Справа № 159/615/24 Провадження №33/802/146/25 Головуючий у 1 інстанції:Чалий А. В.
Доповідач: Клок О. М.
12 лютого 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Ковельського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2024 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 гривень.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 07 січня 2025 року о 17 год 45 хв, на вул. Сагайдачного, 4 у м. Ковель Волинської області, керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN PASSAT» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі- ПДР).
Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив її скасувати, як незаконну. Заперечує факт керування транспортним засобом, який перебув у нерухомому стані, за обставин місця та часу, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, який було складено із порушенням строку, визначеного ст. 254 КУпАП. Права та обов'язки у медичному закладі йому не роз'яснювались, як і не вживались поліцейським дії щодо надання особі можливостей у реалізації права на отримання правової допомоги. Результати медичного огляду вважає сумнівними. Відеозапис з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліцейського - неналежним доказом вини через відсутність на ньому електронного цифрового підпису та будь-яких фактичних даних про виявлення або фіксування адміністративного правопорушення, вчинення якого йому ставиться у провину. У зв'язку із вищевикладеним, просить оскаржувану ним постанову судді першої інстанції від 28 жовтня 2024 року скасувати та закрити провадження у даній справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Також просить поновити строк апеляційного оскарження, як такий, що пропущений із поважних причин.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги в частині поважності підстав поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду, вважаю наведені апелянтом причини пропуску строку поважними, а клопотання підставним.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Самулевич О.М., на розгляд даної справи, до суду апеляційної інстанції не з'явилися. Подали письмові клопотання про її розгляд у їх відсутності. А, тому, розгляд даної справи проводиться у їх відсутності на підставі наявних у матеріалах даної справи доказів та з урахуванням доводів поданої апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом було дотримано.
Згідно із п. 2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначеного пункту Правил дорожнього руху передбачена ст. 130 КУпАП.
У відповідності до п. 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року № 1413/27858 (далі - Інструкція) ознаками наркотичного сп'яніння є, зокрема, наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 7 Розділу ІІІ цієї Інструкції визначено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані, зокрема, наркотичного сп'яніння, згідно із ознаками такого стану.
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акту медичного огляду.
Вважаючи доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд підставно взяв до уваги та з достатньою повнотою оцінив наявні у матеріалах справи належні та допустимі докази його вини, зокрема, дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 357377 від 27 січня 2024 року, за змістом якого перший керував транспортним засобом, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння до Ковельського МТМО від 07 січня 2024 року, у якому, окрім іншого, також зазначені виявлені поліцейським ознаки наркотичного сп'яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість, підвищена жвавість ходи та мови, також зазначено про проведення огляду за допомогою відбору біологічного середовища, а саме - сечі; висновком № 15 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння від 12 січня 2024 року, яким установлено факт перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння, а також довідкою інспектора ВОНС в м. Ковель УПП у Волинській області ДПП старшого лейтенанта поліції Ірини ЗІНЧУК, згідно даних якої за відомостями ІТС «ІПНП» ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 21 березня 2001 року, що підставно було враховано судом при накладенні на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
У поданій апеляційній скарзі, серед іншого, останній заперечує факт керування ним транспортним засобом, а відтак і перебування його у статусі водія. Однак, такі його доводи не беруться до уваги апеляційним судом, з огляду на таке.
Матеріалами справи установлено що, за обставин місця та часу, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено поліцейськими за порушенням ним, як водієм, п. 19.1 а ПДР, на підставі чого стосовно нього було винесено постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а в ході спілкування виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку із чим, запропоновано пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я. На таку вимогу поліцейського, ОСОБА_1 цілком добровільно погодився, будь-яких заперечень, у тому числі, щодо не керування ним транспортним засобом, не висловлював. Не вказав таких заперечень і у складеному стосовно нього протоколі про адміністративне правопорушення. Тобто, такі його твердження нічим не підтверджені, суперечать даним матеріалам справи, тому будь-якого впливу на законність постанови судді першої інстанції не мають.
Водночас, апеляційним судом ураховується і позиція ОСОБА_1 та його захисника, при розгляді даної справи, як у суді першої, так і апеляційної інстанцій, які клопотали про її розгляд у їх відсутності, тим самим, відмовившись від процесуального права бути «безпосередньо почутими судом», за умови невизнання фактичних обставин вчиненого.
Також установлено, що при огляді останнього на стан наркотичного сп'яніння, у нього відбирались біологічні зразки, а саме - сеча, лабораторне дослідження якої потребує певного часу. Тоді як протокол про адміністративне правопорушення, у цьому конкретному та аналогічних випадках, складається виключно на підставі результатів такого дослідження. Відтак, його складення поза межами процесуального строку, визначеного ч. 2 ст. 254 КУпАП, обумовлено установленою законом процедурою, і не призводить до визнання його як доказу - недопустимим. Тоді як протокол, у якому значиться, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, підписаний першим.
Наявний у матеріалах справи висновок щодо результатів медичного огляду цілком підставно оцінений судом як належний та допустимий доказ вини ОСОБА_1 . Зазначені у ньому відомості відповідають особі порушнику, не викликають якогось неоднозначного чи некоректного їх трактування. Тоді як розбіжності у даті народження, за умови правильності написання його прізвища, ім'я, по батькові, а також місяця та дати народження, дати і точного часу огляду, однозначно не свідчать про належність таких результатів не ОСОБА_1 , а іншій особі.
Як стверджується змістом оскаржуваної постанови, суд першої інстанції не покликався як на доказ вини у цій справі на відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, а відтак і не оцінював його, з точки зору, належності та допустимості, тому доводи апеляційної скарги у цій її частині, перевірці не підлягають.
Отже, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом під впливом наркотичних речовин, є правильно установлений поліцейськими та підтверджений судом.
Наведене у своїй сукупності, свідчить про правильність висновків судді щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Нових доказів, у спростування зазначених у постанові судді обставин, також надано не було, тому подана ним апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП,
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Ковельського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2024 року.
Подану ним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2024 року стосовно нього - без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: