлено потерпілу та її представника адвоката ОСОБА_14 , а 02 лютого 2024 року представником потерпілої адвокатом ОСОБА_14 до суду першої інстанції був поданий цивільний позов та додаткові документи, які підтверджують направлення цивільного позову з додатками - обвинуваченому ОСОБА_15 , до якого були додані документи, що потерпіла зверталась за допомогою до лікарів в тому числі і до лікаря - невропатолога (копія рецепта лікаря додано до цивільного позову), тощо. Разом з цим, єдина судова повістка, яка була отримана потерпілою за допомогою мобільного застосунку - це про призначення розгляду справи на 15.01.2024 року о 10 годині 35 хвилин, інших судових повісток їй не надходило, а тому всупереч ст.325 КПК України проведене судове засідання 19.02.2024 було проведено з грубим порушенням законодавства України, оскільки потерпіла та її захисник не були належним чином повідомлені. Також, звертає увагу на поведінку обвинуваченого ОСОБА_11 та його батьків, які не проводили потерпілій жодних виплат. Вважає, що при огляді відео доказів, які були продемонстровані слідчим, ОСОБА_11 явно рухався швидше ніж інші учасники дорожнього руху на своєму транспортному засобі Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що вказує на його не зрілість, як водія, ігноруючи правила дорожнього руху України рухаючись у населеному пункті з явним перевищенням швидкості, а тому на думку потерпілої застосування такого виду покарання, як позбавлення права керувати транспортним засобом в даному судовому процесі є обов'язковим, при тому, що він здійснює регулярні перевезення, оскільки працює водієм на ТОВ «ЮКА- Інвест». Також, суд першої інстанції не врахував належним чином ту обставину, що порушення ПДР України, допущені обвинуваченим ОСОБА_11 знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її тяжкими наслідками, а саме смертю людини, а також позицію потерпілої, яка наполягає на суворості основного покарання та наполягає на призначенні обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора та представника потерпілого - захисник ОСОБА_9 просить залишити їх без задоволення, за безпідставністю, а вирок суду першої інстанції без змін.
Адвокат ОСОБА_10 , діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 також просить залишити апеляційні скарги без задоволення, в вирок суду першої інстанції, як законний та обґрунтований - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення потерпілої ОСОБА_8 та її представника адвоката ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, яка також просила задовольнити апеляційну скаргу прокурора, заперечення щодо апеляційних вимог обвинуваченого та його захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КІІК України.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зазначених вимог кримінального закону суд першої інстанції при судовому розгляді кримінального провадження №12023060400002873 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, не дотримався.
Так, відповідно до норм ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до вимог ч.3 ст.56 КПК України під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право: бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду; брати участь у судовому провадженні; брати участь у безпосередній перевірці доказів; підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення; висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді; оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст.61 КК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила (пред'явив) цивільний позов.
Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.
Згідно норм п.24 ст.3 КПК України, судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження потерпілим у кримінальному провадженні №278/5525/23 є ОСОБА_8 , вона є і цивільним позивачем у цьому провадженні (а.п.2, 57-59).
У відповідності до змісту мотивувальної частини оскаржуваного вироку, потерпіла у провадженні, будучи належним чином повідомлена про дату слухання справи за допомогою sms-повідомлення, у судове зсідання не з'явилась, причину неявки не повідомила, із заявою про відкладення розгляду справи не зверталась, що стало підставою для суду першої інстанції провести судовий розгляд провадження без її участі, в подальшому провести судовий розгляд вище зазначеного кримінального провадження в порядку ст.349 КПК України.
При цьому, згідно ст.325 КПК України, в тому разі, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Згідно ж ст.326 КПК України, якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею.
Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред'явлений позов.
Разом з цим, підставою проведення судового розгляду провадження без потерпілої та її представника для суду першої інстанції стало належне повідомлення останньої про дату слухання справи за допомогою sms-повідомлення (а.п.46).
Проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що при проведенні судового розгляду провадження, суд першої інстанції допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, що обмежили права потерпілої бути належно повідомленою про судовий розгляд справи та право прийняти участь в її судовому розгляді.
Зокрема, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що підготовче судове засідання провадження 15.01.2024 проведено за особистої участі потерпілої та її представника (а.п.38), останньою було подано цивільний позов з відповідними додатками (а.п.57-69), що об'єктивно свідчить, за відсутності відповідних заяв - клопотань про проведення судового розгляду без участі потерпілої сторони, про явний інтерес до судового розгляду провадження, як і опосередковано свідчить про наміри потерпілої сторони в подальшому приймати участь в судовому розгляді цього провадження.
За результатами підготовчого судового засідання 15.01.2024, згідно журналу судового засідання (а.п.36-37), судове засідання по розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_11 призначено на 26.02.2024 на 11 год. 30 хвил.
Саме про вказану дату наступного судового засідання зазначає потерпіла сторона в апеляційній скарзі - як про дату належно відому їм про розгляд даного кримінального провадження.
Разом з тим, з приводу дійсної дати встановленої судом першої інстанції для розгляду кримінального провадження матеріали справи містять суттєві суперечності.
Так, на відміну від журналу підготовчого судового засідання, ухвалою Житомирського районного суду від 15.01.2024 кримінальне провадження призначено до розгляду на 23.01.2024 на 10 год. 30 хвил. (а.п.38-39).
Розписка про виклик до суду в учасників провадження відібрана на судове засідання на 26.02.2024 на 11 год. 30 хвил (а.п.41).
Тоді як, телефонограмою від 18.01.2024 ряд учасників (без потерпілої ОСОБА_8 ) кримінального провадження повідомлені про судове засідання на 19.02.2024 на 11 год. 30 хвил. (а.п.42).
Згідно пояснень потерпілої ОСОБА_8 про судове засідання 19.02.2024 їй відомо не було, довідка про буцімто доставку їй повідомлення у додаток «вайбер» не відповідає дійсності, коли з'явилася до суду 26.02.2024, то дізналася, що кримінальне провадження розглянуто без її участі.
В свою чергу, відповідності до вимог ст.349 КПК України, щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, після виконання дій, передбачених ст.348 цього Кодексу, головуючий з'ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження.
Згідно ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За результатам апеляційної перевірки матеріалів провадження, апеляційним судом встановлено те, що здійснюючи судовий розгляд даного кримінального провадження, суд першої інстанції вказаних вимог кримінально-процесуального закону не дотримався.
Так, як зазначалось вище, фактично судовий розгляд провадження (19.02.2024) проведено без участі потерпілої, тобто, судом першої інстанції об'єктивно не дотримано процедури судового розгляду, визначеної §3 Глави 28 КПК України, у тому числі, вимог ст.349 КПК України (думка щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження).
Викладене свідчить про порушення прав потерпілої ОСОБА_8 в даному кримінальному провадженні та вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону допущені судом першої інстанції, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Вказані порушення, відповідно до п.5 ч.2 ст.412 КПК України, є підставами для скасування судового рішення, оскільки судове провадження здійснено за відсутності потерпілої, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи те, що апеляційним судом були встановлені такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції, які не можуть бути усунені під час апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно усунути порушення КПК України, вказані в ухвалі апеляційного суду, ухвалити законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність.
В разі постановлення судом за результатами судового розгляду обвинувального вироку, при призначенні покарання обвинуваченому слід врахувати вимоги ст.65 КК України.
Апеляційний суд вважає, що призначене оскаржуваним вироком покарання ОСОБА_11 (вид та міра), за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин провадження, тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідків, суспільної небезпечності, обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, характеризуючих даних про особу обвинуваченого, на думку апеляційного суду не в повній мірі відповідають вимогам статей 50, 65 КК України та принципу пропорційності, як і необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Апеляційні посилання прокурора в цій частині (м'якості призначеного покарання) є об'єктивно обґрунтованими, тому, апеляційна скарга останнього підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст.376 ч.2, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_12 та адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 19.02.2024 відносно ОСОБА_11 - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :